ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 635/4484/24

1. Описова частина

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, перебування фізичної особи на утриманні.

Заява мотивована тим, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шлюб між якими було розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2018 року (справа № 635/8246/18). Батьки ОСОБА_2 : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли ІНФОРМАЦІЯ_3 та 14 вересня 2010 року відповідно.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України ОСОБА_2 був призваний у Збройні Сили України під час мобілізації та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.

Заявниця вказувала, що з моменту настання повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 та до загибелі ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 вони з батьком проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут та господарство, мали взаємні права та обов`язки. ОСОБА_2 утримував її, надавав грошову допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до її існування, оплачував вартість за навчання в Національному фармацевтичному університеті у м. Харкові. Після мобілізації батько також продовжив її утримувати, зокрема, перераховував грошові кошти на картковий рахунокдля задоволення її особистих потреб.

Вказувала, що встановлення факту проживання однією сім`єю та факту перебування на утриманні батька необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт перебування її на утриманні батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у період з 17 березня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- встановити факт проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків члена сім`ї доньки - ОСОБА_1 та батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у період з 17 березня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 липня 2024 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у період з 17 березня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено факт проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків члена сім`ї доньки - ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у період з 17 березня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, перебування фізичної особи на утриманні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що заявниця довела належним та допустимими доказами перебування її на утриманні загиблого батька, а саме, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 за однією адресою, не мала самостійного доходу та те, що допомога, яку вона отримувала від батька, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки значно перевищувала її дохід.

Суди зазначили, що встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення, є необхідним для отримання нею як членом сім`ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги, а заявлені вимоги не містять спору про право.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що висновки районного суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, а суд дав належну оцінку доказам та доводам заяви ОСОБА_1 .

Суди застосували норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у побідних справах.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 квітня 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У січні 2026 року касаційна скарга Міністерства оборони України надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року у задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року заявнику продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 22 січня 2026 року. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки заявниця не довела належними, допустимими доказами факт її спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків і перебування на утриманні загиблого батька. Посилаючись на проживання із батьком однією сім`єю, заявниця не надала спільних фотографій із ОСОБА_2 разом, доказів наявності у них спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Вважає, що факт наявності спільного місця проживання у житловому приміщенні/будинку та кровне споріднення не є підставами та доказами для визнання ОСОБА_1 особою, яка перебувала на повному утриманні загиблого військовослужбовця та отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів її існування.

Посилається на те, що оскільки від встановлення факту визнання ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги, тому наявний спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Відтак, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, перебування фізичної особи на утриманні слід залишити без розгляду відповідно до частина четвертої статті 315 ЦПК України, частини шостої статті 294 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Міністерство оборони України вказує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), застосованого апеляційним судом в оскаржуваній постанові, (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Комов О. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України. Вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини у справі, надано належну правову оцінку наявним у справі доказам. ОСОБА_1 , яка є єдиною близькою родичкою померлого батька, довела факт їхнього спільного проживання однією сім`єю та перебування на його утриманні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 04 квітня 2023 року № 00039137075 батьками

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 1, а. с. 73).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно 04 квітня 2023 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 70).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно 04 квітня 2023 року (том 1, а. с. 71).

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області02 квітня 2003 року (том 1, а. с. 75).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 04 травня 2023 року № 2023/003469565 (том 1, а. с. 50).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2018 року у справі № 635/8246/18 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області, актовий запис від 28 жовтня 2002 року № 166.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_3 залишено без змін - «ОСОБА_3» (том 1, а. с. 81-82).

30 серпня 2021 року між Національним фармацевтичним університетом, в особі ректора Котвіцької А. А., (заклад) та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 для здобувача вищої освіти ОСОБА_1 було укладено договір про надання освітньої послуги для підготовки фахівця за освітньою програмою «Фармація» спеціальності 226 «Фармація», промислова фармація (для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» спеціальності 226 «Фармація»/«Фармація», промислова фармація»); магістр; заочна форма навчання; 4 роки 6 місяців) № 51Фф-100, відповідно до якого загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 114 540 грн (том 1, а. с. 31-33).

До матеріалів справи додані квитанції про сплату грошових коштів за навчання в університеті, де платником вказана ОСОБА_1 , а одержувачем коштів - Національний фармацевтичний університет (том 1, а. с. 34-36).

Відповідно до довідки Національного фармацевтичного університету від 06 квітня 2023 року № 456 ОСОБА_1 дійсно є студенткою 2 курсу Фм21(4, 6з) - 01 б групи спеціальність-226 «Фармація, промислова фармація», освітній ступінь - магістр, термін навчання 4 роки 6 місяців, передбачений час закінчення навчання - 28 лютого 2026 року (том 1, а. с. 49).

ОСОБА_2 09 травня 2022 року був призваний у Збройні Сили України під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 10 травня 2022 року № 5 ОСОБА_2 був зарахований у списки ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 (том 1, а. с. 56-61).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_6 від 14 січня 2023 року № 14 солдата ОСОБА_2 , призначеного на посаду сапера 2 інженерного-саперного відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_6 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 14 січня 2023 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення - з 15 січня 2023 року та вважати таким, що з 14 січня 2023 року справи та посади прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом 2 640 грн на місяць, шпк «солдат» (том 1, а. с. 83).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Мереф`янською міською радою Харківського району Харківської області 04 квітня 2023 року (том 1, а. с. 72).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 29 березня 2023 року № 2722 ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 у населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, смерть настала в зоні військових дій внаслідок вибухової травми (том 1, а. с. 76).

Відповідно до довідки про причину смерті від 29 березня 2023 року № 2722, виданої лікарем ОСОБА_7 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті - вибухова травма внаслідок військових дій (том 1, а. с. 77).

Згідно зі сповіщення про смерть сім`ї від 30 березня 2023 року № 130/571 начальник ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_1 про те, що її батько - сапер інженерно-саперного відділення інженерного-саперного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_6 солдат ОСОБА_2 , 1977 року народження, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини (том 1, а. с. 74).

ОСОБА_2 був похований 03 квітня 2023 року у м. Мерефа Харківської областізгідно зі свідоцтвом про поховання від 04 квітня 2023 року (том 1, а. с. 63).

ОСОБА_1 зверталася до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітетуМереф`янської міської ради Харківського району Харківської області з метою отримання матеріальної допомоги на поховання батька - ОСОБА_2 (том 1, а. с. 64).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_6 від 01 травня 2023 року № 121 солдата ОСОБА_2 виключено з особового складу військової частини НОМЕР_6 і направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_12 для виключення з військового обліку. Смерть пов`язана із захистом Батьківщини. Постановлено виплатити щомісячну премію за внесок у загальні результати військової служби у розмірі 544 %, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % за військовим званням за період з 01 березня до 31 березня 2023 року; виплатити членам сім`ї допомогу на поховання у розмірі 12 945 грн; виплатити винагороду за безпосередню участь за період служби від 01 березня до 31 березня 2023 року у розрахунку 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік; виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань відповідно до наказу Міністра оборони України від 06 березня 2022 року № 83 у розмірі місячного грошового забезпечення (том 1, а. с. 84).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_6 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для призначення пенсії від 03 травня 2023 року № 631, виданої солдату ОСОБА_2 про те, що розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 17 319,70 грн щомісячно (том 1, а. с. 85).

Відповідно до грошового атестата ОСОБА_2 від 03 травня 2023 року № 823, виданого військовою частиною НОМЕР_6 , солдат ОСОБА_2 до 31 березня 2023 року мав оклад за військовим званням у розмірі 530 грн, посадовий оклад за 03 тарифним розрядом - 2 640 грн, надбавку за вислугу років - 25 % (790 грн), вислугу років - 01 рік 03 місяці 14 днів та пільгова вислуга 04 місяці 26 днів. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення складали: надбавку за особливості проходження військової служби - 65 % (2 570 грн), премія - 544 % (14 361 грн), а також виплачено додаткову винагороду згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 00 грн (том 1, а. с. 86).

Згідно з реєстрами застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, форма ОК-7) від 21 квітня 2023 року за звітний 2021 рік сума заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії становить 6 352,54 грн за 01 місяць (31 день) загального страхового стажу (1 064 грн у серпні, 3 205,52 грн у вересні, 1 540,94 грн у жовтні, 542,08 грн у листопаді); за звітний 2022 рік сума заробітку ОСОБА_1 для нарахування пенсії становить 34 510 грн за 05 місяців (125 днів) страхового стажу (у серпні - 7 055 грн, у вересні - 7 055 грн., у жовтні, листопаді, грудні по 6 800 грн кожного місяця) (том 1, а. с. 51-52).

На підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 надала виписку по надходженням по картці/рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» від 14 квітня 2023 року № M2AT2VT8RCCTPOBE за період з 01 січня 2022 року до 14 квітня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перераховував їй грошові кошти у таких розмірах: серпень 2022 року у розмірі 223 000 грн, вересень 2022 року - 43 050 грн, листопад 2022 року - 160 050 грн, грудень 2022 року - 35 050 грн, лютий 2023 року - 30 100 грн, березень 2023 року - 85 100 грн (том 1, а. с. 39-42).

Комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, пов`язані із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про їх повернення заявниці на доопрацювання, посилаючись на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а саме: відповідно до наданих документів ОСОБА_1 не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 15 березня 2024 року № 10/д (том 1, а. с. 87).

У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які кожен окремо повідомили суду про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, у період з 17 березня 2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами вирішувалося питання про встановлення факту проживання повнолітньої доньки ( ОСОБА_1 ) та батька (військовослужбовця) однією сім`єю та перебування доньки на утриманні батька ( ОСОБА_2 ), який загинув під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (див.: постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

При розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне (див.: пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25)).

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 274/5542/24 (провадження № 61-15551св25), від 20 травня 2026 року у справі № 175/2118/24 (провадження № 61-704св26).

Як уже зазначалося у цій постанові, предметом розгляду у цій справі є встановлення факту проживання доньки та батька (військовослужбовця) однією сім`єю та перебування доньки на утриманні свого батька, який загинув під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини. Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання нею як особою, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на час смерті батька заявниці) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Згідно із частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину передбачено статтею 198 СК України у випадку непрацездатності повнолітнього сина, який потребують матеріальної допомоги, та статтею 199 СК України у випадку, якщо повнолітній син продовжує навчання до досягнення двадцяти трьох років і потребує матеріальної допомоги.

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 344/6751/22 (провадження № 61-671св23).

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 зроблено висновок про те, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив фактичні обставини у справі, надав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказах і обґрунтовано встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно проживали разом, вели спільний побут у визначений заявницею період часу. Вони були членами сім`ї, проживали разом за однією адресою, вели спільне господарство, у результаті чого у них виникли спільні права та обов`язки, як у членів однієї родини. Також ОСОБА_1 довела належними і допустимими доказами факт перебування на повному утриманні батька, одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Указані факти підтверджуються, зокрема, наданими заявницею доказами, а також показаннями свідків, яким судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку (стаття 89 ЦПК України).

Встановлення фактів спільного проживання та перебування на утриманні необхідно ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги після смерті батька.

Отже, ОСОБА_1 довела свою належність до переліку категорії осіб, яка у разі встановлення судом факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим батьком та перебування на його утриманні, надавала б їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано встановив факт спільного проживання заявниці однією сім`єю із загиблим батьком та перебування на його утриманні.

Судами попередніх інстанції правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у тому числі, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час загибелі ОСОБА_2 .

Зроблені судами висновки по суті вирішення заяви узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою.

Колегія суддів уважає, що відповідно до положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

При цьому відсутні підстави для відступлення від правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), як цього просить заявник касаційної скарги, оскільки Верховний Суд повністю з ними погоджується, а доводи касаційної скарги у цій частин є немотивованими та зводяться до неналежної, на його думку, оцінки судом обставин справи у конкретній справі.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила, у тому числі, загальні висновки щодо юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення та вказала, що між фізичною особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Відтак, відповідні доводи касаційної скарги заявника про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду