ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/38374/24

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, скаржник, Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 18 березня 2021 року;

- зобов`язати Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 18 березня 2021 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після отримання пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) позивачці з 18 березня 2021 року вперше призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. На її переконання, під час обчислення такої пенсії відповідач протиправно не застосував показник середньої заробітної плати в Україні за 2018- 2020 роки, у зв`язку з чим пенсію визначено у заниженому розмірі.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звернення позивачки за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV після отримання пенсії за вислугу років за Законом № 1788-XII є первинним призначенням пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. У зв`язку із цим під час обчислення пенсії підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати в Україні за 2018- 2020 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

5. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій порушили положення статей 122, 123, 240 КАС України.

7. Управління вказує на те, що позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України, оскільки позовні вимоги позивачки стосуються перерахунку пенсії починаючи з 18 березня 2021 року, тоді як позов був поданий лише 11 грудня 2024 року і суди безпідставно проігнорували ці обставини. Скаржник стверджує, що така ситуація не відповідає принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення.

8. На підтвердження обґрунтованості своїх доводів щодо необхідності дотримання строків звернення до суду скаржник робить посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

9. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 зазначено, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Касаційна скарга надійшла до Суду 13 лютого 2026 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/38374/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 28 липня 2026 року.

13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

14. Від позивачки 17 квітня 2026 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивачка посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, відповідно до якого звернення особи, яка отримувала пенсію за вислугу років за Законом № 1788-XII, за призначенням пенсії за віком за Законом № 1058-IV є первинним призначенням пенсії, а не переведенням з одного виду пенсії на інший. Також вона посилається на аналогічний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, та стверджує, що під час обчислення її пенсії підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки. Доводів щодо строку звернення до адміністративного суду, початку його перебігу або підстав для поновлення цього строку відзив не містить.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. ОСОБА_1 з 17 грудня 2014 року перебуває на обліку в Управлінні та до 18 березня 2021 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII.

16. З 18 березня 2021 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання нею пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788-XII.

17. Однак під час призначення пенсії за віком Управління не застосувало показник середньої заробітної плати в Україні за 2018- 2020 роки.

18. Вважаючи протиправним незастосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

20. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року відповідають не повністю, а наведені в касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

24. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

25. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

26. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

27. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

28. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Отже, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

32. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

33. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

34. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

35. У Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

36. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

37. Колегія суддів зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв, визначено, зокрема, положеннями статей 44, 45 Закону №1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

38. Так, згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

39. Зокрема, згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

40. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).

41. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

42. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

44. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

45. Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

46. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому разі особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

47. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що положення статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо неможливості обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

48. Врахувавши зазначене, колегія суддів зазначає, що реалізація права на звернення до суду в межах установленого законом строку передбачає добросовісну поведінку обох учасників пенсійних правовідносин. Пенсіонер, якому відомий розмір одержуваної пенсії, повинен без невиправданого зволікання виявляти належну зацікавленість у з`ясуванні порядку її обчислення та складових, урахованих під час такого обчислення, а пенсійний орган - забезпечувати можливість отримання відповідної інформації у встановленому законом порядку. Якщо особа мала реальну можливість звернутися за такою інформацією, однак упродовж тривалого часу без поважних причин не вчиняла відповідних дій, її подальше звернення до пенсійного органу не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення свого права, а наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені КАС України, застосовуються на загальних підставах.

49. З урахуванням наведеного, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

50. Колегія суддів не вбачає правових підстав для відступу від сформованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

51. Предметом спору є правильність обчислення пенсії позивачки, призначеної з 18 березня 2021 року, однак із цим позовом до суду з метою оскарження розміру пенсії позивачка звернулась лише 11 грудня 2024 року.

52. З огляду на щомісячний характер пенсійної виплати позивачка могла та повинна була дізнатися про її розмір не пізніше отримання перших пенсійних виплат після призначення пенсії за віком з 18 березня 2021 року. Водночас вона не навела поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк.

53. Ураховуючи, що позов подано 11 грудня 2024 року, порушене право позивачки може бути захищене в межах шестимісячного строку, тобто починаючи з 11 червня 2024 року, а не з 18 березня 2021 року. При цьому лист Управління від 5 листопада 2024 року свідчить лише про час, коли позивачка розпочала вчиняти активні дії на захист свого права, але не змінює моменту, з якого вона, діючи розумно та добросовісно, повинна була дізнатися про можливе порушення.

54. Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 18 березня 2021 року до 10 червня 2024 року підлягають залишенню без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

55. Відповідно до статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду у відповідній частині з підстав, установлених статтею 240 цього Кодексу.

56. За таких обставин Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2026 року в частині задоволення позовних вимог за період з 18 березня 2021 року до 10 червня 2024 року та ухвалення в цій частині нового рішення про залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд