ПОСТАНОВА
головуючого Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом першого заступника керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії та скасування державної реєстрації речових прав за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року перший заступник керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії та скасування державної реєстрації речових прав, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 1 000,0 кв. м на АДРЕСА_1 , яка знаходиться між домоволодіннями на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності на житлову будівлю, загальною площею 25,9 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , проведену на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., індексний номер 45810599 від 05 березня
2019 року, номер запису про право власності - 30558173, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2230283012101, а також відшкодувати судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня
2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов першого заступника керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації речових прав задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на житлову будівлю, загальною площею 25,9 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , проведену на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. (індексний номер рішення 45810599 від 05 березня 2019 року, номер запису про право власності - 30558173), з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2230283012101). У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 7 945,00 грн.
У вересні 2024 року від заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій заявник просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 22 вересня 2021 року № 2804.
Заява мотивована тим, що Верховний Суд при прийнятті постанови від 05 червня 2024 року не в повній мірі вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема щодо судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Верховного Суду від 09 вересня 2024 року заява передана на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).
У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 201/10063/21.
Колегія суддів, вивчивши подану заяву, перевіривши матеріали справи, дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).
Таким чином, цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України визначено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що Дніпропетровська обласна прокуратура сплатила за подання позовної заяви 4 540,00 грн судового збору (а. с. 103 т. 1).
Оскільки Верховним Судом під час прийняття постанови від 05 червня 2024 року питання щодо розподілу судових витрат за подання позовної заяви вирішено не було, тому Верховний Суд згідно з правилами статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 270,00 грн, що відповідає рішенню суду касаційної інстанції про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду