ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 2-5029/11

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмен» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмен») звернулось із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах.

Заяву обґрунтовувало тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2011 року стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «Комерційний банк «Надра»), заборгованість за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року у розмірі 165 516,09 грн, а також 1 655,16 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційне технічне забезпечення.

5 серпня 2020 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року.

18 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмен» уклали договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_04, за яким ТОВ «Брайт Інвестмен»» набуло право вимоги за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року.

Посилаючись на зазначене, а також на те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження та стягувача у виконавчих листах, тобто процесуальне правонаступництво, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах, товариство просило замінити стягувача - ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмен».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції вказував на те, що якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 січня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 2-5029/11 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2011 року, який 31 травня 2019 року повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановив суд і те, що ТОВ «Брайт Інвестмен» звернулось із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі 12 вересня 2022 року.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції вважав, що заявник пропустив трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; питання про поновлення зазначеного строку не порушує, а, відтак, відсутня мета такого правонаступництва та правові підстави для заміни стягувача у виконавчому листі.

Постановою Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2022 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмен», суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

У січні 2023 року ТОВ «Брайт Інвестмен» подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

У касаційній скарзі заявник вказував на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні заяви судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 (провадження № К/9901/5096/19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 (провадження № К/9901/37249/18), відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, тобто як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, (зокрема, і до видання виконавчого листа) і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21), яка також не врахована судами попередніх інстанцій.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою і те, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;

юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У зв`язку з тим, що строки пред`явлення виконавчого документа станом на 26 березня 2022 року, а саме на дату набрання чинності Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не пропущені, строки пред`явлення виконавчого листа № 2-5029/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги і те, що Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР, статуту Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні».

Отже Торгова-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами як для суб`єктів господарювання, так і для населення.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів.

Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, надали належну оцінку доказам, поданим учасниками справи, та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Також зазначала, що з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що 23 жовтня 2015 року Луцьким районним відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-5029/11, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24 січня 2012 року. 31 травня 2019 року зазначений виконавчий лист повернуто без виконання. Повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся.

Отже заявник, вважає, що ТОВ «Брайт Інвестмен» звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження поза межами трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Посилання ТОВ «Брайт Інвестмен» на Закон від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 вважає безпідставним, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області матеріали цивільної справи № 2-5029/11.

Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 6 лютого 2023 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21), від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 (провадження № К/9901/5096/19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 (провадження № К/9901/37249/18), від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18).

Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2011 року позов ВАТ «Комерційний банк «Надра» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», заборгованість за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року у розмірі 165 516,09 грн, а також 1 655,16 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційне технічне забезпечення.

5 серпня 2020 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року.

18 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмен» уклали договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_04, за яким ТОВ «Брайт Інвестмен»» набуло право вимоги за кредитним договором № 6М/2008/840-МКЛ/739 від 21 січня 2008 року.

Також судами встановлено, що 24 січня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 2-5029/11 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2011 року.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області від 31 травня 2019 року виконавчий лист № 2-5029/11 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною першою статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження № 61-1684св22).

Відповідно до викладених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (див. постанову Верховного Суду від 3листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75), оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

У наведених постановах Великої Палати Верховного Суду акцентовано увагу на встановленні дійсної процесуальної мети правонаступництва.

Звертаючись з відповідною заявою, ТОВ «Брайт Інвестмен» просило замінити ПАТ «Комерційний банк» «Надра», як вибулої сторони, його правонаступником - ТОВ «Брайт Інвестмен», у виконавчих листах у справі № 2-5029/11 внаслідок передання ПАТ «Комерційний банк» «Надра» своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Вирішуючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що правові підстави для задоволення заяви ТОВ «Брайт Інвестмен» про заміну стягувача у виконавчих листах відсутні, оскільки ТОВ «Брайт Інвестмен» пропустило трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заяву про поновлення такого строку ТОВ «Брайт Інвестмен» подано не було.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Частиною першою та другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частина четверта статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 240/10258/19 (провадження № К/9901/20374/21).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області від 31 травня 2019 року виконавчий лист № 2-5029/11 з виконання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 вересня 2011 року повернуто стягувачу.

Отже, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 31 травня 2019 року, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався, а, відтак, саме з цієї дати перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання почався заново.

Крім того, відповідно до Закону України Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який прийнятий 15 березня 2022 року та набрав чинності 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зазначене залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.

З урахуванням зазначеного ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню.

Посилання заявника на необхідність урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21), від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 (провадження № К/9901/5096/19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 (провадження № К/9901/37249/18), є безпідставними, оскільки судові рішення ухвалені у справах за неподібних обставин та характеру спірних правовідносин, тому не є релевантними.

Зокрема, у згаданих постановах, судами встановлено, що виконавчі листи з виконання судових рішень видані не були та відповідно не було відкрито виконавче провадження.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18) касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження - ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа поза межами виконавчого провадження та, як наслідок, залишив судові рішення без змін. Касаційний суд у зазначеній постанові посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Разом з цим, необхідно зазначити, що правова позиція в зазначеній постанові Верховного Суду України є неактуальною внаслідок уточнення відповідно до пунктів 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) в частині твердження, що «заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги».

Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 жовтня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року і ухвалює нове рішення про задоволення заяви з наведених підстав.

Керуючись статями 400, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду