ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 205/5607/23

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 783 044,00 грн.

2. Позов мотивований тим, що в Чечелівському відділі ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 листопада 2011 року та до повноліття дитини. 29 травня 2019 року старший державний виконавець Мазур А. С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 у зв`язку з його виконанням. 15 жовтня 2020 року позивач поштою отримав постанову від 17 вересня 2020 року начальника Чечелівського відділу ДВС Сухова І. О. про скасування процесуального документа від 29 травня 2019 року. Крім того, позивачем було отримано розрахунок заборгованості без дати складання, складений начальником відділу Суховим І. О. в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 129 706,41 грн. Також, 22 вересня 2020 року на підставі розрахунку було винесено постанову державним виконавцем Савенко О. О. про арешт майна боржника, а 09 жовтня 2020 року винесено постанову про розшук майна боржника. Враховуючи викладене, позивач був вимушений звернутися до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця. Так, 10 березня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу частково та визнано дії начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І. О. щодо складання розрахунку заборгованості без дати складання - неправомірними та незаконними; зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна боржника. 20 липня 2021 року Дніпровський апеляційний суд також підтвердив незаконність розрахунку, однак оскільки в суді було долучено новий розрахунок від 06 травня 2021 р., в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 21 226,17 грн, винесення постанови про арешт та розшук його майна визнано правом державного виконавця.

2.1. 07 вересня 2022 року Верховним Судом задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт та розшук майна. Під час судового засідання в липні 2021 року в Дніпровському апеляційному суді представник Чечелівського ДВС надала новий розрахунок від 06 квітня 2021 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 21 226,17 грн. 07 грудня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області визнано незаконним даний розрахунок від 06 квітня 2021 року. 25 травня 2022 року даний розрахунок був також визнаний незаконним Дніпровським апеляційним судом. 19 липня 2022 року він отримав черговий розрахунок від 21 червня 2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7 650,05 грн. Даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року. 23 вересня 2022 року рішення набрало законної сили. 07 вересня 2022 року Верховним судом України задоволено його касаційну скаргу в повному обсязі, зобов`язано державного виконавця Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна та розшук майна. Постанову Верховного Суду від 07 вересня 2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) отримав 29 вересня 2022 року. 19 жовтня 2022 року він був вимушений звернутися зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Верховного Суду від 07 вересня 2022 року. Згідно з відповіддю Міністерства Юстиції України від 20 грудня 2022 року, арешт та розшук всього його тривав до 14 листопада 2022 року, навіть незважаючи на рішення Верховного Суду. Міністерство юстиції України в своїй відповіді проігнорувало надання пояснень, чому арешт з майна знімали з 29 вересня 2022 року по 14 листопада 2022 року. Крім того, йому повідомили, що був складений новий розрахунок, і, враховуючи заборгованість, винесена повторна постанова про арешт коштів від 14 листопада 2022 року. 26 січня 2023 року він отримав черговий розрахунок від 12 жовтня 2022 року, в якому зазначалося про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 6 803,06 грн. 26 квітня 2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів.

2.2. 12 травня 2023 року рішення набрало законної сили. 28 лютого 2023 року він отримав черговий розрахунок від 14 лютого 2023 року, в якому зазначалося про заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 4 715,94 грн. Даний розрахунок йому надіслали поштою, простим листом. 06 березня 2023 року під час судового засідання за його скаргою № 4-с/175/4/23 (суддя Білоусова О. М.) державним виконавцем було надано йому постанову про арешт коштів боржника від 14 лютого 2023 року, яку йому не надсилали. 04 травня 2023 року даний розрахунок також було визнано незаконним Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів. 09 травня 2023 року рішення набрало законної сили. Отже, сума заборгованості за 2,5 року судових розглядів знизилась майже в 27,5 рази (з 129 706,41 грн до 4 715,94 грн), представники держави України продовжують вдаватися до незаконних дій, порушуючи Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та свобод. З листопада 2022 року та по теперішній час на його рахунки знову накладено арешт, який триває понад 7 місяців без жодної законної підстави. Своїми діями державний виконавець позбавила його можливості забезпечити життєдіяльність йому та його сім`ї в умовах війни, так як заборгованість за аліментами платника аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Згідно з останньою офіційною інформацією Головного управління статистики у Дніпропетровській області, середня заробітна плата працівника у Дніпровському районі складала 14 040,00 грн. Тобто 14 040,00 - 18,0 % - 1,5% = 11 302,20 грн. Аліментний платіж тоді складає 11 302,2 / 4= 2 825,55 грн, відповідно за 3 місяці - 8 476,65 грн. Оскільки в розрахунку від 12 жовтня 2022 року була зазначена сума 6 803,06 грн, в розрахунку від 14 лютого 2023 року була зазначена сума 4 715,94 грн, позивач стверджує, що жодних законних підстав арештовувати його майно (кошти) у представників держави не було.

2.3. Крім того, позивач вважає, що протиправні дії державного виконавця були направлені на позбавлення його спілкування із сином. Приходячи до такого висновку, позивач зазначив, що 19 жовтня 2017 року, вже перебуваючи в Польщі, ОСОБА_2 отримала судовий наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення аліментів повторно у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, хоча він сплачує аліменти ще з 2011 року (справа № 204/4126/17). У своїй заяві вона повідомила завідомо неправдиву інформацію, що він проживає на території Луганської області (м. Ровеньки). На сьогодні судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню. Дані дії були вчинені для блокування його приїзду до Польщі (як нібито боржника по аліментах). 17 квітня 2018 року до Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровськїй області ним була подана заява на отримання довідки-розрахунку заборгованості за аліментами. В порушення 10-денного строку та статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ «Про виконавче провадження») щодо щомісячного розрахунку заборгованості, довідки-розрахунки заборгованості за аліментами від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року були вручені йому тільки 08 травня 2018 року на його особисту вимогу під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4. Крім того, 08 травня 2018 року ним було отримано постанову про арешт майна боржника від 18 квітня 2018 року, постанову про арешт коштів боржника від 20 квітня 2018 року, постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ КБ «Приватбанк» від 18 квітня 2018 року, постанову про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 17 квітня 2018 року.Також при врученні зазначених постанов державний виконавець запропонувала йому виступити «посередником» між ним та колишньою дружиною ОСОБА_2 щодо надання ним дозволу на перебування його сина за кордоном. У травні 2018 року ОСОБА_1 був вимушений звернутися до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та подати заяву про злочин, передбачений статтею 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Після цього державним виконавцем Бучинською С. С. було зменшено суму заборгованості та знято всі арешти. Так, 14 грудня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС Бучинської С. С. неправомірними, а розрахунки заборгованості від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року незаконними. Очевидні і беззаперечні порушення державою Україна в справі № 175/1733/18 прав ОСОБА_1 та прав його малолітньої дитини, законним представником якої він є, було використано позивачем при подачі скарги до Європейського Суду з прав людини. У вересні 2019 року Європейський Суд з прав людини визнав скаргу позивача прийнятою. У жовтні 2020 року Європейський Суд з прав людини направив на комунікацію Уряду України скаргу позивача. На думку позивача, розрахунок заборгованості від 01 березня 2021 року, складений державним виконавцем Савенко О. О., в якому зазначається про заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 12 538,83 грн, а також постанови про внесення в реєстр боржників, постанови про обмеження права полювання, права керування транспортним засобом, права виїзду за межі України - це спроба змусити позивача відмовитися від власного сина. На сьогодні малолітній син позивача перебуває за межами України, заочне рішення про його вивезення без згоди батька скасовано, тобто відсутні всі законні підстави перебування сина позивача за кордоном. Однак добровільно повертати дитину в Україну ОСОБА_2 відмовляється, створюючи всілякі перешкоди для спілкування батька з дитиною, навіть за межами України. Всі дії ОСОБА_2 та Чечелівського відділу ДВС були спрямовані на позбавлення позивача можливості виховувати, спілкуватися з дитиною. Також це використовується ОСОБА_2 в польському суді як головний аргумент неповернення малолітнього сина в Україну. Крім цього, 20 серпня 2020 року Експертною групою судових експертів Окружного суду у м. Кракові був досліджений психологічний стан сина позивача. Висновком встановлено, що малолітній «відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості», а також «малолітній потребує психологічної підтримки, спрямованої на зняття напруженості та негативних емоцій, та проходження психіатричної консультації на наявність розладів настрою». Розрахунок від 01 березня 2021 року та постанова обмеження прав позивача були винесені саме перед остаточним судовим засіданням апеляційної інстанції Республіки Польща (11 березня 2021 року), де остаточно вирішувалось питання повернення дитини. На думку позивача, відбулось умисне та свавільне порушення його конституційних прав, забезпечених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколом №1 Конвенції.Також, державний виконавець звинуватила позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 164 КК України, та майже 7 місяців в Автоматизованій системі виконавчого провадження позивач був боржником, що використовувалося в судових інстанціях інших країн. Крім того, позивач вважає дії державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра умисними, свавільними, системними, узгодженими з ОСОБА_2 та спрямованими на шантаж, приниження, зниження ділової репутації позивача та використання цієї неправдивої інформації в судових інстанціях іншої країни. На думку позивача, зловживання державних виконавців щодо обмеження прав людини, закріплених Конституцією України, має системний характер та повторність, оскільки обмеження прав позивача майже ідентичні, як у 2018, 2020 роках, так і 2021 році. Свої моральні страждання, враховуючи неодноразову спробу шантажу, позивач оцінює в розмірі 20 000 євро, що еквівалентно 783 044,00 грн. (за курсом НБУ на 02 червня 2023 року 1 ЄВРО = 39,1522 грн.).

2.4. Умисні, систематичні, незаконні та свавільні дії, рішення, бездіяльність органу влади призвели до низки юридичних обмежень щодо його цивільних прав (придбання медикаментів, продуктів харчування тощо) та здійснення ним професійної діяльності, тобто зневаги до його приватного життя. З грудня 2020 року по грудень 2021 року він працював помічником адвоката, але арешт та розшук його майна негативно вплинули на його професійну діяльність. Постійні судові процеси (для оскарження 5 розрахунків знадобилося загалом 15 судових засідань в різних судових інстанціях України), які тривали з листопада 2020 по травень 2023 року, негативно впливали на його працездатність. З вересня 2020 року і по теперішній час він знаходиться в реєстрі боржників, тому можна стверджувати, що сукупність негативних наслідків, яких він зазнав у результаті втручання органів влади у право на повагу до «приватного життя», істотно вплинула на можливість розвивати відносини із зовнішнім світом і стосувалося сфери його особистого життя. Систематичні прийняття (вчинення) протиправних та незаконних рішень, дій та бездіяльності органів ДВС, які були спрямовані на те, щоб фінансовими обмеженнями (арештом майна, розшуком майна) унеможливити його поїздки до Польщі для участі у засіданнях по справі за його заявою про повернення дитини (сина ОСОБА_4 ) в Україну. Тобто мала місце змова (зловмисна домовленість) представників органів ДВС з його колишньою дружиною ОСОБА_5 , метою якої було обмежити або унеможливити його контакти з сином на території Польщі через постійні арешти, розшук його майна та накладення різного роду обмежень в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання дитини. 26 квітня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 12 жовтня 2022 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14 листопада 2022 року. 12 травня 2023 року рішення набрало законної сили. 04 травня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було задоволено його скаргу, визнано незаконним розрахунок від 14 лютого 2023 року та зобов`язано скасувати постанову про арешт коштів від 14 лютого 2023 року. 09 травня 2023 року рішення набрало законної сили. Тобто повторний арешт його майна триває з листопада 2022 року і по теперішній час, понад 7 місяців, без жодної законної підстави. При цьому представниками держави України повністю умисно ігнорується рішення Верховного Суду від 07 вересня 2022 року. Крім цього, він керується тяжкістю діянь з боку представників держави України (державних виконавців) щодо умисного безпідставного обмеження його прав протягом 30 місяців, визнанням незаконними 5 розрахунків та зменшенням заборгованості в 27,5 рази, порівнюючи перший та п`ятий розрахунок. Розуміння того, що закони та судові рішення в Україні не вартують навіть паперу, на якому вони надруковані, і їх можна безкарно не виконувати роками; розуміння того, що він потрібен синові, а він не може нічого зробити в рамках закону і навіть приїхати до нього; розуміння того, що зв`язок з дитиною втрачається кожного дня від бездіяльності представників держави, які фактично «викрали» в нього дитину; розуміння того, що представники держави, які утримуються за його податки, тиском та шантажем фактично змушують його відмовитись від дитини. Крім цього, хоче зазначити, що мета цього позову не його збагачення за рахунок держави, а лише справедлива сатисфакція за завідомо незаконні дії представників держави. Присудження йому морального відшкодування у меншому розмірі, ніж позовні вимоги, на його думку, ніяким чином не буде спонукати Міністерство юстиції України провести ефективне службове розслідування незаконних дій державних виконавців, привести у відповідність до Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» чи прийняти законопроект про розміри стягнення моральної шкоди з державної влади. Тільки задоволення його позову у повному обсязі дозволить привернути увагу до того свавілля і беззаконня, які вчиняють представники держави.

3. Ленінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 17 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.

4. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що протиправність дій державного виконавця встановлено постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, справа № 2-6997/11, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року. Враховуючи, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року стягнуто з державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн, суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив із справедливості, добросовісності та розумності, встановив, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 783 044,00 грн є неспівмірними з заподіяною моральною шкодою та розмір такої шкоди має бути зменшеним.

5. Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року - без змін.

6. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення.

7. Окрім цього, суд звернув увагу на безпідставність вимог у частині розрахунку періоду правопорушення. Позивач наполягав на стягненні шкоди за 2019 -2023 роки, проте під час засідання не заперечував, що за період із 2019 по 2022 роки він уже отримав повне судове відшкодування за аналогічні дії службових осіб ВДВС.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

8. 29 травня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур А. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа (дубліката) № 2-6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 .

9. Згідно з постановою про зняття арешту з майна від 07 жовтня 2022 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знято арешт з усього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 . Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі постанови Верховного Суду у справі № 2-6997/11, згідно з якою скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшуку майна.

10. Згідно з постановою про припинення розшуку майна боржника від 07 жовтня 2022 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), припинено розшук майна боржника, який оголошено постановою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09 жовтня 2020 року «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , на підставі постанови Верховного Суду у справі № 2-6997/11, згідно з якою скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшуку майна.

11. 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України, заступника Міністра юстиції України, начальника управління Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зі скаргою, в якій просив повідомити, на якій підставі не виконується остаточне рішення Верховного Суду від 07 вересня 2022 року.

12. Згідно з розрахунком заборгованості за ВП № НОМЕР_3, згідно з дублікатом виконавчого листа № 2-6997/11 від 25 січня 2019 року, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 08 січня 2019 року станом на 14 лютого 2023 року становить 4 715,94 грн.

13. Згідно з розрахунком заборгованості за ВП № НОМЕР_3, згідно з дублікатом виконавчого листа № 2-6997/11 від 25 січня 2019 року, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за період з 25 січня 2016 року по 08 січня 2019 року становить 3 744,71 грн.

14. Згідно з Єдиним реєстром боржників станом на 01 червня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у вказаному реєстрі як боржник по стягненню аліментів.

15. Згідно з постановою про арешт коштів від 14 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 4 715,94 грн.

16. Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» від 18 липня 2023 року, 09 травня 2023 року на адресу банку надійшла постанова про арешт коштів № НОМЕР_3 від 14 лютого 2023 року, виконавчий лист № 204/4126/17, виданий 15 січня 2019 року, яку було виконано у межах суми звернення стягнення 4 715,94 грн.

17. Станом на 18 лютого 2023 року до банку не надходило постанови про зняття арешту з коштів. Згідно з постановою про зняття арешту з коштів від 14 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 . Заборгованість зі сплати аліментів становить 4 715,94 грн за період з 01 січня 2016 року по 08 січня 2019 року станом на 14 лютого 2023 року.

18. Згідно з постановою про арешт коштів від 08 серпня 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 3 744,71 грн.

19. Згідно з постановою про зняття арешту з коштів від 08 серпня 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 , на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року № 2-6997/11.

20. Згідно з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року № 2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості за період з 25 січня 2016 року по 08 січня 2019 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. - незаконним. Скасована постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. від 08 серпня 2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

21. 10 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України, заступника Міністра юстиції України, начальника управління Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою щодо арешту його грошових коштів, що містяться на рахунках в установах банків, невиконання рішення Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, атестації керівництва та держвиконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби та дисциплінарних заходів, вжитих щодо керівництва та держвиконавців Чечелівського відділу державної виконавчої служби.

22. Згідно з листом від 08 вересня 2023 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області, останнім начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), начальнику Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано доручення здійснити перевірку зведеного виконавчого провадження № 58636741, відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

23. Згідно з постановою про арешт коштів від 14 листопада 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 6 803,60 грн.

24. Згідно з постановою про зняття арешту з коштів від 14листопада 2023 року ВП № НОМЕР_3 Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), знято арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в установах банків та належать боржнику ОСОБА_1 . Заборгованість зі сплати аліментів становить 6 803,60 грн за період з 01 січня 2016 року по 07 січня 2019 року.

25. Згідно з листом Секретаріату Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2019 року, заява № 44158/19 Omelchenko v. Ukraine, подана 02 серпня 2019 року, отримано звернення ОСОБА_1 , та суд розгляне справу за першої можливості.

26. Згідно з частковим висновком стосовно заяви ОСОБА_6 за участі ОСОБА_7 та районного прокурора про повернення малолітнього ОСОБА_8 в Україну, зробленого на підставі спеціальних експертиз, проведених 31 липня 2020 року в Експертній групі судових експертів Окружного суду у м. Краків, малолітній «відчуває потребу в присутності батька у своєму житті, йому не вистачає його близькості», а також «малолітній потребує психологічної підтримки, спрямованої на зняття напруженості та негативних емоцій.., та проходження психіатричної консультації на наявність розладів настрою».

27. Згідно з листом заступника директора Департаменту міжнародного права -начальника міжнародної правової допомоги від 21 травня 2021 року, у зв`язку зі заявою про сприяння поверненню в Україну малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поданою відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, надіслано у додатку копії рішення Окружного суду м. Кракова від 28 січня 2020 року про відмову у поверненні дитини та рішення Регіонального суду м. Кракова від 11 березня 2021 року, яким скасовано рішення Окружного суду м. Кракова від 28 січня 2020 року та винесено нове рішення про повернення дитини з Республіки Польща в Україну. Рішення Регіонального суду м. Кракова від 11 березня 2021 року є остаточним та оскарженню не підлягає. Відповідно до інформації Міністерства юстиції Республіки Польща, Регіональний суд м. Кракова у своєму рішенні від 11 березня 2021 року надав час матері дитини для добровільного виконання цього рішення до 15 липня 2021 року.

28. Згідно з ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року №175/1733/18, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинської С. С. щодо складення довідок-розрахунків заборгованості № НОМЕР_4/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року неправомірними. Визнано довідки-розрахунки заборгованості № НОМЕР_4/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року, складені державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Бучинською С. С., незаконними. Стягнуто з Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

29. Згідно з ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2021 року № 175/5360/13-ц, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Чечелівський відділ ДВС м. Дніпра Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 по цивільній справі № 175/5360/13. Зобов`язано державних виконавців Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального правління Міністерства юстиції (м Дніпро) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року у цивільній справі № 175/5360/13.

30. Згідно з рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 р. № 204/2774/21, скаргу ОСОБА_1 , суб`єкта оскарження - Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), заінтересованої особи - ОСОБА_2 , про визнання розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року незаконним, зобов`язання державного виконавця видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, зобов`язання державного виконавця скасувати постанови - задоволено. Визнано розрахунок зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року, складений державним виконавцем Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О., незаконним. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко О. О. видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників України у виконавчому провадженні № НОМЕР_6, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_6, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_6, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 01 березня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_6, накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року. Зобов`язано державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 березня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 накладені на підставі розрахунку зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року.

31. Згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2022 року № 175/3198/21 апеляційну скаргу начальника Чечелівського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухова І. О. залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року залишено без змін.

32. Згідно з постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 р. № 2-6997/11 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в частині скасування арешту та розшуку майна скасовано, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року у цій частині залишено в силі.

33. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року № 2-6997/11 скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О., заінтересована особа ОСОБА_2 - задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савенко О. О. щодо складання розрахунку заборгованості від 21 червня 2022 року, а сам розрахунок заборгованості від 21 червня 2022 року - незаконним.

34. Згідно з рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року № 204/7383/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. Стягнуто з Чечелівського відділу ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34984488) на користь держави судові витрати у справі у розмірі 908,00 грн. В іншій частині позовної заяви відмовлено.

35. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року № 204/3138/21, провадження у цивільній справі № 204/3138/21 за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення моральної шкоди - закрито.

36. Згідно з ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року № 2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця - задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Савенко О. О. щодо складання розрахунку заборгованості від 12 жовтня 2022 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості від 12 жовтня 2022 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Савенко О. О. незаконним. Зобов`язано державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Савенко О. О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 листопада 2022 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 накладений на підставі розрахунку заборгованості від 12 жовтня 2022 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Савенко О. О.

37. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 р. № 2-6997/11, скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця - задоволено. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року неправомірними. Визнано розрахунок заборгованості від 14 лютого 2023 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. незаконним. Зобов`язано державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складений державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О.

38. Згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 травня 2023 року № 204/3138/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

39. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від26 червня 2023 року № 204/3138/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення моральної шкоди з органу державної влади задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат суму у розмірі 1 073,60 грн.

40. Згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року № 2-6997/11, апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Верби А. П. - задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 - скасовано в частині зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. У задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. скасувати постанову про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. - відмовлено. Постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт коштів ОСОБА_1 від 14 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, накладений на підставі розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. скасовано. В іншій частині ухвалу суду - залишено без змін.

41. Згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року № 2-6997/11, апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 на дії державного виконавця скасовано в частині визнання дій державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. щодо складення розрахунку заборгованості від 14 лютого 2023 року неправомірними. Визнано дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенка О. О. щодо складення розрахунку заборгованості по аліментам, без дати його складання, за період з 25 січня 2016 року по 08 січня 2019 року, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О. О. - неправомірними. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін. Стягнуто з Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 44896456) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 600,00 грн.

42. У травні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв`язку 09 травня 2024 року, на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

43. У травні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подана засобами поштового зв`язку 09 травня 2024 року, на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

44. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М. ухвалою від 06 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував матеріали справи із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.

45. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М. ухвалою від 06 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

46. 06 серпня 2024 року справа № 205/5607/23 надійшла до Верховного Суду.

47. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

48. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 205/5607/23 визначено Пророка В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

49. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2026 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 205/5607/23 визначено Пророка В. В. , судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Мартєв С. Ю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи ОСОБА_1 .

50. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

51. ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій проігноровано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, згідно з яким адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

52. Також суди попередніх інстанцій не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, про те, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликає у людини негативні емоції, оскільки прямо суперечить їхнім головним конституційним обов`язкам (статтям 3, 19 Конституції України). Суд визначив, що у відносинах між громадянином і державою діє презумпція заподіяння моральної шкоди через неправомірні дії чи бездіяльність влади.

53. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо правильного застосування положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку заявника, зазначені норми наділяють державного виконавця надмірними повноваженнями щодо арешту майна, коштів та обмеження майнових прав боржника лише на підставі власного розрахунку заборгованості, без попереднього судового контролю, що порушує принципи юридичної визначеності, пропорційності, презумпції невинуватості та право на ефективний судовий захист.

54. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Доводи Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

55. З урахуванням змісту касаційної скарги заявник оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

56. Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.

57. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

58. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

59. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги до задоволення не підлягають.

60. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

61. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

62. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист людських прав і фундаментальних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

63. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

64. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

65. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

66. Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

67. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

68. Аналіз наведеної конституційної норми дає підстави для висновку, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

69. Зазначені загальні засади діяльності органів влади деталізовані у спеціальному законодавстві, що регулює примусове виконання судових рішень.

70. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

71. Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

72. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; справедливість, неупередженість та об'єктивність; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби.

73. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

74. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

75. Правові підстави та загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

76. Частинами першою та другою статті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

77. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

78. Спеціальні підстави відшкодування моральної шкоди закріплені у статті 1167 ЦК України, за змістом частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі протиправними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

79. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

80. У постанові Верховного Суду від 02 березня 2021 у справі № 199/1942/19 колегія суддів наголосила, що положеннями статті 1167 ЦК України, за якими особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе відсутність своєї вини, закріплено чинність презумпції моральної шкоди. Тобто моральна шкода вважається завданою позивачеві, якщо відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у заподіянні такої шкоди.

81. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках, зокрема у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, а також у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, наголошує на принципі, за яким у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади чи їх посадових осіб, діє спростовна презумпція спричинення позивачу моральної шкоди. Тягар доказування протилежного - тобто відсутності вини та відсутності заподіяння негативних емоцій - покладається виключно на відповідача як суб`єкта владних повноважень, який володіє більшими організаційно-правовими ресурсами порівняно з приватною особою.

82. Судами попередніх інстанцій належним чином установлено, що факт неправомірності дій та рішень державних виконавців Чечелівського ВДВС щодо складання заборгованостей, накладення арештів на майно та коштів боржника ОСОБА_1 підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили (зокрема, постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, ухвалами Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року та від 04 травня 2023 року). Отже, зазначені обставини є преюдиційними у розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України і не потребують повторного доказування.

83. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-116цс20), компенсація моральної шкоди покликана компенсувати особі перенесені страждання, стрес та порушення нормального ритму життя, проте її розмір за жодних обставин не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілого.

84. Ураховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застовають при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

85. При визначенні критеріїв завдання моральної шкоди у публічно-правовій сфері Суд керується сталою прецедентною практикою ЄСПЛ.

86. Зокрема, у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) та «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що порушення державою прав людини, які завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей (зокрема, через порушення державними органами принципу належного врядування), кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

87. Крім того, у справі «Харук та інші проти України» (Kharuk and Others v. Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного судового рішення, за яке держава несе відповідальність, право заявника на відшкодування моральної шкоди є очевидним і презумпється, оскільки сам факт тривалого невиконання рішення суду викликає у людини стан стійкої правової невизначеності, розчарування та психологічного напруження.

88. Колегія суддів зазначає, що такі наслідки, навіть без значного погіршення здоров`я, свідчать про наявність моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України.

89. Верховний Суд наголошує, що ігнорування виконавцем засад статті 2 та обов`язків статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» прямо суперечить статтям 3, 19 Конституції України та створює презумпцію заподіяння особі моральної шкоди. Оцінка обсягу грошового відшкодування здійснюється судом з урахуванням інтенсивності, тривалості та характеру наслідків дій виконавця (аналогічний підхід узгоджується з правовою позицією у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17).

90. Перевіривши доводи касаційних скарг та дослідивши матеріали справи в межах вимог процесуального закону, Верховний Суд доходить висновку, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного та обґрунтованого рішення про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.

91. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, здійснюючи всебічне та повне дослідження зібраних у справі доказів, належним чином врахували фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини раніше були встановлені іншими судовими актами, які досліджувалися під час судового розгляду, а тому обґрунтовано визнані преюдиціальними для цих правовідносин у розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України і не підлягали повторному доказуванню.

92. Такими преюдиціальними судовими актами є: ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року у справі № 175/1733/18, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2021 року у справі № 175/5360/13-ц, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року у справі № 204/2774/21, постанова Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2022 року у справі № 175/3198/21, постанова Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 2-6997/11, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року у справі № 2-6997/11, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року у справі № 204/7383/21, ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року у справі № 204/3138/21, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року у справі № 2-6997/11, ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року у справі № 2-6997/11, постанова Дніпровського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі № 204/3138/23, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року у справі № 204/3138/21, постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі № 2-6997/11, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 2-6997/11, постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 2-6997/11.

93. Аналізуючи наведені преюдиціальні обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що хоча в первинних позовних вимогах ОСОБА_1 визначав загальний період протиправної діяльності органу примусового виконання в межах 2019-2023 років, під час розгляду справи по суті позивач підтвердив і не заперечував факт того, що за правопорушення державних виконавців, вчинені у період з 2019 по 2022 роки, на його користь уже було стягнуто належну грошову компенсацію моральної шкоди на підставі відповідних судових рішень різних інстанцій, які набрали законної сили.

94. З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що правове значення для цього спору мають виключно ті юридичні факти та протиправні дії (бездіяльність) посадових осіб ВДВС, які охоплюються 2023 роком і раніше не були предметом судового захисту та матеріального відшкодування. Таке чітке розмежування періодів повністю виключає ризик подвійної цивільно-правової відповідальності держави за одні й ті самі правопорушення, забезпечує дотримання принципу правової визначеності та запобігає безпідставному збагаченню потерпілого у розумінні правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-116цс20).

95. Щодо самостійного періоду вчинення правопорушень, який охоплюється 2023 роком, Верховний Суд зазначає таке.

96. Протиправні рішення та дії державного виконавця, допущені у цей часовий проміжок, за своєю юридичною природою становлять окремий, автономний склад цивільного правопорушення, який спричинив виникнення у позивача нових душевних страждань і психологічного напруження. З огляду на це, колегія суддів наголошує, що шкода, завдана ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій посадових осіб ВДВС у 2023 році, не є тотожною тій шкоді, яка вже була компенсована йому судовими рішеннями за попередні роки (2019-2022 роки). Оскільки зазначений період протиправної поведінки відповідача виступає відокремленою підставою позову, він підлягає самостійній та незалежній правовій оцінці суду з метою визначення справедливого й співмірного розміру грошової сатисфакції.

97. У межах цього самостійного періоду судами попередніх інстанцій належним чином досліджено та перевірено правові підстави позовних вимог. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уточнив, що деліктні дії відповідача пов`язані з неправомірною діяльністю державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. Вказане правопорушення полягало у безпідставному нарахуванні позивачу заборгованості зі сплати аліментів згідно з розрахунком від 14 лютого 2023 року на суму 4 715,94 грн, а також у прийнятті того самого дня неправомірної постанови у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3, якою було накладено арешт на всі грошові кошти боржника, розташовані на поточних і майбутніх банківських рахунках. Додатковим чинником тривалого стресу та дезорганізації життєвого ритму ОСОБА_1 виступила вимушена необхідність багаторазового звернення до Міністерства юстиції України через процесуальне зволікання та затягування органу ВДВС у поновленні його порушених прав. За вказане правопорушення 2023 року позивач просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 783 044,00 грн.

98. Даючи юридичну оцінку доведеності факту протиправної поведінки посадових осіб, Верховний Суд зазначає, що факт неправомірності розрахунку заборгованості та винесення постанови про арешт коштів від 14 лютого 2023 року є юридично підтвердженим і беззаперечним. Наведені обставини встановлені постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 2-6997/11, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року та ухвалою цього ж суду від 04 травня 2023 року. Оскільки вказані судові рішення набрали законної сили, встановлені ними протиправні дії посадової особи в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиціальне значення для цього процесу, не підлягають повторному доказуванню сторонами та є належною правовою підставою для цивільно-правової відповідальності держави.

99. Водночас, заявляючи до стягнення компенсацію у розмірі 783 044,00 грн, позивач безпідставно залишив поза увагою засади співмірності та вимоги раніше отриманого ним судового захисту. Преюдиціальними матеріалами справи підтверджується, що за аналогічні неправомірні дії державних виконавців, вчинені у попередні часові періоди, на користь ОСОБА_1 вже було стягнуто з державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошові суми у розмірі 30 000,00 грн (рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року) та 100 000,00 грн (постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року). Оскільки заявлена позивачем у цій справі сума фактично дублює вимоги за раніше компенсовані періоди правопорушень, позовні вимоги у повному обсязі задоволенню не підлягали.

100. Вирішуючи спір у частині встановлення грошового еквівалента перенесених особою страждань за відокремлений період 2023 року, суд першої інстанції правомірно керувався імперативними критеріями розумності, виваженості та справедливості, закріпленими у статті 23 ЦК України. Оцінивши характер та інтенсивність негативних емоцій особи від блокування його фінансових рахунків посадовою особою Савенко О. О. , суд першої інстанції дійшов виваженого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. Верховний Суд вважає, що визначена судом сума становить достатню та справедливу сатисфакцію, повністю відповідає ступеню перенесеного потерпілим стресу за 2023 рік і виключає безпідставне збагачення особи, з чим обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення без змін.

101. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний, всебічний та об`єктивний розгляд цієї справи. Суди попередніх інстанцій правильно встановили юридичну природу спірних правовідносин, дали належну процесуальну оцінку зібраним доказам, безпомилково застосували норми матеріального права (зокрема, статті 23, 1167 ЦК України) та суворо дотрималися імперативних приписів процесуального закону (зокрема, статті 82 ЦПК України).

102. Доводи заявників про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду є безпідставними, оскільки оскаржувані судові рішення повністю узгоджуються та не суперечать указаним висновкам Верховного Суду.

103. Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

104. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

105. Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

106. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

107. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з нормами Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

108. На переконання заявника, вказані правові норми безпідставно наділяють виконавця надмірними повноваженнями щодо арешту майна, коштів та обмеження майнових прав боржника лише на підставі власного розрахунку заборгованості, без попереднього судового контролю, що, як стверджує скаржник, порушує принципи юридичної визначеності, пропорційності, презумпції невинуватості та право на ефективний судовий захист.

109. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин, як і не зазначає, яким чином такий висновок вплине на правильність вирішення спору. Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник фактично не погоджується з результатами розгляду справи, попри те, що раніше йому вже було відшкодовано моральну шкоду, а сама лише незгода з судовими рішеннями не є належним правовим обґрунтуванням для їх перегляду в касаційному порядку.

110. Ураховуючи викладене, касаційна скарга, подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому не може бути задоволена.

(2) Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

111. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

112. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційні скарги ОСОБА_1 та держави Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) без задоволення, а оскаржувані судові рішення ? без змін.

113. Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду