ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/6577/24

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 24 670 163,64 грн, з яких: 24 422 521,85 грн заборгованості, 144 931,36 грн 3 % річних та 102 710,43 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0049-01024 від 02.09.2019.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144 931,36 грн 3 % річних, 102 710,43 грн інфляційних втрат та 2 960,42 грн судового збору за подання позову. Провадження у справі в частині стягнення 24 422 521,85 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

За результатами апеляційного перегляду вказаного рішення в частині задоволених позовних вимог постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/6577/24 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату щодо врегулювання небалансів електричної енергії, проте відповідач своєчасно розрахунок не здійснив, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому відповідач має сплатити позивачу 144 931,36 грн 3 % річних та 102 710,43 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями у даній справі приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі №910/6577/24 в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19). Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону № 2019-VIII, відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, а ст. 625 Цивільного кодексу України на думку скаржника не підлягала застосуванню.

Скаржник також стверджує, що позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу і їх отримання, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті для відповідача взагалі не настали, а вимога про сплату пені, 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на строки виставлення рахунків НЕК «Укренерго», є безпідставною та необґрунтованою. Додані до позовної заяви роздруківки (скрін-шоти) не можуть бути визнані належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, так як вони не містять інформації щодо вкладення документів (рахунків), а також не підписані за допомогою КЕП, що є невід`ємним атрибутом електронного документа та, відповідно, електронного доказу. Відповідач (адміністратор розрахунків) сплачує вартість небалансів у разі надання учасником ринку рахунка, завантаженого ним із системи управління ринком. До отримання такого рахунка, направленого учасником ринку, і спливу строку оплати (чотири банківських дні), порушення зобов`язань відсутнє.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у справі № 910/6577/24 без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Позивач зазначає, що чинне законодавство України не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Верховний Суд, під час розгляду справ щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій по розрахункам, пов`язаним із використанням рахунків із спеціальним режимом використання, дійшов висновку про те, що в такому випадку боржник не позбавлений можливості здійснення розрахунків іншим шляхом (в тому числі з поточного рахунку) та не звільняється від відповідальності за порушення встановлених договором строків виконання грошових зобов`язань (постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 та від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21). Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21.

У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 також зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Тому на думку позивача місцевий господарський суд вірно зазначив, що у розумінні положень Правил ринку, обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків. Направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Тобто, враховуючи п. 7.7.4 Правил ринку, оплата платіжного документа повинна бути здійснена у строк протягом чотирьох робочих днів саме з дати направлення рахунків АР у Системі, позаяк ані Правилами, ані умовами договору іншого порядку та способу направлення рахунків не передбачено.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

02.09.2019 позивач шляхом подання та підписання заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0049-01024 з відповідачем, приєднався до публічного договору приєднання (далі - договір), за типовою формою, яка затверджена наказом відповідача № 441 від 16.08.2019.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього правочину сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Пунктами 1.4, 1.5 договору визначено, що відповідач, як оператор системи передачі (далі - ОСП), врегульовує небаланси електричної енергії з позивачем, як СВБ, у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку). Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються адміністратором розрахунків (далі - АР) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

За пп. 6 пункту 3.4 договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.

Пунктами 5.1, 5.6 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур і графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Зі змісту пунктів 5.9, 5.10 договору випливає, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13-го календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: http://оnline.ua.energy/, або в паперовій формі, шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта, останній розглядає та повертає ОСП один його примірник, підписаний зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди з розрахунками ОСП відповідно до акта, СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то останній вважається підписаним СВБ. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу в паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору він набирає чинності з дати реєстрації ОСП заяви-приєднання СВБ відповідно до заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони в строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

За пунктами 10.1-10.3 договору він може бути змінений ОСП в односторонньому порядку в разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором.

На виконання умов вказаного договору позивачем у період з лютого 2023 по травень 2023 поставлено, а відповідачем отримано, електричну енергію для врегулювання небалансів, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за договором, а також актами-корегування (врегулювання) до вказаних актів, підписаними КЕП сторін.

Компанією були сформовані та виставлені відповідні рахунки-фактури: №1801202400262 від 18.01.2024 на суму 6 408 071,10 грн, №0103202400026 від 01.03.2024 на суму 5 482 293,20 грн, №2903202400026 від 29.03.2024 на суму 7 019 396,96 грн, №1904202400028 від 19.04.2024 на суму 5 512 760,59 грн, які роздруковані позивачем з системи управління ринком, підписані та направлені для оплати відповідачу, як ОСП, на офіційну електронну адресу останнього.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/04-139 від 25.03.2024 про оплату заборгованості та компенсаційних виплат.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції до матеріалів справи долучено платіжні інструкції: № 000000086 від 19.08.2024 на суму 1 414 769,52 грн; № 000000105 від 19.08.2024 на суму 4 993 301,58 грн; № 000000934 від 02.09.2024 на суму 494 964,68 грн; № 000000959 від 02.09.2024 на суму 4 987 328,52 грн; № 000000309 від 25.09.2024 на суму 866 179,54 грн; № 000000354 від 25.09.2024 на суму 835 481,50 грн; № 000000332 від 25.09.2024 на суму 4 646 581,05 грн; № 000000380 від 25.09.2024 на суму 6 183 915,46 грн, згідно яких сплачено 24 422 521,85 грн заборгованості, у зв`язку з чим судом першої інстанції відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України закрито провадження у справі за відсутності предмету спору.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із встановлених судами обставин вбачається, що 02.09.2019 позивач шляхом подання та підписання заяви-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 0049-01024 з відповідачем, приєднався до публічного договору приєднання (далі - договір), за типовою формою, яка затверджена наказом відповідача № 441 від 16.08.2019.

Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення у даній справі в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги господарські суди виходили, зокрема, із того, що за наслідками виконання умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату щодо врегулювання небалансів електричної енергії, проте відповідач своєчасно розрахунок не здійснив, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тож відповідач має сплатити позивачу 144 931,36 грн 3 % річних та 102 710,43 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 26.01.2024 по 27.05.2024.

Не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій відповідач, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, а саме те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. На думку скаржника, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, а тому ст. 625 Цивільного кодексу України на думку скаржника не підлягала застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Зокрема, про наступне «зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором».

Отже, Суд вважає безпідставними зазначені вище доводи скаржника, оскільки, зміст ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/3263/23, від 25.05.2023 у справі №910/1382/22, від 09.03.2023 у справі №910/18613/21 і було враховано господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи.

Крім того, у справі №910/6636/21 Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, зазначив, що «наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

У контексті доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у справах №910/19094/17, №910/11249/17, №910/15714/18, №914/1001/19, Суд враховує також, що:

- у справі №910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішеннями та утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також про відмову у стягненні пені, оскільки вона не була передбачена умовами договору;

- у справі №910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. Верховний Суд погодився із правильністю здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а тому залишив оскаржувані рішення без змін;

- у справі №910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. Верховний Суд оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат скасував та направив справу на новий розгляд у відповідній частині, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору;

- у справі №914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність факту несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг згідно з договором, а також розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат визнав правильним.

Отже, проаналізувавши судові рішення у справах №910/19094/17, №910/11249/17, №910/15714/18, №914/1001/19, Суд констатує, що відсутні підстави вважати, що висновки місцевого апеляційного господарських судів у справі, що розглядається Судом, зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди зробили відповідні висновки не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин справ, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

Скаржник також стверджує, що позивач не надав доказів направлення рахунків відповідачу і їх отримання, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті для відповідача взагалі не настали.

Як правильно враховано апеляційним господарським судом, пунктом 5.1 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.3 договору ОСП зобов`язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до пунктів 1.1.2, 1.11.1, 1.11.8 розділу І Правил ринку система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, які забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з пунктом 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 вказав на те, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними.

З урахуванням наведеного та того, що відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими позивачем рахунками, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що строк оплати відповідачем коштів за електричну енергію для врегулювання небалансів з лютого 2023 по травень 2023 настав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 102 710,43 грн інфляційних втрат та 144 931,36 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 26.01.2024 по 27.05.2024 на відповідні суми основного боргу. Господарські суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшли правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Натомість відповідач належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд