ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 607/5866/25

Описова частина

У березні 2025 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі - ВК Тернопільської міської ради), Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. (далі - Садівниче товариство), в якому просив:

- визнати недійсним пункт 1 рішення Тернопільської міської ради від 29 жовтня 2021 року № 8/10/286 «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації частини території земель в центрально-східному напрямку міста Тернополя»;

- визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 15 вересня 2023 року № 8/31/24 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини території земель м. Тернопіль за адресою АДРЕСА_8»;

- визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 19 квітня 2024 року

№ 8/38/121 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах об`єкту проведеної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 25 жовтня 2024 року

№ 8/43/94 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в межах об`єкту проведеної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 задоволено.

Об`єднано в одне провадження справу № 607/5866/25 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, ВК Тернопільської міської ради, Садівничого товариства про визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та справу № 607/10085/25 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Тернопільської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області), Садівничого товариства про визнання протиправним та скасування рішень, визнання права користування земельними ділянками, зобов`язання вчинити дії, присвоївши їм спільний номер № 607/5866/25.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року прийнято заяву позивачів про зміну предмета позову, відповідно до якої позивачі просили суд:

1) визнати недійсним пункт 1 рішення Тернопільської міської ради від 29 жовтня 2021 року № 8/10/286 «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації частини території земель в центрально-східному напрямку міста Тернополя»;

2) визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 15 вересня 2023 року № 8/31/24 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини території земель м. Тернопіль за адресою: АДРЕСА_9»;

3) визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 19 квітня 2024 року № 8/38/121 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах об`єкту проведеної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 »;

4) визнати недійсним рішення Тернопільської міської ради від 25 жовтня 2024 року № 8/43/94 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки в межах об`єкту проведеної інвентаризації за адресою:

АДРЕСА_1 »;

5) визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212 розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ) визнати за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ) визнати за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ) визнати за ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ) визнати за ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 ) визнати за ОСОБА_6 право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_5 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входить до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ;

11) зобов`язати Садівниче товариство вжити заходи щодо державної реєстрації речового права постійного користування Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_10 на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 вересня 1966 року № 555 та акта від 16 вересня 1967 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом подання відповідних заяв та вчинення необхідних дій;

12) зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області внести до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформацію щодо земельної ділянки площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, а саме: вид речового права - право постійного користування Садівничого товариства та змінити запис щодо цільового призначення на категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.06 - для колективного садівництва.

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212) у АДРЕСА_1 , право комунальної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тернопільською міською радою;

- заборонити Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212) у АДРЕСА_1 , зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212) у АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельні ділянки, які використовуються: ОСОБА_2 земельною ділянкою на АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, ОСОБА_3 земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, ОСОБА_4 земельною ділянкою на АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, ОСОБА_5 земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, ОСОБА_6 земельною ділянкою на АДРЕСА_5 , площею 0,06 га, для ведення садівництва, що входять до загальної площі земельної ділянки, з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , сформованої з ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству;

- заборонити Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212) у АДРЕСА_1 , зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га (кадастровий номер 6110100000:04:003:0212) у АДРЕСА_1 , право комунальної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Тернопільською міською радою.

Заяву обґрунтовує тим, що дії Тернопільської міської ради направлені на зміну правового статусу спірної земельної ділянки Садівничого товариства та виділення земельних ділянок у користування його членам, зокрема тих земельних ділянок, якими користуються позивачі. Ці обставини свідчать про необхідність вжити заходи забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області від 20 червня 2025 року заяву задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, якими користуються:

ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, ОСОБА_3 на АДРЕСА_6 , площею 0,06 га, ОСОБА_4 на АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, ОСОБА_5 на АДРЕСА_7 , площею 0,06 га, ОСОБА_6 на АДРЕСА_5 , площею 0,06 га, що входять до загальної площі земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельних ділянок, проводити будь-які реєстраційні дії.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір з приводу користування вказаними земельними ділянками. Суд уважав, що є ризик вчинення Тернопільською міською радою передачі спірних земельних ділянок третім особам, їх відчуження, зміни конфігурації (поділу), можливої передачі речових прав на майно іншим особам, тому буде неможливим або ускладненим захист або поновлення прав та законних інтересів позивача в межах одного судового провадження без нових звернень позивача до суду з заявами.

Такий вид забезпечення позову суд вважав співмірним та таким, що відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою захисту прав позивачів.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Тернопільської міської ради задоволено.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Тернопільської міської ради, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, Садівничого товариство, про визнання протиправним та скасування рішень, визнання права користування земельними ділянками, зобов`язання вчинити дії, залишено без задоволення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір земельної ділянки, своє право на користування якою позивач ОСОБА_1 вважає порушеним, становить 0,06 га, що свідчить про непропорційність та неспівмірність тих заходів забезпечення позову, які він просить вжити щодо земельної ділянки площею 15,26 га.

Апеляційний суд зазначив, що навіть якщо між сторонами і існує спір, судове рішення, постановлене у формі ухвали про обмеження у праві на майно, тобто втручання у основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача про те, що відповідач може чи має намір відчужити належне йому майно саме з метою ухилення від виконання судового рішення.

Апеляційний суд вказав, що у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не навів ризиків невиконання чи ускладнення виконання потенційного рішення суду в разі невжиття судом запитуваних заходів забезпечення позову.

У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кость Я. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Я. Р. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

28 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_8 , про що зазначено у протоколі судового засідання від 02 жовтня 2025 року.

Судді Хомі М. В. заявлено відвід з підстав того, що вона була головуючим суддею під час апеляційного перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2025 року у справі № 607/5866/25, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заявник вважає, що оскільки суддя Хома М. В. має сформовану думку в цій справі, це виключає її об`єктивність та неупередженість під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року, що є порушенням пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

У грудні 2025 року Тернопільська міська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Я. Р. задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Предметом позову у цій справі є визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради щодо інвентаризації, поділу земель, а також визнання права користування земельними ділянками:

на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_1 , на АДРЕСА_3 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_2 , на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_3 , на АДРЕСА_4 , площею 0,06 га, якою користується ОСОБА_4 , на АДРЕСА_2 , площею 0,06га, що користується ОСОБА_6 , що входять до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д., площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Із заявою про забезпечення позову у цій справі звернувся лише один позивач - ОСОБА_1 щодо всієї земельної ділянки площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, обґрунтовуючи заяву тим, що він має сертифікат про право власності на пай члена Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з.д. та користується земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24 (провадження № 61-4756св25)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо від час його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову , в тому числі шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки, заявник ОСОБА_1 уважає, що існує ризик дій з боку відповідача Тернопільської міської ради щодо відчуження, передачу в користування, оренду спірного нерухомого майна до ухвалення судом остаточного рішення у справі по суті спору.

Конструкція пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України свідчить про те, що позов можна забезпечити накладенням арешту на майно відповідача, яке знаходиться у нього чи перебуває в інших осіб, або яке підлягає передачі йому.

Забезпечення позову шляхом заборони власнику вчиняти будь-які дії щодо нерухомості - це захід, який застосовується судом для тимчасового захисту інтересів позивача у справі, пов`язаній з нерухомим майном. Цей захід запобігає відчуженню, перереєстрації або іншим діям з нерухомістю, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у майбутньому.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що предметом позову у цій справі є визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради щодо інвентаризації, поділу земель, а також визнання права користування земельними ділянками позивачів розміром по 0,06 га кожна, що входять до загальної площі земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованої у м. Тернополі.

Із заявою про забезпечення позову у цій справі звернувся позивач ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, обґрунтовуючи заяву тим, що він має сертифікат про право власності на пай члена Садівничого товариства та користується земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , площею 0,06 га, для ведення садівництва.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір земельної ділянки, своє право на користування якою позивач вважає порушеним (0,06 га), свідчить про непропорційність та неспівмірніть тих заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач, зокрема заборонити вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 15,26 га, його позовним вимогам.

Якщо між сторонами існує спір, судове рішення про обмеження у праві на майно, тобто втручання у право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі, не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача про те, що відповідач може чи має намір відчужити належне йому майно саме з метою ухилення від виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач ставив питання про втручання судовим рішенням в право особи вільно володіти майном (Тернопільською міською радою), до ухвалення остаточного рішення у справі, однак заявник не навів ризиків невиконання чи ускладнення виконання потенційного рішення суду в разі невжиття судом запитуваних заходів.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не довів наявність достатньо обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони власнику вчинення будь-які дії щодо земельної ділянки, наданої у постійне користування Садівничому товариству, площею 15,26 га з кадастровим номером 6110100000:04:003:0212, розташованої у м. Тернополі.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

02 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кость Я. Р. подала до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2025 року у справі № 607/5866/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Тернопільської міської ради, ВК Тернопільської міської ради, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, Садівничого товариства про визнання протиправним та скасування рішень, визнання права користування земельними ділянками, зобов`язання вчинити дії до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 .

Надавши оцінку клопотанню про зупинення провадження та долучених до нього доказів, суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 02 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Я. Р.

Встановлено, що суд першої інстанції направив до суду апеляційної інстанції лише виділені матеріали в частині питання про забезпечення позову, що стосуються оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, тобто апеляційним судом справа по суті спору не переглядалась, а провадження у самій справі по суті судом першої інстанції не зупинено.

Ураховуючи, що провадження у самій справі, яка розглядається по суті, не зупинено судом першої інстанції, а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вирішувалося питання процесуального характеру, не пов`язане із розглядом справи по суті спору, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Я. Р. про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_4 , спадкоємці (правонаступники) якого не позбавлені можливості в порядку пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Верховний Суд відхиляє і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом суду у зв`язку з безпідставною, на думку заявника, відмовою у задоволенні заяви про відвід судді.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Разом із тим підставою для відводу можуть бути лише такі обставини, які об`єктивно свідчать про можливу упередженість судді. Водночас згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суду, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена суддею правова позиція щодо юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Із матеріалів справи відомо, що підставою для заявленого відводу судді Хомі М. В. була незгода з ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 01 травня 2025 року, постановленої під головуванням судді Хоми М. В.

Однак розгляд апеляційних скарг за участі одного складу суддів у межах однієї цивільної справи не свідчить про упередженість суддів та не є обставиною, яка відповідно до статті 36 ЦПК України виключає їх участь у розгляді справи.

Розгляд різних процесуальних питань одним і тим самим складом суду в межах одного судового провадження є наслідком визначення складу суду автоматизованою системою документообігу суду та не може свідчити про порушення принципів незалежності й безсторонності суду.

Посилання заявників на те, що під час перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ухвали від 21 березня 2025 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у забезпеченні позову, суддя апеляційного суду Хома М. В. фактично сформувала думку в цій справі, що виключає її об`єктивність та неупередженість, є припущенням, яке не підтверджується матеріалами справи та не свідчить про наявність передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду