ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 190/385/23

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

- зобов`язати відповідача повернути належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 9,450 га з кадастровим номером 1224588000:02:002:0014;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 грудня 2017 року.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,450 га, яка розташована на території Холодіївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області щодо якої 25 червня 2007 року між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством «Каспій» Кам`янського району Дніпропетровської області (далі - ПСП «Каспій») був укладений договір оренди землі строком на 5 років.

3. Додатковою угодою № 1 до вказаного договору, строк його дії був змінений і вказано, що договір укладений на 15 років. Зазначена додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у П`ятихатському районі 25 червня 2012 року, запис

№ 12245880400064, а тому позивач вважала, що дія договору оренди закінчується

25 червня 2022 року.

4. Вона повідомила відповідача про те, що не бажає продовжувати дію договору і запропонувала йому не займати зазначену земельну ділянку. Відповідач погодився і обіцяв не обробляти належну їй земельну ділянку, але восени 2022 року зорав земельну ділянку, не зважаючи на те, що влітку 2022 року позивач встановила межові знаки.

5. Коли позивач вказала відповідачу про недопустимість зайняття земельної ділянки, їй було повідомлено, що вона підписала додаткову угоду до договору оренди землі. Згодом позивач з`ясувала, що існує додаткова угода від 18 грудня 2017 року

№ 2, якою збільшений строк дії договору оренди землі на 25 років додатково, перебіг дії додаткового строку оренди розпочинається від дня реєстрації даної додаткової угоди.

6. Позивач впевнена, що додаткову угоду № 2 вона не підписувала. 12 травня 2017 року вона отримала Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому було вказано, що строк дії речового права (договору оренди) 15 років, однак восени 2017 року на пропозицію відповідача щодо продовження строку дії договору вона відмовилась від підписання будь-яких угод.

7. П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 серпня 2024 року позовні вимоги задовольнив.

8. Зобов`язав ПСП «Каспій» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 9,450 га з кадастровим номером 1224588000:02:002:0014.

9. Скасував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 грудня 2017 року про реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 9,450 га, кадастровий номер 1224588000:02:002:0014, зареєстрований виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради.

10. П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 02 жовтня 2024 року здійснив розподіл судових витрат стягнув із відповідача на користь ОСОБА_1 1 073, 60 грн витрат зі сплати судового збору..

11. Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ПСП «Каспій» залишив без задоволення, а рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року без змін.

12. Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що позивач не погоджувала укладення додаткової угоди № 2 до договору оренди землі та не підписувала її, а тому не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо продовження строку дії договору оренди землі.

13. У поданій у лютому 2026 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ПСП «Каспій» адвокатка Зеленова О. Р. просила рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2025 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

14. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

15. Представник заявника вважає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 10 квітня 2019 року у справі

№ 390/34/17, а також у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14.

16. Представник заявника зауважує, що апеляційний суд не звернув належним чином увагу на арґументи апеляційної скарги про те, що позивач отримувала орендну плату за землю, а на підтвердження цього були надані платіжні відомості, касові ордери, що свідчить про її згоду на укладання договору оренди землі, однак колегія суддів апеляційного суду вважала безпідставними такі доводи, мотивуючи це тим, що додаткову угоду позивач не підписувала, своєї згоди на обробку земельної ділянки не надавала, а гроші, як плату за фактичне використання земельної ділянки отримувала, про що не заперечує.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

17. Верховний Суд ухвалою від 10 березня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.

18. Справа № 190/385/23 надійшла до Верховного Суду 24 березня 2025 року.

19. Верховний Суд ухвалою від 13 липня 2026 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

20. Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 25 червня 2007 року

ОСОБА_1 та ПСП «Каспій» уклали договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років.

21. Відповідно до копії додаткової угоди від 28 травня 2012 року № 1 (а. с. 7)

ОСОБА_1 та ПСП «Каспій» уклали додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої погодили внесення змін до договору оренди землі, зокрема до п. 7 розділу «Строк дії договору», відповідно до якого договір укладений на 15 років.

22. Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який був сформований 12 травня 2017 року (а. с. 8), земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,4500 га, з кадастровим номером 1224588000:02:002:0014, яка розташована на території Холодіївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_1 , перебуває в оренді ПСП «Каспій», дата державної реєстрації речового права 25 червня 2007 року, строк дії речового права - 15 років.

23. Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який був сформований 12 січня 2023 року (а. с. 10) земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 9,4500 га, з кадастровим номером 1224588000:02:002:0014, яка розташована на території Холодіївської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належить ОСОБА_1 та перебуває в оренді ПСП «Каспій», дата державної реєстрації речового права 22 грудня 2017 року. Договір укладений на 25 років.

24. Згідно із копією додаткової угоди від 18 грудня 2017 року № 2 (а. с. 13)

ОСОБА_1 та ПСП «Каспій» уклали додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої погодили внесення змін до договору оренди землі, зокрема до п. 7 розділу «Строк дії договору», відповідно до якого договір укладений на 25 років, перебіг дії додаткового строку договору оренди розпочинається від дня державної реєстрації цієї додаткової угоди.

25. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (а. с. 14) ПСП «Каспій» є юридичною особою.

26. В зв`язку з тим, що позивач заперечувала щодо підписання нею додаткової угоди № 2 до договору оренди землі, за клопотанням представника позивача у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлене питання: «Чи виконаний підпис в угоді № 2 від 18 грудня 2017 року позивачем ОСОБА_1 , чи іншою особою (а. с. 110-111). У відповідача був витребуваний оригінал додаткової угоди № 2.

27. Згідно з додатковими поясненнями представника відповідача (а. с. 117, 118) надати оригінал додаткової угоди № 2 не виявляється за можливе, оскільки він був втрачений при пересилці.

28. Ухвала суду про призначення експертизи була залишена експертом без виконання, адже оплата за її виконання здійснена не була (а. с. 158).

29. Відповідно до інформації, наданої експертом на запит суду, проведення експертизи без оригіналу досліджуваного документа є неможливим (а. с. 131).

30. Під час підготовчого судового засідання представник позивача - адвокатка Сарма Л. І. пояснила, що сторона позивача вважає недоцільним проводити оплату експертизи, яка не зможе бути проведена через відсутність оригіналу досліджуваного документа - додаткової угоди № 2 до договору оренди землі.

31. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

35. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

36. За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

37. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

38. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

39. Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

40. За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону про оренду землі, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

41. Статтею 13 Закону про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

42. Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

43. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

44. За приписами частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

45. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

46. За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц сформульований правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

48. Враховуючи ту обставину, що матеріали справи не містять, а відповідач не надав ні для проведення експертизи, ні суду для огляду та навіть не долучив копію додаткової угоди № 2 оренди землі, колегія суддів погоджується із висновками судів, що за обставин цієї справи відсутній факт продовження дії, укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 25 червня 2007 року з кадастровим номером 1224588000:02:002:0015.

49. Щодо арґументу касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув належним чином увагу на довід апеляційної скарги про те, що позивач отримувала оренду плату за землю, на підтвердження цього були надані платіжні відомості, касові ордери, що свідчить про її згоду на укладання договору оренди землі, однак колегія суддів апеляційного суду вважала безпідставними такі доводи, оскільки додаткову угоду позивач не підписувала, своєї згоди на обробку земельної ділянки не надавала, а гроші, як плату за фактичне використання земельної ділянки отримувала колегія суддів зазначає таке.

50. У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

51. Тобто, суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

52. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 і Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 дійшли висновку про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

53. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

54. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

55. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

56. Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

57. З матеріалів справи відомо, що при зверненні з позовом ОСОБА_1 покликалась на ту обставину, що дія укладеного між сторонами договору оренди закінчується 25 червня 2022 року. Вона повідомила відповідача про те, що не бажає продовжувати його дію і запропонувала йому не займати спірну земельну ділянку. Відповідач погодився і обіцяв не обробляти земельну ділянку, проте восени

2022 року зорав належну позивачеві земельну ділянку, не зважаючи на те, що влітку 2022 року нею були встановлені межові знаки.

58. У поданому до суду першої інстанції відзиві на касаційну скаргу представник ПСП «Каспій» покликалась на те, що право оренди відповідача на підставі укладеної додаткової угоди від 18 грудня 2017 року № 2 зареєстроване у встановленому законом порядку та є діючим на теперішній час.

59. Під час перегляду справи в апеляційному порядку представник ПСП «Каспій» подала клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів отримання

ОСОБА_1 орендної плати за використання належної їй земельної ділянки.

60. Відповідно до копії платіжної відомості від 16 листопада 2021 року № 138

ОСОБА_1 отримала 20 000 грн у вигляді орендної плати за земельний пай та кошти у розмірі 25 000 грн, що підтверджується копією видаткового касового ордера від 26 жовтня 2023 року (а. с. 234, 235).

61. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

62. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

63. Враховуючи, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 25 червня 2007 року закінчив свою дію 25 червня 2022 року і, як стверджує позивач, вона влітку 2022 року встановила межові знаки, колегія суддів відхиляє цей довід касаційної скарги оскільки одна з оплат була здійснена ПСП «Каспій» під час дії договору оренди у 2021 році, а інша вже після його закінчення - 26 жовтня 2023 року та звернення ОСОБА_1 із цим позовом, який був поданий 02 березня 2023 року, тобто вже тоді, коли між сторонами виник спір.

64. Крім того апеляційний суд, відхиляючи аналогічний за змістом арґумент апеляційної скарги, слушно зауважував, що, оскільки додаткову угоду позивач не підписувала, своєї згоди на обробку земельної ділянки не надавала, а грошові кошти отримувала, як плату за фактичне користування земельною ділянкою, про що відповідач не заперечує, а тому посилання представника відповідача на вказані обставини не впливають на висновок суду першої інстанції.

65. Довід касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 10 квітня 2019 року у справі

№ 390/34/17, а також у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 колегія суддів відхиляє з огляду на те, що правові висновки у наведених представником заявника справах викладені за фактичних обставин, які відмінні від фактичних обставин цієї справи.

66. Одночасно колегія суддів зауважує, що згідно із частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

67. За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21).

68. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).

69. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

70. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) щодо способу захисту права власника при непідписаному договорі оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

72. Слід звернути увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження

№ 14-75цс25) щодо відповідності позовних вимог належному способу захисту, а саме п. 110 цієї постанови де касаційний суд зазначав, що оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути…[…]…115. Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права. 116. Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

73. Частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

74. Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону № 1952-IV та на час розгляду цієї справи, викладено у новій редакції.

75. Відповідно до абзаців 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

76. Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом:

1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.

77. Колегія суддів зауважує, що положення абзаців 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовно узгоджуються з нормами пунктів 4, 5 частини першої статті 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

78. Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.

79. З огляду на викладене, та з урахуванням приписів частини третьої статті 400 ЦПК України колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржені судові рішення в частині висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 грудня 2017 року ухваленні без дотримання норм матеріального права, а тому вважає частково прийнятними арґументи касаційної скарги представника ПСП «Каспій» у цій частині.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до вимог частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

81. Таким чином, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

82. Отже, касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги

ОСОБА_1 про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право від 22 грудня 2017 року слід змінити, виклавши його в редакції, відповідно до якої позовні вимоги у цій частині задовольнити частково та скасувати державну реєстрацію права оренди ПСП «Каспій» на земельну ділянку кадастровий номер 1224588000:02:002:0014, площею 9, 4500 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 19 грудня 2006 року серії ЯГ № 560341, здійснену державним реєстратором Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 22 грудня 2017 року.

83. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

84. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне в решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги решту висновків судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині не спростовують.

Щодо судових витрат

86. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

87. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

88. Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, слід стягнути 1 180,96 грн у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Щодо зупинення виконання рішення суду

89. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

90. Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2025 року зупинив виконання рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

91. З огляду на результат касаційного оскарження, відповідно до частин першої, третьої статті 436 ЦПК України виконання судового рішення, яке було зупинене до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити з урахуванням змін, внесених касаційним судом.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду