ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 213/1130/24

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовна заява мотивована тим, що:

17 травня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі - АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 укладено угоду № С-408-007942-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до якої сума кредитної лінії - 1000 - 200 000 грн, строк кредитування 12 місяців, процентна ставка 24,00 % річних;

01 серпня 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Z62.00408.004161006, за умовами якого банк надав позичальниці кредит на поточні потреби у розмірі 99 086,00 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків у розмірі 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 %;

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 07072023, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, у тому числі грошової вимоги до відповідачки за кредитними договорами № С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року на загальну суму заборгованості 13 248,57 грн та за договором № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року на загальну суму заборгованості 265 273,08 грн;

відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року, за період з 07 липня 2023 року по 31 січня 2024 року, за відповідачкою значиться заборгованість у розмірі 265 273,08 грн, з яких: 96 517,09 грн - заборгованість за основним боргом; 168 755,99 грн - заборгованість за відсотками. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював;

відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року, за період з 07 липня 2023 року по 31 січня 2024 року, за відповідачкою значиться заборгованість у розмірі 13 248,57 грн, з яких: 4475,85 грн - заборгованість за основним боргом; 8772,72 грн - заборгованість за відсотками. Нарахувань будь-яких санкцій позивач не здійснював.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року у розмірі 265 273,08 грн, з яких: 96517,09 грн - заборгованість за основним боргом, 168755,99 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором № С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року у розмірі 13 248,57 грн, з яких: 4475,85 грн - заборгованість за основним боргом, 8772,72 грн - заборгованість за відсотками.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»: заборгованість за кредитним договором № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року у розмірі 265 273,08 грн, з яких: 96 517,09 грн - заборгованість за основним боргом; 168 755,99 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за кредитним договором №С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року у розмірі 13 248,57 грн, з яких: 4475,85 грн - заборгованість за основним боргом; 8772,72 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що:

в кредитних договорах визначені істотні умови договору, в тому числі, сума і строк кредиту, відсотки за користування кредитом, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту. Графіками визначені щомісячні платежі тощо. Договори підписані відповідачем;

у відповідача виникли зобов`язання за укладеними договорами повернути кредит і сплатити відсотки за користування коштами. Однак, боржник не виконав своїх зобов`язань, заборгованість погашена не була;

на підставі укладеного договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року позивач набув права вимоги до відповідача за кредитними договорами. Жодних штрафних санкцій позивачем не нараховано. Отримані кредитні кошти та проценти за користування цими коштами відповідач не повернув, умови договору не виконав;

враховуючи зазначені обставини, а також те, що відзив відповідачем не надано, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами від 01 серпня 2018 року та від 17 травня 2018 року, а також щодо розміру заборгованості нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року заяву адвоката Умріхіна О. В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року по цивільній справі №213/1130/23 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Умріхін О. В., залишено без задоволення. Заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив, що:

підписавши кредитні договори, відповідачка погодилася з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від АТ «Ідея Банк»;

зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами;

при укладенні кредитних договорів із ОСОБА_1 , кредитор АТ «Ідея Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які були укладені;

відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Тобто, відповідачка несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором;

станом на дату звернення позивачем до суду з цією заявою, відповідачка ОСОБА_1 не погашала заборгованість за кредитним договором, остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів". Розмір заборгованості за кредитним договором № С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року відповідачкою ОСОБА_1 фактично не оспорюється в апеляційній скарзі;

заперечуючи проти визначеного позивачем розміру заборгованості за кредитним договором № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року, відповідачка ОСОБА_1 вказала, що нею сплачено кошти у загальному розмірі 32 062,00 грн, а тому залишок по тілу кредиту, з урахуванням наданих коштів у сумі 99 086,00 грн, має складати 67 024,00 грн, а не 96 517,00 грн, як визначено позивачем. Разом з тим, згідно наданих доказів, заборгованість за кредитним договором №Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року погашалася нею наступним чином: 28 серпня 2018 року - 5 026,00 грн, 28 вересня 2018 року - 5 346,00 грн, 29 січня 2019 року - 5 590,00 грн, 30 січня 2019 року - 5 350,00 грн, 31 жовтня 2018 року - 5 350,00 грн, 18 грудня 2018 року - 5 400,00 грн. Згідно з пунктом 6.1 цього договору сторонами узгоджено графік щомісячних платежів за кредитом, зокрема, розмір щомісячного платежу становить 5 345,63 грн, до якого включено розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотки за користування кредитом та комісія за обслуговування кредиту. За таких обставин, твердження відповідачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо погашення нею тіла кредиту у розмірі 32 062,00 грн є помилковими та не узгоджується з умовами підписаного нею кредитного договору. Інших доказів на спростування розміру заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_1 не надано, як і не наведено власного розрахунку заборгованості. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти, згідно з умовами договорів №С-408-007942-18-980 від 17 травня 2018 року та № Z62.00408.004161006 від 01 серпня 2018 року, зобов?язання за якими остання у повному обсязі не виконала, у зв?язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку;

не погодився апеляційний суд і з доводами апеляційної скарги щодо розгляду судом справи із порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), що, на переконання відповідачки ОСОБА_1 є підставою для скасування судового рішення.Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості поданий до суду 26 лютого 2024 року та, станом на цей час, відповідачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до Інгулецького району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та цей спір підсудний Інгулецькому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Та обставина, що відповідачка змінила своє зареєстроване місце проживання у березні 2024 року правового значення не має, оскільки, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду;

У лютому 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Умріхіна О. В. , в якій просила рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 03 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року скасувати, передати справу до Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області (за місцем реєстрації відповідача).

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції розглянув справу без фактичного повідомлення відповідача, яка була не взмозі отримувати такі повідомлення, оскільки вона бойовий медик і перебуває в бойових умовах на Запорізькому напрямку з 10 березня 2022 року, а в травні 2024 року отримала бойове поранення;

внаслідок неповідомлення про розгляд справи вона була позбавлена можливості надати докази часткової оплати тіла боргу банку, не враховано її статус як військовослужбовця, який перебуває в бойових умовах та має бути звільнений з 10 березня 2022 року від нарахування відсотків по кредиту в порядку пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

суди на ці доводи заяви про перегляд заочного рішення і апеляційної скарги уваги не звернули, доводів представника відповідача в апеляційному суді не почули;

представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення подав суду докази перебування відповідача в ЗСУ, але суд не взяв їх до уваги, хоча мав обов`язок зупинити справу.

У березні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_3 , в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

учасники справи зобов`язані повідомляти суд про зміну місця проживання. Від відповідача не надходив відзив на позов та клопотання про розгляд справи з викликом сторін;

для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом, відповідач повинен був звернутися до первісного кредитора, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення їх нарахування. Оскільки ОСОБА_1 не повідомила про те, що є військовослужбовцем, тому нарахування відсотків здійснювалось у відповідності до чинного законодавства;

крім того, заборгованість, яка зазначена в позовній заяві та підлягає стягненню з відповідача, нараховувалася первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги, ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Відкрито касаційне провадження у справі № 213/1130/24. Витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2025 року матеріали цивільної справи № 213/1130/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2026 року справу № 213/1130/24 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 лютого 2025 року зазначено, що ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для відповідача. Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ОСОБА_1 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і підлягає касаційному оскарженню. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожна особа має право на справедливий та публічний розгляд своєї справи в розумний термін незалежним і неупередженим судом, який визначений законом, що вирішить будь-які цивільні суперечки або встановить обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень, які проти неї висунуті.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав («Белеш та інші проти Чеської Республіки», § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у пункті 1 статті 6 Конвенції представлено «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле («Голдер проти Сполученого Королівства», § 36).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша, п`ята статті 4 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (частина перша статті 278 ЦПК України).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу однієї із сторін та не встановивши, чи була вона вручена іншій стороні та чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавляє таку сторону можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконує свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц (провадження № 61-8002св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року в справі № 757/34078/14 (провадження № 61-9895св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 344/18282/19 (провадження № 61-1141св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 343/136/21 (провадження № 61-8864св22)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2024 року в справі № 2-6544/10 (провадження № 11-4зва24) вказано, що: «Суд, з огляду на свою практику з окресленого питання, виснував, що національний суд, розглянувши подану у справі заявниці апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявниці або чи була заявниця повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін (пункт 9 розділу I рішення у справі «Яковлєва проти України»). Суд у додатку до зазначеного рішення також послався на пункти 43-47 свого ж рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03.У свою чергу, в пункті 43 рішення у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим і таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було ухвалено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачена; така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Скасування такого судового рішення прирівнюється до втручання у право особи на мирне володіння майном (див., серед інших, «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява N 28342/95, пункт 74).У пункті 46 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що «…Скасування обов`язкового до виконання рішення позбавило заявника впевненості в обов`язковому рішенні суду та позбавило можливості отримати кошти, яких він легітимно очікував». За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ЄСПЛ констатував порушення щодо неї при розгляді справи за її позовом до Управління ПФУ пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з несправедливістю цивільного провадження (неповідомлення заявниці про апеляційну скаргу відповідача та про провадження в апеляційному суді), а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції (втручання у мирне володіння майном). За висновком ЄСПЛ, мало місце скасування ухваленого на користь заявниці рішення усупереч принципу юридичної визначеності: орган Пенсійного фонду України подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь заявниці (про яке він знав принаймні з вересня 2011 року) 10.01.2014, посилаючись як на єдину підставу для затримки на проведення «інвентаризації» рішень у справах з питань нарахування пенсії. Апеляційний суд (відповідно до висновку ЄСПЛ) безпідставно поновив строк для подання апеляційної скарги і скасував рішення суду першої інстанції».

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

Касаційний суд вже вказував, що якщо на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що відсутні дані про вручення відповідачу копій ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, позовної заяви та матеріалів, доданих до неї, то суд апеляційної інстанції, залишивши без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін, не врахував, що суд першої інстанції позбавив можливості відповідача надати свої заперечення проти заявленого позову, подати відзив та докази, на підтвердження своїх заперечень. Апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 643/4629/20 (провадження № 61-10616св24), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2026 року в справі № 756/10678/22 (провадження № 61-1938св26)).

У справі, що переглядається:

ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 рокуприйнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 45);

в матеріалах справи міститься супровідний лист від 11 квітня 2024 року про направлення судом першої інстанції копії ухвали про відкриття провадження від 08 квітня 2024 року, в якому зазначено в додатках, зокрема, позовна заява з додатками. Цей лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 48);

рішення суду першої інстанції від 03 червня 2025 року ухвалено заочно в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 49-51). У рішенні суду першої інстанції вказано, що «від відповідача відзив на позов не надходив … У відповідності до вимог ст. ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи»;

у заяві про перегляд заочного рішення відповідач посилалась на те, що не отримувала позовних матеріалів в паперовому вигляді ні від суду, ні від позивача, що позбавило її можливості заперечувати проти позову та надати відзив (а. с. 54);

в апеляційній скарзі відповідач посилалася на те, що суд першої інстанції не повідомив її про наявність відносно неї цивільної справи, що порушує її право на справедливий суд, внаслідок цього вона була позбавлена подати суду клопотання про зупинення судової справи щодо неї у зв`язку з перебуванням у Збройних Силах України, подати клопотання про долучення доказів - квитанцій про оплату банківського кредиту (а. с. 80-82);

на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач подала уточнену та доповнену апеляційну скаргу, в якій вдруге зазначила, що суд першої інстанції не повідомив її про наявність відносно неї цивільної справи, що порушує її право на справедливий суд, внаслідок цього вона була позбавлена подати суду клопотання про зупинення судової справи щодо неї у зв`язку з перебуванням у Збройних Силах України, подати клопотання про долучення доказів - квитанцій про оплату банківського кредиту. Крім того, їй як військовослужбовцю Збройних Сил України з 10 березня 2022 року не повинні нараховувати проценти за користування кредитом (а. с. 116-117);

залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що не приймає доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення відповідачки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 278 521,65 грн, тобто, дана справа є малозначною в силу положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України. Оскільки, предмет даного спору не включено до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у частині 4 статті 274 ЦПК України, цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно, ухвалою від 08 квітня 2024 року, постановив розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Згідно ж пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, чого в даному випадку не встановлено (а. с. 181-186);

апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції позбавив можливості відповідача надати свої заперечення проти заявленого позову, подати відзив та докази, на підтвердження своїх заперечень. Апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Тому постанову апеляційного суду слід скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду