ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 947/37043/21

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області

Козлова Ю. В. про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності, припинення права власності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди.

2. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2022 року Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козлова Ю. В. виключено з числа відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

3. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є власником нерухомого майна за адресою:

АДРЕСА_1 .

4. Позивач стверджує, що вказане нерухоме майно перебуває у власності його родини, зокрема 57/1000 часток фінського будинку було придбане його дідом ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 01 липня

2005 року. Іншими співвласниками фінського будинку були ОСОБА_4 та родина ОСОБА_5 .

5. Після смерті діда, матір позивача ОСОБА_6 оформила спадкові права та 22 жовтня 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на фінський будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 28,1 кв. м.

6. Позивач вказує, що 26 серпня 2020 року він отримав вказане майно від ОСОБА_6 на підставі договору дарування, а 18 листопада 2021 року його було залучено у якості третьої особи до участі у справі, що перебуває в провадженні Київського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Баранової О. В., державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавської І. В., треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про визнання права власності, визнання протиправним рішення державного реєстратора.

7. Позивачу стало відомо, що за заявою колишнього співвласника фінського будинку ОСОБА_4 , який здійснив будівельні роботи, державний реєстратор, без дозволу співвласників будинку, вніс недостовірні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області

Козлова Ю. В. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 29 січня

2016 року, індексний номер 27995486, про реєстрацію права власності

ОСОБА_4 на 588/1000 часток квартири спільного заселення, фінського будинку, АДРЕСА_2 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності за номером 13052648;

- припинити право власності на 588/1000 частин квартири, загальною площею 155,1 кв. м., житловою площею 50,5 кв. м., за адресою:

АДРЕСА_1 .

9. В подальшому ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 шляхом знесення металевого гаражу за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 9 181 грн.

10. Зазначав, що поруч з його фінським будинком розташований самочинно встановлений ОСОБА_4 металевий гараж, який відповідно до Генерального плану підлягає демонтажу, але на час подання позову не знесений. При цьому, затікання вологи з гаражу стало причиною пошкоджень стін та стелі приміщення у житловому будинку позивача.

11. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада

2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним йому нерухомим майном шляхом знесення металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 181 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

12. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання усунути перешкоди та стягнення майнової шкоди, виходили з того, що родиною ОСОБА_10 своєчасно не виконано припис Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради щодо демонтажу металевого гаражу, внаслідок чого ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду. Інші позовні вимоги суди вважали необґрунтованими.

13. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат

Мандриченко Ж. В., просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. 08 вересня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мандриченко Ж. В., подала касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі № 947/37043/21.

15. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 947/37043/21, які у листопаді 2025 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16, від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22, постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 686/2030/15, від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18, від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21, від 12 жовтня 2023 року у справі № 420/847/20, від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19, від 26 травня 2025 року у справі № 160/2346/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Вказує, що заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог мала бути повернута судом, оскільки викладені у цій заяві вимоги не пов`язані з предметом та підставами первісного позову, а фактично є подання нового позову, що виключає можливість розгляду цієї заяви, як заяви про збільшення розміру позовних вимог.

19. Крім того, суд першої інстанції, прийнявши заяву про збільшення розміру позовних вимог, не здійснив її розгляд в підготовчому засіданні.

20. Зауважує, що суди не дослідили наявність ознак зловживання процесуальними правами у діях позивача, який звернувся до суду з безпідставним позовом та у подальшому, з метою затягування справи з порушенням процесуальних норм, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

21. Посилається на те, що металевий гараж як тимчасова споруда не є об`єктом нерухомості та не може визнаватися самочинним будівництвом, а отже застосування судами положень статті 376 ЦК України є безпідставним.

22. Наголошує, що у висновку експерта помилково враховані до металевого гаражу положення Розділу 1 ДБН В.1.1.-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», які застосовуються під час проєктування і будівництва будинків. Також дія цих норм в часі не дозволяє їх застосовування до металевого гаражу.

23. Стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту, передбачений приписами статті 376 ЦК України, не є належним для захисту прав та інтересів позивача.

24. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

25. Зауважує, що спірний гараж встановлений без дозвільної документації на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Одеси. Вказує, що як у первісній позовній заяві, так і у заяві про збільшення розміру позовних вимог підстави позову пов`язані з порушенням прав позивача під час здійснення будівельних робіт ОСОБА_4 , правонаступником якого є

ОСОБА_2 . Судом першої інстанції було встановлено, що заява про збільшення позовних вимог є заявою про зміну предмету позову. Заява була оплачена судовим збором, направлена іншим учасникам справи та прийнята судом до розгляду. Відповідачка відзив або заперечення щодо цієї заяви не подала, а ухвалу суду першої інстанції про її прийняття не оскаржувала. Звертає увагу, що спірний гараж ОСОБА_2 є будівлею, вимоги щодо якої були встановлені повноважними у сфері містобудування органами на час проведення будівельних робіт ОСОБА_4 щодо реконструкції належної йому частини домоволодіння. Вважає, що посилання експерта на положення ДБН В.1.1.-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва» є обґрунтованими, оскільки під час проведення експертизи досліджувався вплив самочинно зведеної споруди на житловий будинок позивача.

Обставини справи, встановлені судами

26. Із 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 є власником окремого фінського будинку, 3а за адресою: АДРЕСА_3 .

27. 06 грудня 2012 року ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підписали заяву, якою узгодили між собою розрахунок часток співвласників, а саме погодились з тим, що:

- ОСОБА_4 належить 588/1000 частин фінського будинку, 3, що складає загальну площу 91,2 кв. м, житлову площу 50,3 кв. м.;

- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 належать 412/1000 частин фінського будинку, 3, що складає загальну площу 63,9 кв. м, житлову площу 36,8 кв. м.

28. 13 січня 2016 року державний реєстратор Одеського міського управління юстиції Антінескул Ю. В. здійснила державну реєстрацію спільного часткового права власності ОСОБА_4 на 588/1000 частин приміщення квартири спільного заселення, фінського будинку, АДРЕСА_2 .

29. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За заявою його дочки ОСОБА_2 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 214/2020, номер у Спадковому реєстрі 65589395.

30. Поруч із фінським будинком, АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , розташований металевий гараж.

31. З листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-13/щ-432/о від 06 грудня 2021 року вбачається, що в базі даних містобудівного кадастру зареєстровані містобудівні умови та обмеження забудови № 301/01-10/876/о від 09 серпня 2012 року щодо реконструкції частини домоволодіння з розширенням за адресою: АДРЕСА_1 .

32. Відповідно до Генерального плану М 1:500, що є невід`ємною частиною містобудівних умов та обмежень, в умовних позначеннях під номером 5 зазначений металевий гараж ОСОБА_4 , що підлягає демонтажу.

33. З тексту містобудівних умов та обмежень вбачається, що правовстановлюючі документи на металевий гараж не представлені.

34. Відповідно до висновку експерта № 022/2021, складеного 14 січня

2022 року, встановлено:

- металевий гараж, розташований на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва по відношенню розташованого поряд фінського будинку, АДРЕСА_2 , а саме: по протипожежній відстані - відстань від металевого гаража до фінського будинку, 3а, складає ~ 0,3 м, що не відповідає пункту 15.2.2 Вимоги до протипожежних відстаней, таб. 15.2 ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- наявні пошкодження в приміщенні туалету фінського будинку, 3а, причиною який є затікання з боку розташованого поруч металевого гаража, що знаходиться в користуванні ОСОБА_4 , власника фінського будинку, 3.

- вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір заподіяної матеріальної шкоди), які необхідно виконати для усунення виявлених пошкоджень в приміщенні туалету фінського будинку, 3а, розташованого за адресою:

АДРЕСА_3 , становить (з урахуванням ПДВ) 9 181 грн.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

39. За змістом статі 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

40. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

41. За змістом статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

42. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

43. Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

44. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

45. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

46. Згідно зі частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

47. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

48. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

49. У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності, припинення права власності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування шкоди.

50. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності, припинення права власності в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині Верховним Судом не переглядається.

51. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди обґрунтовані тим, що проведені ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , будівельні роботи із самочинного встановлення гаражу призвели до пошкоджень належного позивачу фінського будинку внаслідок затікання вологи, що стало причиною пошкоджень стін та стелі приміщення туалету.

52. Посилаючись на вказане, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належним йому фінським будинком шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту - металевого гаражу та стягнути грошові кошти на відшкодування майнової шкоди.

53. Встановивши, що позивач є власником будинку, поруч з яким встановлено металевий гараж, що перебуває у користуванні відповідачки, дозвільна документація на встановлення якого відсутня, а сам металевий гараж створює перешкоди позивачу у належному використанні належного йому будинку, у тому числі, є причиною пошкодження стін та стелі приміщення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідачки усунути перешкоди та відшкодувати завдану шкоду.

54. Обґрунтованість позовних вимог в цій частині підтверджено, зокрема висновком експерта № 022/2021, складеним 14 січня 2022 року за результатом проведення будівельно-технічної експертизи. Зі змісту цього висновку вбачається, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку, а сам висновок складений для подання до суду у справі

№ 947/37043/21 та стосується предмета доказування у цій справі.

55. ОСОБА_2 до суду з клопотанням про призначення повторної чи додаткової експертизи не зверталась, інший висновок, складений на її замовлення щодо цих обставин, не надала.

56. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

57. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою майну позивача, та невідповідністю металевого гаражу вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва щодо розташованого поруч будинку позивача, невиконання ОСОБА_4 , правонаступником якого є відповідачка ОСОБА_2 , припису Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради щодо демонтажу металевого гаражу, є підставою для задоволення відповідних вимог ОСОБА_1 .

58. Розмір відшкодування майнової шкоди, визначений експертом, ОСОБА_2 не оспорений.

59. Доводи касаційної скарги про те, що заява про збільшення розміру позовних вимог мала бути повернута судом, оскільки позивачем подано новий позов з іншим предметом і підставами, є помилковими.

60. Позивач як у позовній заяві, так і у заяві про збільшення позовних вимог посилався на порушення своїх прав, як власника будинку, зокрема внаслідок здійснення будівельних робіт ОСОБА_4 , а отже, в цьому контексті, доповнення позову новими вимогами, не свідчить про одночасну зміну предмета й підстав позову.

61. Більш того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 вказав, що правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних формальних міркувань» стосується зокрема випадків, коли такі недоліки не призводять до порушень основних засад (принципів) цивільного судочинства.

62. У справі, що переглядається, заява про збільшення позовних вимог подана до суду до закінчення підготовчого засідання, з наданням доказів направленням її копії іншим учасникам справи, та прийнята судом.

63. В подальшому судовий розгляд справи неодноразово відкладався, з матеріалами справи ознайомлювалась представник ОСОБА_4 - адвокат Мандриченко Ж. В., яка зверталась до суду також з іншими процесуальними заявами.

64. Таким чином ОСОБА_4 не була позбавлена можливості наводити свої заперечення щодо всіх позовних вимог ОСОБА_1 , у тому числі й викладених у заяві про збільшення позовних вимог.

65. Доводи заявниці про те, що позивач зловживає процесуальними правами, не знайшли свого підтвердження.

66. Саме по собі посилання судів на положення статті 376 ЦК України не призвело до неправильного вирішення справи.

67. За встановлених обставин висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16, від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22, постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 686/2030/15, від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18, від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21, від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21, від 12 жовтня 2023 року у справі № 420/847/20, від 31 січня 2024 року у справі № 201/4160/19, від 26 травня 2025 року у справі № 160/2346/21, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

68. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

70. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

71. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

72. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

73. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

74. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду