ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/48977/21-ц

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

2. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 листопада

2022 року замінено первісного відповідача на ОСОБА_2 .

3. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_3 30 листопада 2015 року склав на ім`я ОСОБА_1 заповіт, яким заповів йому усе своє майно. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком А. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1101.

4. ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, однак про смерть спадкодавця він дізнався лише 29 липня 2021 року.

5. 02 серпня 2021 року звернувся до приватного нотаріуса, який роз`яснив, що він не прийняв спадщину внаслідок пропуску встановленого законом строку.

6. Вважає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України має право на поновлення пропущеного строку у зв`язку з поважними причинами його пропуску, оскільки про смерть спадкодавця довідався лише у липні

2021 року, а крім того строк для прийняття спадщини припав на дію карантинних обмежень запроваджених на території України.

7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

8. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 березня

2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у позові відмовлено.

9. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав, що позивач був обізнаний про наявність заповіту, однак не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк без поважних причин.

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Бабенко А. М., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 26 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Бабенко А. М., подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування частини третьої статті 1272 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, у справі № 500/1912/22, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Вказує, що нотаріусом не були виконані вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України під час відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , а саме не повідомлено позивача, як спадкоємця за заповітом, про відкриття спадщини. Апеляційний суд не навів мотивів відхилення вказаних доводів апеляційної скарги.

16. Висновки судів про необґрунтованість посилання позивача на введення в Україні карантинних обмежень як причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини свідчать про неправильне застосування судами частини третьої статті 1272 ЦК України.

17. Вважає, що відмова судів у задоволенні позову, позбавляє позивача можливості набуття у власність майна в порядку спадкування, правомірного очікування цього та права мирного володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

18. У січні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Джус І. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

19. Вказує, що неповідомлення нотаріусом позивача про відкриття спадщини, за відсутності інших причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, не підтверджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та не може бути підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

20. Також не є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутність у спадкоємця інформації про смерть спадкодавця та не знання законів.

21. Необґрунтованими є посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі

№ 703/4978/19, оскільки правовідносини щодо яких надано ці висновки, є відмінними від тих, що виникли у розглядуваній справі.

22. Зазначає, що введення в Україні карантинних обмежень не є причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не було перешкодою для подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, зокрема засобами поштового зв`язку. Також ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до введення в Україні карантинних обмежень.

Обставини справи, встановлені судами

23. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою проживання свого сина ОСОБА_2 , у с. Проліски Бориспільського району Київської області.

24. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у м. Києві та не є родичем померлого.

25. ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 30 листопада 2015 року було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком А. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1101.

26. ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті батька.

27. За заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. заведено спадкову справу.

28. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

34. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

35. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

36. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

37. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

38. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

39. Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

40. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

41. За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

42. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;

2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

43. Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на визначення додаткового строку на подання такої заяви.

44. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

45. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

46. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня

2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня

2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі

№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

47. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:

1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі

№ 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22, від 17 січня 2024 року у справі

№ 357/10080/22).

48. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

49. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

50. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що йому було відомо про наявність складеного на його ім`я заповіту, однак він не знав про смерть спадкодавця. При цьому ні відповідач, ні нотаріус його про смерть спадкодавця та, відповідно, відкриття спадщини не повідомили, тому про смерть ОСОБА_3 він випадково дізнався після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини 29 липня 2021 року. Крім того звертав увагу на дію карантинних обмежень в Україні.

51. Суди, відмовляючи в позові, виходили з того, що за встановлених у справі обставин, наявність карантинних обмежень та необізнаність про смерть спадкодавця не є поважними причинами пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

52. Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі

№ 6-1215цс16 вказав, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

53. У постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 755/7357/15-ц Верховний Суд України зазначив, що за змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

54. Вказані висновки Верховного Суду України, неодноразово підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 січня 2018 року у справі

№ 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20.

55. За обставин розглядуваної справи позивач був обізнаний про наявність заповіту складеного ОСОБА_3 30 листопада 2015 року на його ім`я.

56. Також у позові ОСОБА_1 зазначає адресу останнього відомого йому місця проживання спадкодавця у с. Проліски Бориспільського району Київської області, яке співпадає з адресою де і помер ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1.

57. Мотиви тривалого не спілкування ОСОБА_1 зі спадкодавцем носять суб`єктивний характер.

58. Отже за обставин розглядуваної справи посилання ОСОБА_1 щодо необізнаності про смерть спадкодавця не свідчить про поважність причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

59. Щодо доводів касаційної скарги про неповідомлення ОСОБА_1 нотаріусом про відкриття спадщини, Верховний Суд звертає увагу, що спадкова справа № 5/2021 після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 була відкрита приватним нотаріусом Коротюк О. В. 12 квітня 2021 року, тобто вже після спливу встановленого законом шестимісячного строку на прийняття спадщини, а копію заповіту складеного ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 вказаний нотаріус отримав у червні 2021 року.

60. Отже дії чи бездіяльність нотаріуса не вплинули на можливість прийняття ОСОБА_1 спадщини у встановлений законом строк.

61. Саме по собі посилання позивача на запровадження на території України карантину, постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року

№ 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», не свідчить про наявність поважних причин для пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини.

62. Позивачем не доведено, що запроваджені у зв`язку із карантином обмеження перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

63. Не встановивши об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини, суди обгрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .

64. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 22 грудня

2021 року у справі № 703/4978/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, у справі № 500/1912/22, Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, на які посилався заявник як на підставу касаційного оскарження.

65. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

66. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

68. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

69. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

70. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

71. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

72. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду