ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/38192/23

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіекобуд» (далі -ТОВ «Максіекобуд»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу (далі - ВМНО) Скутельник І. А., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

2. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 03 червня 2003 року вона з ОСОБА_2 перебувають у шлюбі. У період шлюбу 20 липня 2007 року було створене ТОВ «Максіекобуд». ОСОБА_2 є єдиним засновником товариства та вніс 1 600 000,00 грн спільно нажитих з нею в шлюбі коштів у статутний капітал цього товариства.

3. У зв`язку з необхідністю лікування сина вона разом із ним тимчасово проживають у США. У квітні 2023 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 має відносини з іншою жінкою, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з позовом про поділ майна, нажитого в шлюбі.

4. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 25 липня 2023 року відкрив провадження у цивільній справі №127/20586/23, де однією із її позовних вимог до ОСОБА_2 є стягнення з нього ринкової вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», до майнового комплексу якого входять ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема: нежитлова будівля, загальною площею 354,0 кв. м, та земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 28 липня 2023 року у справі №127/20586/23 наклав арешт на майно ТОВ «Максіекобуд», зокрема, і на зазначене нерухоме майно.

6. Проте, під час дії ухвали суду про накладення арешту на майно, 04 серпня 2023 року було укладено договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., в результаті чого право власності на нежитлову будівлю та земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3 , яка є сестрою ОСОБА_2 .

7. Зазначені правочини були здійснені з метою приховати від суду майно, на 1/2 вартості якого вона має право. ОСОБА_2 не отримував її згоди на відчуження майна ТОВ «Максіекобуд», тому відчуження майна без згоди другого з подружжя суперечить чинному законодавству. Крім того, зазначені договори купівлі-продажу майна, яке перебувало під арештом, є фраудаторними.

8. У період дії ухвали суду про арешт було переоформлене й інше майно із власності ТОВ «Максіекобуд», а також автомобіль «Infiniti OX60», 2014 року випуску, на племінника ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , що також підтверджує фраудаторність оспорюваних правочинів.

9. Враховуючи наведене, позивач просила визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., реєстр №5330; та договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,15 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, укладений 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., реєстр № 5331.

10. Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 29 січня 2025 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно не належало до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а було власністю юридичної особи ТОВ «Максіекобуд», тому згода іншого з подружжя на відчуження такого майна не потрібна. Судом ознак фраудаторності оспорюваних правочинів не встановлено, адже на час їх укладення майно під забороною відчуження (арештом) не було. Таким чином, суд не встановив підстав, передбачених статтями 215, 203, 234 ЦК України, для визнання договорів недійсними.

12. Вінницький міський суд Вінницької області додатковим рішенням від 10 лютого 2025 року заяву ТОВ «Максіекобуд» задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовив.

13. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дана цивільна справа не є складною, з невеликою кількістю письмових доказів, а тому суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат сторони відповідача ТОВ «Максіекобуд» не є співмірним із складністю справи та виконаній адвокатом роботі (наданими послугами), тому стягненню з позивача на користь ТОВ «Максіекобуд» на правничу допомогу підлягають 9 000,00 грн.

14. Вінницький апеляційний суд постановою від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 10 лютого 2025 року залишив без змін.

15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне нерухоме майно не належить подружжю ОСОБА_5 , було власністю ТОВ «Максіекобуд», тому відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними з підстав відчуження майна без попередньої згоди іншого подружжя, а саме ОСОБА_1 .

16. Жодна сторона оспорюваного правочину не знала про існування обмеження, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23, на момент укладення оспорюваного договору не було зареєстровано обтяження щодо цього нерухомого майна, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання правочинів недійсними за наведених позивачем підстав.

17. Вінницький апеляційний суд додатковою постановою від 16 травня 2025 року заяву ТОВ «Максіекобуд» про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» 2 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

18. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «Максіекобуд» доведена обставина отримання ним професійної правничої допомоги у межах даної цивільної справи, розмір таких витрат у сумі 2 500,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, реальним та підтвердженим матеріалами справи. Заяв щодо неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.

19. У червні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Кухарем О. І., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2025 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2025 року,в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та відмову відповідачам у стягненні на їх користь судових витрат.

20. Касаційна скарга мотивована тим, що помилковими є висновки судів про необізнаність відповідачів про накладення арешту на спірне нежитлове приміщення, оскільки суди не врахували те, що ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі № 127/20586/23 про поділ майна подружжя, має зареєстрований кабінет у системі «Електронний суд», і тому ухвала суду про накладення арешту на майно від 28 липня 2023 року є такою, що йому вручена. Тому як директор ТОВ «Максіекобуд» не мав права приймати рішення щодо відчуження нежитлового приміщення та підписувати від імені ТОВ «Максіекобуд» договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 09 вересня 2023 року. Будь-яких доказів про те, що він не отримував ухвалу про накладення арешту на спірне майно ТОВ «Максіекобуд» через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 не надав.

21. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що в договорах купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки від 04 серпня 2023 року від імені продавця ТОВ «Максіекобуд» договори підписував ОСОБА_4 , який зареєстрований за тією ж адресою, що і покупець ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_3 уклала договір оренди нежитлової будівлі та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1 та передала в оренду будівлю і земельну ділянку ТОВ «СФГ Максима», від імені якого договір оренди підписував ОСОБА_4 .

22. Відхиляючи надані позивачем довідки, якими підтверджується, що спірне майно відчужене по заниженій ціні, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16, про те, що звіт суб`єкта оціночної діяльності, який діє відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є належним доказом.

23. Сукупність таких обставин як продаж майна під час його арешту, відчуження його не за ринковою, а за заниженою ціною, та на користь рідної сестри відповідача ОСОБА_2 , а також те, що майно не вийшло з володіння родини ОСОБА_5 , підтверджує позицію позивача про те, що договори купівлі-продажу від 04 серпня 2023 року є фраудаторними, спрямованими на виведення активів ТОВ «Максіекобуд» з метою унеможливлення виконати рішення суду у справі про поділ майна ОСОБА_1 з її чоловіком ОСОБА_2 .

24. Суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відповідно до якого, суд виснував: «встановивши, що предметом позову є зокрема, стягнення з відповідача за первісним позовом 1/2 частки у статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд», створеного відповідачем як єдиним засновником у період перебування у зареєстрованому шлюбі, оцінивши ризик зменшення активів товариства до ухвалення рішення у цій справі, що в свою чергу може вплинути на ринкову вартість частки відповідача у статутному капіталі товариства, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на належне ТОВ «Максіекобуд» майно».

25. У липні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий представником ТОВ «Максіекобуд», ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , у якому останній просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

26. Відзив мотивовано тим, що сторони оспорюваних договорів не знали та не могли знати про наявність будь-яких заборон щодо відчуження майна, оскільки обтяження, накладені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23, були відсутні у реєстрі на момент укладення договорів, а тому доводи позивача про укладення оспорюваних договорів під час дії арешту є необґрунтованими, оскільки арешт був накладений після їх укладення.

27. Обставини щодо відсутності заборон, арештів або інших обтяжень на майно, що перешкоджають здійсненню правочинів, встановлено, перевірено та засвідчено приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А.

28. Позивач не довела належними доказами наявність ознак фраудаторності оспорюваних договорів, тоді як матеріали справи такі доводи спростовуються, оскільки: 1) при укладенні оспорюваних договорів були відсутні будь-які обмеження чи обтяження, що згідно із законом забороняють здійснювати такі дії; 2) правочини здійсненні між юридичною та фізичною особами; 3) розрахунок між сторонами оспорюваних договорів проведено в повному обсязі в сумах, що зазначені в договорах; 4) предмет оспорюваних договорів використовується покупцем ОСОБА_3 , а саме: передано в оренду ТОВ «Максіекобуд».

29. У разі якщо позивач вважає, що її права порушені укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу, то необхідно подати позов про стягнення компенсації в розмірі своєї частки у вартості відчуженого майна. Враховуючи те, що зазначену вимогу заявлено у справі № 127/20586/23 про поділ майна подружжя, то одночасне заявлення вимог про визнання договорів недійсними є неправильним способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

30. У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий представником ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , у якому остання просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

31. Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції встановив, що арешт на спірні нежитлове приміщення та земельну ділянку накладено 19 вересня 2023 року, тоді як оспорювані договори купівлі-продажу укладені та нотаріально посвідчені 04 серпня 2023 року. Тобто, запис про обтяження спірного нерухомого майна внесено в реєстр майже через півтора місяця після відчуження цього майна.

32. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час укладення спірних договорів нерухоме майно під забороною відчуження не було.

33. ТОВ «Максіекобуд» не могло бути обізнане про існування ухвали суду від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23 про накладення арешту в цивільній справі до внесення таких відомостей до державного реєстру, оскільки на момент постановлення такої ухвали товариство доступу до електронної судової справи № 127/20586/23 не мало.

34. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент укладення оспорюваних договорів власником спірного нерухомого майна було ТОВ «Максіекобуд», нерухоме майно не належало до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згода на відчуження нерухомого майна не вимагалася, на час укладення оспорюваних договорів нерухоме майно під забороною відчуження не було, тому відсутні ознаки фраудаторності правочинів з відчуження спірного нежитлового приміщення та земельної ділянки.

Провадження у суді касаційної інстанції

35. Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої її представником - адвокатом Кухарем О. І., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року, додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2025 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року, додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2025 року, витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

36. У вересні 2025 року матеріали цивільної справи № 127/38192/23 надійшли до Верховного Суду.

37. Верховний Суд ухвалою від 11 лютого 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

38. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16.

39. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

40. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 03 червня 2003 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (т. 1 а. с. 10).

41. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2023 року єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - ТОВ «Максіекобуд» є ОСОБА_2 , розмір частки засновника -1 600 000,00 грн, дата запису в реєстрі - 20 липня 2007 року (т. 1 а. с. 11-15).

42. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28 квітня 2023 року № 330690316 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га, що розташована на АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю, загальною площею 354 кв. м, за цією ж адресою, зареєстровано за ТОВ «Максіекобуд». Право власності на ці об`єкти нерухомості ТОВ «Максіекобуд» набуло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Рудиком В. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2930, та договору купівлі-продажу від 13 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Рудиком В. В., реєстр. № 2929 (т. 1 а. с. 19, 20, 128-131).

43. У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа № 127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

44. Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 28 липня 2023 року забезпечив позов у справі № 127/20586/23 шляхом накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 та майно, зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», в тому числі земельну ділянку, площею 0,15 га, на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, нежитлову будівлю, загальною площею 354 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 16-18).

45. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22 вересня 2023 року № 347592866 державна реєстрація обтяження земельної ділянки, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га, та нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 , здійснена 19 вересня 2023 року (т. 1 а. с. 155-158).

46. 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., зареєстрований в реєстрі за № 5330 (т. 1 а. с. 141, 142).

47. ОСОБА_3 сплатила ТОВ «Максіекобуд» 127 200,00 грн за нежитлову будівлю згідно з договором від 04 серпня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 28 серпня 2023 року № 123374834.1WEB (т. 1 а. с. 143).

48. 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., зареєстрований в реєстрі за № 5331 (т. 1 а. с. 144-146).

49. ОСОБА_3 сплатила ТОВ «Максіекобуд» 116 748,00 грн за земельну ділянку, площею 0,15 га, що на АДРЕСА_1 , що підтверджується платіжної інструкції від 28 липня 2023 року № 120744765.1:WEB (т. 1 а. с. 147).

50. Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертсервіс.юа» від 16 квітня 2024 року № 1 станом на 04 серпня 2023 року середня ринкова вартість нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовно становила (заокруглено) 6 472 642,00 грн, або 177 000,00 дол. США за курсом Національного банку України на дату оцінки 36,5686 грн за 1 дол. США (т. 1 а. с. 176).

51. Згідно з довідкою Товариства обмеженою відповідальністю «Експертсервіс.юа» від 16 квітня 2024 року № 2 станом на 04 серпня 2023 року середня ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовно становила (заокруглено) 548 529,00 грн, або 15 000,00 дол. США за курсом Національного банку України на дату оцінки 36,5686 грн за 1 дол. США (т. 1 а. с. 177).

52. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 грудня 2023 року № 357352647 нежитлова будівля, загальною площею 354 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, реєстр. № 5330, від 04 серпня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 21).

53. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 грудня 2023 року № 357354038 земельна ділянка, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га, що розташована на АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, реєстр. № 5331, від 04 серпня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А. (т. 1 а. с. 22).

54. 28 грудня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СФГ «Максіма» (далі - ТОВ «СФГ «Максіма») та ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, що на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га. Договір посвідчено приватним нотаріусом ВМНО Кметюк С. А., зареєстрованим в реєстрі за № 2354. Встановлено, що у даті укладення договору оренди нерухомого майна - описка, договір укладено 28 грудня 2023 року (т. 1 а. с. 149-151).

55. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06 жовтня 2023 року засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «СФГ «Максіма» є ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 23).

56. Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області від 18 жовтня 2023 року № 31/2-К165/д автомобіль «Infiniti QX60», 2014 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу від 09 липня 2023 року № 8282/23/001690 перереєстровано 11 липня 2023 року на ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 25).

57. Обґрунтовуючи підстави недійсності договорівкупівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки, укладених 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Максіекобуд», не отримував її згоди як другого з подружжя на відчуження майна ТОВ «Максіекобуд», тому відчуження майна без згоди другого з подружжя є таким, що суперечить положенням статей 60, частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

58. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили зазначені доводи позивача як необґрунтовані з огляду на таке.

59. Частина третя статті 368 ЦК України, частина перша статті 60 СК України визначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

60. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (стаття 57 СК). У разі виникнення спору з цього приводу, має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.

61. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

62. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації у липні 2007 року ТОВ «Максіекобуд»).

63. Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

64. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України у редакції, чинній на час державної реєстрації у липні 2007 року ТОВ «Максіекобуд»).

65. Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).

66. У разі внесення одним із подружжя як вклад у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

67. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

68. Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц.

69. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Максіекобуд» створено 20 липня 2007 року відповідачем ОСОБА_2 , який є його єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником, у період перебування у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 . Розмір частки засновника - 1 600 000,00 грн.

70. Право власності на спірне майно (нежитлову будівлю, загальною площею 354 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га, що розташовані на АДРЕСА_1 ) ТОВ «Максіекобуд» набуло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Рудиком В. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2930, та договору купівлі-продажу від 13 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Рудиком В. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2929.

71. Таким чином, спірне нерухоме майно набуто ТОВ «Максіекобуд» на підставі відповідних правочинів та є його власністю, розпоряджатися таким майном може саме товариство, від імені якого діють уповноважені особи. Спірне майно не є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому згоди позивача ОСОБА_1 як дружини відповідача ОСОБА_2 , який є засновником ТОВ «Максіекобуд», на відчуження майна цієї юридичної особи не вимагається.

72. Отже, встановивши, що спірне нерухоме майно - нежитлова будівля та земельна ділянка, що розташовані на АДРЕСА_1 , не є спільною власністю подружжю ОСОБА_5 , а є власністю ТОВ «Максіекобуд», суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності правових підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними у зв`язку з відчуженням майна без попередньої згоди іншого подружжя, а саме ОСОБА_1 .

73. Також як на підставу недійсності договорівкупівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки, укладених 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорювані договори містять ознаки фраудаторного правочину, адже укладені під час арешту, накладеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року у справі № 127/20586/23, з ОСОБА_3 , яка є сестрою її чоловіка ОСОБА_2 , і продаж нерухомого майна здійснено за ціною, нижче їх ринкової вартості.

74. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

75. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

76. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

77. Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України.

78. У цьому Рішенні вказано: «Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.

79. Здійснюючи право власності, зокрема шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

80. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

81. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

82. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використала / використали право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

83. Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

84. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.

85. Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

86. Зазначений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24.

87. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18).

88. Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і винятки з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також винятки, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

89. Саме ці обставини і є вирішальними під час доведення фраудаторності, а отже, й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

90. У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

91. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою-п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

92. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

93. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

94. У справі, яка переглядається, суди встановили, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває справа № 127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у межах якої вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно, належне ОСОБА_2 , серед якого було накладено арешт на зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд» спірне нежитлове приміщення.

95. Відповідно до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів (далі - Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

96. Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

97. Державній реєстрації прав підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV).

98. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

99. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша статті 12 Закону № 1952-IV).

100. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункти 5, 6 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV).

101. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність у Державному реєстрі прав запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

102. Разом з тим, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

103. До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17 та від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18).

104. У справі встановлено, що Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 28 липня 2023 року забезпечив позов у справі № 127/20586/23 шляхом накладення арешту на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 та майно, зареєстроване за ТОВ «Максіекобуд», в тому числі земельну ділянку, площею 0,15 га, на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, нежитлову будівлю, загальною площею 354 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

105. Запис про обтяження був внесений у Державний реєстр прав 19 вересня 2023 року.

106. Колегія суддів зазначає, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму, обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним. При цьому не має правового значення і не може бути перешкодою для визнання договору недійсним той факт, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

107. Частинами першою-другою статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

108. Таким чином, зазначеними процесуальними нормами встановлений обов`язок суду направити примірник ухвали про забезпечення позову всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, в тому числі учасникам справи.

109. Встановлено, що ОСОБА_2 є відповідачем у справі № 127/20586/23 за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

110. Суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що відповідач ОСОБА_2 (засновник ТОВ «Максіекобуд») не був обізнаний про наявність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року про забезпечення позову, не врахували того, що будь-яких доказів на підтвердження того, що суд у справі № 127/20586/23 не виконав вимог статті 157 ЦПК України та не надіслав ОСОБА_2 примірник ухвали про забезпечення позову останній не надав. Сам факт подачі ОСОБА_2 до Вінницького міського суду Вінницької області заяви від 13 вересня 2023 року про ознайомлення з матеріалами справи не може належним чином підтверджувати таких обставин.

111. Крім того встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , яка, за твердженням позивача, є рідною сестрою ОСОБА_9 .

112. На підтвердження таких обставин позивач надала суду копію заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., згідно з яким ОСОБА_10 на випадок своєї смерті заповіла належне їй нерухоме майно своєму синові ОСОБА_2 та своїй доньці ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 178).

113. Зазначаючи про те, що вказаний заповіт не може бути самостійним доказом факту родинних відносин між рідними братом і сестрою, суди попередніх інстанцій не врахували, що такий заповіт є офіційним документом, нотаріально посвідчений, а тому відсутні підстави вважати, що вказані у ньому відомості є неправдивими.

114. При цьому, сторона відповідача не надала суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо наявності родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

115. Крім того суди попередніх інстанцій встановили, що 28 грудня 2022 року (судом встановлено описка - 28 грудня 2023 року) між ТОВ «СФГ «Максіма» та ОСОБА_3 укладено договір оренди нерухомого майна -нежитлової будівлі, загальною площею 354 кв. м, що на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 0520655900:07:017:0100, площею 0,15 га.

116. Від імені ТОВ «СФГ «Максіма» діяв директор - ОСОБА_4 , який, за твердженням позивача, є сином ОСОБА_3 та племінником ОСОБА_2 . Будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо наявності родинних відносин між вказаними особами сторона відповідача не надала.

117. Колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя має право на розрахунок вартості частки учасника товариства і визначення суми, яка належить до стягнення, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ «Максіекобуд», створеного відповідачем ОСОБА_2 як єдиним засновником у період перебування у зареєстрованому шлюбі. При цьому позивач ОСОБА_1 може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог у справі про поділ майна подружжя (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц).

118. Дії ТОВ «Максіекобуд», єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , щодо часткового відчуження у серпні 2023 року об`єктів нерухомого майна товариства на користь пов`язаних з ним осіб після відкриття провадження у справі про поділ спільного майна подружжя та постановлення судом першої інстанції ухвали про накладення арешту на це майно, призводять до зменшення активів товариства до ухвалення рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, що в свою чергу може вплинути на ринкову вартість частки відповідача ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд».

119. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, а саме: відчуження ТОВ «Максіекобуд», єдиним засновником якого є ОСОБА_2 , спірного майна на користь пов`язаних з ним осіб відразу після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділу спільного майна подружжя (де заявлено вимогу про компенсацію 1/2 вартості частки члена подружжя у статутному капіталі товариства) та у період обтяження спірного майна, накладеного ухвалою суду про забезпечення позову, у своїй сукупності можуть свідчити про те, що ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_2 , який є єдиним засновником цього товариства, укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу діяли вочевидь недобросовісно та з метою приховати спірне майно від поділу його між подружжям, зокрема шляхом зменшення ринкової вартості частки відповідача ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Максіекобуд».

120. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах встановлено правові підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав їх фраудаторності.

121. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладених 04 серпня 2023 року між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 , посвідчених приватним нотаріусом ВМНО Скутельник І. А., реєстр № 5330 та № 5331.

122. У зв`язку із цим колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Максіекобуд» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення зазначених вимог.

123. Водночас, вирішуючи питання щодо належного складу учасників справи, Верховний Суд враховує таке.

124. Відповідно до статей 13, 48 ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав позову належить до процесуальних прав позивача. Натомість установлення належності відповідачів та обґрунтованості заявлених вимог є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

125. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірного матеріального правовідношення та за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог. Водночас неналежним відповідачем є особа, притягнута до участі у справі як відповідач, щодо якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

126. Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

127. У частинах першій-третій статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

128. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац перший частини першої статті 92 ЦК України).

129. Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов`язки. Однак якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов`язків через, зокрема свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним (наприклад, директор або правління). Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 554/7761/20, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц, від 22 квітня 2024 року у справі № 511/1915/20).

130. Так, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 511/1915/20 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що, розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на неможливість посадової особи брати участь у розгляді цивільної справи як відповідача.

131. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 554/7761/20 (провадження № 61-16724св21) Верховний Суд зазначив, що юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов`язків через, зокрема свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи.

132. У цій справі предметом позову є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Максіекобуд» як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем.

133. За загальним правилом у спорах про визнання правочину недійсним належними відповідачами є сторони такого правочину, оскільки саме вони набувають відповідних цивільних прав та обов`язків унаслідок його вчинення, а судове рішення про визнання правочину недійсним безпосередньо впливає на їх правове становище.

134. Водночас ОСОБА_2 стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу не є. Сам собою факт того, що зазначена особа як учасник та кінцевий бенефіціарний власник відповідного товариства брала участь в організації відчуження спірного майна, не свідчить про виникнення між ним та позивачем спірних матеріальних правовідносин щодо предмета заявленого позову. При цьому будь-яких самостійних матеріально-правових вимог до ОСОБА_2 , які могли б бути предметом судового розгляду, позивач не заявила.

135. За таких обставин ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у спорі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «Максіекобуд» та ОСОБА_3 .

136. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи.

137. Зазначеного суди не врахували, у зв`язку чим дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , з підстав їх недоведеності.

138. Тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ОСОБА_2 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

139. Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

140. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

141. Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Максіекобуд» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. За таких обставин, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року в цій частині підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення у справі про задоволення позову.

142. Водночас рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 січня 2025 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ОСОБА_2 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

143. Враховуючи те, що Верховний Суд за результатами касаційного перегляду дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до ТОВ «Максіекобуд», тому додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2025 року та додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2025 року, якими із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Максіекобуд» стягнуто витрати на правничу допомогу, підлягають також скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відому ТОВ «Максіекобуд» у задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень.

Щодо судових витрат

144. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

145. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

146. З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07 грудня 2023 року (т. 1 а. с. 9а); за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12 березня 2025 року (т. 2 а. с. 63, 64), за подання касаційної скарги - 4 844,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28 травня 2025 року.

147. Оскільки суд касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, то із відповідачів ТОВ «Максіекобуд», ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, по 5 312,80 грн.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду