ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 595/397/23

Описова частина

У березні 2023 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадз-Агро» (далі - ТОВ «Гадз-Агро»), у якому просив:

визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2115/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) на території Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області;

витребувати у ОСОБА_2 та ТОВ «Гадз-Агро» зазначену земельну ділянку на користь Бучацької територіальної громади в особі Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020210000000119 від 19 травня 2020 року за фактом зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2115/14-19-СГ надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121282200:01:003:0002 із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства.

12 липня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.

Надалі, 25 вересня 2019 року, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 25 вересня 2019 року, а 10 грудня 2019 року здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ «Гадз-Агро».

Водночас установлено, що ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області із письмовими заявами для отримання земельної ділянки не звертався, оскільки на час подання заяв і прийняття спірного наказу перебував за межами України.

Таким чином, спірна земельна ділянка незаконно вибула із власності держави, тому підлягає витребуванню на користь територіальної громади.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2024 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позову.

Зазначив, що передача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулася з його волі та за його ініціативою, з дозволу та за сприянням органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, що позивач не спростував. Підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Гадз-Агро», прокурор не навів.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У травні 2025 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди неповно з`ясували обставини, які значення для правильного вирішення справи, не надали належної оцінки наданим прокурором доказам, які є достовірними, допустимими і достатніми, не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.

ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

18 червня 2018 року секретар Старопетликівської сільської ради ОСОБА_6 посвідчила довіреність, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси у всіх державних, громадських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої незалежності, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (їх структурних підрозділах), підприємствах, в органах державної реєстрації, технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, а також у земельному відділі з питань приватизації земельних ділянок, органах Держреєстру, ЦНАПі, Держгеокадастрі. Для цього надав їй право подавати та отримувати від його імені звернення, заяви, клопотання, підписувати документи, підписувати та надавати від його імені позовні заяви, засвідчувати копії документів, робити з них витяги; одержувати копії рішень та інших документів, що є у справі; здійснювати всі необхідні платежі, утримувати необхідні довідки, документи, що його стосуються та/або на ознайомлення із якими він має право; вчиняти всі інші дії, що на її думку будуть доцільними для питання, що можуть виникнути в процесі реалізації надання представникам цією довіреністю повноважень, які не суперечать вимогам чинного законодавства. Доручення видане терміном на один рік без права передоручення і дійсне до 18 червня 2019 року

08 квітня 2019 року в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за вхідним № Г-2067/0/16-19 зареєстрована заява від імені ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка розташована на території Бобулинської сільської ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 квітня 2019 року № 19-1335/14-19-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

З висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28 травня 2019 року № 5475/82-19, складеного експертом державної експертизи ОСОБА_5 , де розробником проєкту землеустрою виступає ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а замовником - ОСОБА_1 , відомо, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,9767 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, в цілому відповідає законодавству та відповідно до нього нормативно-правовим актам.

24 червня 2019 року в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за вхідним № Ч-3516/0/16-19 зареєстровано заяву від імені ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002, яка розташована за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2115/14-19-СГ затверджено вказаний проєкт землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9767 га, кадастровий номер 6121281200:01:003:0002, із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Вказано, що право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Згідно рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації Бучацької міської ради від 16 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47805728, вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002 за суб`єктом ОСОБА_1 ; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 12 липня 2019 року, яку подав ОСОБА_1 .

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 відчужив за нотаріально посвідченим договором дарування земельну ділянку з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002 на користь ОСОБА_2 .

Із пояснення, наданого державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В., вбачається, що 25 вересня 2019 року за реєстровим № 1364 посвідчено договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 6121281200:01:003:0002, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Для посвідчення вказаного договору дарування державним нотаріусом встановлено особи учасників правочину, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, згідно поданих паспортів громадян України, копії яких долучено до відповідного наряду справ. Жодних сумнівів щодо поданих сторонами документів чи підозр щодо вищевказаних осіб у нотаріуса не виникало.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 32690458 від 02 лютого 2023 року та № 325198688 від 09 березня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002, площею 1,9767 га на праві власності належить ОСОБА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48871588 від 26 вересня 2019 року, документи подані для державної реєстрації: договір дарування серія та номер 1364 від 25 вересня 2019 року, видавник: державний нотаріус Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л.В. Речове право ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку припинено 25 вересня 2019 року.

07 жовтня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору оренди передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Гадз-Агро» строком на 7 років з правом пролонгації. Номер запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 34637859 від 10 грудня 2019 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, від 07 жовтня 2019 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50213509 від 13 грудня 2019 року.

19 травня 2020 року органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020210000000119 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною статті 364 КК України. Зокрема, встановлено, що начальник ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, здійснив незаконне заволодіння земельними ділянками, що спричинило тяжкі наслідки.

Начальник СУ ГУНП в Тернопільській області В.Галевич 12 листопада 2020 року звернувся із листом №15558/19/2-2020 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з проханням організувати проведення перевірки, в ході якої перевірити законність дій працівників Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області під час виділення, зокрема, земельної ділянки із кадастровим номером 6121281200:01:003:0002, з посиланням на те, що згідно витягу, отриманого із бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» ОСОБА_1 20 червня 2018 року виїхав за межі території України та до цього часу не перетинав державний кордон у напрямку в`їзду.

У відповідь на вказаний лист начальник ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області З. Безкоровайний надіслав лист №10-19-0.181-913/90-20 від 16 грудня 2020 року, в якому вказано, що спеціалісти Головного управління не володіють доступом до відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, а подані громадянами копії документів були завірені їх підписами, сумнівів у їх реєстрації не виникало та відсутні підстави залишення їх без розгляду.

Відповідно до інформаційних листів, сформованих начальником ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області 09 листопада 2021 року та 16 листопада 2021 року на запити слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, надання земельної ділянки, у тому числі з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002, здійснювалося у порядку, визначеному статтею 118 ЗК України. Заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за вказаними в листі кадастровими номерами земельних ділянок були подані особисто громадянами, окрім заяви про надання дозволу на розроблення документів із землеустрою до наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 квітня 2019 року № 19-1335/14-19-СГ, яка подана за дорученням іншої особи.

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0 .184-16959/0/15-20-Вих. від 16 червня 2020 року, за даними витягу з наявної у базі даних інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями окремих районів Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 15 червня 2015 року до 15 червня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив виїзд 20 червня 2018 року через пункт пропуску Шегині. Відомості про повернення в Україну відсутні.

Відповідно до рапорту за результатами опитування, проведеного у режимі відеоконференції, складеного слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Р. Гатанюк, здійснено опитування ОСОБА_1 , який повідомив, що 2018 року він виїхав з України і відтоді не повертався.

З інформаційного листа № 2115-Ф/2023 від 01 лютого 2023 року, наданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради на звернення ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області В. Гатанюка, вбачається, що ОСОБА_1 у 2019 році не подавав заяви щодо відведення земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг у м.Тернополі.

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником юридичної особи Бобулинської сільської ради, код ЄДРПОУ 03875741, є Бучацька міська рада.

Згідно з висновком експерта № 1067/1068/22-22 від 03 березня 2023 року, за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у кримінальному провадженні №42020210000000119 від 19 травня 2020 року, складеного експертом Тернопільського відділення Київського НДІСЕ Міністерства юстиції України І.Заблоцьким, підписи від імені ОСОБА_1 у заявах про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та про затвердження проєкту землеустрою у графі «Підпис» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Установити ким, ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_1 у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 жовтня 2019 року, у графі «Підпис» та в договорі дарування від 25 вересня 2019 року в графі «Дарувальник» не видалось за можливе.

Досудове розслідування кримінального провадження від 19 травня 2020 року № 42020210000000119 не завершено.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2115/14-19-СГ та витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України (у реакції, яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій), якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Спірні правовідносини стосуються правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002 на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акту органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 107 Порядку № 1051 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).

У пункті 110 Порядку № 1051 передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій»; 3) електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку № 1051).

У пункті 113 Порядку № 1051 встановлено, що державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор послався на те, що у 2019 році ОСОБА_1 не звертався особисто до ГУ Держгеокадастру з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки, а тому спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

На підтвердження своїх вимог прокурор надав суду лист Державної прикордонної служби України від 16 червня 2020 року № 0.184-16959/0/15-20-Вих, згідно з яким 20 червня 2018 року ОСОБА_1 здійснив виїзд за межі України та відомості про його повернення відсутні; висновок експерта № 1067/1068/22-22 від 03 березня 2023 року, складений за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів у кримінальному провадженні, відповідно до якого підписи в заяві про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та в заяві про його затвердження виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою; рапорт слідчого, згідно з яким ОСОБА_1 у 2018 році виїхав з України і відтоді не повертався.

Надаючи оцінку вказаним вище аргументам сторони позивача, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановили, що згідно довіреності, складеної ОСОБА_1 18 червня 2018 року, посвідченої секретарем Старопетликівської сільської ради Гейною Г.В., зареєстрованої в реєстрі за №08, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси у всіх державних, громадських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої незалежності, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (їх структурних підрозділах), підприємствах, в органах державної реєстрації, технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, а також у земельному відділі з питань приватизації земельних ділянок, органах Держреєстру, ЦНАПі, Держгеокадастрі. Для цього надав їй право подавати та отримувати від його імені звернення, заяви, клопотання, підписувати документи, підписувати та надавати від його імені позовні заяви, засвідчувати копії документів, робити з них витяги; одержувати копії рішень та інших документів, що є у справі; здійснювати всі необхідні платежі, утримувати необхідні довідки, документи, що його стосуються та/або на ознайомлення із якими він має право; вчиняти всі інші дії, що на її думку будуть доцільними для питання, що можуть виникнути в процесі реалізації надання представникам цією довіреністю повноважень, які не суперечать вимогам чинного законодавства. Доручення видане терміном на один рік без права передоручення і дійсне до 18 червня 2019 року.

Діючи на підставі вказаного доручення, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, яка зареєстрована під №Г-2067/0/16-19 від 08 квітня 2019 року, в якій просила надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка розташована на території Бобулинської сільської ради.

Разом із тим, ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, яка зареєстрована під № Г-3516/0/16-19 від 24 червня 2019 року з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002,яка розташована за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

При цьому суди дійшли висновку, що вказані обставини стороною позивача належними та допустимими доказами не спростовані.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Також суди відхилили висновок експерта № 1067/1068/22-22 від 03 березня 2023 року за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, зокрема зазначивши, що для проведення цієї експертизи використано (як вільний взірець підпису ОСОБА_1 ) зображення підпису в електрофотокопії паспорта громадянина України, що є неприпустимим.

25 вересня 2019 року ОСОБА_1 відчужив за нотаріально посвідченим договором дарування земельну ділянку з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002 на користь ОСОБА_2 .

Державний нотаріус Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В., який посвідчив зазначений договір дарування земельної ділянки, підтвердив факт укладення вказаної угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що для посвідчення вказаного договору дарування ним було встановлено особи учасників правочину, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, згідно поданих паспортів громадян України, копії яких долучено до відповідного наряду справ. Жодних сумнівів щодо поданих сторонами документів чи підозр щодо вищевказаних осіб у нього не виникало.

При таких обставинах суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що інформація, наведена в листі Державної прикордонної служби України, спростовується посвідченим договором дарування земельної ділянки, який був укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 25 вересня 2019 року в місті Бучач Тернопільської області та нотаріально посвідчений.

Частина друга статті 328 ЦК України визначає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» під час втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пунктах 70, 71 зазначеного рішення ЄСПЛ наголошено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суди у цій справі правильно встановили, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки загальною площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0002.

З огляду на викладене та оцінюючи докази в сукупності, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що передання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки відбулася з його волі та за його ініціативою, з дозволу та за сприяння органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру, що позивач у межах цього позову не спростував.

Таким чином, установивши, що стороною позивача не доведено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно, не з її волі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , яка є добросовісним її набувачем.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06 травня 2026 року в справі № 595/192/23 (провадження № 61-5116св25), від 03 червня 2026 року в справі № 595/398/23 (провадження № 61-1177св25) зі схожим суб`єктним складом та з подібними правовідносинами, і не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки у ТОВ «Гадз-Агро»

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на те, що спір у справі, що переглядається, у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ТОВ «Гадз-Агро», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, розгляд цього спору належить до господарської юрисдикції.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Проте суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули та помилково розглянули справу в частині цих вимог у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадженням провадження у справі або залишенням без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченими статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: оскаржувані судові рішення в частині вимог, заявлених до ТОВ «Гадз-Агро», підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в зазначеній частині; а в іншій частині - залишенню без змін.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що розгляд справи в частині вимог до ТОВ «Гадз-Агро» віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду