ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/41556/24

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії (відмову) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невключення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України включити ОСОБА_1 до списку осіб, що входять до переліку осіб, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень, та здійснити нарахування виплат додаткової винагороди ОСОБА_1 в розрахунку 100 000,00 гривень, пропорційно розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити виплату ОСОБА_1 збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 24.02.2022 по 31.12.2022 брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення бойових дій та виконував бойові (спеціальні) завдання у складі діючих на той час органів військового управління (оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оперативно-стратегічних угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 , Одеса»), в умовах безпосереднього зіткнення з противником в операційних зонах зазначених органів військового управління, тобто брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Уважає, що має право на отримання доплати до грошового забезпечення в збільшеному розмірі до 100 000,00 гривень відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Проте Адміністрацією державної прикордонної служби допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невключенні його до наказів про виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стало причиною неправомірної невиплати відповідачем додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 гривень за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

4. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 гривень за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2023 № 12/101 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону з 24.02.2022 по 15.10.2023.

6. Суд першої інстанції уважав, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, а також зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу такої допомоги за вказаний період. При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій (відмови) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, а також зобов`язання включити позивача до списку осіб та до наказів про виплату додаткової винагороди не підлягають задоволенню, оскільки не направлені на ефективний захист від порушеного права, з огляду на правовий висновок Верховного Суду щодо того, що надсилання списків та видання наказів є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою про участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань. Натомість порушення порядку передання документів між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду.

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу у 2022 році частково виплачувалась винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, зокрема сума винагороди у 30 000 грн щомісячно, решта суми залежно від кількості днів участі у бойових діях або заходах, які зафіксовані у документах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 та наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №164-АГ. Суд указав про те, що посилання у довідці від 15.10.2023 лише на бойове розпорядження не може бути безумовною підставою для виплати додаткової винагороди, оскільки факт перебування має фіксуватися й іншими документами, передбаченими чинним законодавством, із зазначенням кількості днів участі у бойових діях або заходах. У ході апеляційного розгляду справи судом не було встановлено доказів, які б свідчили про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах у період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року, окрім тих днів, за які йому було виплачено додаткову винагороду.

9. Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, адвокат Семенов Андрій Дмитрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

10. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11. У касаційній сказі представник позивача стверджує, що судові рішення судом першої та апеляційної інстанцій ухвалені без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року у справі №120/4381/23, від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23, від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, від 28 травня 2024 року у справі №560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах №№120/5151/23, 120/7509/23, 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах №№120/7502/23, 120/14606/23, 120/5154/23, 120/14641/23, від 12 вересня 2025 року у справі № 440/14575/23 щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів У країни від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в контексті з положеннями наказів Адміністрації Держприкордонслужби №164/0/81-22-АГ від 31.03.2022, №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022, №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

12. Також представник позивача зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 в контексті документального оформлення Адміністрацією Державної прикордонної служби України підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) щодо виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168. Касатор звертає увагу на те, що невидання відповідним начальником (командиром) органу Держприкордонслужби наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, а також недотримання відповідними посадовими особами необхідних процедурних моментів, не може позбавляти військовослужбовця, який залучався до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, збільшеної додаткової винагороди.

13. Крім того посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України касатор зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 стосовно військовослужбовців керівного складу, які здійснюють бойове управління, а також щодо належного документального підтвердження такої діяльності, а саме «забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії». На думку скаржника, суд апеляційної інстанції помилково звів зміст спірної норми фактично до виконання бойових завдань, залишивши поза увагою, що саме становить «забезпечення здійснення заходів» та в чому воно полягає. Скаржник вказує, що «безпосередня участь у бойових діях» і «забезпечення здійснення заходів» - різні дії, які можуть здійснюватися одночасно або окремо та потребувати різного документального підтвердження. При цьому, ОСОБА_1 , як начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , не міг сам на себе видавати наказ про виплату винагороди - це належало до компетенції Адміністрації ДПС України. На думку скаржника, «забезпечення здійснення заходів» охоплює бойове управління - діяльність командирів і штабів з підтримання бойової готовності, підготовки підрозділів до бойових дій та управління ними під час виконання бойових завдань. Скаржник стверджує, що саме таку діяльність ОСОБА_1 щоденно здійснював щодо підпорядкованих частин і підрозділів у 2022 році.

14. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) надало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №320/41556/24 без змін, а касаційну скаргу адвоката Семенова Андрія Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

15. У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

16. Адвокат Семенов Андрій Дмитрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав до суду відповідь на відзиви Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якій просить Суд задовольнити касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А., від 20 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

18. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про розгляд справу у судовому засіданні за участю його представника та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 19 серпня 2026 року.

20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 14.11.2019 №1158-ОС полковник ОСОБА_1 призначений на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частинна НОМЕР_1 ).

21. Наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частинна НОМЕР_1 ) від 18.11.2019 №396-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.11.2019 №398-ОС полковник ОСОБА_1 визначений як такий, що приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22. В подальшому, у зв`язку з призначенням на іншу посаду наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13.10.2023 №1474-ОС, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2023 №373-ОС, генерал-майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу управління, знятий з усіх видів грошового забезпечення по Південному регіональному управлінню.

23. Згідно з довідкою щодо проведених виплат додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за період лютий 2022 року - січень 2023 року та архівною відомістю щодо нарахування грошового забезпечення позивачу за період лютий 2022 року - грудень 2022 року, підтверджено, що ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду у наступному розмірі:

- у березні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 29 550,69 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 12.03.2022 за № 230-ОС «Про виплату винагороди»);

- у квітні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 5806,45 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.04.2022 за № 194-ОС «Про виплату винагороди»);

- у травні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 11516,16 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.05.2022 за № 456 -ОС «Про виплату винагороди»);

- у червні 2022 року у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 2258,06 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.06.2022 за № 581-ОС «Про виплату винагороди»);

- у липні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 18290,32 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.07.2022 за № 729-ОС «Про виплату винагороди»);

- у серпні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 4516,12 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.08.2022 за № 866-ОС «Про виплату винагороди»);

-у вересні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 4516,12 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.09.2022 за № 972-ОС «Про виплату винагороди»);

- у жовтні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 03.10.2022 за № 1075-ОС «Про виплату винагороди»);

- у листопаді 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 30000 грн; у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 03.11.2022 за № 1190-ОС «Про виплату винагороди»);

- у грудні 2022 року - у розмірі до 30 тис. - виплачено 60000 грн (за листопад та грудень); у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 0 грн (відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.12.2022 за № 1290-ОС «Про виплату винагороди», наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.12.2022 за № 1387-ОС «Про виплату винагороди»);

- у січні 2023 року - у розмірі нарахованому до 70 тис. виплачено 6924,73 грн (за грудень 2022 року та листопад 2022 року відповідно до наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.12.2022 за № 1387-ОС «Про виплату винагороди», наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 11.01.2023 за № 26-ОС «Про виплату винагороди»).

24. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2023 № 12/101 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону з 24.02.2022 по 15.10.2023.

25. В якості підстави для видачі довідки вказані такі документи: розпорядження АДПС України від 19.02.2022 №ш/25-235Е гриф та від 24.02.2022 №ш/25-274Е гриф); бойове розпорядження АДПС України №71 гриф від 05.03.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №133 від 07.03.2022; бойове розпорядження АДПС України №23 гриф від 12.03.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №53 гриф від 22.03.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №359 гриф від 23.03.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №513 гриф від 02.04.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №1154 гриф від 07.05.2022; бойове розпорядження ОУВ « ОСОБА_2 » з безпеки застосування військ №1597 гриф від 28.05.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №2688 гриф від 07.07.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №4/602 гриф від 03.08.2022; бойове розпорядження ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №6002 гриф від 10.09.2022; бойове розпорядження АДПСУ №178 гриф від 03.10.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2413 гриф/окп/бу від 07.11.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2634 гриф/окп/Одеса від 21.12.2022; бойове розпорядження АДПСУ №176 гриф від 28.09.2022; бойове розпорядження АДПСУ №179 гриф від 28.09.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №1063 гриф від 30.09.2022; бойове розпорядження АДПСУ №183 гриф від 07.10.2022; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №2315 гриф від 19.10.2022; бойове розпорядження АДПСУ №188 гриф від 20.10.2022; оперативна директива Головнокомандувача ЗСУ від 07.02.2023 №1 (гриф)/ДГК-ОП; бойовий наказ АДПСУ від 14.02.2023 №56 (гриф); бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.02.2023 №415 (гриф)/ОКП/бу; бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 26.04.2023 №13829; бойове розпорядження АДПСУ від 03.05.2023 №131 (гриф); розпорядження ОСУВ «Одеса» від 03.09.2023 №2/1601 (гриф); бойовий наказ ПДРУ від 06.01.2023 №7-АГ (гриф) «Про створення системи оборони»; бойовий наказ ПДРУ від 15.05.2023 №156-АГ (гриф) «Про створення системи вогню»; бойовий наказ ПДРУ від 17.09.2023 №288-АГ (гриф) «Про виконання бойових (спеціальних) завдань»; бойовий наказ ПДРУ від 25.09.2023 №303-АГ (гриф) «Про виконання бойових (спеціальних) завдань»; бойовий наказ ПДРУ від 27.09.2023 №457-АГ «Про організацію застосування мобільних вогневих груп (ВГ)».

26. Вказана довідка підписана першим заступником начальника регіонального управління - начальником штабу ПРУ ДПСУ бригадним генералом Олександром Рибаком та начальником відділу кадрів ПРУ ДПСУ полковником Вадимом Колесником.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

27. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

30. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

32. За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

33. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

34. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168).

35. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

36. 31 березня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

37. У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

38. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

39. Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

40. Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

41. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

42. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

43. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.

44. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

45. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

46. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 21 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

47. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

48. У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

49. З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

50. У пункті 2 цього наказу конкретизовано, за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі.

51. Пунктом 3 цього наказу визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

52. Пунктом 5 цього наказу передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

53. Згідно з пунктом 4 наказу № 628-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

54. Відповідно до пункту 8 наказу № 628-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

57. Спірні правовідносини у цій справи виникли у зв`язку із невиплатою позивачу збільшеної до 100 000, 00 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.

58. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (лютий 2022 року - грудень 2022 року) діяли накази Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168.

59. Правові висновки про застосовність у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших. На вказані постанови Верховного Суду також посилається і представник позивача у касаційній скарзі. Ці висновки є релевантними і до обставин цієї справи.

60. Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах (а саме: бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів командирів), а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

61. Таким чином, питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

62. Повертаючись до обставин цієї справи, судами попередніх інстанцій було установлено що у спірний період ОСОБА_1 обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджував, що у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року він здійснював бойове управління Південним регіональним управлінням та підпорядкованими частинами і підрозділами, які виконували бойові завдання, а його діяльність полягала, зокрема, у керівництві підрозділами, доведенні бойових наказів та розпоряджень, організації взаємодії та управлінні частинами і підрозділами під час виконання ними бойових завдань.

63. На підтвердження таких обставин позивач посилався на довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 жовтня 2023 року №12/101, у якій зазначено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі з бойового управління частинами (підрозділами), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення.

64. У зазначеній довідці як підстави для її видачі наведено значну кількість бойових розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України, оперативних угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », оперативно-стратегічних угруповань військ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також інших документів військового управління.

65. Отже, для правильного вирішення цієї справи визначальним було встановлення фактичного змісту завдань, покладених на ОСОБА_1 зазначеними бойовими наказами та розпорядженнями, місця та періоду їх виконання, характеру здійснюваного ним бойового управління та того, чи відповідає така діяльність ознакам забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розумінні пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

66. Проте такі обставини судами попередніх інстанцій належним чином не встановлені.

67. Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, фактично виходив із того, що довідка від 15 жовтня 2023 року №12/101 є належним доказом права позивача на спірну винагороду. При цьому суд першої інстанції не дослідив зміст бойових наказів, бойових розпоряджень та інших документів, перелічених у цій довідці як підстави для її видачі, не встановив, які конкретно завдання виконував позивач на підставі кожного із цих документів, у які саме періоди, у яких районах та чи відповідала така діяльність критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №168 та відповідними наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України.

68. Крім того як убачається з матеріалів справи, відповідачі заперечували факт оформлення та видачі довідки від 15 жовтня 2023 року №12/101, посилаючись на результати службової перевірки. За наявності таких обставин, суд першої інстанції не міг обмежитися висновком про те, що відсутність вироку у кримінальному провадженні сама собою виключає можливість поставити під сумнів достовірність цієї довідки.

69. Верховний Суд звертає увагу на те, що необхідно було з`ясувати фактичне походження документа, повноваження осіб, які його підписали, обставини його складення, та дослідити первинні документи, зазначені у ньому як підстави для підтвердження участі позивача у відповідних заходах. Натомість ці обставини суд першої інстанції не встановив.

70. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову повністю, указаних обставин також не дослідив. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 було подано шість донесень загальною тривалістю 17 днів, за які йому виплачено збільшену додаткову винагороду, а доказів направлення інших донесень судом не встановлено.

71. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що відсутність відповідного донесення чи невключення військовослужбовця до документів, необхідних для оформлення виплати, не вирішує питання про наявність або відсутність права на таку винагороду, зокрема, якщо спір виник у зв`язку із неналежним оформленням уповноваженими органами фактичної участі військовослужбовця у відповідних заходах. У такому випадку суд повинен з`ясувати насамперед фактичні обставини виконання військовослужбовцем відповідних бойових або спеціальних завдань, дослідити первинні документи, якими вони могли бути підтверджені, та лише після цього надати правову оцінку наслідкам неналежного оформлення або ненаправлення відповідних документів.

72. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_1 , як начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпорядковувався Голові Державної прикордонної служби України, а тому уповноваженим органом, який міг приймати рішення щодо видання наказу про нарахування та виплату йому додаткової винагороди у збільшеному розмірі, була саме Адміністрація Державної прикордонної служби України.

73. Однак дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не з`ясував, яким саме чином у спірний період повинно було здійснюватися документальне оформлення участі начальника регіонального управління у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, хто саме був зобов`язаний складати та направляти відповідні донесення щодо нього, чи міг позивач, як начальник регіонального управління, складати такі документи щодо самого себе, та чи виконали уповноважені посадові особи Адміністрації Державної прикордонної служби України покладені на них обов`язки щодо обліку й оформлення його участі у відповідних заходах.

74. Не отримало належної оцінки й те, що частина документів, на які посилається позивач, стосується діяльності органів військового управління та бойового управління підпорядкованими частинами і підрозділами. Суд апеляційної інстанції фактично ототожнив передбачене постановою Кабінету Міністрів України №168 «забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» з особистим виконанням військовослужбовцем окремих бойових завдань або перебуванням під вогневим ураженням. Відхиляючи доводи позивача про щоденне здійснення ним бойового управління підпорядкованими частинами та підрозділами, апеляційний суд обмежився висновком про те, що саме по собі керівництво військовою частиною відповідно до посадових обов`язків не доводить факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів.

75. В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові від 26.02.2025 у справі № 560/3312/23 Верховний Суд сформулював висновок щодо співвідношення норм постанови Кабінету Міністрів України №168 та положень наказу № 628-АГ при вирішені спорів про право військовослужбовців Держприкордонслужби на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови № 168.

76. Так, у справі № 560/3312/23, розглянувши зміст пункту 2-1 постанови № 168, яким керівникам відповідних міністерств та державних органів надано повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, але не підстави для набуття військовослужбовцем права на таку винагороду, та на виконання якої Адміністрацією Держприкордонслужби прийнято наказ №628-АГ, Верховний Суд виснував, що під «умовами» слід розуміти встановлення необхідних обставин, які уможливлюють виплату військовослужбовцям означеної додаткової винагороди, а під «порядком» слід розуміти визначення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення відповідних нарахувань та виплат, при цьому ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше, якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили. Отже, за висновком Верховного Суду, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок - процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов).

77. У вказаній справі Верховний Суд підкреслив, що постановою №168, з урахуванням умов та характеру військової служби «на період дії воєнного стану», визначено підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям Держприкордонслужби) підвищеної (до 100 000,00 грн) додаткової винагороди (тобто підстави набуття військовослужбовцем права на таку винагороду), а саме: 1) безпосередня участь у бойових діях; 2) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення). Отже, обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. Перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий - спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником.

78. За висновком Верховного Суду у справі № 560/3312/23, доповнення обставин, які визначають підставу виникнення у військовослужбовців права на таку винагороду у зв`язку із «забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення)» вимогою її поєднання із «вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником» є по суті не умовами нарахування та виплати підвищеної додаткової винагороди, а зміною підстав, встановлених постановою № 168, для набуття військовослужбовцем права на підвищену додаткову винагороду, що фактично є звуженням обсягу таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено [Постанова № 168].

79. У зв`язку з цим Верховний Суд констатував, що визначений Адміністрацією Держприкордонслужби перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених постановою № 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду, не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником, а підвищена винагорода має бути винагородою за власні дії військовослужбовця, успішне виконання поставлених бойових завдань, а не виключно за перебування під обстрілом з боку противника.

80. Ураховуючи наведене Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили первинні документи, на які міститься посилання у довідці від 15 жовтня 2023 року №12/101, не встановили зміст бойових завдань, покладених на Південне регіональне управління та безпосередньо на його начальника у спірний період, не з`ясували характер, місце та тривалість здійснюваного позивачем бойового управління, а також не встановили порядок документального оформлення участі у відповідних заходах саме начальника регіонального управління.

81. Крім того, залишилися нез`ясованими обставини щодо оформлення довідки від 15 жовтня 2023 року №12/101 та співвідношення відомостей, викладених у ній, із первинними бойовими документами.

82. У цьому контексті Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

83. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

84. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновку в цілому по суті спору.

85. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

86. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

87. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

88. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

89. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

90. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд