ПОСТАНОВА
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (суддя Віятик Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (колегія у складі суддів Білої Л.М., Моніча Б.С., Гонтарука В.М.) у справі № 120/16733/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсування сум у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 20.09.2024 № 27/в, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Міноборони призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн у зв`язку зі смертю його сина - ОСОБА_2 , передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що капітан ОСОБА_2 , командир 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 , призваний до Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_1 25.03.2013.
3. Відповідно до довідки №4767 від 20.11.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, капітан ОСОБА_2 в період з 27.06.2022 по 30.06.2022, з 05.07.2022 по 04.08.2022, з 12.12.2022 по 22.01.2023 та з 07.02.2023 по 21.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2022 №1494; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2022 №1621; бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2022 №1/15т; бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2022 №4170; бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №1/23/58т.
4. Згідно з бойовим розпорядженням № 4999 АКП-КОСТЯНТИНІВКА.14.19. від 20.02.2023 капітана ОСОБА_2 відправлено в район виконання бойових завдань дивізіону (р-н Дружківка, Донецької області).
5. ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_2 загинув, про що Виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області видане свідоцтво про смерть.
6. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, виданим Донецьким обласним управлінням охорони здоров`я КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» № 83 від 24.02.2023, смерть ОСОБА_2 настала в іншому місці: потрапив у ДТП. Причина смерті не встановлена через різке обвуглення тіла.
7. За фактом ДТП, в якому загинув військовослужбовець ОСОБА_2 , слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №120230500000000107 від 21.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Однак постановою від 30.03.2023 це кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
8. Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 21.10.2023 встановлено, що капітан ОСОБА_2 загинув, прямуючи на власному автомобілі марки «Ssang Yong Musso», з визначеного місця для тимчасового проживання до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника. Дії ОСОБА_2 призвели до нещасного випадку, внаслідок недотримання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та підлягає обліку, про що складається акт за формою НВ-2 та НВ-3.
9. Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2023 № 3240 "Про результати службового розслідування за фактом нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) капітана ОСОБА_3 " на підставі результатів службового розслідування, встановлено, що загибель капітана ОСОБА_2 настала через дорожньо-транспортну пригоду, що сталась у зв`язку з його переміщенням на власному автомобілі з району розташування підрозділу населеного пункту Катеринівка Краматорського району Донецької області до місця заступання на бойове чергування для виконання завдання з вогневого ураження противника, згідно з бойовим розпорядженням` начальника артилерії - заступника командира військової частини НОМЕР_1 №4999 14.19. від 20.02.2023, внаслідок нещасного випадку, який стався в результаті дорожньо-транспортної пригоди між населеними пунктами Катеринівка та Нью-Йорк у Краматорському районі Донецької області, причину смерті не встановлено через різке обвуглення тіла, 21.02.2023. Загибель пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Загибель капітана ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
10. У витязі з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії № 4191 від 11.12.2023 зазначено: травма капітана ОСОБА_2 1991 р.н. «Обвуглення тіла (21.02.2023)», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 27.02.2023, лікарським свідоцтвом про смерть від 24.02.2023 № 83 - травма, яка призвела до смерті та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.
11. Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 330 від 15.11.2023, капітана ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини.
12. Відповідно до витягу із Наказу Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " 310 від 11.01.2024 капітана ОСОБА_2 , командира самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи НОМЕР_3 окремої механізованої бригади виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю (з загибеллю), з 22.02.2023.
13. З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю сина ОСОБА_2 , позивач 07.03.2024 звернувся із заявою, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 2 Постанови КМ України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
14. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 20.09.2024 № 27/в, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення.
15. Вважаючи протиправною відмову, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. Позивач вважає, що має право на виплату родині загиблого ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі суми 15 000 000 грн відповідно до п. 2 Постанови № 168, оскільки він загинув під час виконання бойового розпорядження, в період воєнного стану, загибель не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення.
17. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки смерть його сина є наслідком скоєння ним адміністративного правопорушення (Правил дорожнього руху). Закриття кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_2 правопорушення не може породжувати обов`язку нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу та не скасовує обставин скоєного останнім адміністративного правопорушення та їх наслідків.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026, позов задовольнив частково:
- визнав протиправним та скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 20.09.2024 №27/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов`язав комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
- стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України;
- стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
19. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не довів факту загибелі капітана ОСОБА_2 внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення та не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між його поведінкою та смертю.
Cуд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що загибель ОСОБА_2 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, а відтак і для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наведених підстав.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні статті 76 КАС України, не є належними та достатніми.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
21. Підставою касаційного оскарження судового рішення відповідач зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права - п. «а» ч. 1 ст. 16-4 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а (про те, що факт притягнення чи непритягнення військовослужбовця, який загинув, до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог Правил дорожнього руху, значення не має та на можливість призначення одноразової грошової допомоги не впливає, оскільки визначальним є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення військовослужбовця до відповідальності).
22. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2026 відкрито касаційне провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Справа до Суду надійшла 07.05.2026.
23. Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, покликається на правомірність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання ними приписів процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
25. Згідно з ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
27. Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
28. Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
29. Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
30. Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
31. Відповідно до пунктів 1- 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
32. Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
33. Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
34. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.
35. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
36. Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
37. Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
38. Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
39. Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.
40. Підставою для відкриття касаційного провадження слугувало неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а. У цій постанові Верховний Суд зазначив:
52. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ні нормами Кримінального кодексу України, ні Кримінального процесуального кодексу України, ні Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.
…
55. Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що у цьому випадку за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із її смертю (з урахуванням відомостей, викладених в постанові про закриття кримінального провадження не може мати наслідком призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги за умови вчинення загиблою особою адміністративного правопорушення.
…
56. Колегія суддів погоджується із доводами позивачів, що посилання судів на те, що провадження неможливе у випадку смерті особи, не дає підстав стверджувати про вчинення особою адміністративного правопорушення та що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас колегія суддів зауважує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди вирішували спір у межах позовних вимог і, відповідно, у цих межах встановлювали обставини справи та не вирішували питання про винуватість/невинуватість ОСОБИ у вчиненні адміністративного правопорушення.
…
61. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що факт притягнення чи непритягнення ОСОБИ до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог правил дорожнього руху на можливість призначення позивачам спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.».
41. Зазначений висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 13.05.2026 у справі № 580/7601/24.
42. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з актом проведення розслідування нещасний випадок з ОСОБА_2 настав у зв`язку з недотриманням безпечної швидкості руху, що призвело до втрати керування транспортним засобом. Це призвело до виникнення аварійної ситуації, яка переросла в ДТП - виїзд автомобіля за межі проїжджої частини. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.1 ПДР України та перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала. Як висновок, дії ОСОБА_2 призвели до нещасного випадку внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, а саме: недотримання вимог п. 12.1. ПДР України.
43. Згідно з пунктом 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
44. Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи.
45. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
46. Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку, що смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами. Оскільки встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що порушення військовослужбовцем вимог Правил дорожнього руху безпосередньо спричинило дорожньо-транспортну пригоду та його смерть, відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не є визначальним для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.
47. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки для вирішення питання про наявність права на таку допомогу правове значення мають фактичні обставини загибелі військовослужбовця, а не факт притягнення чи непритягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху.
48. Суд також звертає увагу на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 47), а згодом і в апеляційній скарзі (а.с. 133) покликався на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а. Однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 242 КАС України суди не лише не врахували його під час застосування норм матеріального права, але й не навели мотивів незгоди з цим висновком. Отже, порушили норми процесуального права, застосували норму матеріального права всупереч практиці Верховного Суду, що й призвело до неправильного вирішення справи по суті.
49. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
50. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.
51. Постанова ухвалена на користь суб`єкта владних повноважень, тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд -