ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 377/870/24

10. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року заяву задоволено.

11. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків рідної тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ІНФОРМАЦІЯ_7 (дата повноліття ОСОБА_3 ) по ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата загибелі ОСОБА_3 ), визнавши ОСОБА_1 членом сім`ї ОСОБА_3 .

12. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як члена його сім`ї, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щотривале спільне проживання заявниці з племінником було зумовлене не лише кровним спорідненням, а й встановленою над ним опікою, фактичним виконанням заявницею батьківських функцій, продовженням сімейних відносин після його повноліття, спільним побутом, бюджетом, господарством та взаємною допомогою.

14. Дослідивши письмові докази та показання десяти свідків у сукупності, місцевий суд визнав доведеним, що допомога ОСОБА_3 мала систематичний характер, була істотною порівняно з доходами заявниці та її чоловіка і становила для ОСОБА_1 основне та постійне джерело засобів до існування. Наявність у заявниці пенсії та окремих періодів працевлаштування суд не вважав обставинами, які самі по собі виключають перебування на утриманні.

15. Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

16. Рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення.

17. Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залишено без задоволення.

18. Апеляційний суд виходив з того, що саме по собі спільне проживання тітки та племінника не є достатнім для виникнення сімейних прав і обов`язків. Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_3 не мав передбаченого законом обов`язку утримувати заявницю, оскільки такий обов`язок покладено на її чоловіка ОСОБА_5 та повнолітнього сина.

19. Апеляційний суд виходив з недоведеності наявності після ІНФОРМАЦІЯ_7 спільного бюджету, усталених взаємних прав і обов`язків та одержання заявницею від племінника допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 18 червня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла до суду 22 червня 2026 року), в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року (повний текст постанови складено 01 травня 2026 року), а рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року залишити в силі.

21. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15. Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 271 СК України, щодо обов`язку особи, яка перебувала під опікою до свого повноліттю, за наявності підстав утримувати свого опікуна та зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

22. Касаційна скарга мотивована тим, що вона понад вісім років до досягнення ОСОБА_3 повноліття була його офіційним опікуном та фактично виховувала і забезпечувала племінника значно довше. Тому висновок апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_3 будь-яких прав та обов`язків щодо неї суперечить статті 271 СК України.

23. Посилається на те, що формальна наявність у неї чоловіка та повнолітнього сина не виключала застосування статті 271 СК України. Її чоловік є пенсіонером, має істотні проблеми зі здоров`ям і потребує постійного догляду. Син тривалий час не мав стабільної роботи, утримував власну сім`ю та сина, який навчався у закладі вищої освіти. Апеляційний суд не встановив, чи могли ці особи реально надавати їй належне утримання, а обмежився посиланням на сам факт їх існування.

24. Акцентує увагу на тому, що апеляційний суд безпідставно ототожнив зареєстроване місце проживання з фактичним проживанням. Акт про фактичне місце проживання від 10 травня 2024 року, довідка виконавчого комітету Славутицької міської ради від 13 травня 2024 року № 05-06/51/2024, кореспонденція, направлена ОСОБА_3 за її адресою, а також показання свідків підтверджують, що його постійним місцем проживання була саме її квартира. Вважає, що подані нею докази підтверджують обґрунтованість заявлених вимог.

25. Зазначає, що у день судового засідання у Чернігові, де перебували заявниця та її представник, було оголошено повітряну тривогу, виникли перебої з доступом до мережі Інтернет унаслідок роботи засобів радіоелектронної боротьби, тому вони об`єктивно не могли приєднатися до відеоконференції. Незважаючи на це, апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Заявниця посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11, щодо необхідності вважати повітряну тривогу загальновідомою надзвичайною обставиною та забезпечувати реальне право особи на участь у розгляді справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 377/870/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

27. 02 липня 2026 року матеріали цивільної справи № 362/6616/24 надійшли до Верховного Суду.

28. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_1 за даними її паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 12 січня 2002 року, народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 . 07 листопада 1980 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , через що її дошлюбне прізвище ОСОБА_6 було змінене на ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 07 листопада 1980 року.

30. Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 06 листопада 2012 року, що підтверджується штампом на сторінці №13 її паспорта серії НОМЕР_2 .

31. З травня 2008 року заявниця ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення від 14 травня 2008 року. Відповідно до рішення про перерахунок від 14 червня 2024 року їй призначено пенсію за віком в розмірі 5 878,99 грн з 01 травня 2024 року.

32. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 з лютого 2012 року по лютий 2017 року інформація про її доходи відсутня;

- у 2017 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Домінанта Славутич» за період з березня по грудень у розмірі 21 537,71 грн, що в середньому становить 2 153,77 грн на місяць;

- у 2018 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Домінанта-Славутич» за період з серпня по жовтень у розмірі 7 784,45 грн, що в середньому становить 2 594,82 грн на місяць;

- у 2019 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Нобіус», ТОВ «Управляюча компанія «Свій Дім» за період з травня по листопад у розмірі 55 857,95 грн, що в середньому становить 7 979,71 грн на місяць;

- у 2020 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Управляюча компанія «Свій Дім» за період з січня по червень у розмірі 46 568,12 грн, що в середньому становить 7 761,35 грн;

- у 2022 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в розмірі 13 947,73 грн, що в середньому становить 6 973,87 грн на місяць;

- у 2023 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Управляюча компанія «Престиж» за період з січня по грудень у розмірі 88 919,92 грн, що в середньому становить 7 409,99 грн на місяць;

- у 2024 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Управляюча компанія «Престиж» за період з січня по квітень у розмірі 35 855,63 грн, що в середньому становить 8 963,91 грн на місяць.

33. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , матір`ю якого є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 05 лютого 2003 року.

34. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00047029010 від 17 вересня 2024 року, при реєстрації народження дані про батька ОСОБА_3 в актовий запис про народження внесені відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України.

35. Заінтересована особа ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , його матір`ю є ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 05 лютого 2003 року.

36. Заявниця ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 08 січня 1973 року та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00045749914 від 28 червня 2024 року, в яких дані про їх батьків збігаються.

37. Таким чином, заявниця ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_3 та заінтересованої особи ОСОБА_2 , оскільки є рідною сестрою їхньої матері ОСОБА_4 . Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Славутич Київської області у віці 63 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 01 січня 2019 року.

38. ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Роботине Пологівського району Запорізької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2024 року. Причиною смерті ОСОБА_3 відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №2364 від 24 квітня 2024 року є множинні уламкові поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та крупних кровоносних судин, що отримані внаслідок воєнних дій, спричинені вибухами та уламками в зоні проведення бойових дій в селі Роботине Пологівського району Запорізької області.

39. 24 квітня 2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_8 направлено ОСОБА_1 сповіщення від 24 квітня 2024 року за № 1748 про загибель її племінника, солдата ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

40. Допомога на поховання солдата ОСОБА_3 , після оголошення наказом командира військової частини НОМЕР_8 №157 від 03 червня 2024 року про виключення його зі списків військової частини у зв`язку зі смертю, була виплачена на карткові рахунки, вказані у заяві ОСОБА_1 09 липня 2024 року, про що зазначено у відповіді від 24 липня 2024 року за № 1789/23/10114 військової частини НОМЕР_8 на звернення заявниці до Міністерства оборони України від 28 червня 2024 року МЕ -17474241.

41. З копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 28 травня 2023 року №162 вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_8 розпорядженням начальника Генерального штабу №300/ПУ/1353/П/дск від 12 травня 2023 року та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_8 ( по особовому складу) на посаду навідника ІНФОРМАЦІЯ_15 військової частини НОМЕР_8 . З 28 травня 2023 року був зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважався таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом за тарифним розрядом 6 у сумі 2 910 грн, шпк «солдат». Прийнято рішення виплачувати йому щомісячну премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби у розмірі 513 відсотків посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

42. Крім того, на підтвердження проходження ОСОБА_3 військової служби надані копія сертифікату про закінчення ним загальної військової підготовки за спеціальністю «стрілець ІІІ класу» від 14 квітня 2023 року та свідоцтво до нього від 14 квітня 2023 року; копії сертифіката про закінчення ним фахової підготовки за спеціальністю «навідник гармати танку Т-64 ІІІ класу» від 26 травня 2023 року та свідоцтво до нього від 26 травня 2023 року.

43. В обліково-послужній картці до військового квитка серії НОМЕР_9 ОСОБА_3 , копія якої долучена до матеріалів справи, вказані: сімейний стан- неодружений; склад сім`ї - тітка ОСОБА_9 .

44. Згідно з копією довідки військово-лікарської комісії №12 від 24 серпня 2023 року солдат за мобілізацією ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в/ч НОМЕР_8 , призваний у березні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_12 .

45. Згідно з довідкою про доходи № 25/118/314 від 26 лютого 2025 року, виданою військовою частиною НОМЕР_8 , загальна сума доходу, нарахованого за період з травня 2023 року по червень 2024 року, без урахування військового збору та аліментів, солдату ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_8 на посаді електрика-дизеліста, становить 596 484,93 грн, що в середньому складає 49 707,08 грн на місяць.

46. Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області листом №85-30.17-29 від 12 лютого 2024 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03 грудня 2024 року підтвердив відсутність актових записів про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та актового запису про народження дитини, батьком якої він був би зазначений.

47. З копії спадкової справи №66/2024, заведеної 05 вересня 2024 року, відкритої державним нотаріусом Славутицької державної нотаріальної контори, наданої суду 11 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 14 жовтня 2024 року, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , яка надійшла до нотаріальної контори 05 вересня 2024 року з копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом українською мовою з країни Нідерланди, звернувся його рідний брат ОСОБА_2 , родинні стосунки з яким підтверджені копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 від 05 лютого 2003 року. Згідно з відповіддю Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 15-08/1743 від 20 вересня 2024 року на запит нотаріуса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 23 серпня 2002 року по 30 квітня 2024 року (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю). Станом на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , з 23 серпня 2002 року по теперішній час. Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00046827060 від 05 вересня 2024 року, сформованим державним нотаріусом, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 відсутня. Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходило, заповіт від імені ОСОБА_10 не посвідчувався. На момент надання копії спадкової справи інформація про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом відсутня.

48. 15 листопада 2024 року державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_2 (заінтересованій особі) як спадкоємцю майна його рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1366, на 3/6 частки квартири АДРЕСА_3 , з яких: 1/3 частка квартири належить ОСОБА_3 особисто на підставі дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08 листопад 2024 року за № 1315, та 1/6 частка квартири належить на підставі вищезазначеного дублікату договору міни матері померлого - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

49. Крім того, 15 листопада 2024 року державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_2 (заінтересованій особі) як спадкоємцю майна його матері ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1365, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлій на підставі дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08 листопада 2024 року за № 1315.

50. До матеріалів справи також долучено копію дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08 листопада 2024 року за р.№ 1315.

51. Відповідно до копії акту про фактичне місце проживання померлої особи, складеного 10 травня 2024 року у м. Славутич на підставі заяви ОСОБА_1 комісією у складі: секретаря Славутицької міської ради Гантімурової Н. А., головного спеціаліста служби управління персоналом юридичного управління Славутицької міської ради Котової С. В., інженера КП «ЖКЦ» Торцевої Л. І. у присутності власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , сусідів: кв. НОМЕР_10 ОСОБА_11 , кв. НОМЕР_11 ОСОБА_12 , кв. НОМЕР_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав станом на дату смерті за адресою: АДРЕСА_2 .

52. Згідно з довідкою про фактичне місце проживання померлої особи № 05-06/51/2024 від 13 травня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , який станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава - акт про фактичне місце проживання на території м. Славутича від 10 травня 2024 року.

53. Крім того, на підтвердження обставин щодо фактичного проживання ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 остання також надала суду копію конверту, адресованого на ім`я ОСОБА_3 , із зазначеною адресою його проживання: АДРЕСА_2 , копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19 травня 2023 року, яке було надіслано її племіннику у зазначеному конверті за фактичною адресою його проживання, та копію фотознімку лічильника води.

54. Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 56 від 02 лютого 2004 року ОСОБА_1 було призначено опікуном над її племінниками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , їх житлом та майном, які були відібрані від матері без позбавлення її батьківських прав рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 грудня 2002 року у справі №2 -606/02.

55. З копії акту перевірки виконання опікуном обов`язків щодо виховання, утримання дитини № 71 від 30 грудня 2010 року, копії акту обстеження умов проживання від 21 листопада 2011 року № 2-34-102 вбачається, що в ході обстеження встановлено, що опікун ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_2 , створює належні побутові умови та умови для здобуття дітьми повної загальної середньої освіти та середньої спеціальної освіти, виховує дітей, піклується про їх здоров`я, психічний стан, фізичний та духовний розвиток ( ОСОБА_3 навчається в ПТУ м. Чернігів, ОСОБА_2 є учнем ЗОШ № 3, навчається в 10-В класі), готує до самостійного життя. Суми, які належать підопічним у вигляді поточних надходжень, витрачаються опікуном на утримання дітей. Утримує житло та майно дітей в належному стані за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстровані, але проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

56. На підтвердження виконання заявницею обов`язків опікуна щодо рідних племінників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (заінтересованої особи), зокрема, проведення з ними дозвілля, свят, суду надані копії світлин, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

57. Листом № 3894 від 15 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_14 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю племінника солдата ОСОБА_10 через відсутність підтверджуючих документів, що можуть слугувати підставою для призначення одноразової грошової допомоги, а саме рішення суду про підтвердження факту проживання разом та ведення спільного побуту, або рішення суду про перебування на його утриманні.

58. Як вбачається з відповіді головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України № 220/13/9403-в від 14 листопада 2024 року, документи стосовно розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги від членів сім`ї загиблого ОСОБА_3 до головного управління не надходили.

59. Суд першої інстанції допитав свідків, які підтвердили, що тітка і племінник проживали разом, вели спільне господарство.

60. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

61. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

62. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, при цьому не встановлює нових обставин і не переоцінює докази, однак має перевірити, чи правильно суди визначили правову природу встановлених обставин та чи застосували до них належні норми права.

63. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом.

64. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

65. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)

66. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

67. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

68. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

69. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

70. Такими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

71. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

72. Згідно з частиною четвертою статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

73. Частина перша статті 29 ЦК України встановлює, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

74. Згідно з пунктом 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

75. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

76. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

77. Вказаний висновок прямо охоплює опікунів та інших родичів і не обмежує поняття сім`ї лише подружжям, батьками та дітьми. Тому сам по собі ступінь споріднення рідна тітка і племінник не перешкоджає встановленню факту їхнього проживання однією сім`єю.

78. Водночас сам факт споріднення або перебування під опікою у неповнолітньому віці не є достатнім для встановлення факту проживання. Суд повинен установити, що після досягнення племінником повноліття фактично збереглися спільне проживання, спільний побут, господарство, взаємна допомога, права та обов`язки, які в сукупності свідчать про реальність сімейних відносин.

79. Суд першої інстанції дослідив докази, які свідчать про підтримку сімейних відносин, їх тривалість після припинення опіки, фактичне місце проживання ОСОБА_3 , організацію побуту, участь у витратах на житло, ремонт, придбання продуктів і речей, взаємне піклування та зовнішнє сприйняття цих відносин.

80. Висновок місцевого суду ґрунтується на сукупності різних за походженням доказів, які стосуються різних періодів життя.

81. Рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном та акти 2010 і 2011 років документально підтверджують початок фактичного проживання ОСОБА_3 у її сім`ї ще до повноліття.

82. Акт комісії від 10 травня 2024 року і довідка від 13 травня 2024 року підтверджують, що за результатами перевірки та опитування сусідів це фактичне місце проживання зберігалося до дня смерті військовослужбовця.

83. Обліково-послужна картка, у якій тітку зазначено у складі сім`ї неодруженого ОСОБА_3 , є документом, сформованим за його життя, та узгоджується з відомостями органу місцевого самоврядування.

84. Поштове відправлення на ім`я ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 додатково підтверджує використання ним цієї адреси у повсякденному житті.

85. Показання свідків не були загальним твердженням лише про добрі родинні стосунки. Опитані судом першої інстанції свідки повідомили про постійне перебування особистих речей ОСОБА_3 у квартирі заявниці, його повернення саме до цієї квартири після роботи та у відпустки під час проходження військової служби, спільне придбання продуктів харчування, участь у ремонті, оплату житлово-комунальних послуг, роботу на дачній ділянці, придбання речей для спільного користування та взаємне піклування.

86. Реєстрація місця проживання ОСОБА_3 за іншою адресою не спростовує зазначеної сукупності доказів. Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а тому вказана стаття пов`язує місцем проживання де особа постійно проживає за певною адресою, а не виключно з відомостями реєстраційного обліку.

87. Апеляційний суд навів перелік досліджених доказів, однак не пояснив, які саме встановлені місцевим судом конкретні відомості є недостовірними, суперечливими або недостатніми, не мотивував відхилення взаємопов`язаних показань свідків і не спростував документально підтвердженої безперервності спільного проживання тітки та племінника та ведення спільного господарства.

88. Висновок суду першої інстанції про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю з ІНФОРМАЦІЯ_7 до ІНФОРМАЦІЯ_4 є обґрунтованим.

89. Тому постанова апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду щодо цього факту та відмови у відповідній вимозі підлягає скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції у цій частині - залишенню в силі.

90. Частина четверта статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_3 , відносить до членів сімей загиблих таких осіб: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

91. Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

92. У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц (провадження № 61-3736св19) вказано, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

93. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

94. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

95. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

96. Таким чином, одержання пенсії або заробітної плати не створює автоматичної перешкоди для встановлення факту перебування на утриманні. Водночас за наявності власних доходів заявника суд повинен мати можливість порівняти їх з фактичним доходами й загальними витратами, а не лише ймовірним розміром допомоги, який міг надавати померлий.

97. Саме по собі істотне перевищення доходу померлої особи над доходом заявниці доводить фінансову можливість надавати допомогу, але не дає можливості встановити, яка частина цього доходу фактично передавалася заявниці, з якою періодичністю та чи була вона основним джерелом її засобів до існування.

98. Апеляційним судом встановлено, що надані докази не підтверджують, що на день смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 перебувала на його повному утриманні, оскільки вона мала власні регулярні доходи у вигляді пенсії та заробітної плати.

99. Суд першої інстанції зазначив, що наявність пенсії та заробітку не виключає утримання. Однак місцевий суд помилково ототожнив розмір нарахованого ОСОБА_3 грошового забезпечення з розміром матеріальної допомоги, яку фактично отримувала заявниця.

100. Довідка військової частини підтверджує доходи ОСОБА_3 і гіпотетичну здатність надавати матеріальну допомогу, проте матеріали справи не містять відомостей про суми, передані ОСОБА_1 , періодичність платежів та їх призначення.

101. Показання свідків підтверджують участь ОСОБА_3 у витратах із забезпечення спільного побуту, придбання продуктів, речей, оплату окремих послуг, передачу готівки, виконання ремонту та робіт у господарстві. Ці обставини є достатніми для висновку про спільний бюджет і взаємну допомогу в сім`ї, але вони не дають підстав для встановлення фактичного розміру допомоги та регулярних доходів заявниці.

102. Матеріали справи не містять банківських виписок про регулярні перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , платіжних документів, угод або інших доказів, які б давали змогу визначити фактичний середньомісячний розмір матеріальної допомоги.

103. Також не встановлено щомісячного обсягу необхідних витрат ОСОБА_1 та її чоловіка і тієї частини цих витрат, яку постійно покривав ОСОБА_3 .

104. На час смерті племінника ОСОБА_1 одержувала не лише пенсію, а й заробітну плату. За січень квітень 2024 року її документально підтверджений середньомісячний дохід складався із заробітної плати у середньому 8 963,91 грн та пенсії, розмір якої не перевищував 5 878,99 грн. Її чоловік одержував пенсію близько 3 860,13 грн.

105. Ці доходи не виключають можливості утримання в розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», але зумовлюють необхідність ґрунтовного порівняння цих доходів і витрат з фактичною допомогою, яку б надавав ОСОБА_3 . Таких розрахунків заявниця не надала, і суд першої інстанції не здійснив, оскільки доказів фактичного розміру допомоги надано не було.

106. За встановлених обставин висновки суду першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15, на які заявниця посилається в касаційній скарзі.

107. Відповідно до статті 271 СК України якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім`єю, вона зобов`язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менш як п`ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу.

108. Цей обов`язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

109. Зміст статті 271 СК України підтверджує, що закон за певних умов допускає виникнення обов`язку повнолітньої особи утримувати родича або іншу особу, з якою вона до повноліття проживала однією сім`єю не менш як п`ять років.

110. Водночас юридичний обов`язок щодо утримання та фактичне перебування на утриманні не є тотожними поняттями. Для встановлення факту перебування на утриманні необхідно довести, що допомога реально надавалася та була постійним і основним джерелом засобів до існування.

111. Стаття 271 Сімейного кодексу України не встановлює презумпції фактичного утримання і звільняє від доказування розміру, систематичності допомоги.

112. Крім того, частина друга цієї статті пов`язує виникнення обов`язку з відсутністю чоловіка, повнолітніх дітей, братів і сестер або з наявністю поважних причин, через які вони не можуть надавати належного утримання. У справі встановлено, що ОСОБА_1 має чоловіка та повнолітнього сина; наведені відомості про їхні доходи, місце проживання та власні сімейні обов`язки не усувають необхідності доведення всіх передбачених частиною другою статті 271 умов.

113. Довід касаційної скарги про неналежну оцінку доказів є обґрунтованим у частині встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки апеляційний суд не навів мотивованого спростування взаємопов`язаної сукупності доказів, яку оцінив місцевий суд.

114. У частині встановлення факту перебування на утриманні цей довід не дає підстав для скасування постанови апеляційного суду.

115. Верховний Суд не встановлює нові суми грошових передач, не визначає їх періодичність і не замінює відсутні докази припущенням, зокрема про те, що платоспроможність ОСОБА_3 автоматично свідчить про фактичне утримання заявниці.

116. Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

117. Частиною другою статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи».

118. Як убачається з доводів касаційної скарги та змісту ухвали Київського апеляційного суду від 17 квітня 2026 року, апеляційний суд розглянув подану адвокатом Великородною М. О. заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задовольнив її та визначив проведення судового засідання за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» поза межами приміщення суду. Отже, суд апеляційної інстанції створив заявниці та її представнику процесуальну можливість брати участь у засіданні дистанційно.

119. В ухвалі від 17 квітня 2026 року апеляційний суд також роз`яснив, що відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи або його представник, який подав відповідну заяву. Винятком є лише втрата самим судом технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції після призначення засідання або під час його проведення.

120. У касаційній скарзі не наведено відомостей про те, що Київський апеляційний суд 30 квітня 2026 року втратив технічну можливість забезпечити відеоконференцію, відмовив заявниці чи її представнику у підключенні або не виконав ухвалу від 17 квітня 2026 року. Не подано також технічного повідомлення системи, даних про спробу підключення чи невідкладне повідомлення суду про неможливість приєднатися до відеоконференції з причин, які залежали від суду.

121. Оголошення повітряної тривоги у відповідному регіоні є загальновідомою обставиною. Водночас саме по собі оголошення повітряної тривоги не доводить у цій справі конкретного факту втрати зв`язку під час спроби підключення та не підтверджує втрати апеляційним судом технічної можливості провести відеоконференцію. Посилання на перебої з мережею Інтернет у місці перебування заявниці та її представника стосується ризику, який за загальним правилом частини п`ятої статті 212 ЦПК України несе учасник справи або його представник, який подав відповідну заяву.

122. У постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 2-2823/11 (провадження № 61-6434св23) Верховний Суд дослівно зазначив: «Недопущення сторони у судове засідання у зв`язку з повітряною тривогою обмежує право доступу до суду».

123. Однак обставини справи № 2-2823/11 не є подібними до процесуальної ситуації у справі, яка переглядається. У цій справі апеляційний суд задовольнив заяву про дистанційну участь, надав реквізити підключення через «EasyCon», а втрати технічної можливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду з боку суду не встановлено.

124. За таких обставин розгляд апеляційним судом справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника не свідчить про порушення їхнього права на участь у судовому засіданні й не є самостійною підставою для скасування постанови апеляційного суду. Часткове скасування цієї постанови зумовлене неправильністю висновків апеляційного суду щодо факту проживання однією сім`єю, а не порушенням права заявниці на участь у судовому засіданні.

125. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення, скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

126. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

127. Суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та побуту, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків.

128. Тому постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року в частині скасування рішення місцевого суду щодо зазначеної вимоги та відмови у її задоволенні підлягає скасуванню, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року в цій частині - залишенню в силі.

129. Водночас висновок апеляційного суду про відмову у встановленні факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 відповідає статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і наведеним висновкам Верховного Суду. У цій частині постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

130. Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Підстав для іншого розподілу судових витрат немає.

131. Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року в частині вирішення вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю слід скасувати та залишити в силі рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року у цій частині. Постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року в частині відмови у встановленні факту перебування на утриманні слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду