ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 525/456/23

1. Описова частина

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою,заінтересовані особи: Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Вказувала, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги за законом як така, що проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини, а саме з березня 2016 року по 26 грудня 2021 року. Вони мали спільний бюджет, разом здійснювали покупки продуктів харчування, сплачували комунальні послуги та вели спільне господарство, здійснювали поточні ремонти у квартирі АДРЕСА_1 . Також вона допомагала спадкодавці в оформленні договорів про надання комунальних послуг та необхідної документації для виготовлення проекту індивідуального (автономного) теплопостачання та відключення від централізованого опалення у відповідних службах; з жовтня 2018 року по 2021 рік постійно контролювала увімкнення та вимкнення газового котла та регулювала опалення в квартирі, а з січня 2021 року самостійно сплачувала за комунальні послуги, оскільки ОСОБА_3 хворіла і часто знаходилася у Великобагачанській ЦРЛ.

Вказувала, що постійно відвідувала її у лікарні, дбала про неї, купувала ліки та продукти харчування. За станом здоров`я та потребою в постійному догляді (перелом шийки стегна), ОСОБА_3 переїхала до її будинку АДРЕСА_2 , де для неї було облаштовано кімнату та ліжко-місце. Вказувала, що здійснювала цілодобовий догляд за ОСОБА_3 до дня її смерті, займалась її похованням.

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 листопада 2022 року № 137/02-31 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних відносин, наявності заповіту або інших підстав закликання до спадкування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавицею ОСОБА_3 з березня 2016 року до часу відкриття спадщини внаслідок смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявницею не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка Ю. В. задоволено.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю в період часу з березня 2016 року до моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наданими заявницею доказами доведено здійснення нею разом із спадкодавицею ОСОБА_3 спільних витрат, наявності спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання спільного майна, надання взаємної допомоги, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Факт проживання спадкодавиці ОСОБА_3 в будинку заявниці за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується актом від 13 лютого 2023 року, складеним депутатом Великобагачанської селищної ради VIII скликання ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У січні 2024 року Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року й залишити в силі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 липня 2023 року.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 711/2094/22, від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 525/456/23 із Великобагачанського районного суду Полтавської області.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з березня 2016 року до часу відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не дослідив належним чином надані сторонами докази, зокрема, інформацію з Єдиного реєстру отримувачів субсидій за зареєстрованими місцями проживання останніх, що яка спростовує факт спільного проживання заявниці зі спадкодавицею протягом вказаного періоду.

Крім того, в акті депутата Великобагачанської селищної ради VIII скликання ОСОБА_4 від 13 лютого 2023 року, на який послався апеляційний суд, не зазначений період, протягом якого ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 у її будинку АДРЕСА_2 , а отже не цей доказ не підтверджує факт проживання однією сім`єю щонайменше п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а саме, що ОСОБА_3 до грудня 2021 року проживала у своїй квартирі АДРЕСА_1 та лише у зв`язку із погіршенням стану здоров`я була перевезена із лікарні до домогосподарства заявниці, тобто фактично на кілька останніх днів свого життя у грудні 2021 року. В матеріалах справи відсутні докази ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, а долучені до матеріалів справи договори про надання житлово-комунальних послуг та квитанції на їх оплату свідчать про здійснення цих витрат та укладення договорів особисто ОСОБА_3 .

Отже, судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2021 року (а. с. 4).

Після смерті її відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Великобагачанської селищної Ради від 26 листопада 1997 року на підставі розпорядження Великобагачанської селищної Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 23 вересня 1997 року за № 12 (а. с. 5).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 07 лютого 2006 року державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори Полтавської області Бутенко Л. І. та зареєстрований в реєстрі за № 228, яким належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, повністю заповідала племінниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а. с. 69).

Відповідно до інформації від 05 червня 2023 року № 730/02-42, наданої виконавчим комітетом Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області ОСОБА_3 станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2021 року була зареєстрована у будинку АДРЕСА_2 (а. с. 117).

Відповідно до акту від 13 лютого 2023 року, складено депутатом Великобагачанської селищної ради VIII скликання ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на час смерті проживала без реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_2 , належному ОСОБА_1 , яка здійснювала догляд за померлою (а. с. 6).

Відповідно до інформації від 20 червня 2023 року № 21/30.13-20, наданої відділом реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; шлюб зареєстровано 25 серпня 1985 року Великобагачанським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, актовий запис № 38 (а. с. 118).

Відповідно до актового запису про смерть від 03 квітня 2019 року № 62, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 (а. с. 119).

Шлюб між з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 станом на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_6 не розірвано.

Із матеріалів спадкової справи № 11/2022, заведеної Великобагачанською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , убачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а. с. 68); ОСОБА_2 подала заяву про відмову від спадщини після померлої тітки ОСОБА_3 (а. с. 68, зворот).

Постановою державного нотаріуса від 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з необхідністю встановлення у судовому порядку факту спільного проживання разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 29).

2. Мотивувальна частина

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять рокі до часу відкриття спадщини.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявиОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавицею протягом п`яти років на час відкриття спадщини, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки заявницею не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження факту її спільного проживання із спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_3 до грудня 2021 року проживала у своїй квартирі АДРЕСА_1 та лише у зв`язку із погіршенням стану здоров`я була перевезена із лікарні до домогосподарства заявниці за адресою: АДРЕСА_2 , тобто фактично на кілька останніх днів свого життя у грудні 2021 року.

Також судом першої інстанції правильно взято до уваги, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , зокрема, у період з березня 2016 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживала та була зареєстрована з чоловіком в будинку АДРЕСА_2 . Доказів того, що в цей період ОСОБА_3 проживала разом із заявником та її чоловіком, суду не надано.

Суд першої інстанції правильно вказав про те, що твердження заявниці ОСОБА_1 про те, що у зв`язку зі сварками з чоловіком вона часто ночувала у ОСОБА_3 , не є достатньою умовою підтвердження спільного проживання в зазначений період заявника із спадкодавицею.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку наданим заявницею доказам (договорам про надання житлово-комунальних послуг, укладених ОСОБА_3 , платіжним квитанціям про здійснення цих витрат особисто ОСОБА_3 , іншим доказам, на які посилався заявник), враховано факт реєстрації місць проживання спадкодавиці та заявника за різними адресами та мотивовано вказано на недоведеність існування спільного побуту та бюджету у вказаних осіб з березня 2016 року по 26 грудня 2021 року років, що є істотним для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а отже й відсутність підстав для виникнення у заявника права, передбаченого статтею 1264 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавицею протягом п`яти років на час відкриття спадщини, суд апеляційної посилався на акт від 13 лютого 2023 року, складений депутатом Великобагачанської селищної ради VIII скликання ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_3 на час смерті проживала без реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_2 , належному ОСОБА_1 , яка здійснювала за нею догляд до моменту смерті (а. с. 6).

Водночас апеляційний суд не звернув увагу на те, що в цьому акті не зазначений період, протягом якого ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 у її будинку, а отже викладені у ньому обставини не підтверджують факт їх проживання однією сім`єю щонайменше п`ять років до часу відкриття спадщини.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення заявницею разом із спадкодавицею ОСОБА_3 спільних витрат, наявності спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, які б засвідчували реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а само лише надання заявницею певної допомоги ОСОБА_3 за життя останньої, не є достатньою підставою для встановлення вказаного факту, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ОСОБА_1 на користь Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 073 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду