ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 337/5553/20

1.Описова частина

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Заява обґрунтована тим, в провадження Хортицького районного суду м. Запоріжжя знаходилась цивільна справа № 337/5553/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики від 20 липня 2013 року у розмірі 387 000,00 дол. США, що станом на 15 грудня 2020 року еквівалентно 10 784 180,70 грн.

14 квітня 2021 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 20 липня 2013 року в розмірі 387 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 15 грудня 2020 року становить суму в розмірі 10 784 180,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в загальному розмірі 10 964,00 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року.

На даний час приватним виконавцем округу Запорізької області Проценком Д. Ю. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя від 18 листопада 2021 року у справі № 337/5553/20.

Однією з підстав заперечень ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 було те, що у договорі позики та розписці від 20 липня 2013 року можуть бути виправлення та/або дописки, зокрема, в частині зазначення валюти. Задовольняючи позов, суд зазначив про те, що ці доводи не можуть бути прийняті як підстава для відмови в позові, оскільки такі обставини не доведені.

З метою доведення вказаних обставин та задля захисту своїх законних прав та інтересів ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190 КК, яке полягає у підробленні останнім договору позики та розписки від 20 липня 2013 року.

06 грудня 2021 року Головним управлінням поліції в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12021080000000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України та здійснюється досудове розслідування.

У даному кримінальному провадженні на підставі постанови Слідчого відділу поліції № 5 Запорізького районного управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 11 вересня 2023 року, Київською незалежною судово-експертною установою була проведена фізичко-хімічна експертиза документів та надано висновок № 3431 від 13 листопада 2023 року, відповідно до якого: договір позики та розписка від 20 липня 2013 року мають дописи та виправлені слова з слова «гривні» на знак «$», що підтверджує доводи відповідачки про те, що насправді позика надавалась у гривні, а не доларах США.

Обставини, встановлені висновком Київської незалежної судово-експертної установи № 3431 від 13 листопада 2023 року, є нововиявленими, оскільки мають істотне значення для справи, бо підтверджують, що договір позики та розписка від 20 липня 2013 року містять дописи, тобто є недостовірними та недостатніми доказами того, що договір був укладений саме в дол. США, а не гривні; на час розгляду справи у ОСОБА_2 був відсутній відповідний висновок експертної установи; дописки у договорі позики та в розписці від 20 липня 2013 року існували на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом, що свідчить про свідоме введення позивачем суду в оману.

На підставі викладеного просить переглянути та скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у цивільній справі № 337/5553/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року відмовлено. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у справі № 337/5553/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики залишено в силі.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, а зводяться до переоцінки доказів у справі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК України, а фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи № 337/5553/20. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_2 - адвокат Яковлева Т. В. 08 квітня 2024 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 березня 2024 року, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - адвокат Пшець О. В. 05 червня 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що доводи представника відповідача в тій частині, що оригінал розписки позичальника ОСОБА_2 від 20 липня 2013 року, який знаходиться в матеріалах справи, може мати виправлення та/або дописки, зокрема, в частині значення валюти позики, оскільки має певні невідповідності даним, які містяться у копії розписки від 20 липня 2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи № 337/1534/19, не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови в позові, оскільки такі обставини не доведені, договір відповідачем не оспорений, недійсним не визнавався, клопотання про призначення у цій справі експертизи для з`ясування питання, чи має розписка позичальника виправлення, дописки або підроблення, не заявлялось. Крім того, відповідно до пункту 12 Договору позики, він укладений у двох примірниках сторонами договору, однак відповідач, посилаючись на наявність виправлень в цьому договорі, не надав суду для огляду свій екземпляр договору.

Таким чином, неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи судом не є нововиявленими обставинами, тому не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення із зазначених підстав.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

Представник ОСОБА_2 - адвокат Яковлева Т. В. 06 червня 2024 року подала до суду відповідь на відзив, у якому просить оскаржувані судові рішення скасувати, заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року в цивільній справі № 337/5553/20 - задовольнити. Зазначає, що договір позики та розписка від 20 липня 2013 року, на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог та були прийняті раніше судом як належні, допустимі, достовірні докази, містять дописки у позначенні валюти договору, і тому на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та зробити висновок про те, у якій валюті було укладено договір позики, тому рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у справі № 337/5553/20 слід переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 337/5553/20 та витребувано цивільну справу з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 20 липня 2013 року ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) уклали договір позики, відповідно до пункту 1 якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність 387 000,00 «гривень», які ручкою виправлені на «$», які зобов`язувався повернути. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною Позичальником в момент передачі йому суми позики. Строк повернення грошових коштів договором не визначений.

Згідно з розпискою від 20 липня 2013 року, яка підписана ОСОБА_2 в присутності двох свідків, останній отримав безпосередньо від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 387 000,00 «$», яку зобов`язувався повернути.

29 червня 2020 року позикодавець ОСОБА_1 особисто підписав вимогу на ім`я ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором позики від 20.07.2013 в розмірі 387 000,00 доларів США протягом тридцяти днів від дня отримання вимоги, яку передав своєму представнику поштовим зв`язком.

28 серпня 2020 року представником позикодавця ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 листопада 2018 року та договору про надання правової допомоги № 15/19 від 26 листопада 2019 року, на адресу позичальника ОСОБА_2 . цінним листом з описом надіслано письмову вимогу ОСОБА_1 про повернення грошових коштів за договором позики від 20 липня 2013 року в розмірі 387 000 доларів США.

Вказану письмову вимогу ОСОБА_2 не отримав, вона повернута відправнику неврученою.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 20 липня 2013 року в розмірі 387 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 15 грудня 2020 року становить суму в розмірі 10 784 180,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 10 964,00 грн.

Задовольняючи позов, суд вважав доведеним факт укладення між сторонами договору позики на 387 000,00 доларів США, які відповідачем не були повернуті, що є підставою для їх стягнення. У матеріалах справи був наявний оригінал договору позики від 20 липня 2013 року, підписаний обома сторонами, а також оригінал розписки ОСОБА_2 від 20 липня 2013 року, які були надані представником позивача. Наявність у ОСОБА_1 оригіналу договору позики та боргової розписки, свідчить про те, що боргове зобов`язання ОСОБА_2 не було виконане. Щодо валюти позики, яка зазначена знаком "$", то суд виходив з того, що за звичаями ділового обороту у переважній більшості у договірних відносинах з таким символом використовується саме долар США, тому дійшов висновку, що предметом позики були саме долари США.

Крім того суд виходив з того, що договір позики відповідачем не оспорений, недійсним не визнавався, клопотання про призначення у цій справі експертизи для з`ясування питання, чи має розписка позичальника виправлення, дописки або підробки, не заявлялось.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 06 грудня 2021 року до СУ ГУНП в Запорізькій області надійшла ухвала суду про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення кримінального правопорушення невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб, а саме підробки документа, у зв`язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12021080000000307 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи № 3431 від 13 листопада 2023 року, за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів у кримінальному провадженні № 12021080000000307 від 06 грудня 2021 року на підставі постанови слідчого СВ ВП N 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 11 вересня 2023 року, встановлено: 1) запис "$" та закреслювання слова "гривень" в договорі позики від 20 липня 2013 року між фізичними особами ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) виконані в інший період часу, ніж основний текст рукописних записів в договорі позики; 2) записи ")$" в розписці від 20 липня 2013 року ОСОБА_2 (позичальника) виконані в інший період часу, ніж основний текст рукописних записів в розписці; 3) запис "$" та закреслювання слова "гривень" в договорі позики та записи ")$" в розписці від 20 липня 2013 року ОСОБА_2 (позичальника) виконано раніше 2018 року, однак, не одночасно з основним рукописними текстами; 4) запис "$" та закреслювання слова "гривень" в договорі позики та записи ")$" в розписці від 20 липня 2013 року ОСОБА_2 (позичальника) виконані шляхом дописки до записів суми "триста восемдесят сем тысяч", тобто пізніше основного рукописного тексту.

2.Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).

Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункти 27, 28).

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20, пункт 6.38).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

У якості нововиявлених обставин у справі, яка переглядається, ОСОБА_2 визначає, що договір позики та розписка від 20.07.2013, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та були прийняті раніше судом як належні докази, містять дописки у позначені валюти договору і тому на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та зробити висновок про те, у якій валюті було укладено договір позики, тому рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2021 року у справі №337/5553/20 слід переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати.

При відмові в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 як на нововиявлені, не є новивленими, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що свідчить фактично про незгоду заявника з ухваленим судовим рішенням.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам й врахувавши всі обставини справи, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_2 в своїй заяві, не являються нововиявленими обставинами відповідно до вимог статті 423 ЦПК України . При цьому, посилання ОСОБА_2 на обставини, встановлені висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи №3431 від 13 листопада 2023 року у кримінальному провадженні №12021080000000307 від 06 грудня 2021 року, зокрема на те, що договір позики та розписка від 20 липня 2013 року мають дописки, як на нововиявлені обставини, суди попередніх інстанцій вірно відхилили як безпідставні, оскільки такий висновок був складений після ухвалення судом рішення у даній справі та набрання ним законної сили, тому викладені в ньому обставини не можуть вважатися нововиявленим в розумінні статті 423 ЦПК України. Такий висновок експерта є новим доказом у справі. Водночас, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Представник ОСОБА_2 - адвокат Яковлева Т. В. 03 червня 2024 року подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявником обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду