ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 676/2672/15-ц

Описова частина

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. щодо списання (звернення стягнення) з його карткового рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ»), грошових коштів у розмірі 390 857,95 грн у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 676/2672/15-ц, виданого 21 червня 2018 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, про солідарне стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 008-2008-2554 у сумі 72 397,47 доларів США;

- зобов`язати приватного виконавця Микитин О. С. вчинити дії щодо повернення йому незаконно стягнутих коштів у сумі 390 857,95 грн.

Свою скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що 06 грудня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О. С. відкрила виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 676/2672/15-ц, а також винесла постанови про арешт майна та коштів боржника.

22 грудня 2022 року він звернувся до приватного виконавця Микитин О. С. із заявою про зняття арешту з коштів боржника, в якій вказував на те, що з 12 квітня 2021 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та використовує картковий рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ» для зарахування (отримання) грошового забезпечення (заробітної плати), додавши до заяви довідку з військової частини НОМЕР_1 (форма 5) та інформацію про рух коштів за вказаним картковим рахунком за період з 01 вересня до 13 грудня 2022 року.

28 грудня 2022 року приватний виконавець Микитин О. С. винесла постанову, якою зняла арешт з належних йому грошових коштів, розміщених в АТ «ПУМБ» на рахунку IBAN НОМЕР_2 , оскільки цей картковий рахунок використовується за цільовим призначенням для зарахування заробітної плати.

Проте всупереч прийнятої постанови про зняття арешту з коштів боржника 03 березня 2023 року з указаного рахунку були списані грошові кошти (заробітна плата) у розмірі 390 957,85 грн, одержувачем яких є приватний виконавець Микитин О. С.

Вважає, що дії приватного виконавця Микитин О. С. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо списання з карткового рахунку суми заробітної плати є незаконними, оскільки суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження» та порушують його конституційне право на одержання винагороди за працю, передбачене статтею 43 Конституції України.

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі судді Семенюк В. В. ухвалою від 08 червня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що картковий рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в AT «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_3 , не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту, на кошти якого, заборонено. Крім того, вказаний рахунок не використовувався боржником виключно для отримання заробітної плати, а кошти, після зарахування на цей рахунок, стали власністю отримувача та втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) і набули статусу вкладу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц.

Отже, звертаючи стягнення на кошти з рахунку боржника, приватний виконавець Микитин О. С. діяла правомірно, а тому скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. щодо звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 у розмірі 390 957,95 грн, які стягнуті з рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 .

У решті вимог скарги відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що у випадку, коли на стадії накладання арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки відповідних звітів.

Зазначене відповідає правовим висновкам, сформованим у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, у якій Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц, на яку посилався суд першої інстанції, про те, що нарахування коштів заробітної плати на картковий рахунок змінює їх правову природу, у зв`язку з чим на ці кошти можливе накладання арешту у виконавчому провадженні.

Крім того, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Загальновідомою є обставина щодо введення з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України воєнного стану, який триває до тепер.

Отже, враховуючи, що за змістом частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» арешт та вилучення (списання) коштів є формою звернення стягнення на майно боржника, а наведеним вище пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено пряму заборону звернення стягнення на заробітну плату (доходи) боржника у період дії воєнного стану, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог скарги щодо визнання дії приватного виконавця незаконними.

Водночас апеляційний суд відмовив у задоволенні скарги в частині вимоги про зобов`язання приватного виконавця повернути списані грошові кошти, вказавши, що така вимога стосується реалізації права заявника на захист майнових прав, а отже, не може вирішуватися у межах розгляду скарги на дії виконавця.

03 жовтня 2023 року АТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року, а ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року залишити в силі.

Касаційну скаргу АТ «Універсал Банк» подало на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивувало тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема не врахував, що на картковий рахунок боржника надходили не лише грошові кошти для виплати заробітної плати, а й інші види доходів, на списання яких у примусовому порядку заборони немає.

Отже, приватний виконавець правомірно списав кошти, що знаходилися на рахунку боржника, які не є коштами, що складають заробітну плату.

04 жовтня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року, а ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2023 року залишити в силі.

Касаційну скаргу приватний виконавець Микитин О. С. подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що виконання постанови про накладення арешту на кошти боржника покладається саме на банківські установи, які і володіють інформацією про цільове призначення відповідних рахунків.

Водночас, АТ «ПУМБ» наклало арешт на рахунок ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 , тим самим підтвердило, що відповідний банківський рахунок не належить до тих, на які чинним законодавством заборонено накладати арешт.

Вказує, що вона направила платіжну інструкцію на списання коштів боржника, оскільки рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий у АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , є звичайним поточним рахунком фізичної особи, на який надходять будь-які кошти, а не виключно заробітна плата.

Апеляційний суд застосував пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» всупереч правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 203/4189/22.

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця повернути незаконно списані грошові кошти та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу у цій частині.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 подав на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивував тим, що, відмовляючи у задоволенні вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця вчинити дії щодо повернення незаконно стягнених грошових коштів, апеляційний суд порушив вимоги частини другої статті 451 ЦПК України.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Верховний Суд ухвалами від 16 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 та витребував матеріали цієї справи із Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

07 листопада 2023 року справа № 676/2672/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

06 грудня 2022 року за заявою стягувача приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О. С. відкрила виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 676/2672/15-ц, виданого 21 червня 2018 року Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області на виконання постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2018 року, якою стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 008-2008-2554 у розмірі 72 397,47 доларів США, з яких: 61 067,86 доларів США - тіло кредиту; 11 057,47 доларів США - фіксовані проценти, 272,52 доларів США - підвищені проценти (том 3, а. с. 8-11).

Цього ж дня, 06 грудня 2022 року, у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 приватний виконавець Микитин О. С. винесла постанову про арешт майна боржника, якою наклала арешт на все рухоме та нерухоме майно та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0565 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0196, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що належить боржнику ОСОБА_1 (том 3, а. с. 12, 13).

Крім того, 06 грудня 2022 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 приватний виконавець Микитин О. С. винесла постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою наклала арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банках чи інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що перебувають на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягненняна які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а саме у розмірі 79 637,63 доларів США (том 3, а. с. 14, 15).

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Микитин О. С. із заявою про зняття арешту з коштів, у якій повідомив, що з 12 квітня 2021 року він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та використовує картковий рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ», для зарахування (отримання) грошового забезпечення (заробітної плати), додавши до заяви довідку з військової частини НОМЕР_1 (форма 5) та інформацію про рух коштів за вказаним картковим рахунком за період з 01 вересня до 13 грудня 2022 року (том 3, а. с. 16-21, 31, 40).

28 грудня 2022 року приватний виконавець Микитин О. С. винесла постанову про зняття арешту з коштів боржника, у якій зазначено про те, що оскільки рахунок IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , використовується за цільовим призначенням для зарахування заробітної плати, то відсутні правові підстави для подальшого застосування арешту коштів боржника на цьому рахунку (том 3, а. с. 22, 23).

03 березня 2023 року з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ПУМБ», були списані грошові кошти у розмірі 390 957,85 грн, одержувачем яких є приватний виконавець Микитин О. С., що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про операцію від 03 березня 2023 року № 8176438935 (том 3, а. с. 24).

Суди також з`ясували, що згідно з інформацією про рух коштів за період з 01 грудня 2022 року до 08 березня 2023 року на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_2 надходили інші грошові перекази, які не містять призначення платежу як заробітна плата чи виплати військової частини, а саме: 19 вересня 2022 року - 3 000,00 грн з призначенням платежу «поступление средств в рамках сервиса МПС Master Card Money Send»; 13 січня 2023 року - 1 225,00 грн з призначенням платежу «поступление средств в рамках сервиса МПС Master Card Money Send»; 09 лютого 2023 року - 400,00 грн з призначенням платежу «переводы Visa money Transfer»; 14 лютого 2023 року - 4 100,00 грн з призначенням платежу «переводы Visa money Transfer» та 3 940,00 грн з призначенням платежу «поступление средств в рамках сервисаМПС Master Card Money Send»; 28 лютого 2023 року - 1 400,00 грн з призначенням платежу «поступление средств в рамках сервиса МПС Master Card Money Send» (том 3, а. с. 32-38).

Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернено стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно зі статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У справі, яка переглядається, виконавче провадження ВП № НОМЕР_3, в межах якого звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, стосується виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг АТ «Універсал Банк» та приватного виконавця Микитин О. С. про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на картковий рахунок боржника надходили не лише грошові кошти для виплати заробітної плати, а й інші види доходів, на списання яких у примусовому порядку заборони немає, Верховний Суд враховує таке.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час звернення стягнення на кошти боржника, а саме станом на 03 березня 2023 року.

Загальновідомою є обставина щодо введення з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України воєнного стану, який триває до тепер.

Отже, на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій зазначене обмеження не розповсюджувалося на кошти, що знаходилися на рахунках боржника, які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

За обставинами справи, що переглядається, приватний виконавець вчинив оскаржувані дії щодо списання коштів з банківського рахунку боржника, на який надходила заробітна плата, а також декілька разів надійшли кошти від інших осіб, в період заборони (тимчасового припинення) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Потрібно враховувати, що іншим доходом боржника, тобто доходом, окрім заробітної плати, пенсії, стипендії, є гроші або матеріальні цінності, одержувані ним внаслідок будь-якої діяльності.

Як встановив суд апеляційної інстанції, приватний виконавець не вживав заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на банківському рахунку боржника.

У матеріалах справи немає доказів на спростування тієї обставини, що кошти, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 від фізичних (юридичних) осіб, є іншим видом доходу, що унеможливлювало звернення стягнення на них у період вчинення оскаржуваних виконавчих дій.

Верховний Суд звертає увагу на те, що наразі у абзаці 19 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Отже, на цей час тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується лише пенсії та стипендії, тоді як у попередній редакції Закону України «Про виконавче провадження» (правила якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин станом на момент вчинення оскаржуваних дій приватного виконавця) обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника. Також це обмеження, окрім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації, як передбачалося в попередній редакції Закону, нині не поширюється й на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Втім, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у наведеній редакції на підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності лише 06 травня 2023 року.

Натомість приватний виконавець Микитин О. С. звернула стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника 03 березня 2023 року, тому її дії не відповідали чинному на час їх вчинення законодавству.

Резюмуючи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дії приватного виконавця Микитин О. С. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 щодо списання з карткового рахунку, відкритого в АТ«ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , суми заробітної плати та інших доходів боржника у розмірі 390 957,95 грн є незаконними, оскільки суперечать правилам абзацу 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних дій. Отже, апеляційний суд ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення зазначеної вимоги скарги боржника.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 462/1268/17 (провадження № 61-2444св23).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 175/2504/13 (провадження № 61-12799св23) вказано, що, за змістом статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним/приватним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

У частині другій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, визнання дій приватного виконавця щодо списання коштів з банківського рахунку боржника, на який надходила заробітна плата, незаконними є підставою для повернення грошових коштів у межах сум, стягнення на які заборонено законом, а тому суд не може додатково зобов`язати виконавця вчинити певні дії, оскільки це питання вже врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» і приватний виконавець зобов`язаний самостійно провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення скарги на дії приватного виконавця, а, отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування цим судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявників.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду