ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 750/16333/23

Описова частина

У листопаді 2023 року ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкоСиббанк»), Центрального відділу державної виконавчої служби (далі - Центральний ВДВС) у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), у якому просила:

визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , які були проведені 16 листопада 2020 року ДП «Сетам»;

визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 16 листопада 2020 року № 511702, виданий ДП «Сетам», з реалізації квартири АДРЕСА_1 , та акт про проведення прилюдних торгів, складений Центральним ВДВС у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про реалізацію квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1180, виданий 23 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Баглай А. І.;

визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим 01 квітня 2015 року приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л. М., номер у спадковому реєстрі 57298220, номер в реєстрі 336, на квартиру АДРЕСА_1 .

У червні 2024 року ОСОБА_4 подала заяву про зміну предмета позову та просила витребувати в порядку частини третьої статті 388 ЦК України з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 червня 2008 року ОСОБА_6 уклав із ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту. На забезпечення кредитного договору у цей же день між банком та ОСОБА_5 , ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банківській установі належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Спадкоємцем після її смерті був ОСОБА_5 , який 10 квітня 2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у справі № 750/8993/15-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_5 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та встановлено спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», зі встановленням початкової ціни в розмірі 473 150,00 грн на погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 996,28 доларів та 100 823,77 грн - пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Відповідно до заповіту, посвідченого 01 квітня 2015 року приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Амбарновою Л. М., ОСОБА_5 заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Після його смерті вказана квартира, яка входила до спадкової маси, була відчужена ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Тобто, спадкове майно реалізовано після смерті заповідача з прилюдних торгів.

Вважає, що прилюдні торги, проведені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у справі №750/8993/15-ц, на яких реалізовано квартиру АДРЕСА_2 , порушили право її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадкування після смерті батька ОСОБА_5 .

Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20 000,00 грн на відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані електронні торги були проведені з дотриманням норм чинного законодавства. Суд звернув увагу на наявність непогашеної заборгованості по виконавчому документу, виданому на виконання рішення суду, яке набуло чинності, про звернення стягнення на конкретно визначене іпотечне майно, яке знаходилися на примусовому виконанні у державного виконавця.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 , рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

08 грудня 2025 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2025 року у справі № 761/14995/22, в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164це 12, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс 16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Заявник зазначає, що вимогу до спадкоємців кредитор пред`явив вже після продажу квартири на електронних торгах. Зазначені обставини свідчать про порушення прав неповнолітнього спадкоємця.Проведені прилюдні торги призвели до порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», чинного на час проведення спірного аукціону.На момент надіслання повідомлення про прилюдні торги іпотекодавець помер. Отже, організатор прилюдних торгів (ДП «Сетам») не повідомив іпотекодавця про прилюдні торги, що є порушенням статті 43 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна.Протокол, акт державного виконавця та свідоцтво нотаріуса, як складові правочину переходу права власності від боржника до покупця, суперечать актам цивільного законодавства, а саме статті 41 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 37, частині 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», статті 47 Закону України «Про іпотеку», Порядку реалізації арештованого майна.

25 березня 2026 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Прокоф`єва Б. І. надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2026 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2025 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Деснянського районного суду м. Чернігова цивільну справу № 750/16333/23 за позовом ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , Державного підприємства «Сетам» про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсними протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна, третя особа: приватний нотаріус Чернігівського нотаріального округу Баглай Андрій Іванович.

Матеріали справи № 750/16333/23 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у справі №750/8993/15-ц стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 25 червня 2008 року в розмірі 30 996,28 доларів США. Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 червня 2008 року № 30207Z160, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3160, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 березня1994 року. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 , а саме квартири АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Верітекс», згідно звіту про оцінку майна від 21січня 2016 року № VX-2015-006, у розмірі 473 150,00 грн. Із вартості реалізації предмета іпотеки визначено задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 25 червня 2008 року в розмірі 30 996,28 доларів США - заборгованість за кредитом і процентами та 100 823,77 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

На виконання зазначеного рішення 26 березня 2020 року Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрив виконавче провадження НОМЕР_2.

Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки від 07 грудня 2020 року на підставі Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 29 вересня 2016 року № 2813/5, ДП «Сетам» Міністерства юстиції України, 16 листопада 2020 року провело електронні торги (лот № 448124) з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,7 кв. м, на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3160, виданий 25 червня 2008 року. Боржник - ОСОБА_5 .

Відповідно до протоколу №511702, сформованого 16 листопада 2020 року, переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_3 . Початкова ціна вказана у виконавчому документі 473 150,00 грн. Ціна продажу - 378 520,00 грн. Суму коштів від продажу нерухомого майна, 359 594,00 грн, за винятком винагороди організатора електронних торгів у сумі 18 926,00 грн, внесено на депозитний рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Згідно копії заповіту від 01 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л. М., на випадок своєї смерті все належне йому майно ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 .

Відповідно до спадкової справи, відкритої щодо до майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мельник Ю. О. із заявою про прийняття спадщини 02 березня 2021 року звернувся ОСОБА_6

12 березня 2021 року до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори надійшла претензія АТ «УкрСиббанк» до спадкоємців боржника.

Згідно довідки від 14 вересня 2021 року Перша Чернігівська державна нотаріальна контори завела спадкову справу № 43/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , за заявою про прийняття спадщини від імені сина спадкодавця ОСОБА_6 . Інших заяв від спадкоємців не надходило. 12 березня 2021 року зареєстрована претензійна вимога АТ «УкрСиббанк» про наявність боргу за померлим у сумі 46 523,01 доларів США. Свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 не видавались, у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на майно на ім`я спадкодавця.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2025 року у справі № 761/14995/22, в постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164це 12, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс 16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця ? учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом із тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює (див. постанову Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18).

У справі, яка переглядаються, суди попередні інстанцій установили, що на забезпечення виконання укладеного 25 червня 2008 року ОСОБА_6 із ПАТ «УкрСиббанк» кредитного договору, останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у справі № 750/8993/15-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» звернуто стягнення на належну ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 та встановлено спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

У порядку виконання вказаного судового рішення зазначена квартира 16 листопада 2020 року реалізована на електронних торгах, переможцем яких визнано ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 залишив заповіт від 01 квітня 2015 року, згідно з яким на випадок своєї смерті ОСОБА_5 все належне йому майно заповів доньці ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що електронні торги, проведені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року у справі №750/8993/15-ц, на яких реалізовано квартиру АДРЕСА_2 , порушують право її малолітньої дочки ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Установивши, що електронні торги були проведені з дотриманням вимог чинного законодавства, а ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки спірна квартира була продана в порядку, передбаченому для виконання судового рішення, яке набрало законної сили, враховуючи, що позивачка не довела наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів) та наявність порушення (не визнання або оспорення) її суб`єктивного цивільного права або інтересу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується такими висновками судів.

Так, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини 1 статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки спірна квартира перебувала в іпотеці на підставі укладеного ОСОБА_5 із банком договору іпотеки від 25 червня 2008 року, з огляду на норми статті 23 Закону України, у зв`язку із його смертю, іпотека не припинилась, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою порушення спадкових прав малолітньої спадкоємиці.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду