ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 925/938/23

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до суду з позовною заявою до АТ «ОГС «Черкасигаз» про стягнення 1 821 994,71 грн боргу з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, а також 174 380,50 грн пені, 592 214,96 грн інфляційних втрат та 89 819,22 грн 3 % річних за порушення строків оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за договором транспортування природного газу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, у справі № 925/938/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ «ОГС «Черкасигаз» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 2 678 409,39 грн.

Рішення першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000215 (далі - Договір № 1910000215) у частині оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності у вересні-грудні 2021 року, а тому вимога про стягнення основного боргу у сумі 1 821 994,71 грн є обґрунтованою щодо нарахувань у заявленій сумі. Крім того, суди, перевіривши розрахунок нарахованих позивачем: пені у сумі 174 380,50 грн, інфляційних втрат у сумі 592 214,96 грн, а також 3 % річних у сумі 89 819,22 грн, - дійшли висновку, що у межах заявлених періодів, вимоги про їх стягнення у зазначених сумах є правомірними, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності у визначений договором строк.

У касаційній скарзі АТ «ОГС «Черкасигаз», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: розділу IX Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) щодо перевірки формули і порядку, застосованих ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 26.07.2022 у справі № 921/183/21, від 24.11.2022 у справі № 910/20806/21, від 19.01.2023 у справі № 914/2441/21, від 03.10.2023 у справі № 926/3570/21.

Скаржник також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- положень розділу IX Кодексу ГТС у взаємозв'язку з абзацом 5 пункту 8.4 Типового договору транспортування природного газу (далі - Типовий договір), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497 (у редакції змін, внесених постановою НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909) та абзацу 5 пункту 8.4 Договору № 1910000215 щодо порядку обрахунку вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на період однієї газової доби, у разі відсутності Додатку 1 до Договору (відсутності визначених у Додатку 1 замовлених точок входу і виходу, показники яких застосовуються при такому обрахунку згідно формули, наведеної в абзаці 5 пункту 8.4 Договору, що відповідає абзацу 5 пункту 8.4 Типового договору;

- положень статті 1 та частини другої статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у їх взаємозв'язку з положеннями пунктів 3, 4 глави 7 розділу III, пунктів 1, 15 глави 1, пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, а також пунктів 11.1-11.3 Типового договору та пунктів 11.1-11.3 Договору № 1910000215.

Крім того, скаржник вказує на те, що судами з посиланням на положення пункту 11.3. Договору фактично застосовано принцип «мовчазної згоди», водночас Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» регулює інші правовідносини, ніж ті, які є предметом спору у цій справі.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОГС «Черкасигаз», а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, з посиланням, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.07.2024 №32.2-01/1253 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 925/938/23 у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2019 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) і АТ «ОГС «Черкасигаз» (замовник) укладено договір № 1907000215 транспортування природного газу, що відповідає умовам Типового договору, відповідно до умов якого:

- оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1.);

- обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3.);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.4.);

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.5.);

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6.);

- взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (пункт 2.8.);

- оператор, зокрема, має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором (пункт 3.2.);

- обов'язками замовника, зокрема, є: неперевищення замовлених потужностей, визначених у цьому договорі; здійснення своєчасної та повної оплати додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом (пункт 4.1.);

- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (пункт 5.1.);

- вартість замовленої потужності замовника на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця. Наведена відповідна формула. Замовник який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг. У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником, визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою, наведеною у пункті 8.4. Договору. Звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди. Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті Договору, визначається за даними оператора (пункт 8.4.);

- послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються між оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1.);

- оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора (пункт 11.2.);

- замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора (пункт 11.3.);

- у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором (пункт 13.1.);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5.);

- цей договір діє до 31.12.2022, а у частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1.);

- будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим Договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані у цьому Договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою (пункт 19.2.);

- повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2. цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання (пункт 19.3.).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Додатки за № 1 та № 2 (необхідність складення яких передбачена Договором) сторонами не укладалися.

У Додатку № 3 до Договору № 1910000215 сторони визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Судами попередніх інстанцій вказано, що як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 8.4. Договору, за результатами остаточної алокації відборів та подач АТ «ОГС «Черкасигаз», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» виявило наступні обсяги перевищення замовленої потужності у період з вересня 2021 року по грудень 2021 року та оформило акти, звіти про використання замовленої потужності із розрахунком перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною) потужністю та рахунки вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці на загальну суму 1 821 994,71 грн (12 228,809 тис.м3/добу), а саме:

- акт наданих послуг від 30.09.2021 № 09-2021-1910000215/1000921 за вересень 2021 року в обсязі 4 932,23004 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 734 862,82 грн та Звіт про використання замовленої потужності із зазначенням перевищення замовленої потужності за кожну добу вересня 2021 (підписано представником позивача та надіслано відповідачу 12.10.2021 через Інформаційну платформу та 18.10.2021 засобами поштового зв`язку);

- акт наданих послуг від 31.10.2021 № 10-2021-1910000215/1001021 за жовтень 2021 року в обсязі 6 949,46311 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 1 035 414,41 грн та Звіт про використання замовленої потужності із зазначенням перевищення замовленої потужності за кожну добу жовтня 2021 (підписано представником позивача та надіслано відповідачу 12.11.2021 через Інформаційну платформу та 16.11.2021 засобами поштового зв`язку);

- акт наданих послуг від 30.11.2021 № 11-2021-1910000215/1001121 за листопад 2021 року в обсязі 58,16608 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 8 666,28 грн та Звіт про використання замовленої потужності із зазначенням перевищення замовленої потужності за кожну добу листопада 2021 року (підписано представником позивача та надіслано відповідачу 13.12.2021 через Інформаційну платформу та 15.12.2021 засобами поштового зв`язку);

- акт наданих послуг від 31.12.2021 № 12-2021-1910000215/1001221 за грудень 2021 року в обсязі 288,94978 тис.м3/добу перевищення замовленої потужності, вартістю 43 051,20 грн та Звіт про використання замовленої потужності із зазначенням перевищення замовленої потужності за кожну добу грудня 2021 року (підписано представником позивача та надіслано відповідачу 13.01.2022 через Інформаційну платформу та 14.01.2022 засобами поштового зв`язку).

Судами попередніх інстанцій вказано, що позивачем долучено до матеріалів справи такі документи:

- реєстр файлів відправлених позивачем з Інформаційної платформи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за період вересень-грудень 2021;

- реєстр файлів завантажених до інформаційної платформи АТ «ОГС «Черкасигаз» за спірні місяці 2021 року - Форма 2 - Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби) та Реєстр файлів завантажених до інформаційної платформи АТ «ОГС «Черкасигаз» за спірні місяці 2021 року - Форма 3 - Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу споживачами, що не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу. Позивачем на електронному носії додано до позову всі зазначені файли з електронними цифровими підписами повноважних представників відповідача;

- звіти за формою № 8в НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) "Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків" (далі - звіти за формою 8в) за вересень-грудень 2021 року, якими підтверджено обсяги отримання та використання 12 228,809 тис.м3/добу природного газу, подані АТ «ОГС «Черкасигаз» до НКРЕКП, підписані уповноваженими посадовими особами відповідача та скріплені печатками підприємства;

- звіти про використання замовленої потужності АТ «ОГС «Черкасигаз» за вересень-грудень 2021;

- акти приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2021, зведені акти приймання-передачі природного газу за вересень-грудень 2021.

Суди попередніх інстанцій встановили, що вісім актів приймання-передачі природного газу за період вересень-жовтень 2021 року (два акта від 01.10.2021, один акт від 04.10.2021, чотири акта від 01.11.2021) та один акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 (від 02.12.2021) сторонами підписано без зауважень та застережень. Між тим сім актів приймання-передачі природного газу за період листопад-грудень 2021 року (два акта від 01.12.2021, один акт від 02.12.2021 та чотири акта від 04.12.2021) підписані лише представником позивача, як і всі чотири акта наданих послуг за спірний період.

Листом від 19.01.2022 № 126/22 АТ «ОГС «Черкасигаз» повідомило ТОВ «Оператор ГТС України», що у період з липня по вересень 2021 року відповідач не подавав позивачу номінації та/або реномінації, а отже не замовляло потужності на добу вперед або протягом доби. Як наслідок, АТ «ОГС «Черкасигаз» не могло перевищити замовлену потужність відповідно до Договору, а, отже, у відповідача відсутні правові підстави для підписання актів надання послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, оскільки ТОВ «Оператор ГТС України» не надавав такі послуги АТ «Черкасигаз».

Суди дійшли висновку, що в силу положень пункту 11.3. Договору такі акти вважаються узгодженими, оскільки замовником не надано мотивованої письмової відмови від підписання цих актів. Отже, сторонами вчинялися дії, спрямовані на виконання Договору № 1910000215, про що зокрема свідчать засвідчені копії актів наданих послуг за місяці вересень, жовтень, листопад (частково) 2021 року, які підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та застережень і за листопад (частково) і грудень 2021 року, щодо яких у відповідача відсутня мотивована відмова, тому в силу приписів пункту 11.3. Договору і такі акти вважаються узгодженими, оскільки замовник не надав у письмовій формі мотивовану відмову від підписання цих актів.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до вимог Кодексу ГТС та умов Договору № 1910000215 взаємодія сторін і обмін інформацією здійснюється із використанням електронного цифрового підпису через інформаційну платформу Оператора ГТС, який виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму веб-сайт інформацію, передбачену цим Кодексом.

Згідно з реєстром файлів відправлених з Інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України», долученим до справи, за газові місяці у період вересень-грудень 2021 року (Акт потужності, рахунок), споживачу з кодом ЕІС56Х3800000000018 АТ «ОГС «Черкасигаз» направлено документи від 12.10.2021, від 12.11.2021, від 13.12.2021 та від 13.01.2022 поштою SAP, які підписані з використанням електронного цифрового підпису.

Крім того, суди звернули увагу, що на виконання постанови НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП щодо здійснення моніторингу на ринку природного газу та інструкцій щодо їх заповнення» Операторами газорозподільних систем щомісячно надається Регулятору звітність за формою № 8в про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернувся до НКРЕКП і отримав відповідь від 10.05.2022 № 3463/16.2.1/7-22 про можливість ознайомлення із формами № 8в за 2021 рік, шляхом виготовлення власними засобами копій відповідних документів. Позивач надав суду копії звітів за формами № 8в за 2021 рік про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за спірний період, які підписані керівником, бухгалтером та виконавцем АТ «ОГС Черкасигаз». Із наданих форм 8в випливає, що АТ «ОГС «Черкасигаз» самостійно подано до НКРЕКП підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства звіти, в яких відповідач у повному обсязі визнає обсяги переданого природного газу з газотранспортної системи та обсяги використаної потужності за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, які повністю співпадають із обсягами даних Інформаційної платформи ТОВ «Оператор «ГТС України» щодо використаних АТ «ОГС Черкасигаз» розмірів перевищення договірної потужності та відображеними у відповідних актах наданих послуг, звітах про використання замовленої потужності за спірний період.

Достатньою підставою для оплати послуг є звіти, складені оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. Оплата послуг має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

Суди дійшли висновку, що АТ «ОГС «Черкасигаз» у звітах форми 8в визнано використання обсягів потужності у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року. Оператор ГТС фактично здійснює алокацію (аналіз та систематизацію даних) на підставі інформації щодо обсягів відібраного газу, яка була надана самим замовником послуг. Подання замовником нульових номінацій або неподання їх взагалі не впливає на фактичний обсяг відібраного замовником природного газу з ГТС України. Вказане свідчить про погодження відповідача і неспростування ним фактів та обсягу отримання послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за Договором № 1910000215 на загальну суму 1 821 994,71 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги статті 611 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), положення пункту 13.5. Договору № 1910000215, та перевіривши розрахунок пені у сумі 174 380,50 грн, інфляційних втрат у сумі 592 214,96 грн та 3 % річних у сумі 89 819,22 грн, наданих позивачем і наведений у рішенні суду першої інстанції, визнав його обґрунтованим, а заявлені до стягнення суми правомірними, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення коштів за перевищення заявленої (договірної) потужності за Договором № 1910000215, а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків оплати заборгованості за такі послуги.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначив, що висновки апеляційного суду у справі, яка розглядається, суперечать правовим висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, від 26.07.2022 у справі № 921/183/21, від 24.11.2022 у справі № 910/20806/21, від 19.01.2023 у справі № 914/2441/21, від 03.10.2023 у справі № 926/3570/21 щодо застосування судами положень розділу IX Кодексу ГТС під час перевірки формули і порядку, застосованих ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності.

На думку скаржника, у цій справі, розрахунок вартості перевищення замовленої потужності позивачем здійснено не вірно, а судами вказаний розрахунок не перевірено.

Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

Предметом розгляду цієї справи, як і справ, перелік яких наведено скаржником для обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, є стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за договором транспортування природного газу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги, на неврахування яких посилається скаржник, а також цього спору, обґрунтовані підставою неналежного виконання відповідачем (замовником) грошового зобов'язання за договором транспортування природного газу за умов спільного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин (зокрема, Кодекс ГТС у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Типовий договір) - змістовий критерій.

Отже, Верховний Суд виходить з того, що справи: № 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21 і ця справа (№ 925/938/23) - є схожими у частинах, які стосуються предмета позову, підстави виникнення спірних правовідносин та їх нормативно-правового регулювання.

У всіх постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі на обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегіями суддів застосовано при розгляді справ, зокрема, положення Кодексу ГТС під час перевірки формули і порядку, застосованих оператором для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності та наведено висновок, що до предмета доказування у таких спорах входять, зокрема, обставини стосовно визначення вартості і порядку розрахунку зазначеної заборгованості.

Між тим, позовні вимоги у справах: № 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21 та у цій справі обґрунтовані тим, що відповідачем не надано номінацію на точку входу/виходу, на яку йому розподіллено у спірний період потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надана є перевищенням замовленої договірної потужності, а тому є підстави для нарахування позивачем оплати.

При цьому, як у цій справі, так і у справах: № 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21 - суди встановили, що обсяг послуги, що надається за Договором, визначається підписанням Додатка № 1 до Договору (розподіл потужності) та/або Додатка № 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Договір транспортування не встановлює спеціальний порядок визначення вартості щодобового небалансу, яку має сплатити замовник, а також не містить відсилок до жодних додатків до Договору транспортування, як-то до Додатків 1, 2. Сторонами не укладено Додаток №1 до Договору. Попередні судові інстанції виснували, що відсутність укладених Додатків 1, 2 до Договору не свідчить про непогодження сторонами умов надання послуг із замовлення добової потужності, а вона є такою, що дорівнює нулю (нульова номінація). При цьому суди визначили, що оскільки вся потужність, яка була надана замовнику, за вказаних обставин, є перевищенням замовленої договірної потужності, то оператор, з метою виконання покладених на нього обов'язків щодо уникнення можливих перевантажень на газотранспортну систему, стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату, яка розраховується за формулою, передбаченою Кодексом ГТС, та пунктом 8.4. Типового договору, що відповідає пункту 8.4. Договору у кожній із зазначених справ.

Між тим, скасовуючи судові рішення у справах: № 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21 - щодо стягнення вказаної плати за перевищення замовленої потужності, а також пені, інфляційних втрат та 3 % річних за порушення строків оплати заборгованості за такі послуги та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про передчасність висновків щодо задоволення позову, оскільки судами попередніх інстанцій не перевірено, який тариф застосовано позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої потужності, а також не перевірено формулу та порядок здійснення відповідного розрахунку.

Втім, по-перше, висновки Верховного Суду у наведених справах не є остаточними, а скасування судових рішень про задоволення позову та направлення цих справ на новий розгляд, ураховуючи обставини кожної з цих справ, зумовлено порушенням судами норм процесуального права щодо дослідження та надання об'єктивної оцінки аргументам учасників справи і всім зібраним у справі доказам, всебічного і повного з'ясування фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

А, по-друге, суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, (№925/938/23), задовольняючи позовні вимоги встановив, що тариф плати за перевищення замовленої потужності був застосований і наданий позивачем за формулою та порядком здійснення відповідного розрахунку, визначеними положеннями пунктом 8.4. Договору, який відповідає пункту 8.4. Типового договору та положенням Кодексу ГТС. Вказана формула з відповідним розрахунком наведена у рішенні місцевого суду та перевірена апеляційним господарським судом і є вірною, як і розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, надані позивачем та наведені у рішенні суду першої інстанції й перевірені судом апеляційної інстанції. Тому судом апеляційної інстанції у цій справі цілком дотримано норми процесуального права щодо дослідження та надання об'єктивної оцінки аргументам учасників справи, всім зібраним у справі доказам, всебічного і повного з'ясування фактичних обставин справи для правильного вирішення спору.

Правовідносини у справі, яка розглядається, і в зазначених скаржником у касаційній скарзі справах (№ 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21) хоча і містять частково схожі критерії, які стосуються предмета позову, підстави виникнення спірних правовідносин та їх нормативно-правового регулювання, але є істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і у згаданих справах - з іншого) за фактично-доказовою базою і встановленими судами обставинами справи.

Щодо до справи № 910/20806/21, то позовні вимоги у ній обґрунтовані перевищенням замовником погодженої у Додатку № 1 замовленої договірної потужності (на відміну від справи № 925/938/23, яка розглядається та наведених у переліку скаржника справ: 921/184/21, № 921/183/21, № 914/2441/21, № 926/3570/21, - де замовником фактично подано нульову номінацію та не укладено сторонами Додатку №1), а тому вказані справи не є подібними зі справою № 910/20806/21 за підставою позову.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ «ОГС «Черкасигаз» у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме положень розділу IX Кодексу ГТС у взаємозв'язку з абзацом 5 пункту 8.4 Типового договору та абзацу 5 пункту 8.4 Договору № 1910000215, стосовно порядку обрахунку вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на період однієї газової доби, у разі відсутності Додатку 1 до Договору (відсутності визначених у Додатку 1 замовлених точок входу і виходу, показники яких застосовуються при такому обрахунку згідно формули, наведеної в абзаці 5 пункту 8.4 Договору, що відповідає абзацу 5 пункту 8.4 Типового договору.

Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.

Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Що ж до наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, сторонами не укладено Додаток №1 до Договору. Між тим попередні судові інстанції виснували, що відсутність укладених Додатків 1, 2 до Договору не свідчить про непогодження сторонами умов надання послуг із замовлення добової потужності.

Між тим суди, дослідивши умови укладеного учасниками справи Договору та надавши їм правову оцінку, також визначили, що відповідач, отримавши від позивача через Інформаційну платформу звіти про використання замовленої потужності, які містять розрахунок перевищення розміру фактично використаної потужності над замовленою (договірною потужністю), а також акти наданих послуг та рахунки на оплату мав право, однак не направив жодних заперечень щодо здійснення позивачем обліку транспортованого природного газу за період вересень-грудень 2021 року, а також не надав документального підтвердження того, що такий облік здійснено некоректно чи з порушенням умов Договору № 1910000215 або діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім того, не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, що обсяг протранспортованого позивачем газу обліковувався не за допомогою комерційних вузлів обліку газу, які зазначені у погодженому між сторонами Додатку № 3, шляхом використання позивачем даних будь-яких інших приладів обліку.

Суди виснували, що формула, за якою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» розраховано величину перевищень замовленої (договірної) потужності, відповідає положенням, передбаченим умовами Кодексу ГТС, Типовому договору та Договору № 1910000215. При цьому, розрахунки, які надано позивачем, здійснені за вказаною формулою, вони наведені у рішенні місцевого суду, перевірені судом апеляційної інстанції та визнані судами, як обґрунтовані та вірні.

Величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Враховуючи, що відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподіллено потужність на відповідну газову добу, тому вважається, що замовником подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка надавалася відповідачу, є перевищенням замовленої договірної потужності. А тому позивач, на підставі остаточної алокації подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за період вересень-грудень 2021 року, зважаючи на щомісячні акти приймання-передачі газу та на підставі інформації, поданої відповідачем до Інформаційної платформи, встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності точок входу/виходу, яка загалом складає 12 228,809 тис.м3/добу. При цьому Оператор ГТС фактично здійснює алокацію (аналіз та систематизацію даних) на підставі інформації щодо обсягів відібраного газу, яка була надана самим замовником послуг у звітах форми 8в, за змістом яких АТ «ОГС «Черкасигаз» подано та визнано використання обсягів потужності у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року, яка саме і складає 12 228,809 тис.м3/добу на загальну суму 1 821 994,71 грн.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи встановили, що достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу. Тобто обсяг послуг балансування визначається сторонами не на момент підписання Договору та додатків до нього, а вже після того, як оператор ГТС отримає інформацію про обсяги природного газу, фактично відібраного замовником та поданої з/до ГТС - у результаті співставлення алокацій подач/відборів замовником природного газу до/з ГТС.

А тому суди зазначили, що підписання сторонами Додатків 1, 2 до Договору транспортування не є обов'язковим для визначення обсягу послуг балансування.

При цьому Договір транспортування не встановлює спеціальний порядок визначення вартості щодобового небалансу, яку має сплатити замовник, а також не містить відсилок до жодних додатків до Договору транспортування (зокрема, до Додатків 1, 2). Натомість вартість небалансу визначається у порядку, передбаченому Кодексом ГТС.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21.

За наведених обставин відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме положень розділу IX Кодексу ГТС у взаємозв'язку з абзацом 5 пункту 8.4 Типового договору та абзацу 5 пункту 8.4 Договору № 1910000215 стосовно порядку обрахунку вартості перевищення замовленої (договірної) потужності на період однієї газової доби, у разі відсутності Додатку 1 до Договору (відсутності визначених у Додатку 1 замовлених точок входу і виходу, показники яких застосовуються при такому обрахунку згідно формули, наведеної в абзаці 5 пункту 8.4 Договору, що відповідає абзацу 5 пункту 8.4 Типового договору) у спірних правовідносинах і наведеному скаржником взаємозв'язку, без урахування фактичних обставин цієї справи.

Крім того, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме положень статті 1 та частини другої статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у їх взаємозв'язку з положеннями пунктів 3, 4 глави 7 розділу III, пунктів 1, 15 глави 1, пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, а також пунктів 11.1-11.3 Типового договору та пунктів 11.1-11.3 Договору № 1910000215.

Суд зазначає, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником у вказаній частині підстав касаційного оскарження, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні, а тому необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанції з'ясували, що відповідно до пунктів 1, 15 глави 1 та пункту 1, 3, 4 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Розбіжності у частині обсягу прийнятого/переданого природного газу врегульовуються відповідно до умов цього Кодексу, технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - в суді. До винесення остаточного судового рішення обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється відповідно до показань комерційного вузла обліку газу.

Згідно з пунктами 11.1.-11.3. Типового договору та Договору № 1910000215 послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються між оператором і замовником актами наданих послуг; оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора; замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

Як дослідили суди попередніх інстанцій і зазначено вище, замовником за спірний період частково не підписано акти приймання-передачі природного газу і всі чотири акта наданих послуг (підписані лише представниками позивача).

Враховуючи, що замовником не надано мотивованої письмової відмови від підписання цих актів, а вимоги положень пункту 11.3. Договору № 1910000215 (відповідає змісту пункту 11.3. Типового договору) визначають чіткий алгоритм дій замовника у проміжку двох днів з дати одержання акта наданих послуг стосовно його підписання уповноваженим представником замовника та скріплення печаткою або оформлення у письмовій формі мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг, то акти наданих послуг за спірний період - є такими, що погоджені відповідачем.

Зважаючи на вказане, суди попередніх інстанцій виснували, що оскільки відповідачем не надано мотивованої письмової відмови від підписання цих актів, то вони погоджені замовником. Між тим, як встановлено судами ряд актів наданих послуг за місяці вересень, жовтень, листопад 2021 року підписано представниками позивача та відповідача без зауважень та застережень, що свідчить про вчинення сторонами дії, спрямованих на виконання Договору № 1910000215. Крім того, достатньою підставою для оплати послуг балансування є, як вже зазначалося, існування негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником, а не підписанням актів наданих послуг.

За наведених обставин відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме положень статті 1 та частини другої статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у їх взаємозв'язку з положеннями пунктів 3, 4 глави 7 розділу III, пунктів 1, 15 глави 1, пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, а також пунктів 11.1-11.3 Типового договору та пунктів 11.1-11.3 Договору № 1910000215 у наведеному скаржником взаємозв'язку, без урахування фактичних обставин цієї справи.

Щодо тверджень скаржника про фактичне застосування судами у спірних правовідносинах принципу «мовчазної згоди» за Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», то Верховний Суд відхиляє вказані доводи з огляду на те, що за змістом оскаржуваних рішень відсутні посилання як на вказаний закон, так і на принцип ним передбачений для інших правовідносини, ніж ті, які є предметом спору у цій справі. Натомість зі змісту рішень судів попередніх інстанцій у відповідній частині вбачається надання судами оцінки умовам укладеного Договору та діям сторін щодо його реалізації, а доводи скаржника у цій частині фактично зводяться до його незгоди з оцінкою судів.

Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі на судові рішення попередніх інстанцій про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОГМ «Черкасигаз» у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені АТ «ОГС «Черкасигаз» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд