ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/2345/24

1.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 позовні вимоги про стягнення коштів задоволено частково. Водночас постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 202 703 396,69 грн повністю задоволено, а також стягнуто з відповідача 72 518,68 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

1.2 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 видано відповідні накази від 18.03.2025.

1.3 Відповідач приступив частково до виконання рішення суду. При цьому ухвалою від 01.04.2025 заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволено частково, постановлено розстрочити виконання постанови про стягнення коштів строком на 10 (десять) місяців за відповідним графіком.

1.4 Після цього відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просив: визнати дії державного виконавця відділу щодо відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 від 01.04.2025 та НОМЕР_2 від 01.04.2025 неправомірними й відповідно скасувати ці постанови; скасувати постанову про арешт коштів від 01.04.2025 № НОМЕР_1; зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу усунути порушення (поновити порушене право скаржника) на вільне розпорядження грошовими коштами; зобов`язати державного виконавця повернути на рахунок ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" передчасно стягнуті кошти в сумі 6 502 460,96 грн; зобов`язати державного виконавця повідомити господарський суд і відповідача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

1.5 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2025, скаргу відповідача повністю задоволено. Однак постановою Верховного Суду від 09.03.2026 ці судові рішення скасовано, а в задоволенні скарги - відмовлено.

1.6 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" звернулося повторно із скаргою (від 27.03.2026 вх. № 14380/25) на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просило:

- прийняти до розгляду скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича та задовольнити її;

- визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 від 19.03.2026 та № НОМЕР_2 від 19.03.2026 неправомірними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 01.04.2025 (фактично прийнято 19.03.2026) винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 01.04.2025 (фактично прийнято 19.03.2026) винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення (поновити порушене право скаржника) шляхом виключення ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" ідентифікаційний код 42086719 з реєстру боржників за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1, № НОМЕР_2;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича повідомити Господарський суд Дніпропетровської області і ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

2.1 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026, скаргу відповідача повністю задоволено.

2.2 Суд виходив з того, що після скасування Верховним Судом 09.03.2026 постанови та ухвали судів попередніх інстанцій й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні скарги, державний виконавець повинен був на виконання вимог статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" відновити виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а не відкривати виконавчі провадження без наявності виконавчих документів та заяви стягувача.

3.1 У касаційній скарзі відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні скарги.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували: пункт 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", який регулює повернення виконавчого документа без прийняття до виконання; пункт 5 частини 1 та частину 2 статті 39 цього Закону, які визначають підстави та порядок закінчення виконавчого провадження; частини 1 та 2 статті 41 цього Закону, що встановлюють порядок відновлення виконавчого провадження та повторного пред`явлення виконавчого документа.

3.3 Скаржник зазначив, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить спеціального правового механізму, який визначав би порядок дій державного виконавця у разі скасування Верховним Судом судових рішень, що були підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 цього Закону, а також для скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

3.4 При цьому вказав, що цей Закон, Інструкція з організації примусового виконання рішень та функціональні можливості автоматизованої системи виконавчого провадження не передбачають спеціального механізму відновлення юридичної сили постанов державного виконавця, скасованих на виконання судового рішення, яке надалі втратило законну силу.

3.5 У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки пункт 9 частини 4 статті 4 цього Закону передбачає саме повернення виконавчого документу стягувачу з правом повторного пред`явлення. Так як виконавчий документ у будь-якому з вказаних випадків повертається стягувачу, то і процес відновлення виконавчого провадження унормовано лише статтею 41 цього Закону, без його ширшого тлумачення.

3.6 Відповідач вказав, що державний виконавець відкрив виконавче провадження 19.03.2026 і цього ж дня йому повідомлено про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, проте закінчив виконавче провадження лише 02.04.2026 (після закінчення строку на оскарження постанов), що стало причиною звернення боржника до суду зі скаргою.

4. Мотивувальна частина

4.1 Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

4.2 Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

4.3 Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.4 При цьому відповідно до наведених норм закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду як кожне окреме рішення, дію чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, так і сукупність певних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які на думку скаржника порушують його права, свободи чи інтереси.

4.5 Втім, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків (постанова Верховного Суду від 14.10.2024 у справі № 910/10222/22).

4.6 Оскільки завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, у свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18).

4.7 Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 1404-VIII виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, тому має бути наведено правові підстави та обґрунтовано порушення прав з огляду на обов`язковість виконання судових рішень.

4.8 У справі, що розглядається, склалася ситуація таким чином, що виконавчі дії виконавця щодо відкриття 01.04.2025 виконавчого провадження були визнані такими, що не порушують вимоги законодавства, а тому Верховний Суд постановою від 09.03.2026 скасував протилежні судові рішення судів попередніх інстанцій, котрі вже були виконані державним виконавцем.

4.9 Після ухвалення постанови Верховним Судом від 09.03.2026 та на виконання постанови заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.03.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження державний виконавець вчинив дії щодо продовження примусового виконання судового рішення.

4.10 За висновками судів попередніх інстанцій державний виконавець неправильно застосував повноваження, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а саме - статтею 41 цього Закону (у редакції станом на 19.06.2026), оскільки мав відновити виконавче провадження.

4.11 Положенням вказаної статті врегульовано, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина 1).

4.12 Однак положення наведеної статті не є застосовними, оскільки наведені у цій статті обставини (закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку) не мали місце у цій ситуації, що склалася на стадії примусового виконання судового рішення.

4.13 Колегія суддів зазначає, що із дій державного виконавця щодо продовження примусового виконання судового рішення не вбачається його неправомірності, натомість відповідач своїми діями намагається спонукати суд у позапроцесуальний спосіб переглянути постанову Верховного Суду від 09.03.2026 у цій справі, відповідно до якої державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, визначеному як виконавчим документом, так і положенням чинного законодавства.

4.14 За наявності сумнівів щодо правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

4.15 Більш того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 визнано такими, що не підлягають виконанню накази від 18.03.2025 про стягнення 202 703 396,69 грн за результатами задоволення позову та 72 518,68 грн судового збору за подання апеляційної скарги. За змістом вказаної ухвали боржник повністю виконав судове рішення.

4.16 Відповідач у скарзі на дії державного виконавця вказував на те, що порушено його право на належну правову процедуру на стадії примусового виконання судового рішення, однак, у зв`язку з обставинами встановленими у судових рішеннях, які набрали законної сили, саме відповідач у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання є особою винною як у виникненні судового спору, так і мав сплатити надані позивачем послуги з передачі електричної енергії.

4.17 Отже, визнання у цьому випадку судами попередніх інстанцій неправомірності дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке вже було закінчене на момент постановлення оскарженої ухвали, не поновило будь-якого порушеного права скаржника, а зумовило лише настання наслідків щодо установлення юридичних фактів, що не відповідає меті захисту порушеного права в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 910/15184/21 (910/4519/21)).

4.18 Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України.

4.19 За положенням частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.20 За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги відповідача. Тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

4.21 При цьому колегія суддів з урахуванням наведеного зазначає про відсутність правових підстав для формування висновку Верховного Суду у цій справі, про що просив скаржник у своїй касаційній скарзі.

4.22 Ця постанова ухвалена Верховним Судом у розумні строки після виходу з відпустки суддів зі складу колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,