ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 523/137/17

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з грудня 2010 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з грудня 2010 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , з яким були пов`язані спільним побутом, спільно проживали та доглядали його хвору матір ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті вона продовжила проживати з його матір`ю та здійснювати за нею догляд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 та має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 . Проте жодних дій на прийняття спадщини не вчинила.

Вона ж як особа, яка понад п`ять років проживала разом із ОСОБА_3 , є спадкоємицею четвертої черги після її смерті, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не може, оскільки не була зареєстрована за місцем спільного проживання.

Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з грудня 2010 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

У січні 2018 року Одеська міська рада, яка не брала участі в справі, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 березня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 березня 2017 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Одеської міської ради.

У грудні 2023 року Одеська міська рада подала до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 березня 2023 року й направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не врахував, що позов пред`явлений до неналежного відповідача. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 є онукою померлої ОСОБА_3 та прийняла спадщину після її смерті. Відповідно, з огляду на характер спірних правовідносин, належним відповідачем має бути Одеська міська рада як універсальний правонаступник відумерлої спадщини.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 лютого 2024 року справа № 523/137/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3

13 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Четвертої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після її смерті.

За заявою позивача заведено спадкову справу № 359/2016.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення суду першої інстанції ухвалено щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини з метою оформлення її спадкових прав на підставі статті 1264 ЦК України.

Звертаючись з апеляційною скаргою, Одеська міська рада зазначала, що рішенням вирішено питання про права та обов`язки територіальної громади міста Одеси, оскільки спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає. Рішенням суду Одеську міську раду протиправно позбавлено права на захист інтересів територіальної громади та визнання спадщини відумерлою.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частин перша статті 1277 ЦК України).

Отже, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може перейти до територіальної громади.

Відповідно належними відповідачами в справах про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суди встановили, що спадкову справу після смерті ОСОБА_3 заведено за заявою позивача.

ОСОБА_2 , яку позивач визначила відповідачем, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталася, тобто вона не є спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Заяв про прийняття спадщини від інших осіб у встановлений законом строк не надійшло.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в Одеської міської ради інтересу щодо спадкового майна та відповідно закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою з тієї підстави, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи чи інтереси Одеської міської ради, є передчасним.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду