ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 758/5067/21

У квітні 2021 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Меженської К. С., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Химич О. А., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Позов мотивований тим, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», станом на 08 листопада 2019 року 40/100 частини квартири АДРЕСА_1 було зареєстрована на праві власності за позивачем, а 60/100 її частини - за ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після чого, у невстановлених осіб виник умисел на шахрайське заволодіння квартирою. За вказаним фактом, було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12019100070004579, відомості про яке внесено до ЄДРСР. Вказував, що згідно договору купівлі-продажу від 18 листопада 2011 року, позивач та ОСОБА_7 відчужили свої частки квартири на користь ОСОБА_2 .

Зазначений договір позивач не підписував, а відтак, він є підробленим. Також, вказував, що з 2000 року він постійно проживає в Німеччині та фізично не міг підписати оспорюваний правочин у м. Донецьку, оскільки не в`їжджав в цей час на територію України.

ОСОБА_5 просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2011 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Химич О. А. за №1148 (нотаріальний бланк ВРЕ № 112645);

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обмежень № 50356460 від 20 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Меженською К. С.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва в складі судді Петрова Д. В., від 20 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі продажу квартири від 18 листопада 2011 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Химич О. А. за № 1148 (нотаріальний бланк ВРЕ № 112645).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обмежень № 50356460 від 20 грудня 2019 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Меженською К. С.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

оспорюваний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою;

оспорюваний договір було укладено без волевиявлення ОСОБА_5 , а тому суд робить висновок про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І., апеляційну скаргу Астрова Я. І. , подану в інтересах ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 758/5067/21 повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, вона підписана і подана адвокатом Астровим Я. І., як представником ОСОБА_4 . На підтвердження своїх повноважень на підписання (подання) апеляційної скарги від імені та в інтересах третьої особи до суду апеляційної інстанції, Астров Я. І. додав до скарги ордер на надання правової допомоги серії КВ № 36239, виданий 27 березня 2023 року, відповідно до якого адвокат Астров Я. І. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_4 виключно в одному суді - Апеляційному суді м. Києва. Однак, станом на день подання апеляційної скарги цей суд ліквідовано на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, а справа підлягає перегляду в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції у відповідному апеляційному окрузі, а саме Київським апеляційним судом, юрисдикція якого поширюється на м. Київ та Київську область;

з урахуванням поданих документів та їх змісту, жодним чином не вбачається, що адвокат Астров Я. І. має повноваження на представництво у суді апеляційної інстанції, зокрема, на подання (підписання) апеляційної скарги до Київського апеляційного суду від імені та в інтересах ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року у справі № 758/5067/21.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Березовенко Р. В., Слюсар Т. А., клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

повний текст рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року ОСОБА_4 отримав 27 лютого 2023 року, що підтверджується розпискою. Вперше апеляційну скаргу на зазначене рішення представником ОСОБА_4 направлено 28 березня 2023 року, яка ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року була повернута скаржнику. Вдруге апеляційна скарга була направлена на адресу суду 16 травня 2023 року. При цьому, доказів на підтвердження отримання скаржником копії ухвали суду від 19 квітня 2023 року з додатками, матеріали справи не містять;

враховуючи положення статей 127, 354 ЦПК України, вказані обставини, керуючись принципом доступу до правосуддя, суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню з підстав поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Березовенко Р. В., Слюсар Т. А., апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року закрито. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року повернуто.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

апеляційна скарга на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року, подана в інтересах ОСОБА_4 , підписана адвокатом Астровим Я. І. До апеляційної скарги адвокатом долучено ордер серії КВ № 36240 від 10 травня 2023 року. Проте, вказаний ордер, не оформлений належним чином, оскільки не містить двовимірного штрих-коду (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Астрова Я. І. на представництво інтересів ОСОБА_4 у Київському апеляційному суді, матеріали справи не містять. Зазначені обставини є процесуальною перешкодою для подальшого розгляду апеляційної скарги;

апеляційний суд враховує, що адвокат Астров Я. І. є фахівцем у галузі права, а відтак обізнаний з рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41. Враховуючи, що апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року, поданою в інтересах ОСОБА_4 , що підписана адвокатом Астровим Я. І., проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у адвоката повноважень на її підписання, апеляційне провадження підлягає закриттю, а апеляційна скарга поверненню особі, яка її подала.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

16 грудня 2023 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням по поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив про те, що повідомлення про призначення розгляду справи на 20 січня 2023 року він не отримував, при оголошенні рішення присутній не був, згоду на розгляд справи без його участі не надавав. Про наявність рішення ОСОБА_4 дізнався випадково, та в найближчий робочій день 27 лютого 2023 року прибув з відповідною зареєстрованою у канцелярії суду заявою, про отримання копії судового рішення. Таким чином, копію рішення суду від 20 січня 2023 року була отримана ОСОБА_4 тільки 27 лютого 2023 року. Після цього була подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 28 червня 2023 року клопотання його представника - адвоката Астрова Я. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року задоволено та відкрито апеляційне провадження у справі. Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року провадження було закрито та апеляційна скарга повернута по причині того, що представник - адвокат Астров Я. І. не мав достатніх належних підстав підписувати апеляційну скаргу. Копію вказаного судового рішення не отримував. Про його існування йому стало відомо в грудні 2023 року. Адвокат Астров Я. І. вже не є його представником у справі. З метою захисту своїх законних прав та інтересів 11 грудня 2023 року він звернувся до Київського апеляційного суду з відповідною заявою, де йому були надані повернуті ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року матеріали та ухвала суду, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження;

тому суд вважав, що строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року пропущений апелянтом з поважних причин, а тому такий підлягає поновленню.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права;

вимоги про витребування спірної квартири ОСОБА_9 не заявляв. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту прав.

Аргументи учасників справи

12 квітня 2024 року ОСОБА_5 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6 , на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, у якій просив:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків;

у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження»;

вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. При цьому апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження;

ОСОБА_4 , звернувшись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, просив, у тому числі, поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення районного суду. Разом з тим, ОСОБА_4 на той момент звертався з апеляційною скаргою вже втретє. Так, апелянт вказав, що отримав повний текст оскаржуваного рішення ще 27 лютого 2023 року і вперше звернувся через свого представника, адвоката Астрова Я. І., з апеляційною скаргою 28 березня 2023 року, яка була повернута ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року. 16 травня 2023 року ОСОБА_4 повторно звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року заявнику було поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційне провадження було закрито. Лише 16 грудня 2023 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження в майже 10 місяців, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, яке мотивував несвоєчасним поверненням йому матеріалів після закриття попереднього апеляційного провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відкрито апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою. Разом із цим, у вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції обмежився виключно зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, на які посилався заявник апеляційної скарги. У даному випадку суд апеляційної інстанції взагалі не надав правову оцінку аргументам заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, формально відкривши апеляційне провадження у справі. Тобто суд апеляційної інстанції не встановив поважні причини значного пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не з`ясував, чи наявні правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, хоча формально апеляційний суд послався на вказану норму права;

суд апеляційної інстанції не навів обґрунтованого мотивування для поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначене має важливе значення для правильного вирішення справи по суті, так як стосується правочину предметом якого є майно позивача, а це у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є його власністю і суд повинен забезпечити дотримання не лише статті 6 Конвенції, а й статті 1 Першого протоколу до неї. Таким чином, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції. Як наслідок, судовий спір у відповідній частині вирішено передчасно.

У червні 2024 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований, зокрема, тим, що:

апеляційний суд в нашому випадку розглядав заяву про поновлення строку в зв`язку з тим, що подана раніше апеляційна скарга була повернута, оскільки у представника адвоката не було належних повноважень;

тому відразу після повернення ОСОБА_4 була підписана особисто апеляційна скарга та заява про поновлення строку. Апеляційний суд відповідно до цього та доводів зазначених в заяві про поновлення строку прийняв законне та обґрунтоване рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка підписана представником ОСОБА_6 , на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 2-2452/11 повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

29 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц; від 01 грудня 2021 року у справі № 592/6701/19; від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/11452/19; від 06 грудня 2023 року у справі № 200/13452/18; від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21; від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц; від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц; від 18 липня 2018 року у справі № 750/2728/16-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 462/4611/13-ц; від 21 січня 2021 року у справі № 908/3326/19; від 19 жовтня 2021 року у справі № 923/447/15.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

28 березня 2023 року Астров Я. І. подав в інтересах ОСОБА_4 апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року (т. 2, а. с. 85-101);

ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу Астрова Я. І. , подану в інтересах ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року у справі № 758/5067/21 повернуто скаржнику (т. 2, а. с. 106-108);

16 травня 2023 року Астров Я. І. подав в інтересах ОСОБА_4 апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року (т. 2, а. с. 114-146);

ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року (т. 2, а. с. 133);

ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року закрито. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Астрова Я. І. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року повернуто (т. 2, а. с. 220-222);

20 грудня 2023 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року (т. 3, а. с. 1-12);

ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2023 року (т. 3, а. с. 20-21).

У справі, що переглядається:

при поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд вказав, що вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2023 року пропущений апелянтом з поважних причин, а тому такий підлягає поновленню;

апеляційний суд не звернув уваги, що можливість поновлення строку на апеляційне оскарженні не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження;

апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження не врахував, що сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

апеляційний суд при поновленні строку на апеляційне оскарження не зазначив поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження та не навів належного обґрунтування поновлення такого строку чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про поважність причин пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження та необґрунтовано поновив вказаний строк.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).

В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року. Тому касаційний суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду