ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 161/7088/22

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору міни та визнання протиправним і скасування державного акту.

Позов мотивований тим, що 30 березня 2017 року за договором міни, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 800 позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 1,4144 га, кадастровий номер 0722883700:04:000:0831 за адресою: Волинська область, Луцький район, Боголюбська сільська рада. 30 березня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19728963 про реєстрацію права власності за нею на вказану земельну ділянку.

Шляхом перевірки інформації на вебсайті щодо стану розгляду справ 30 грудня 2021 року дізналася, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору міни № 800 від 30 березня 2017 року та витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:04:000:0831, яка належить їй на праві власності.

Після цього позивачка звернулася до нотаріуса Ариванюк Н. А. із заявою про отримання належним чином завірених документів, на підставі яких відбулася перевірка права власності відповідачки ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:04:000:0831.

У відповідь на заяву приватний нотаріус Ариванюк Н. А. повідомила, що право власності у ОСОБА_3 виникло з моменту державної реєстрації права власності 15. березня 2006 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів Волинської області та видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ № 046021, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010607600269. Право власності на земельну ділянку було зареєстрвоано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 березня 2017 року.

Позивачка вважала, що договір міни, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , посвідчений 14 березня 2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 883 є недійсним.

Оспорюваний договір було вчинено для приховування договору купівлі-продажу, оскільки волевиявлення сторін договору (відповідачів) не відповідало їх внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме: ОСОБА_2 з моменту укладення договору міни не було виконано умови договору, так як вона не отримала державний акт на земельну ділянку, кадастровий номер 0722881000:04:000:0831 та не провела державну реєстрацію. Отже, у ОСОБА_2 не виникло право власності на земельну ділянку. При цьому, ОСОБА_3 також не отримано державного акту на земельну ділянку кадастровий номер 0723182601:01:002:0185 площею 0,3801 га, що розташована на території Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області не проведено державну реєстрацію. Земельна ділянка кадастровий номер 0723182601:01:002:0185 площею 0,3801 га, що розташована на території Великоглушанської сільської ради Любешівського району Волинської області перебуває у власності ОСОБА_2 , інформація про звернення ОСОБА_3 стосовно видачі державного акта на вказану земельну ділянку відсутня.

Позивачка вказувала, що технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 1,4144 га, розташовану в с. Тарасове Боголюбської сільської ради Луцького району Волинської області, виготовлено у 2008 році не відповідає вимогам, які передбачені Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, оскільки у ній відсутні збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість про обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та врахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Також у Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області відсутня інформація про надходження заяви ОСОБА_2 щодо виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:04:000:0831.

14 березня 2008 року ОСОБА_2 зверталася до ТзОВ «Горизонт» із заявою на виготовлення технічної документації із складання державного акту, в результаті чого був виданий державний акт, проте було змінено кадастровий номер. Оскільки зміна кадастрового номеру спірної земельної ділянки при видачі ОСОБА_2 державного акта серії ЯД № 295504 від 07 квітня 2008 року на земельну ділянку кадастровий номер 0722881000:03:000:2784 законодавством не була передбачена, то остання отримала державний акт на право власності на іншу, ніж зазначену в договорі міни №883 від 14.03.2008 року, земельну ділянку.

Позивачка вважала, що договір міни від 14 березня 2008 року є удаваним, оскільки сторони договору не зареєстрували право власності на земельні ділянки, умови договору не були виконані, сторони юридично не обмінялися земельними ділянками. Відтак, сторони при укладенні та посвідчені вказаного договору не бажали настання його наслідків, а лише мали намір оформити купівлю-продаж земельної ділянки, що ще раз свідчить про удаваність даного правочину та необхідність визнання судом його недійсним.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

визнати недійсним договір міни № 883 від 14 березня 2008 року;

визнати протиправним та скасувати державний акт серії ЯД № 295504 від 07 квітня 2008 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року:

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково;

визнати незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 295504 від 07 квітня 2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

як з`ясовано судом і слідує з матеріалів справи, після укладення договору міни в 2008 році ОСОБА_2 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку і остання отримала державний акт на право власності на землю серії ЯД № 295504, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0108077600182. В ході видачі державного акту на землю був змінений кадастровий номер земельної ділянки на 0722881000:03:000№2784 (т. 1 а.с. 28-34);

правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину (статті 215, 216 ЦК України). Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача;

дослідивши матеріали справи та інші представлені суду докази, суд приходить до висновку, що доводи позивача стосовно того, що договір міни № 883 від 14 березня 2008 року є удаваним, так як сторони не зареєстрували право власності на земельні ділянки і ними не були виконані умови договору міни з метою набуття права власності, вони юридично не обмінялись земельними ділянками, а також не бажали настання його наслідків, а лише мали намір оформити купівлю-продаж земельної ділянки є необґрунтованими та спростовується наступним.

ОСОБА_2 після укладення 14 березня 2008 року договору міни за № 883 зареєструвала у встановленому порядку право власності на земельну ділянку площею 1,4144 га з кадастровим номером 0722883700:04:000:0831, про що свідчить технічна документація із землеустрою на право власності на земельну ділянку площею 1,4144 га, розташовану в с. Тарасове, Боголюбської сільської ради Луцького району Волинської області, виготовленої ТОВ «Горизонт» (т. 1 а. с. 80-105);

відповідно до пункту 11. договору міни сторони домовились, що під передачею майна слід вважати символічну передачу майна. З моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору вважається, що обмін відбувся і кожна із сторін прийняла вказане в пункті 1 майно. Цей договір є підставою для видачі сторонам державних актів на право власності на землю та його державної реєстрації на земельні ділянки, що обмінювалися.

після укладення договору міни від 14.03.2008 року ОСОБА_3 не була позбавлена можливості зареєструвати набуту у власність земельну ділянку площею 0,38 га, що розташована на території Великоглушанської сільської ради з кадастровим номером 0723182601:01:002:0185. Отримання чи неотримання ОСОБА_3 державного акту на набуту в результаті міни земельну ділянку не може свідчити про удаваність правочину, так як подальше здійснення права власності ОСОБА_3 не залежить від волі ОСОБА_2 і є її особистим волевиявленням.

стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 295504 від 07 квітня2008 року, то суд зробив наступні висновки;

з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 295504 від 07 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору міни від 14 березня 2008 року № 883 набула у власність земельну ділянку площею 1,4144 га, з кадастровим номером 0722881000:03:000:2784, яка розташована в с. Тарасове на території Боголюбської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 80-81). Проте, як з`ясовано в ході розгляду справи і у відповідності до ухвали суду від 10 липня 2023 року призначеної судової земельно-технічної експертизи (т. 2 а. с. 193) було виготовлено висновок експертів № 3532/3533 за результатами проведення комплексної судової технічної експертизи документів та експертизи з питань землеустрою від 16 жовтня 2023 року, з якого слідує, що в друкований текст реквізитів державного акту серії ЯД № 295504 від 07 квітня 2008 року у графі - кадастровий номер земельної ділянки внесені зміни шляхом (підчистки) видаленням первинного цифрового позначення та нанесенням інших реквізитів електрографічним способом друку. Визначити первинний зміст первинного тексту не видається за можливе (т. 2 а.с. 210-223). При цьому, технічна документація теж виготовлена з порушенням вимог чинного законодавства. А тому, за таких обставин, оспорюваний державний акт підлягає визнанню його недійсним та скасуванню.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 травня 2024 року: відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - Щербюка О. Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу Щербюка О.Ю. в інтересах ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в апеляційній скарзі не зазначено місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України) представника відповідача Щербюка О. Ю. , як особи, яка подала апеляційну скаргу, а також, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

заявником в апеляційній скарзі не наведено посилання на належні та допустимі докази, а також не додано докази на підтвердження дати отримання судового рішення, яке оскаржується.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року та відкрито апеляційне провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно з фотокопією довідкового листа до справи представник відповідача Щербюк О. Ю. отримав копію оскаржуваного рішення суду 04 квітня 2024 року, тому апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду її представнику.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 залишено без задоволення;

апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подану її представником Щербюком О. Ю. задоволено частково;

рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року в цій справі в оскаржуваній частині змінено;

викладено мотивувальну частину рішення суду щодо відмови у позовних вимогах про визнання недійсним договору міни від 14 березня 2008 року у редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом посилалась на те, що договір міни, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 14 березня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за номером 883, є недійсним в силу статей 215, 235 ЦК України, як такий, що є удаваним та порушує її право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881000:04:000:0831, яке набуте за договором міни, укладеним між нею та ОСОБА_3 30 березня 2017 року;

суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги про визнання договору міни недійсним, залишив поза увагою відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів про те, що позивач ОСОБА_1 станом на день укладення оспореного договору була власником, чи землекористувачем цієї земельної ділянки, або ж мала інше, передбачене законом право на цю земельну ділянку, у зв`язку з чим не доведено порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу ОСОБА_1 , яка звернулася до суду, саме на момент укладення договору міни від 14 березня 2008 року. Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших встановлених обставин, тому апеляційний суд не погоджується з мотивами суду першої інстанції про відмову у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. Позивач ОСОБА_1 не довела порушення, оспорення, невизнання її прав на спірну земельну ділянку на день укладення договору міни від 14 березня 2008 року, тому у задоволенні позову у зазначеній частині належить відмовити саме з цієї підстави;

з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 , Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суд при розгляді цивільної справи N 761/12692/17 у постанові від 17 червня 2021 року, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану її представником Щербюком О. Ю. належить задовольнити частково, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним змінити, викласти мотивувальну частину рішення в зазначеній частині позовних вимог в редакції цієї постанови. Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , оскільки вважає за необхідне змінити мотивувальної частини рішення не шляхом її доповнення, як просить відповідач, а шляхом викладення мотивувальної частини рішення в оскарженій частині в редакції постанови апеляційного суду;

з огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові про визнання договору міни недійсним у зв`язку з відсутністю порушеного права позивачки ОСОБА_1 , і це є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від інших встановлених обставин, змінив мотивувальну частину рішення в оскраженій частині, суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновку суду що невизнання позову відповідачем ОСОБА_3 , щодо неодержання останньою доплати за договором міни, щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 лише в 2017 році, щодо правильності оформлення нотаріусом Ходачинською Н.І. документів і записів в реєстрах при посвідченні попореного договору міни, визначення розміру державного мита, не виготовлення відповідачем ОСОБА_3 державного акта на обміняну земельну ділянку в Любешівському районі, не набуття права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку унаслідок обміну;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема, що суд не сприяв у реалізації прав позивачу ОСОБА_1 , позбавив процесуальної справедливості та змагальності та безпідставно, на думку позивача у витребуванні доказів: нотаріальної справи в нотаріуса Ходачинської Н. І. про посвідчення 06 березня 2008 року договору міни № 761 та з ГУ Держгеокадастру у Волинській області: про власників земельних ділянок з кадастровими номерами: 0723182601:01:002:0187, 0723182601:01:002:0185, 0723182601:01:002:0186, 0722881000:03:001:3460, 0722881000:03:001:3461, 0722881000:03:001:3462, 0722881000:03:001:3463, оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку 0722881000:01:001:1030, виготовленого ОСОБА_2 на підставі договору міни від 06 березня 2008 року, про виклик ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_9 , витребування в нотаріуса Ходачинської Н. І. оригіналу реєстру нотаріальних дій із записами про реєстрацію 14 березня 2008 року договору міни за № 883, про доручення витягу із Технічної документації щодо відновлення меж в натурі щодо спірної земельної ділянки, копій договорів купівлі-продажу земельних ділянок від червня 2013 року, копії державних актів ОСОБА_1 на сусідню земельну ділянку із спірною та інших документів, клопотання від 01 лютого 2024 року, виклик свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , долучення додаткових пояснень щодо кримінальних правопорушень від 29 лютого 2024 року, звукозаписів розмов із свідком ОСОБА_11 , та інших вимог клопотання від 19 березня 2024 року, 11-19 березня 2024 року, та інших доказів, оскільки при відмові у задоволенні клопотань судом враховано вимоги частини першої статті 83-84 ЦПК України;

у відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану представником Щербюком О. Ю. , позивачка ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що представник Щербюк О. Ю. є адвокатом, зареєстрований в системі «Електронний суд», а тому ще 29 березня 2024 року отримав копію оскарженого рішення суду першої інстанції, отже подав апеляційну скаргу з пропуском строку. З приводу викладеного апеляційний суд зазначає, що ухвалою апеляційного суду від 21 травня 2024 року поновлено строк апеляційного оскарження відповідачу ОСОБА_2 , за заявою її представника Щербюка О. Ю. , який надав фотокопію довідкового листа до справи, на підставі якої встановлено, що копію судового рішення від 20 березня 2024 року представником отримано 04 квітня 2024 року. З матеріалів цивільної справи вбачається, що після виготовлення 29 березня 2024 року копія повного тексту рішення була направлена лише третій особі на стороні відповідача - нотаріусу Ходачинській Н. І. Довідкою, складеною секретарем судового засідання Б. М. Дмитроцою, яка є в матеріалах справи - т. 4 а.с. 124-125 повідомлено, що представник відповідача Щербюк О. Ю. не був внесений в обліково-статистичну карту документообігу, тому рішення не отримав в системі «Електронний Суд». Апеляційний суд не наділений повноваженнями перевіряти виконання посадових обов`язків секретарем судових засідань суду першої інстанції, на час відкриття провадження було враховано докази щодо дати вручення рішення суду, які надані стороною.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 16 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду подала касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якій просила:

витребувати з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України матеріали електронної справи № 161/7088/22 у вигляді списку розсилки процесуальних документів всім сторонам у справі та довідки Луцького міськрайонного суду Волинської області про доставку електронного листа в електронні кабінети учасникам справи, зареєстрованих в системі Електронний суд, і повідомлення про невручення адвокату Щербюку О. Ю. рішення суду від 20 березня 2024 року для підтвердження чи спростування отримання адвокатом Щербюком О. Ю. копії повного тексту судового рішення від 20 березня 2024 року в його електронний кабінет та встановлення дати та часу накладення суддею Кихтюк Р. М. електронно-цифрового підпису на повному тексті судового рішення від 20 березня 2024 року в електронному вигляді;

скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року у частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору міни № 883 від 14 березня 2008 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2024 року у справі № 161/7088/22 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

адвокат Щербюк О. Ю. приховав, що він зареєстрований в електронному кабінеті системи «Електронни суд», в якому всім учасникам справи копія судового рішення від 20 березня 2024 року була направлена 29 березня 2024 року. Факт реєстрації адвоката Щербюка О. Ю. в системі «Електронний суд» підтверджується сформованою Щербюком О. Ю. 05 грудня 2023 року в системі «Електронний суд» заявою про вступ у справу в якості представника відповідача Кобак У. Й. з відкладенням підготовчого засідання з 06 грудня 2023 року на інший день та проханням надання судом адвокату Щербюку О. Ю. доступу до електронної справи № 161/7088/22 в підсистемі «Електронний суд»;

довідка секретаря судового засідання суперечить статтям 14, 272 ЦПК України;

у матеріалах електронної справи суду першої інстанції відсутнє повідомлення про відсутність у відповідача ОСОБА_2 в особі її представника Щербюка О. Ю. Електронного кабінету;

ОСОБА_1. у судовому засіданні апеляційної інстанції заявила клопотання про витребування з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України матеріали електронної справи № 161/7088/22 у вигляді списку розсилки процесуальних документів всім сторонам у справі та довідки Луцького міськрайонного суду Волинської області про доставку електронного листа в електронні кабінети учасникам справи, зареєстрованих в системі Електронний суд, і повідомлення про невручення адвокату Щербюку О. Ю. рішення суду від 20 березня 2024 року для підтвердження чи спростування отримання адвокатом Щербюком О. Ю. копії повного тексту судового рішення в його електронний кабінет та встановлення дати та часу накладення суддею Кихтюк Р.М. електронно-цифрового підпису на повному тексті судового рішення від в електронному вигляді. Проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, що є порушенням вимог частини третьої статті 411 ЦПК України;

з`ясування вказаної обставини має істотне значення для об`єктивного і усестороннього розгляду справи та єдиною можливістю перевірити дату отримання чи факт не отримання адвокатом Щербюк О. Ю. копії повного тексту судового рішення 29 березня 2024 року в його електронний кабінет, тим самим законності поновлення апеляційним судом адвокату Щербюк О. Ю. строку на апеляційне оскарження.

20 листопада 2024 року ОСОБА_3 через представника Лавренюка Б. О. надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 задовольнити повністю;

скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 09 липня 2024 року та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року;

направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу мотивований, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Щербюком О. Ю. Адвокат Щербюк О. Ю. має зареєстрований Електронний кабінет в системі «Електронний суд», в якому всім учасникам даної справи 29 березня 2024 року була направлена копія рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року у справі № 161/7088/22. Тому апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_2 в особі її представника адвоката Щербюка О. Ю. строк на апеляційне оскарження.

21 листопада 2024 року ОСОБА_2 через представника Щербюка О. Ю. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований, зокрема, тим, що в електронному кабінеті системи «Електронний суд» повний текст судового рішення Щербюк О. Ю. не отримував. Повний текст рішення адвокат Щербюк О. Ю. отримав 04 квітня 2024 року.

09 грудня 2024 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких зазначає, що адвокат Щербюк О. Ю. зареєструвався у системі «Електронний суд», зо підтверджується його заявою від 05 грудня 2023 року в системі «Електронний суд» заявою про вступ у справу в якості представника відповідача ОСОБА_2 з клопотанням про відкладенням підготовчого засідання з 06 грудня 2023 року на інший день та проханням надання судом адвокату Щербюку О. Ю. доступу до електронної справи № 161/7088/22 в підсистемі «Електронний суд». Це клопотання було задоволене судом.

17 грудня 2024 року ОСОБА_1. надала письмові пояснення, в яких звертає увагу на неможливість підписання ОСОБА_2 08 грудня 2021 року договору про надання правової допомоги № 8/12-2021 з адвокатом Щербюком О. Ю., оскільки вона протягом останніх п`яти років самостійно не ходить, освіти не має, писати та читати не вміє.

17 лютого 2025 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_12 надала письмові пояснення до відзиву, в яких просить задовольнити вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 .

18 лютого 2025 року ОСОБА_1 надала доповнення до письмових пояснень, в яких зазначає про відсутність у Щербюка О. Ю. повноважень представляти інтереси ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 134/18/13-ц; від 29 березня 2024 року у справі № 160/11340/23; від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21; від 22 квітня 2021 року у справі № 367/3853/16-ц; від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц; від 22 червня 2022 року у справі № 442/7551/18-ц; від 09 квітня 2019 року у справі № 908/1194/18; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору міни № 883 від 14 березня 2008 року. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що:

«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Згідно з частиною сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

У пункті 8.4. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) зазначено: «вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 160/11340/23 (адміністративне провадження № К/990/39562/23) зазначено: «в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначив, що копія ухвали від 16.08.2023 надійшла на його електронну пошту 16.08.2023, однак оскаржувана ухвала не мала відповідної печатки, підпису судді та відповідного штрих-коду, а тому апелянт змушений був неодноразово звертатися до суду першої інстанції для отримання копії ухвали в паперовому вигляді. Водночас згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Верховний Суд витребував з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду адміністративну справу №160/11340/23 та на підставі дослідження матеріалів електронної справи встановив, що електронно-цифровий підпис судового рішення в електронному вигляді було накладено суддею Бондар М.В. 16.08.2023 о 15:25. Вказана ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.08.2023. За таких встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, що в разі виникнення у сторони провадження сумніву щодо справжності отриманої копії судового рішення, така особа має можливість додатково ознайомитися зі змістом отриманого судового рішення з офіційного джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень».

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 (адміністративне провадження № К/990/34473/23) зазначено: «сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується. Висловлені у цьому зв`язку доводи про відсутність зв`язку (спілкування) зі своїм адвокатом, як і відсутність позивача за повідомленою суду адресою (місцем проживання) протягом кількох місяців, на яких, головним чином, побудована позиція позивача щодо позбавлення [його] можливості на апеляційне оскарження судового рішення, не дають підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».

У справі, що переглядається:

аналіз матеріалів справи свідчить, що представник ОСОБА_2 Щербюк О.Ю. 05 грудня 2023 року надіслав через електронний суд заяву про вступ у справу як представника (т. 2, а.с. 234-236);

29 березня 2024 року складено повний текст рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року (т. 3, 224-226);

у матеріалах справи відсутні дані про направлення рішення учасникам справи. На а.с. 227 (т.3) наявний супровідний лист про направлення копії рішення приватному нотаріусу луцького районного нотаріального округу Хожачинській Н. І.;

у томі 3 на довідковому листі до справи міститься запис: «04.04.24 копію рішення отримав О.Ю. Щербюк (т. 3);

02 травня 2024 року Щербюк О.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строку на апеляційне оскарження (т. 4, а.с. 24-34);

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 травня 2024 року: відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - Щербюка О. Ю. про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу Щербюка О.Ю. в інтересах ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, наведення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження (т. 4, а.с. 37);

на виконання вимог ухвали Щербюк О.Ю. надав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що повний текст рішення отримав 04 квітня 2024 року (т. 4, а.с. 83-86) та апеляційну скаргу з усунутими недоліками, в якій зазначив, що він має зареєстрований кабінет в ЄСІКС (т. 4, а. с. 83-95);

ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2024 року та відкрито апеляційне провадження;

21 травня 2024 року ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_3 подав заперечення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначав, що представник ОСОБА_2 Щербюк О.Ю. отримав рішення у день його складення 29 березня 2024 року через Електронний кабінет ЄСІКС, тому строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин (т. 4, а.с. 113-118);

згідно з довідкою секретаря судового засідання представник відповідача Щербюк О.Ю. не був внесений в обліково-статистичну карту документообігу, тому рішення не отримав в системі електронний суд (т. 4, а.с. 125);

у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 вказувала, що адвокат Щербюк О.Ю. має зареєстрований електронний кабінет, тому ще 29 березня 2024 року отримав судові рішення (т. 4, а.с. 139-148);

08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про витребування доказів, в якому просила:

витребувати з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України матеріали електронної справи № 161/7088/22 у вигляді списку розсилки процесуальних документів всім сторонам у справі та довідки Луцького міськрайонного суду Волинської області про доставку електронного листа в електронні кабінети учасникам справи, зареєстрованих в системі Електронний суд, і повідомлення про невручення адвокату Щербюку О. Ю. рішення суду від 20 березня 2024 року для підтвердження чи спростування отримання адвокатом Щербюком О. Ю. копії повного тексту судового рішення від 20 березня 2024 року в його електронний кабінет та встановлення дати та часу накладення суддею Кихтюк Р. М. електронно-цифрового підпису на повному тексті судового рішення від 20 березня 2024 року в електронному вигляді (т. 5, а.с. 14-16) аналогічне клопотання подав Лавренюк Б. О. в інтересах ОСОБА_3 (т. 5, а.с. 20, 21);

апеляційний суд протокольною ухвалою від 09 липня 2024 року відмовив у задоволенні клопотань про витребування інформації з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України з посиланням питання про поновлення строку на апеляційне оскарження є повноваженням суду апеляційної інстанції і суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглянути свою чинну ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження;

апеляційний суд не врахував, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами;

представник ОСОБА_2 адвокат Щербюк О. Ю. має зареєстрований Електронний кабінет, оскільки 05 грудня 2023 року надіслав через електронний суд заяву про вступ у справу як представника (т. 2, а. с. 234-236);

апеляційний суд не позбавлений можливості при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження самостійно витребувати інформацію з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України щодо надсилання судового рішення стороні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 за апеляційною скаргою її адвоката Щербюка О. Ю.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України). В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Волинського апеляційного суду від 21 травня 2024 року. Касаційний суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України матеріалів електронної справи № 161/7088/22. З огляду не те, що мотиви клопотання зводяться до обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також мотивування незаконності відмови у задоволенні аналогічного клопотання апеляційним судом, суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду