ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 354/674/15-ц

02 вересня 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта, зобов?язання повернути земельну ділянку.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, не приймалося у встановленому законом порядку, а було підроблене, самостійно складено сільським головою, що встановлено за результатами розгляду кримінальної справи № 1-6/2011, порушеної відносно посадових осіб Поляницької сільської ради за частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 364, частиною першою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.

Вказував, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 видано незаконно на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року. Будь-яке рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,2500 га, Поляницька сільська рада не приймала, він із заявою про затвердження проєкту землеустрою на розгляд сесії сільської ради не звертався, на розгляд ради таке питання не виносилося.

Передана відповідачу спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 32, виділ 1, Поляницького лісництва.

У 2004 році ОСОБА_1 спірну земельну ділянку відчужив ОСОБА_2 , який у 2006 році продав її Товариству з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім» (далі - ТОВ «Новекс Дім»), яке на даний час є кінцевим власником.

Зазначав, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у справі № 1-6/2011 цивільний позов

ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що фіктивність рішення, на підставі якого видано ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку, встановлена судовим рішенням, прокурор просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ, № 028109, від 16 жовтня 2002 року, виданий ОСОБА_1 , та витребувати у ТОВ «Новекс Дім» земельну ділянку з чужого незаконного володіння у власність держави.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року до участі у справі як співвідповідача залучено ТОВ «Новекс Дім».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

16 липня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

06 липня 2022 року позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ТОВ «Новекс Дім» про визнання недійсним та скасування державного акта, зобов?язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

06 липня 2022 року залучено ДП «Ворохтянське лісове господарства» до участі у справі як третю особу.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

31 серпня 2022 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

30 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Витребувано у ТОВ «Новекс Дім» земельну ділянку, площею 0,2500 га, без кадастрового номера, розташовану в с. Поляниця, ділянка Прохідна, право власності на яку посвідчується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2006 року, посвідченим нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., зареєстрованим в реєстрі за номером 5994, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що надання у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог законодавства. Вилучення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки у передбаченому законом порядку не здійснювалася, як і її передача органом місцевого самоврядування у приватну власність відповідачу, а тому рішення Поляницької сільської ради від 11 жовтня 2002 року № 36 і державний акт не відповідають положенням законодавства. Доказів дотримання вимог законодавства при вилученні спірної земельної ділянки у постійного користувача і передання її у приватну власність відповідачі не надали. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, суд зробив висновок про наявність підстав для її витребування відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України. Суд вважав, що витребування спірної земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним державного акта, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд також зазначив про те, що правовідносини, що лежать в основі цього спору, не є господарськими відносинами у розумінні статті 3 ГК України, оскільки вимоги про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки від ТОВ «Новекс Дім» нерозривно пов`язані між собою. Судовий розгляд окремо вказаних позовних вимог за правилами різного судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Стосовно застосування позовної давності суд зазначив, що заяви про її застосування зробили Поляницька сільська рада і представник

ОСОБА_1 щодо яких у задоволенні позову відмовлено. Щодо вимоги про витребування земельної ділянки, ТОВ «Новекс Дім» заяви про застосування позовної давності не подавало.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 і Поляницької сільської ради залишено без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

30 грудня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

11 жовтня 2023 року представник ТОВ «Новекс Дім» адвокат

Міла-Поляков Д. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня

2022 року тапостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги прокуратури до ТОВ «Новекс Дім» підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

11 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Шиманська Н. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

30 грудня 2022 року тапостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди прийняли рішення про права, свободи, та обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме до участі у справі не було залучено власника спірної земельної ділянки ТОВ «НВС-ТРЕЙДІНГ». Суди зробили неправильний висновок про незаконність рішення Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36, так як відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цього факту.

У матеріалах справи немає доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, постановах Верховного Суду від 10 травня

2023 року у справі № 204/8118/14, від 07 жовтня 2020 року у справі

№ 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від

14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19-ц, від

27 лютого 2019 року у справі № 200/23151/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

12 жовтня 2023 року Полянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточнень просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу мотивовано відсутністю у прокурора правових підстав для звернення до суду із цим позовом, оскільки Державне агентство лісових ресурсів України є неналежним позивачем у справі, адже статті 122, 149 ЗК України не наділяють його повноваженнями в сфері управління державної власності на землю. Вказує, що лист Державного підприємства «Карпатигеодезкартографія» від 01 жовтня 2004 року є не допустимим доказом, оскільки долучений прокурором без обґрунтування поважності причин неподання його у встановлений законом строк.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 369/3147/19, від 25 жовтня 2022 року у справі

№ 607/14378/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 07 липня 2020 року у справі

№ 910/10647/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14 грудня 2023 року Івано-Франківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, жодним чином не спростовують висновків судів. Спірна земельна ділянка входить до масиву земель, які перебувають на праві постійного користування у ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ, № 002701, від 10 листопада 2001 року. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави незаконно. Вказує, що станом на

22 листопада 2022 року ТОВ «Новекс Дім» на праві власності належить дві земельні ділянки. Доказів того, що ТОВ «Новекс Дім» не є власником спірної земельної ділянки немає. Представник ТОВ «Новекс Дім» у судовому засіданні підтвердив наявність у власності товариства земельних ділянок у с. Поляниця Надвірнянського району.

02 січня 2024 року Івано-Франківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ «Новекс Дім» залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що жодних господарських правовідносин між Державним агентством лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство і ТОВ «Новекс Дім» немає, що у свою чергу виключає можливість розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.

31 січня 2024 року Івано-Франківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Поляницької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, жодним чином не спростовують висновків судів.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 Шиманської Н. С. у справі та витребувано її матеріали з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року ТОВ «Новекс Дім» поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Поляницької сільської ради.

30 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги не містять аргументів щодо незгоди з рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня

2022 року тапостановою Івано-Франківського апеляційного суду від

04 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , треті особи: ДП «Ворохтянське лісове господарство», ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині суд касаційної інстанції не переглядає.

Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Новекс Дім» підлягає задоволенню, а касаційні скарги Поляницької сільської ради і представника ОСОБА_1

Шиманської Н. С. - частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею

4 358,5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ, № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради від 11 січня 2001 року № 3.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 03 квітня 2006 року № 87 Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Згідно зі статутом ДП «Ворохтянське лісове господарство» у редакції, яка долучена до матеріалів справи та розміщена на сайті Підприємства, станом на день постановлення рішення судом першої інстанції ДП «Ворохтянське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України, який реорганізовано шляхом утворення у 2010 році Державного агентства лісових ресурсів України.

Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36 вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельні ділянки, площею 14,10 га, зокрема у кварталі 32, виділ 1.

Рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2002 року № 36 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Поляниця, площею 0,2500 га.

16 жовтня 2002 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028109.

Земельній ділянці кадастровий номер не присвоєно.

Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 року № 464 земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка надана безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 , розташована у кв. АДРЕСА_1 , території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу.

Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи від

11 березня 2005 року, проведеної у рамках кримінальної справи № 1-6/2011 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, виконком сільської ради села Поляниця прийняв ряд рішень про вилучення земельних ділянок лісового фонду, загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду всупереч вимогам статтей 149, 151, пункту 12 Перехідних положень ЗК України та статті 42 ЛК України, зокрема, рішення виконкому від 10 жовтня 2022 року № 36, на підставі якого вилучено земельні ділянки в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, у тому числі у кварталі 32 виділ 1, де розташована земельна ділянка ОСОБА_1 .

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від

04 березня 2015 року у справі № 1-6/2011, яка набрала законної сили, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності сільського голову с. Поляниця ОСОБА_4 , інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів

ОСОБА_6 .

У процесі судового розгляду у кримінальній справі № 1-6/2011 встановлено, що всупереч вимогам ЗК України, ЛК України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сільської ради від 30 січня

2001 року, Правилам забудови населених пунктів області від 12 листопада 2002 року, Закону України «Про планування та забудову територій» інженер-землевпорядник ОСОБА_5 і сільський голова ОСОБА_4 за погодженням з начальником управління земельних ресурсів ОСОБА_6 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 14 лютого 2002 року

№ 4, від 12 вересня 2002 року № 32, від 10 жовтня 2002 року № 36, від

15 листопада 2002 року № 40, від 13 лютого 2003 року № 6, від 10 липня

2003 року № 27 «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду до земель житлової та громадської забудови.

У подальшому члени організованої групи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за погодженням з ОСОБА_6 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи відповідно до вказаних рішень «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, зокрема ОСОБА_1 - 0,25 га, 22 липня 2004 року між ОСОБА_1 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав покупцеві земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Поляниця, площею 0,2500 га. Вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ, № 028109, виданого 16 жовтня 2002 року на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 жовтня 2022 року № 36.

28 грудня 2006 року між ОСОБА_2 , від імені якого діяв ОСОБА_1 , (продавець) і ТОВ «Новекс Дім» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець (в особі представника) передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Поляниця, площею 0,2500 га. Земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ, № 051000, виданого 18 квітня 2005 року Поляницькою сільською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 липня 2004 року.

Заперечуючи проти заявлених вимог, Поляницька сільська рада і представник ОСОБА_1 Шиманська Н. С. просили застосувати позовну давність.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

У цій справі права позивача на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження у подальшому ТОВ «Новекс Дім», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що вимоги про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки від ТОВ «Новекс Дім» нерозривно пов`язані між собою, є неправильним.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У пункті 6 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції чинній до

15 грудня 2017 року), вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У справі, що переглядається, позовні вимоги заступника прокурора Івано-Франківської області в оскарженій частині за суб`єктним складом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає можливість розгляду цієї справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21), постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року в справі

№ 369/473/15-ц (провадження № 61-5275св22), від 31 січня 2024 рокув справі № 569/19798/20 (провадження № 61-3534св22), постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня

2023 року в справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) та підтверджено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня

2024 року в справі № 676/180/20 (провадження № 14-16цс24).

Аналогічний висновок щодо розгляду таких вимог в порядку господарського судочинства зроблено у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15-ц (провадження № 61-549св24) та від 17 червня

2024 року у справі № 354/600/15-ц (провадження № 61-552св24), де предметом спору були земельні ділянки, виділені із земель загальною площею 40,69 га, які перебували у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені ними судові рішення в частині вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до ТОВ «Новекс Дім» про витребування земельної ділянки підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду