ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/620/20(463/3662/23)

1. Ухвалою місцевого господарського суду від 09.02.2022, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація"" (далі - ДП ""Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація"", боржник);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Державного підприємства "Український регіональний спеціалізований науково- реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація"";

введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.

2. Справа № 914/620/20 про банкрутство ДП "Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація перебуває на стадії розпорядження майном.

3. ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Личаківського районного суду міста Львова із позовом до ДП "Українського регіонального спеціалізованого науково реставраційного інституту "Укрзахідпроектреставрація"" в особі арбітражного керуючого Плесканки В.О. про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні та зобов`язання видати трудову книжку.

4. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на момент подання позовної заяви відповідач не здійснив належного звільнення ОСОБА_1 , не провів остаточного розрахунку та не видав належним чином оформленої трудової книжки. Зазначала, що неодноразово зверталася до відповідних органів за захистом своїх трудових прав, зокрема, щодо невидачі ДП "Укрзахідпроектреставрація" трудової книжки та невиплати належних при звільненні коштів у зв`язку з написанням заяви від 19.09.2022 про звільнення за згодою сторін.

5. Галицький районний суд міста Львова супровідним листом від 23.02.2024 вих.№ 463/3662/23/558/2024 надіслав цивільну справу № 463/3662/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Український регіональний спеціалізований науково- реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація"" про стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні та зобов`язання видати трудову книжку з судовим рішенням колегії суддів з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 05.02.2024, та згідно заяви представника позивача щодо скерування справи для розгляду до Господарського суду Львівської області.

6. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі № 914/620/20 (463/3662/23) позивачці ОСОБА_1 повністю відмовлено у задоволені позову.

7. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів ініціювання ОСОБА_1 звільнення з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, а її письмова заява до роботодавця від 19.09.2022, яка є підставою цього позову, стосувалася виключно прохання звільнення на підставі угоди сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України), без зазначення дати звільнення та відсутності згоди роботодавця.

8. Господарський суд першої інстанції також дійшов висновку, що позовні вимоги про проведення остаточного розрахунку при звільненні, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по момент фактичного розрахунку, про стягнення моральної шкоди на суму 50 000,00 грн., є похідними від основної вимоги, тому теж задоволенню не підлягають.

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 26.06.2024 (вх. № 01-05/1841/24 від 27.06.2024) залишено без задоволення;

рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 у справі № 914/620/20 (463/3662/23) залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивачки до відповідача - ДП "Укрзахідпроектреставрація" із заявою про її звільнення на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Відсутність у заяві конкретної дати звільнення свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін, а тому апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо бездіяльності відповідача, яка виражається у невидачі наказу про звільнення ОСОБА_1 власне за заявою від 19.09.2022 та зобов`язання видати такий наказ задоволенню не підлягають.

11. Щодо позовних вимог про проведення остаточного розрахунку при звільненні, про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по момент фактичного розрахунку та про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн., такі задоволенню не підлягають, як похідні від основної вимоги, зазначеної у позовній заяві.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. ОСОБА_1 09.09.2024 звернулась з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 914/620/20 (463/3662/23).

13 Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/620/20 (463/3662/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Песков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024.

14. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 витребувано з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/620/20 (463/3662/23) за позовом ОСОБА_1 до ДП "Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація" про стягнення заробітної плати, компенсації при звільненні, моральної шкоди та зобов`язання видати трудову книжку в межах справи № 914/620/20 за заявою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Державного підприємства "Український регіональний спеціалізований науково- реставраційний інститут "Укрзахідпроектреставрація" про банкрутство.

15. У зв`язку із перебуванням судді Пескова В.Г. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/620/20 (463/3662/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 21.01.2025.

17. Судове засідання 21.01.2025 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. у відрядженні з 19.01.2025 по 24.01.2025 згідно з наказом голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2025 №7-в.

18. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025, датою проведення судового засідання визначено 04.02.2025.

19. 04.02.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Доготер О.Г. надійшла заява про припинення повноважень представника у цій справі у зв`язку із необхідністю зупинення адвокатської діяльності пов`язаної із початком проходження військової служби у Збройних Силах України та заміною на іншого адвоката.

20. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2025 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 18.02.2025,12:00.

21. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2025 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Луценко С.О. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22. У зв`язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/620/20 (463/3662/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025.

23. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2025 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 25.02.2025,10:00.

24. Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2025 задоволено заяву арбітражного керуючого Плесканки О.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

25. У зв`язку із перебуванням судді Картере В.І. у відряджені автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/620/20 (463/3662/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025.

26. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

27. В судове засідання 25.02.2025 (в режимі відеоконференції) з`явилися представники боржника та скаржниці, які надали свої пояснення та заперечення щодо доводів касаційної скарги.

28. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (25.02.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги (в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи), що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 25.02.2025.

29. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-ІХ, Верховний Суд розглядає справу № 914/620/20 (463/3662/23) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. Скаржниця зазначила про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи; неврахування правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові Верхового Суду від 20.06.2019 у справі № 264/2678/17.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

33. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 30 описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

34. Предметом судового розгляду у цій справі є розгляд вимог позивачки до відповідача про стягнення заробітної плати та компенсації при звільненні та зобов`язання видати трудову книжку.

35. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

37. У разі коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

38. Припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

39. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Водночас саме оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

40. Отже, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що у цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. При цьому законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

41. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

42. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

43. Крім того, нормами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

44. Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише у разі взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

45. Про необхідність взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України зазначено також у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6- 1269цс16.

46. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.04.2019 у справі № 759/11508/16-ц (провадження № 61 -14807св18), від 27.05.2020 у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19), від 07.10.2020 у справі № 234/3268/19 (провадження № 61 -2147св20), від 29.01.2025 у справі № 760/13975/23 та інших.

47. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін (див. постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 816/1389/16 (адміністративне провадження №К/9901/21827/18, від 29.01.2025 у справі № 947/7799/23 (провадження № 61- 8048св24)).

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

48. Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявниця обґрунтовувала позовні вимоги тим, що нею була подана заява, за змістом якої позивачка просила роботодавця про припинення трудових відносин за взаємною згодою сторін.

49. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, досліджуючи зміст зазначеної заяви та інші наявні у матеріалах справи докази, встановили відсутність зазначеної у заяві конкретної дати звільнення, з наявністю якої закон пов`язує наявність.

50. Також на зазначеній заяві відсутні будь-які записи, які б свідчили про погодження такої заяви безпосередньо відповідачем. Крім того заявниця не надала в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, докази, які б свідчили не лише про погодження між сторонами відповідної дати звільнення, але й про погодження звільнення за взаємною згодою вцілому. Судами таких обставин також не встановлено.

51. Зазначене свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на припинення трудового договору з ОСОБА_1 за взаємною угодою сторін.

52. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивачки до відповідача - ДП "Укрзахідпроектреставрація" із заявою про її звільнення на підставі статті 38 КЗпП за власним бажанням.

53. Колегія суддів звертає увагу, що у трудових спорах законність звільнення повинен довести роботодавець, однак інші факти, зокрема, наявність заяви про звільнення, яка б свідчила про погодження дати звільнення та наявності отримання такої заяви роботодавцем, має довести працівник.

54. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її звільнення відбулося за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

55. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що підставою для звільнення є особиста письмова заява позивача, яка повинна містити не лише прохання про звільнення із займаної ним посади за угодою сторін, але й містити дату, з моменту якої повинно відбутися таке звільнення, а також наявність відповідних доказів на погодження такої заяви відповідачем. Наявна в матеріалах справи заява позивача не містить дати, з моменту якого можна вважати позивачку звільненою за власним бажанням, не містить відміток посадових осіб відповідача тощо.

56. Судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими відповідно до вимог, передбачених положеннями статей 86, 236, 238 ГКП України.

57. Також є правильними висновки судів щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, зазначеної у позовній заяві.

58. Водночас, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направленні на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

59. Зазначені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

60. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

63. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

64. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій без змін.

65. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-