ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/9457/23-ц

1. Описова частина

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 18 травня 2021 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в м. Києві державної адміністрації стосовно участі батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у вихованні їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі протоколу Комісії № 8 було видано розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 травня 2021 року № 325, у пункті 1 якого визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина таким чином: перші та треті вихідні з 10:00 години суботи до 18:00 години наступної за нею неділі без присутності батька за фактичним місцем проживання матері до набрання рішенням законної сили у справі № 757/13109/21-ц Печерського районного суду м. Києва про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Він не погоджується з вказаним розпорядженням та перебуванням сина з матір`ю без власного контролю та піклування.

Зазначав, що ночівля та зустрічі сина з ОСОБА_2 без його присутності є можливою лише після проходження нею діагностики у практикуючого психолога. Ночівля поза межами звичного для дитини місця проживання без попередньої підготовки та створення належних умов завдасть шкоди емоційному стану сина.

На його думку, початок прямого конструктивного діалогу між батьками має сприяти відновленню довіри та відповідатиме інтересам сина. З цією метою ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 пройти процедуру медіації.

Вважав, що спірне розпорядження прийнято без урахування всіх обставин справи.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 травня 2021 року № 325.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), виходив з того, що ОСОБА_1 та його представник Чернецька Г. М. були повідомлені належним чином через підсистему «Електронний суд» щодо розгляду справи на 21 серпня 2025 року та 06 листопада 2025 року, але не з`явилися в судові засідання, про причини неявки суд не повідомили, а заяв про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів від них не надходило.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених частиною п`ятою статті 223, статтею 257 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

При цьому апеляційний суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Враховуючи, що при складанні повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року в її резолютивній частині допущено описку, апеляційний суд вважав за необхідне виправити її відповідно до статті 269 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернецька Г. М., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду 12 червня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 757/9457/23-ц.

23 липня 2026року матеріали цивільної справи № 757/9457/23-ц надійшли до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатЧернецька Г. М., просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року та ухвалу Київського апеляційного суду 12 червня 2026 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарженняухвалиПечерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 травня 2026 року заявник зазначає порушення судами норм процесуального права при вирішенні питання щодо залишення його позову без розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 з травня 2023 року перебуває у довготерміновому відрядженні в Республіці Казахстан як дипломат Міністерства закордонних справ України, і його єдиним представником у судах є адвокат Чернецька Г. М.

20 серпня 2025 року Чернецька Г. М. захворіла та направила до Печерського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 21 серпня 2025 року, на іншу дату.

У період з 20 серпня 2025 року до 08 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» вона не отримувала жодного повідомлення чи судової повістки.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргаОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Чернецька Г. М., не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, за змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанови Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі № 755/18208/19, від 24 лютого 2026 року у справі № 754/6043/22, від 03 березня 2026 року у справі № 758/13899/19, від 25 травня 2026 року у справі № 519/340/25).

Положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

З матеріалів справи встановлено, що судові засідання були призначені Печерським районним судом м. Києва на 21 серпня 2025 року об 11:00 та 06 листопада 2025 року о 14:30.

Про розгляд справи на 21 серпня 2025 року об 11:00 судом першої інстанції було повідомлено ОСОБА_1 належним чином шляхом направлення судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з довідкою про доставку електронного документа судова повістка доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 30 квітня 2025 року о 00:54:34 (т. 2 а.с. 147).

20 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернецька Г. М. подала до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з її хворобою.

Згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання, від 21 серпня 2025 року судове засідання не фіксувалося технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи. Розгляд справи було відкладено на 06 листопада 2025 року о 14:30.

Про розгляд справи 06 листопада 2025 року о 14:30 ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, відповідно до якої судова повістка доставлена до електронного кабінету позивача 21 серпня 2025 року о 20:42:31 (т. 2 а.с. 149).

Тобто належним чином повідомлений позивач ОСОБА_1 двічі поспіль (21 серпня 2025 року та 06 листопада 2025 року) в судові засідання суду першої інстанції не з`явився, а заяви про розгляд справи за його відсутності подано не було.

Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги не спростовують вказаних обставин. Клопотань про проведення вказаних судових засідань без участі ОСОБА_1 та його представника Чернецької Г. М. заявлено не було.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував приписи частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання і від нього та/або його представника не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що в період з 20 серпня 2025 року до 08 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Чернецька Г. М., не отримувала жодного повідомлення чи судової повістки, такі доводи колегія суддів відхиляє з огляду на приписи частини першої статті 64 ЦПК України, за змістом якої представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Колегія суддів зауважує, що всі дії, вчинені представником, обов`язкові для його довірителя, і всі дії, вчинені позивачем, обов`язкові для його представника. Надіславши позивачу повідомлення про дату, час та місце слухання справи у визначений законом спосіб, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про належне сповіщення сторони спору, а саме позивача.

З урахуванням викладеного, враховуючи розумні строки розгляду цієї справи, позов, який було подано у 2023 році, баланс прав та інтересів учасників справи, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки неявка позивача та/або його представника в судові засідання, призначені на 21 серпня 2025 року та 06 листопада 2025 року, є повторною, а про судові засідання, призначені на вказані дати, позивач був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності у вказані дати не подавав.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б перешкоджали позивачу забезпечити явку свого представника Чернецької Г. М. та вжити заходів щодо участі в розгляді цієї справи, зокрема в режимі відеоконференції за межами суду.

За загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення спірного процесуального питання.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду