ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 935/2758/23

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Мошковська З. І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_5 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті все своє майно заповіла

ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

14 січня 2021 року батько позивача, ОСОБА_6 , звернувся до нотаріуса з приводу подання заяви про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи, однак нотаріус відмовилась це робити, оскільки ОСОБА_6 не міг відповідати на поставлені йому запитання.

01 лютого 2021 року мати позивача, ОСОБА_7 , звернулась до суду щодо визнання ОСОБА_6 недієздатним. 06 травня 2021 року його визнано недієздатним.

У лютому 2021 року ОСОБА_7 стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернувся

ОСОБА_2 - рідний брат батька позивача, ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. 10 серпня 2023 року приватний нотаріус Мошковська З. І. видала довідку, згідно з якою єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , є ОСОБА_1 , який 10 серпня 2023 року звернувся до нотаріуса щодо оформлення спадщини в порядку спадкової трансмісії, на що нотаріус порадила домовлятись з відповідачем.

Позивач зазначав, що ОСОБА_6 вживав активних дій щодо оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , але внаслідок об`єктивних і непереборних обставин, що виникли у зв`язку із його інсультом, він був позбавлений здатності в період шестимісячного строку звернутися із заявою для прийняття спадщини. Зокрема, ОСОБА_6 перебував у стані слабоумства, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вказував, що недобросовісна поведінка нотаріуса, наявність заповіту на користь ОСОБА_6 , недобросовісна поведінка відповідача ОСОБА_2 є достатніми підставами для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття позивачем спадщини у порядку спадкової трансмісії після смерті батька.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті матері батька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від

15 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що в цьому випадку немає спадкової трансмісії, і норми статті 1276 ЦК України не застосовуються до цих правовідносин.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволено.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року скасовано й ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії у зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 1276 ЦК України. Врахувавши свободу заповіту і стан здоров`я трансмітента ОСОБА_6 , у зв`язку із чим він не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, а його опікун - ОСОБА_7 , яка доглядала за недієздатною особою у сільській місцевості, внаслідок подальших карантинних обмежень та початку військової агресії росії пропустила строк, встановлений законом для подання заяви про прийняття спадщини, із поважних причин, апеляційний суд дійшов висновку, про наявність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії.

02 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня

2024 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 1276 ЦК України, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а визначений законом строк для її прийняття закінчився 07 квітня 2021 року. У цей строк ОСОБА_6 спадщину після своєї матері не прийняв, протягом усього часу жодних дій для подання заяви про прийняття спадщини не вчиняв, до суду з вимогами про визначення додаткового строку на подання заяви не звертався. Звертає увагу, що у цій справі спадкова трансмісія не виникає і не може бути застосована, оскільки ОСОБА_6 не прийняв спадщини після ОСОБА_5 та помер після спливу строку, встановленого для її прийняття.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2025 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу

Тітову М. Ю. та визначено для її розгляду склад суддів: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Коростишівського районного суду Житомирської області.

10 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2026 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 935/2758/23 передано судді-доповідачу Коротуну В. М. та визначено для її розгляду склад суддів: Воробйова І. А., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частковоз таких підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_6

01 лютого 2021 року мати позивача - ОСОБА_7 звернулась до суду щодо визнання ОСОБА_6 , батька позивача, недієздатним (справа

№ 935/228/21).

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від

06 травня 2021 року у справі № 935/228/21 визнано ОСОБА_6 недієздатним та встановлено над ним опіку. Призначено ОСОБА_7 опікуном недієздатного ОСОБА_6 . Строк дії рішення встановлено

2 роки з дня ухвалення рішення.

Із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернулися 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , які є рідними братами ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6

10 серпня 2023 року приватний нотаріус Мошковська З. І. видала довідку, згідно з якою єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , є ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Мошковської З. І. від 26 травня

2023 року № 208/02-14 заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк подали діти спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Спадкоємцем за заповітом на все майно ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , який заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 155/1584/18 зроблено висновок, що «право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути здійснене у строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця. Тобто смерть спадкоємця, який би мав право на спадщину, має наступити в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця. Право на прийняття спадщини за спадковою трансмісією переходить до спадкоємців цієї особи у межах строків для прийняття спадщини. […] Статтею 1276 ЦК України передбачено перехід права на прийняття спадщини спадкоємця, який не встиг її прийняти внаслідок смерті в межах строку для прийняття спадщини, а не перехід права на подання позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини».

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її син, батько позивача, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (більше ніж через 2 роки), тобто поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України. Оскільки батько позивача не прийняв спадщини і помер після спливу строку, встановленого для її прийняття, стаття 1276 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний суд наведеного не врахував, у зв`язку з чим зробив неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову відповідно до статті 1276 ЦК України.

Надаючи оцінку вимогам про надання додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини насамперед повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі

№ 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).

Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_9 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення про визнання ОСОБА_10 недієздатним ухвалено

06 травня 2021 року, тобто через сім місяців після смерті спадкодавця, позивач є таким, що пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім того, оскільки ОСОБА_10 у встановлені законом строки спадщину після смерті ОСОБА_9 не прийняв, а доказів того, що у ОСОБА_10 існували об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини, позивач не надав, а суд таких не встановив, підстав для задоволення позову немає.

З огляду на викладене суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте помилився щодо підстав для відмови, у зв`язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Згідно із статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2025 року скасувати, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року залишити в силі, змінивши його мотивувальну частину шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, зі зміною його мотивувальної частини, що, у свою чергу, не впливає на обсяг вирішених позовних вимог, судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання касаційної скарги, у розмірі 1 717,76 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду