ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 635/1408/24

1. Описова частина

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з Височанського селищного голови ОСОБА_3 на свою користь 750 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому діями і бездіяльністю відповідачів, якими порушено його права гарантовані частиною другою статті 34 Конституції України на отримання інформації про діяльність Оперативного штабу під час розгляду його інформаційних запитів від 08 квітня та від22 липня 2022 року; стягнути з посадової особи Височанської селищної ради ОСОБА_2 на свою користь 750 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої введенням його в оману під час прийняття його інформаційного запиту від 08 квітня 2022 року про діяльність Оперативного штабу та за свідоме знищення цього запиту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що, реалізуючи своє право, передбачене частиною другою статті 34 Конституції України, 08 квітня 2022 року він звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом про надання інформації у вигляді документа - Положення, яке регламентує діяльність Оперативного штабу з функціонування життєдіяльності в особливий період, що створений рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради. Після 8 години, в робочий час ради, він прийшов до будівлі Височанської селищної ради на вулиці Бульварній, 12 в селищі Високий, проте діловода на робочому місці не було, як йому згодом стало відомо, з підстав вирішення особистих питань. Працівник ради ОСОБА_2 відмовився прийняти його інформаційний запит, запевнивши, що він не має повноважень прийняти запит за відсутності діловода.

Зазначив, що потім ОСОБА_2 все ж погодився прийняти запит і розписався на його копії, але реєстрації цього документа не здійснив. Не отримавши відповіді на свій запит в установлений строк, він звернувся до діловода ради, однак його звернення не призвели до очікуваного результату. Щодо цього порушення він також звертався до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, після чого секретар селищної ради повідомила, що його запит не зареєстрували, тому й не було можливості сповістити про результат його розгляду. 22 липня 2022 року він повторно звернувся з інформаційним запитом, з відповіді на який він дізнався, що інформація про діяльність Оперативного штабу прихована. Згодом він отримав прийняте ОСОБА_3 розпорядження про створення секторів місцевого формування охорони громадського порядку Височанської селищної ради.

Вважає, що ОСОБА_2 умисно приховав його інформаційний запит від 08 квітня 2022 року, що також дає підстави для висновку про неправомірну бездіяльність селищного голови ОСОБА_3, який не організував належним чином роботу підконтрольної установи щодо належного прийняття і реєстрації звернень громадян, які подаються до Височанської селищної ради. Переконаний, що селищний голова мав особисту зацікавленість щодо того, щоб інформація про створений ним незаконний орган влади (охорону громадського порядку), що підконтрольний йому особисто і який він наділив певними правами, не набула публічного розголосу.

Щодо завдання йому відповідачами моральної шкоди зазначив, що Височанський селищний голова ОСОБА_3 як посадова особа місцевого самоврядування у громаді діяв неправомірно та всупереч вимогам Конституції України, унаслідок чого не виправдалися його (позивача) сподівання щодо отримання необхідної інформації, що призвело до повного розпачу та необхідності докладати додаткових зусиль для отримання інформації, тоді як ця інформація вже втрачає актуальність для нього. Унаслідок протиправної поведінки відповідачів він зазнав душевних страждань, його не допустили до процесів, у яких він міг би бути корисним суспільству на рівні територіальної громади.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Харківський районний суд Харківської області рішенням від 17 грудня 2024 року відмовив у позові.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що доводи позивача щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджуються об`єктивними даними, а саме: немає факту протиправної поведінки відповідачів; немає причинного зв`язку між протиправними діяннями відповідачів та завданою шкодою. Отже, відповідачі не вчинили жодних дій, які могли б спричинити негативні наслідки для позивача.

Харківський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, зроблені на основі наявних у справі доказів, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Наголосив, що у позові ОСОБА_1 навів лише оціночне судження щодо завдання йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що він не погоджується з результатами розгляду його запиту. Водночас він не конкретизував, у чому саме виразилася завдана йому моральна шкода, не надав належних і допустимих доказів того, що цю шкоду завдали відповідачі.

У липні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційну скаргу мотивував тим, що за наявності порушеного права, особа, яка його порушила, має довести правомірність своїх дій та відсутність вини у цьому. За наявності протиправності дій (бездіяльності) моральна шкода підлягає відшкодуванню, а суд з урахуванням вимог розумності та справедливості має вирішити питання про розмір відшкодування.

Вважає, що він довів протиправність дій відповідачів та факт завдання йому у зв`язку із цим моральної шкоди. Водночас суди дійшли помилкового висновку про відмову в позові у зв`язку з недоведеністю, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, зокрема доповідь ОСОБА_3 , у якій він визнав, що ОСОБА_2 втратою інформаційного запиту порушив його (позивача) право на інформацію.

Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції.

01 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 08 квітня 2022 року він звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом, у якому, зокрема, просив надати йому положення, яке регламентує діяльність Оперативного штабу з функціонування життєдіяльності в особливий період, що створений за рішенням комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради.

Листом від 08 липня 2022 року Височанська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила ОСОБА_1 , що вона розглянула лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22 червня 2022 року № 15058.4/Р-7559.3/22/30.1, що надійшов до селищної ради 05 липня 2022 року стосовно заяви ОСОБА_1 від 07 червня 2022 року про стверджуване ним порушення Височанською селищною радою права на інформацію через неотримання від ради відповіді на його п`ять запитів від 08 квітня 2022 року. За результатами розгляду цього листа повідомлено, що в Журналі реєстрації інформаційних запитів, які надходять до Височанської селищної ради, отримання п`яти запитів ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року не зафіксовано, тому надати запитувані відповіді з копіями відповідних документів не є можливим. З метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на інформацію рада просила повідомити вхідні номери цих запитів.

22 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Височанської селищної ради з аналогічним інформаційним запитом.

Листом від 24 липня 2022 року Височанська селищна рада повідомила ОСОБА_1 , що запитувана ним інформація буде надана після скасування правового режиму воєнного стану.

Листом від 25 серпня 2023 року Височанська селищна рада розглянула інформаційний запит ОСОБА_1 від 22 серпня 2023 року вх. № 112/03-11 та повідомила, що у структурі апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів немає посади «землевпорядник», тому немає можливості надати його (землевпорядника) посадові обов`язки.

Листом від 16 жовтня 2023 року Височанська селищна рада надіслала ОСОБА_1 копію розпорядження Височанського селищного голови від 14 травня 2018 року № 23/04-01 «Про прийняття на посаду спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 ».

Листом від 16 жовтня 2023 року у відповідь на запит ОСОБА_1 . Височанська селищна рада поінформувала, що ОСОБА_2 призначений на посаду спеціаліста 1 категорії. Відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 07 листопада 2019 року № 203-19, кваліфікаційні вимоги для посади спеціаліста 1 категорії не передбачають наявності кваліфікаційного сертифіката.

15 грудня 2023 року ОСОБА_1 , на його запит від 11 грудня 2023 року стосовно документа, що посвідчує складення ОСОБА_2 іспиту, надали копію протоколу № 7 засідання конкурсної комісії Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 10 травня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 333/9154/23, провадження № 61-137св26).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, провадження № 61-6922св23; від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21, провадження № 61-6090св23).

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив стягнути з Височанського селищного голови ОСОБА_3 на свою користь 750 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та стягнути з посадової особи Височанської селищної ради ОСОБА_2 на свою користь 750 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Водночас відповідальною за шкоду, завдану посадовими особами органу місцевого самоврядування (в разі доведення), є Височанська селищна рада (частина перша статті 1174 ЦК України).

Тобто позивач пред`явив позов до відповідачів - фізичних осіб, однак моральну шкоду просив стягнути з посадових осіб Височанської селищної ради.

Суди попередніх інстанцій на зазначене достатньої уваги не звернули та відмовили у задоволенні позову не з підстави пред`явлення його до неналежного відповідача, а через його недоведеність.

З огляду на наведене в цілому правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову, однак відмовити слід з інших мотивів, ніж зазначили суди попередніх інстанцій.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині мотивів відмови у позові з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду