ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 499/1196/20

21 травня 2024 року МПП «Одеса-Бласко» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. (далі ? приватний виконавець) у справі за позовом ОСОБА_1 до МПП «Фірми «Одеса-Бласко» про стягнення збитків.

Скарга обґрунтована тим, що в провадженні приватного виконавця перебували виконавчі провадження НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 об`єднані в зведене виконавче провадження № НОМЕР_1; приватний виконавець встановив, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме: майновий комплекс «Іванівський вино-консервний завод», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121585100:02:001:0007, площею 0,9710 га, цільове призначення - для обслуговування виробничих будівель вино-консервного заводу (далі також - майно, підприємство); у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватний виконавець 01 березня 2023 року прийняв постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Опис майна проведено за відсутності боржника та без безпосереднього входу на територію підприємства.

Приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» задля визначення ринкової вартості майна? яке виготовило Звіт про незалежну оцінку майна від 15 березня 2023 року з датою оцінки 07 березня 2023 року (далі також - Звіт). Оцінка визначення ринкової вартості підприємства проведена без безпосереднього дослідження об`єкта оцінки, а лише за наявними документами. Оцінювач не зазначив відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, через нездійснення особистого огляду підприємства.

Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту. Однак, такі документи МПП «Одеса-Бласко» направлені не були. Про вказану оцінку боржнику стало відомо лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 30 квітня 2024 року.

МПП «Одеса-Бласко» просило суд:

визнати неправомірними дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснене на підставі Звіту, який складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» щодо нерухомого майна боржника;

визнати недійсною оцінку нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 19 вересня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець 19 квітня 2023 року направив сторонам виконавчого провадження копію Звіту, що підтверджується повідомленням, списком. На спростування вказаних обставин не надано будь яких доказів.

Боржник повинен був з розумним інтервалом цікавитися ходом виконавчого провадження та отримувати від приватного виконавця відповідні документи і відомості протягом розумного строку, а в разі неотримання жодних документів протягом тривалого часу не був позбавлений права подавати заяви, клопотання для отримання документів виконавчого провадження. З огляду на наведене є непереконливим, що боржник починаючи з дати накладення 21 грудня 2022 року арешту на майно до дати закінчення 29 квітня 2024 року виконавчого провадження не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження й не був обізнаний щодо виконання Звіту, складання акта про реалізацію арештованого майна від 07 червня 2023 року, постанови від 22 січня 2024 року про скасування арешту на майно, а також не цікавився обставинами виконавчого провадження.

Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника. Водночас, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Скаржник не був позбавлений можливості замовити незалежну оцінку, подати приватному виконавцю заяву про рецензування звіту в разі порушення приватним виконавцем процедури визначення вартості майна та його оцінки, або надати належні докази заниження такої оцінки чи порушення методики її проведення. Проте скаржник не підтвердив вчинення таких дій. Одночасно матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржник не подавав жодних заяв, клопотань.

Твердження представника скаржника про те, що проведення оцінки без огляду майна є неможливим, не є тією достатньою підставою, яка за викладених обставин (не подання доказів на підтвердження заниження вартості майна боржника, порушення методики її проведення, звернення з заявою про рецензування звіту) може бути причиною для обов`язкового скасування Звіту. Тому скаржник не довів належними та допустимими доказами те, що вартість майна, визначена у Звіті, є заниженою, порівняно із ринковою. Такі висновки, узгоджуються з правовою позицією, яку виклав Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року в справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року в справі

№ 2-1160/11; від 10 серпня 2022 року в справі № 2-2262/12; від 27 серпня 2020 року в справі № 295/11078/14-ц; від 08 грудня 2022 року в справі № 360/694/21; від 07 лютого 2024 року в справі № 755/17143/21.

Аргументи учасників справи

16 липня 2025 року засобами поштового зв`язку МПП «Фірма «Одеса-Бласко» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оцінку визначення ринкової вартості об`єкту оцінювачем було проведено без безпосереднього дослідження об`єкта, оцінки, а лише за наявними документами від 2010 року, фотографіями зовнішнього вигляду та описом, вчиненим приватним виконавцем на підставі тих ж даних від 2010 року. Крім того, оцінювачем не зазначено відповідних пояснень та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки через не здійснення особистого огляду об`єкту оцінки.

Посилається на постанови Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі 211/2171/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, у справі № 753/3055/18 від 07 квітня 2021 року, від 16 лютого 2023 року у cправі № 911/1850/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 619/4981/13, в яких при оскарженні дій виконавця зроблено висновки, що недотримання самим оцінювачем порядку визначення вартості майна боржника згідно із вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема в частині належного ознайомлення оцінювача з об`єктом оцінки, є підставою визнання таких дій неправомірними, а звіту про оцінку недійсним.

Матеріали зведеного виконавчого провадження містять супровідні листи щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця та інших документів, зокрема Звіту, однак дані документи МПП «Фірма «Одеса-Бласко» направлені не були. В додатках до письмових пояснень приватного виконавця від 20 червня 2024 року наявний список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500, що на його думку та на думку судів підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт боржнику. Натомість, виходячи з зазначеного списку, маса відправлення дорівнює 26 г, що спростовує доводи приватного виконавця, адже даний звіт містить в собі 50 сторінок, що підтверджує факт неотримання звіту скаржником, адже конверт з 7-8 аркушами всередині має масу приблизно 38 гр згідно з квитанцій AT «УкрПошти», отже звіт має вагу 1,5 - 2 кг, що як, наслідок, позбавило МПП «Одеса-Бласко» права його рецензування. Всі ці доводи взагалі не взяті до уваги судами.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 липня 2026 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду .

Фактичні обставини

Суди встановили, що приватний виконавець постановою від 20 грудня 2022 року відкрив виконавче провадження НОМЕР_7 щодо стягнення з МПП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 збитків за період з 23 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року, заподіяні несплатою боргу, які складаються з інфляційних втрат на суму 210 956,32 грн, трьох процентів річних на суму 98 646,00 грн, у загальному розмірі 309 602,32 грн, а також судовий збір у розмірі 1 635,36.

Приватний виконавець постановою від 21 грудня 2022 року наклав арешт на майно, яке належить МПП «Одеса-Бласко».

Приватний виконавець постановою від 02 лютого 2023 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення з МПП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 основного боргу у сумі 532 876,70 грн, втрат від інфляції за період з 01 березня 2006 року по 01 жовтня 2010 року в розмірі 459 872,09 грн, трьох відсотків річних від суми основного боргу за період з 15 жовтня 2005 року по 01 січня 2011 року у сумі 78 145,29 грн, сплачені судові витрати у сумі 1 730,00 грн, а всього 1 072 624,58 грн.

Приватний виконавець постановою від 02 лютого 2023 року відкрив виконавче провадження НОМЕР_6 щодо стягнення з МПП «Одеса-Бласко» на користь ОСОБА_1 збитків за період з листопада 2011 року по 22 березня 2013 року, заподіяних несплатою боргу, які складаються з інфляційних втрат на суму 16 089,36 грн, трьох відсотків річних на суму 447 166,09 грн, а всього на загальну суму в розмірі 63 255,45 грн.

Приватний виконавець постановою від 02 березня 2023 року об`єднав виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження.

02 березня 2023 року стягувач подав клопотання, яким повідомив, що між ним та МПП «Одеса-Бласко» не досягнута згода стосовно визначення вартості майна.

Приватний виконавець постановою від 07 березня 2023 року призначив ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» для визначення ринкової вартості майна.

ТОВ «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада» виконало 15 березня 2023 року Звіт, який діє до 07 вересня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість майна становить 1 697 864,00 грн.

19 квітня 2023 року приватний виконавець направив МПП «Одеса-Бласко» копію Звіту, що підтверджує список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500.

07 червня 2023 року приватний виконавець склав акт про реалізацію арештованого майна.

22 січня 2024 року приватний виконавець скасував арешт, накладений на майно.

Приватний виконавець постановою від 29 квітня 2024 року закінчив виконавче провадження.

Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей, що боржник подавав будь-які заяви, клопотання.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду скарги судами) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна (частини перша, четверта статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців (див. пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19).

Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) вказано, що «суд зробив обґрунтований висновок про визнання недійсною оцінки нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, проведеної ТОВ «Закарпатська ТЗБ» у межах процедури виконавчого провадження, з огляду на розбіжність у визначенні орієнтованої вартості зазначеного майна і з метою недопущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 757/10816/20 вказано, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/10956/15 (провадження № 12-74гс21) вказано, що «в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця. Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 755/17143/21 вказано, що «пунктом 56 Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки). Установивши відсутність у діях приватного виконавця порушення норм законодавства України, оскільки вчинені ним заходи щодо винесення постанови є законними, своєчасними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що вартість квартири, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги. З огляду на вказане, є необґрунтовані аргументи касаційної скарги про те, що оцінка вартості квартири є значно заниженою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 зазначено, що «відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги, проте не врахував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Оскільки ОСОБА_1 при розгляді його скарги в суді першої інстанції не надав належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна, впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

при вирішенні вимог скарги суди врахували, що 19 квітня 2023 року приватний виконавець направив МПП «Одеса-Бласко» висновок до Звіту, що підтверджується супровідним листом та списком згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек-номером 0504560576500 (т. 1, а. с. 91, 150); МПП «Одеса-Бласко» не подавало виконавцю заперечення щодо Звіту, жодних заяв, клопотань, тому рецензування Звіту не проводилось. МПП «Одеса-Бласко» не надало до суду доказів недостовірності та необ`єктивності звіту про оцінку майна, його невідповідності вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, рецензування звіту;

колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що наданий виконавцем список згрупованих відправлень від 19 квітня 2023 року за трек номером 0504560576500 не підтверджує, що приватний виконавець направив Звіт, виходячи з його обсягу та ймовірної ваги, що позбавило МПП «Одеса-Бласко» права його рецензування, оскільки за вимогами частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок повідомити сторони про результати визначення вартості чи оцінки майна, а не направити саме звіт про оцінку. При цьому сторони виконавчого провадження у разі якщо не згодні з результатами оцінки майна мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та оскаржити їх в судовому порядку. Заявник не спростував, що з повідомленням приватного виконавця від 19 квітня 2023 року за трек-номером 0504560576500 ним було отримано іншу кореспонденцією, а не повідомлення про результати оцінки майна;

обґрунтованим є висновок судів, що сама лише обставина, що проведення оцінки майна здійснено без огляду приміщення оцінювачем, не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника, оскільки МПП «Одеса-Бласко» не надано суду доказів на підтвердження того, що проведена оцінка майна є необ`єктивною (не відповідає дійсній вартості нерухомого майна);

оскільки МПП «Одеса-Бласко» при розгляді скарги не надало належних доказів недостовірності Звіту, впливу недоліків проведення огляду об`єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги, поданої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного касаційний суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, в яких при оскарженні дій виконавця аналізувалося також дотримання самим оцінювачем порядку визначення вартості майна боржника згідно із вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема, в частині належного ознайомлення оцінювача з об`єктом оцінки, оскільки такі висновки зроблені при встановленні факту порушеного права боржника або ж у випадку ненадання оцінки відповідним доводам заявника.

Зокрема, у справі 211/2171/15-ц (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2019 року) встановлено, що у Звіті про незалежну оцінку майна домоволодіння оцінювач вказав на проведення обстеження об`єкта оцінки, надав характеристику фізичного стану об`єкта оцінки і зазначив відомості щодо внутрішнього оздоблення об`єкту, проте зі Звіту про експертно-грошову оцінку земельних ділянок встановлено, що оцінювачем візуальний огляд об`єкту оцінки не проводився, дані отримані зі слів замовника. Верховний Суд послався на встановлені обставини того, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання оцінювачем необхідної та достовірної інформації про майно (будинок та земельні ділянки) для проведення оцінки; в звіті про незалежну оцінку не наведено відповідних пояснень про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду.

У постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10 Верховний Суд погодився із судами, що експертна оцінка є необ`єктивною, а недотриманням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» вплинуло на достовірність оцінки.

У справі № 917/628/17 (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року) встановлено, що відповідач не погодився із оцінкою майна та надав інші звіти про незалежну оцінку майна, згідно з якими ринкова вартість об`єкта оцінки є суттєво вищою; посилання у звіті на те, що огляд об`єкта оцінки відбувався в присутності представників власника не відповідають дійсності, чого приватний виконавець не спростував і протилежного не довів.

У справі № 753/3055/18 (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року) касаційний суд направив справу на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені доводи апеляційної скарги, від яких залежить правильність вирішення спору.

У постанові від 16 лютого 2023 року у cправі № 911/1850/18 Верховний Суд зазначив, що у справах, на які посилається скаржник, висновки Верховного Суду зроблені за інших фактичних обставин, а саме при неналежному огляді оцінювачем об`єкта оцінки або без такого огляду взагалі, у той час як у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив факт особистого огляду оцінювачем нерухомого майна, однак до моменту винесення приватним виконавцем відповідної постанови про залучення у ВП суб`єкта оціночної діяльності. Доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до незгоди з такими висновками, спроби переоцінити докази та встановлені на їх підставі обставини, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У справі № 619/4981/13 (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року) касаційний суд направив справу на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції, зосередившись на з`ясуванні протиправності чи правомірності дій саме виконавця, не з`ясував та не надав оцінки доводам щодо порушення спеціального законодавства оцінювачем під час проведення оцінки, фактично не здійснив належного апеляційного перегляду справи в цій частині, а у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду