ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/16503/15-ц

Описова частина

У вересні 2015 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» мотивувало тим, що 05 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/2563/81/60232, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 101 500,00 доларів США на строк до 05 вересня 2027 року.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у станом на 05 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 92 690,66 доларів США із яких: 69 495,92 доларів США - тіло кредиту, 4 798,75 доларів США - проценти, 18 395,99 доларів США - пеня.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року замінено позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» (далі - АТ «ОКСІ БАНК»).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року замінено позивача АТ «ОКСІ БАНК» на ОСОБА_1 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в загальному розмірі 68 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами особи, яка не брала участі у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал») на протокольну ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року про заміну сторони позивача у справі та на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року закрито.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2025 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не набув прав кредитора у зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору, укладеного між банком та відповідачкою, відповідно до положень частини третьої статті 512, статті 1054 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та вказав, що доводи заявника про стягнення заборгованості по кредиту (тіла кредиту) без нарахування процентів, штрафних санкцій не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», суд апеляційної інстанції виходив з того, що із поданих ОСОБА_1 доказів встановлено, що суд першої інстанції замінив позивача АТ «ОКСІ БАНК» на його правонаступника ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд вказав, що не приймає до уваги доводи ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» про те, що у іншій справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року було визнано недійсним договір відступлення прав вимоги, укладений 30 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції вважав, що ця обставина не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у справі, що переглядається.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не позбавлене можливості реалізувати своє право на захист, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на протокольну ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельничук І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

18 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у справі, витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» на протокольну ухвалу Солом`янського районного суду Міста Києва від 26 березня 2024 року та рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року.

18 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І. В. на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, витребувано матеріали справи із Солом`янського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.

Заявник указує, що суд апеляційної інстанції підтримав взаємосуперечливі висновки суду першої інстанції про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512, статті 1054 ЦК України, тому ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не могло відступити право вимоги на користь ОСОБА_1 та про те, що ОСОБА_1 не набув прав кредитора у зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору, укладеного з ОСОБА_2 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження за апеляційною скаргою, мав постановити ухвалу, а не постанову, що суперечить статті 362 ЦПК України.

Стверджує, що у розпорядженні суду апеляційної інстанції були докази того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», оскільки процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального. Оскільки до ОСОБА_1 як до правонаступника не перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором, то саме ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» є правонаступником АТ «ОКСІ БАНК» та належним кредитором за кредитним договором.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Підставами касаційного оскарження зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20), від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15 (провадження № 14-175цс20), у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20), від 14 липня 2021 року у справі № 5010/2403/2011-14/120, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 (провадження № 61-18551св19), від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 13 листопада 2025 року у справі № 910/7746/20 та у постанові Верховного Суд України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14.

Суди неправильно застосували статті 512, 514 ЦК України, статтю 55 ЦПК України.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції мав залучити до участі у справі як правонаступника ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», однак апеляційний суд погодився із судом першої інстанції та закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», хоча знав, що з 01 січня 2026 року ОСОБА_1 вже не мав прав кредитора за вимогами до ОСОБА_2 .

У червні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коротя Р. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року - без змін. Просив вирішити питання відшкодування витрат на правничу допомогу, що будуть понесені ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 вересня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/2563/81/60232, згідно з яким ОСОБА_2 надано кредит у сумі 101 500,00 доларів США строком до 05 вересня 2027 року, зі сплатою процентів у розмірі 13 % річних.

Станом на 05 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила 92 690,66 доларів США із яких: 69 495,92 доларів США - тіло кредиту, 4 798,75 доларів США - проценти, 18 395,99 доларів США - проценти.

30 липня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло права кредитора щодо боржника ОСОБА_2 у відносинах за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232 та забезпечувальними договорами до нього.

30 липня 2021 року за договором відступлення права вимоги, укладеним між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», АТ «ОКСІ БАНК» відступило право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал».

30 липня 2021 року за договором відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» відступило новому кредитору - ОСОБА_1 за плату право вимоги за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232, укладеним з ОСОБА_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, права вимоги за яким передані ОСОБА_1 , загальний її розмір становить 128 352,99 доларів США та складається із: 31 296,08 доларів США - заборгованість за кредитом; 371,28 доларів США - заборгованість за процентами; 39 199,84 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 58 485,79 доларів США - прострочена заборгованість за процентами.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ОСОБА_1

03 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року у справі № 381/5650/25 позов ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 , за яким до ОСОБА_1 як нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232.

Рішення набрало законної сили 31 грудня 2025 року.

Мотивувальна частина

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- інші підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І. В. задоволенню не підлягає.

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» задоволенню не підлягає.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо суті спору

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) викладено правовий висновок, що за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ.

30 липня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло права кредитора за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232 та забезпечувальними договорами до нього.

30 липня 2021 року АТ «Оксі Банк» відступило право вимоги за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232 та забезпечувальними договорами новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал».

30 липня 2021 року ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» відступило право вимоги за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232 та забезпечувальними договорами новому кредитору - ОСОБА_1 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відбулася заміна кредитора, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу.

При цьому, заміна кредитора - банківської установи на фізичну особу відбулася не під час перебування банка в процедурі ліквідації, сам банк не був позбавлений банківської ліцензії.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» за кредитним договором на користь ОСОБА_1 суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України.

Установивши, що ОСОБА_1 не набув прав кредитора у зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232, укладеного з ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо оскарження судового рішення особою, яка не брала участь у розгляді справи, однак уважає, що її права порушені цим судовим рішенням

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року у справі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року у справі № 913/567/19).

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» вказувало, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року у справі № 381/5650/25 частково задоволено його позов до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року, що укладений між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 , за яким до ОСОБА_1 як нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 014/2563/81/60232. Рішення набрало законної сили 31 грудня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка не брала участь у розгляді справи, однак уважає, що судовим рішенням порушено її права, закрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та обґрунтовано вказав, що визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 30 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 , після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення не свідчить про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, а ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» не позбавлене можливості реалізувати свої права, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішується.

Зазначене у повній мірі узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Таким чином, доводи заявників, що стали підставою для відкриття касаційних проваджень, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду