ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/1351/20 (924/1000/24)

Перед Верховним Судом постало питання щодо права кредитора боржника на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у відокремленому позовному провадженні, учасником якого цей кредитор не є

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (далі - КП "Агрофірма "Проскурів") на стадії санації.

2. 06.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява КП "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 89610 від 22.01.2013 щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 2015868101, нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м.кв., закривши відповідний розділ із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 90918 від 22.01.2013 щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер 2052468101, нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м. кв., закривши відповідний розділ із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу.

3. Разом із позовом до суду надійшла заява КП "Агрофірма "Проскурів" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили рішенням суду в цій справі державним реєстраторам Державного реєстру речових прав, будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації (Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, нотаріусам і іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м.кв; об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м.кв.

4. 08.11.2024 Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу у справі № 924/1351/20 (924/1000/24) про відмову у задоволенні заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову.

5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи, наведені позивачем на обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з`ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

6. Не погодившись з цією ухвалою, фізична особа ОСОБА_1 оскаржив її до Північно-західного апеляційного господарського суду.

7. 02.12.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі №924/1351/20 (924/1000/24), а 09.01.2025 постановив ухвалу про закриття цього апеляційного провадження.

8. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є кредитором у справі № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів", однак зазначена особа не є учасником справи відокремленого позовного провадження у справі № 924/1351/20 (924/1000/24).

9. Тож з огляду на вказані обставини, а також те, що оскаржувана ухвала не є рішенням суду першої інстанції по суті спору та безпосередньо прав та обов`язків кредитора не стосується, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має процесуального права у розумінні статті 254 ГПК України на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі № 924/1351/20 (924/1000/24), а справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду у складі іншої судової колегії.

11. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 02.10.2019 справі № 910/9535/18, щодо права кредитора у справі про банкрутство на апеляційне чи касаційне оскарження судових рішень в окремому позовному провадженні, що розглядається в межах справи про банкрутство.

12. За доводами скаржника, хоча оскаржувана ухвала не є рішенням суду по суті спору, однак така обставина жодним чином не вказує на відсутність у кредитора права на її оскарження, оскільки надання можливості на оскарження рішення по суті без права оскарження процесуальних рішень суду, які роблять можливим його ухвалення чи реальне виконання, суперечитиме праву на справедливий судовий розгляд.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

13. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги кредитора боржника на ухвалу, постановлену у відокремленому позовному провадженні, учасником якого цей кредитор не є.

16. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

17. З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2024 року боржник звернувся до суду з позовом до фізичної особи про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майне, яке боржник вважає своїм.

18. Разом з позовною заявою боржник подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам до набрання законної сили рішенням суду в цій справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

19. Суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви боржника про забезпечення позову, з якою не погодився кредитор боржника та оскаржив її в апеляційному порядку.

20. Своє право на оскарження ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 мотивував тим, що він є кредитором з найбільшим розміром грошових вимог до боржника, а задоволення чи відмова у позові у відокремленому позовному провадженні впливає на строк, розмір і можливість задоволення таких грошових вимог.

21. Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, зазначивши, що оскаржуване судове рішення не є рішенням по суті спору та безпосередньо прав та обов`язків кредитора не стосується.

22. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

23. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

24. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіспроти Греції), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

25. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

26. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

27. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

29. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

30. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

31. Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

32. Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.

33. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

34. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

35. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

36. Такі правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 11.03.2024 у справі № 922/5628/14.

37. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 11.07.2019 у справі №911/2635/17, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 01.04.2021 у справі № 910/17428/19, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18).

38. У цій справі, як зазначалось вище, закриваючи оскаржуваною ухвалою апеляційне провадження за апеляційною скаргою кредитора боржника на підставі норм пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ухвалою про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд не порушив його права, свободи, інтереси та обов`язки.

39. Оскільки ні мотивувальна, ні резолютивна частини ухвали Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2024 не містять висновків про права та обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що скаржник позбавлений права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов`язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою).

40. Аналогічного висновку за подібних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 916/510/24.

41. Однак Верховний Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції у тій частині, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала про відмову у забезпеченні позову не стосується та не порушує інтересів кредитора боржника.

42. У постанові від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що у вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

43. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загальноправовим засадам.

44. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у пункті 158 постанови від 02.10.2019 справі № 910/9535/18 сформував правовий висновок, згідно з яким кредитор у справі має право оскаржити судове рішення у справі, в якій він не є учасником, у разі впливу цього рішення на наповнення конкурсної маси боржника, розподілення її між кредиторами та формування вимог кредиторів.

45. У справі відокремленого позовного провадження № 924/1351/20 (924/1000/24) розглядається спір щодо нерухомого майна, власником якого вважає себе боржник.

46. Тож без з`ясування обставин щодо впливу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову на майнові інтереси кредитора боржника, висновок апеляційного суду про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження означеної ухвали є передчасним.

47. Отже, обмежившись правильним висновком про недоведення кредитором боржника факту порушення його прав та обов`язків оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не перевірив можливість порушення майнових інтересів цього скаржника зазначеним судовим рішенням, як і не надав належної правової оцінки відповідним доводам апеляційної скарги у цій частині.

48. Передчасно констатувавши про відсутність у заявника апеляційної скарги права на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою у порядку вимог пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

50. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає з огляду на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права через неналежне дослідження наявності/відсутності порушеного ухвалою місцевого господарського суду від 08.11.2024 інтересу заявника апеляційної скарги.

51. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення, зокрема, суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду.

53. Зважаючи на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням матеріалів цієї справи для продовження розгляду до апеляційного господарського суду.

В. Розподіл судових витрат

54. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду