ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/776/25

1. Описова частина

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що з середини 2020 року вони з ОСОБА_3 почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 під час їхнього спільного проживання деякий час перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року (справа № 521/5855/23).

Посилалася на те, що за час спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу вона та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися облаштуванням спільного побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів, будували плани на майбутнє.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_3 вступив до лав Збройних Сил України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання біля с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, про що вона, як дружина, отримала сповіщення сім`ї загиблого.

Посилалася на те, що встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно їй для подальшого оформлення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2025 року, заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року у складі судді Суботіної С. А. у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у визначений нею період часу. Зокрема, доказів наявності між ними взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах із утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин.

Районний суд урахував, що в судовому засіданні заявниця не змогла вказати конкретне місце її проживання з ОСОБА_3 , а відвідування останнього під час його перебування у короткострокових відпустках, за місцем несення останнім служби та проведення разом часу не свідчить про те, що вони мали спільний побут, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, тобто, що між ними були відносини, притаманні подружжю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані заявницею докази свідчать про можливо близькі відносини з ОСОБА_3 , спілкування перебуваючи на відстані та проведення дозвілля, а не про спільне проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки. Крім того, мати загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 заперечила факт проживання її сина за життя із заявницею однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між учасниками справи фактично виник спір про право щодо наявності або відсутності правових передумов для отримання заявницею нарівні із матір`ю загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Апеляційний суд дійшов висновку, що встановлення заявленого ОСОБА_1 факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу пов`язано з подальшим вирішенням спору про право, який має вирішуватися у порядку позовного провадження з дотриманням принципу змагальності, а не окремого провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року скасувати та залишити в силі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У березні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргуякий за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд помилково ототожнив наявність заперечень заінтересованої особи із наявністю спору про право у розумінні частини шостої статті 294, частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Посилається на те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не заявляла вимог про присудження одноразової грошової допомоги, не просила визначити склад отримувачів такої допомоги, розмір частки кожного з них або усунути матір загиблого військовослужбовця від отримання виплати та не заявляла вимог до Міністерства оборони України. Посилання апеляційного суду на те, що матір загиблого військовослужбовця заперечує проти заяви, саме по собі не доводить існування спору про право у тому значенні, яке виключає можливість розгляду заяви в порядку окремого провадження.

Вважає, що для висновку про наявність спору про право апеляційний суд мав встановити не просто факт заперечення, а існування такого матеріально-правового конфлікту, який би унеможливлював встановлення юридичного факту в окремому провадженні.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 червня 1978 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (том 1, а. с. 133).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 177/1826/16-ц позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 03 вересня 2005 виконавчим комітетом Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 5, розірвано.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22 листопада 2016 року (том 1, а. с. 25).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 03 липня 2025 року № 00052178536 ОСОБА_3 з 22 вересня 2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ), який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2023 року у справі № 521/5855/23, яке набрало законної сили 12 травня 2023 року (том 1, а. с. 131-132), відомості про що внесено до актового запису 26 жовтня 2024 року (том 1, а. с. 184-185).

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 13 листопада 2024 року № 3410 старший солдат ОСОБА_3 у періоди з 11 липня 2022 року до 19 жовтня 2022 року, з 23 жовтня 2022 року до 23 грудня 2022 року, з 01 березня 2023 року до 11 червня 2023 року, з 18 червня 2023 року до 31 серпня 2023 року, з 17 вересня 2023 року до 28 березня 2024 року, з 16 квітня 2024 року до 28 липня 2024 року та з 14 серпня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Донецької та Харківської областей (том 1, а. с. 134-135).

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, отримавши поранення несумісні з життям біля с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області загинув старший солдат ОСОБА_3 , про що 26 вересня 2024 року за № 4/РК/1319 начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , на ім`я ОСОБА_1 було направлено сповіщення сім`ї загиблого № 4/РК/1319 (том 1, а. с. 8).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть від 26 вересня 2024 року № 12-17/357-Шв/24 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у населеному пункті Синьківка Куп`янського району Харківської області в результаті отримання вибухової травми, виконуючи бойові завдання (том 1, а. с. 9).

Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 01 жовтня 2024 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 (том 1, а. с. 10).

У відповіді командира військової частини № НОМЕР_3 ОСОБА_9 від 04 грудня 2024 року № 3038, наданої на адвокатський запит адвоката Сергійчика А. О., повідомлено, що у приватних розмовах із військовослужбовцями свого підрозділу ОСОБА_3 згадував ОСОБА_1 та називав її дружиною. Проте жодних документів, які б підтверджували цей статус останньої у військовій частині НОМЕР_4 немає. В анкетних даних (інформація про родичів), вказана матір: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказана в анкетних даних як «контактна особа» (том 1, а. с. 11).

Згідно з відповіддю командира військової частини № НОМЕР_3 ОСОБА_9 від 14 серпня 2025 року № 2122/72/ВихЗПІ, наданої на адвокатський запит адвоката Сергійчика А. О., ОСОБА_3 на ім`я свого безпосереднього командира складено рапорт про надання відпустки строком 15 діб, з 29 березня 2024 року. У цьому рапорті ОСОБА_3 вказав про те, що відпустку буде проводити за адресою: АДРЕСА_1 . Дружина ОСОБА_10 , зазначено її контактний телефон (том 1, а. с. 221).

До матеріалів справи додані фотознімки, на яких зображені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також на фотографіях міститься дата їх фіксації, а саме: 03 березня 2024 року, 07 квітня 2024 року, 10 липня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 25 серпня 2023 року, остання фотографія має посилання на місце її фіксації - Донецька область, м. Ямпіль (том 1, а. с. 17-21).

Згідно з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», від 26 листопада 2024 року у період з 16 серпня 2023 року до 03 вересня 2024 року по рахунку здійснювалися транзакції, у тому числі, безготівкове зарахування коштів, перекази та розрахунки з вищевказаного рахунку, призначення яких не вказано (том 1, а. с. 12-15).

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , повідомила, що за життя її син з 2012 року до 2023 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Проте, незважаючи на те, що вони розлучилися з останньою, ОСОБА_11 надалі підтримував зв`язок із колишньою дружиною, мав намір після завершення війни відновити з нею сімейні відносини. З ОСОБА_1 син її вперше познайомив ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Богуславі Київської області під час святкування його дня народження. Представив її знайомою дівчиною. Зі слів сина їй відомо, що вони з ОСОБА_1 познайомилися у Польщі до початку війни, проте де конкретно та за яких обставин їй невідомо. Свідок повідомила, що ОСОБА_3 у 2019 році виїжджав працювати до Польщі, де разом із братом проживав у хостелі. Про те, що ОСОБА_11 проживав з ОСОБА_1 їй нічого не відомо, син про такі обставини їй ніколи не розповідав, намірів одружитися з ОСОБА_1 ніколи не висловлював. Зазначала, що на прохання сина, ОСОБА_1 допомогла їй виїхати з окупованого м. Херсону. Деякий час вона також проживала у Польщі, де разів сім зустрічалася з ОСОБА_1 . Син переказував кошти ОСОБА_1 , щоб вона допомогла забезпечити її усім необхідним, оскільки вона не орієнтувалася на місцевості, не знала мову, інших родичів там не мала. Також на прохання сина ОСОБА_1 придбавала для нього речі, спорядження, необхідні для служби, на що також він переказував їй кошти. Свідок повідомила, що як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ніколи не проживали, зокрема, під час перебування останнього у Польщі, оскільки він постійно був у робочих відрядженнях.

У судовому засіданні суду першої інстанції була допитана як свідок ОСОБА_12 , загиблий чоловік якої проходив військову службу разом із ОСОБА_3 , яка повідомила, що у розмові чоловік часто згадував ОСОБА_11 та його дружину ОСОБА_10 , з якою він познайомився в Польщі ще до війни. ОСОБА_11 під час перебування у відпустці, приблизно у травні 2024 року, разом зі ОСОБА_10 , приїздили на могилу її чоловіка вшанувати його пам`ять і саме тоді вона вперше познайомилася зі ОСОБА_10 . ОСОБА_11 представив її як дружину. Про їх спільне проживання, ведення спільного побуту, свідок нічого пояснити не могла, оскільки про такі обставини їй не було відомо.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_13 повідомив про те, що певний час служив з ОСОБА_3 , приблизно півтора роки тому. У розмові останній часто згадував жінку на ім`я ОСОБА_10 , називав її своєюдружиною. Приблизно у серпні - вересні 2023 року він вперше познайомився з ОСОБА_14 , яка приїздила до ОСОБА_11 за місцем служби, а саме у м. Слов`янськ Донецької області, під час перебування останнього у короткостроковій відпустці. Де саме вони проживали у цей час свідку невідомо. ОСОБА_11 щодня спілкувався зі ОСОБА_10 по телефону, тому він сприймав їх як подружжя. Зі слів ОСОБА_11 йому відомо, що зі ОСОБА_10 він до війни проживав у Польщі. Зі слів інших побратимів свідку також відомо, що ОСОБА_10 часто відвідувала ОСОБА_11 за місцем служби.

Свідок ОСОБА_15 , яка була допитана в судовому засіданні суду першої інстанції повідомила про те, що її похресник - ОСОБА_3 , який був військовослужбовцем, під час перебування у відпустці 02 серпня 2024 року відвідував її у м. Херсоні. Під час розмови з ОСОБА_11 , останній, серед іншого, висловлював наміри після закінчення війни відновити сімейне життя з колишньою дружиною ОСОБА_16 , до якої, навіть після розлучення, мав почуття. Про ОСОБА_1 розповідав як про знайому, серйозних намірів щодо неї не висловлював. Свідок повідомила, що бачила спільні світлини ОСОБА_11 зі ОСОБА_10 під час відпочинку, проте особисто з нею не знайома. ОСОБА_11 їй ніколи не говорив про те, що проживав зі ОСОБА_10 , про наміри одружитися із нею не розповідав.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Отже, цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України.

До заінтересованих осіб належать особи, які мають у справі юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь також і заінтересовані особи. Такий інтерес заінтересованих осіб може суперечити інтересам заявника (див.: постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суди встановили, що ОСОБА_1 звернулася із заявою у порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявниця не довела належними та допустимими доказами факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у визначений нею період часу.

При цьому ОСОБА_2 , будучи допитаною в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок, заперечила факт проживання її сина із ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, посилаючись на відсутність належних доказів спільного проживання її сина та заявниці у відповідний період.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року.

У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа ОСОБА_2 також заперечила проти доводів заявниці, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду відповідно дочастини шостої статті 294 ЦПК України, частини четвертої статті 315 ЦПК України апеляційний суд правильно врахував, що між нею та заінтересованою особою ОСОБА_2 фактично виник спір про право щодо наявності або відсутності правових передумов для отримання заявницею нарівні із матір`ю загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, що виключає можливість розгляду справи у порядку окремого провадження.

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу безпосередньо пов`язане з реалізацією права на соціальну виплату та впливає на інтереси іншої особи, яка претендує на відповідні виплати. За таких умов, спір виходить за межі безспірного окремого провадження та має вирішуватися у порядку позовного провадження.

З огляду на положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 одноразова грошова допомога розподіляється рівними частками між особами, які мають право на її отримання. Отже, встановлення судом юридичних фактів, на які посилається заявник, безпосередньо впливає на коло отримувачів допомоги та на її розмір, що припадає кожному із них.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 759/1894/23, від 13 червня 2024 року у справі № 357/10078/22, від 09 квітня 2025 року у справі № 712/162/23, від 14 листопада 2025 року у справі № 299/4993/22, від 03 березня 2026 року у справі № 759/12913/24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Колегія суддів зазначає, що залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 не позбавляє її права звернутися до суду із відповідним позовом у порядку позовного провадження.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України відсутній спір про право щодо отримання одноразової грошової допомоги, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не робив висновків про наявність між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору.

Таку позицію Велика Палата Верховного Суду підтримала у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, на яку посилається ОСОБА_17 у касаційній скарзі. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу про встановлення юридичного факту, підтвердила позицію про те, що відповідний факт підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і при встановлені такого факту не може бути спору з Міністерством оборони.

Інші наведені в обґрунтуванні касаційної скарги доводи, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення у зв`язку із наявність спору про право.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність спору про право та відсутність правових підстав для розгляду заяви у порядку окремого провадження, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду