ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 546/1174/24

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Решетилівської міської ради про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких умов у Решетилівській державній нотаріальній конторі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заявою згідно зі статтею 1261 ЦК України відкрита спадкова справа за № 393/2009. Інші спадкоємці відсутні. В подальшому спадщину за заповітом (на земельну ділянку площею 3,9392 га згідно з державним актом І-ПЛ № 007944) прийняла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за законом ? безпосередньо позивач (на земельну ділянку площею 1,7248 га).

Разом з тим в подальшому, під час проведення інвентаризації документів за місцем проживання батьків, позивачем віднайдена копія статуту СФГ «Ромашкове», засновником якого був його покійний батько. Головним управлінням статистики у Полтавській області наданий лист від 28 серпня 2024 року, в якому повідомлено, що станом на 27 серпня 2024 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ, ЄДР) значиться: СФГ «Ромашкове», ідентифікаційний код - НОМЕР_2; адреса місцезнаходження: 38413, Полтавська обл., Решетилівський р-н, с-ще Покровське, вул. Леніна, буд. 12А; дата первинної реєстрації - 23 червня 1999 року. Інформація про припинення відсутня.

З огляду на норми діючого законодавства України позивач звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника/власника СФГ «Ромашкове» після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т. М. 06 листопада 2024 року видано постанову № 833/02-31 «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії», якою у видачі запитуваного свідоцтва відмовлено. В обґрунтування постанови зазначено, що реєстрація господарства в ЄДРПОУ відсутня. Відповідно до статуту господарства - статутний капітал відсутній. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права оренди за участю СФГ «Ромашкове» з кодом НОМЕР_2 не виявлено. Нотаріус прийшов до висновку, що надані документи не надають безспірності при оформленні спадщини і дане питання має вирішуватись в судовому порядку.

Просив суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 майнові права засновника селянського (фермерського) господарства «Ромашкове» (ідентифікаційний код - НОМЕР_2; адреса місцезнаходження: 38413, Полтавська обл., Решетилівський р-н, с-ще Покровське, вул. Леніна, буд. 12А).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що саме засновник СФГ «Ромашкове» ОСОБА_2 як його голова мав здійснити дії щодо відповідної реєстрації СФГ «Ромашкове» у встановленому законодавством порядку. Разом з цим, ним таких дій вчинено не було. СФГ «Ромашкове» зобов`язане було подавати протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання головою СФГ «Ромашкове» зазначених обов`язків.

Позивачем не надано доказів того, що СФГ «Ромашкове» дійсно виробляло товарну сільськогосподарську продукцію, займалося її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку, мало земельні ділянки, надані йому для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Здійснення господарської діяльності СФГ «Ромашкове» є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Отже, відсутність офіційного підтвердження в СФГ «Ромашкове» статусу юридичної особи шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено існування на момент смерті ОСОБА_2 зареєстрованого СФГ «Ромашкове» в установленому законом порядку, жодних доказів продовження здійснення господарської діяльності, дотримання процедур надання звітів та сплати податків. Таким чином, засновник СФГ «Ромашкове» ОСОБА_2 своїми конклюдентними діями виявив своє волевиявлення щодо припинення господарської діяльності заснованого ним СФГ. Отже, на момент смерті засновника СФГ «Ромашкове», цього господарства як юридичної особи не існувало, а тому не існувало і корпоративних прав, які після смерті засновника переходять до спадкоємців.

Аргументи учасників справи

24 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Павлюк І. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення з ухваленням нового рішенян про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу в порядку, визначеному частиною третьою статті 17 Закону 755-IV, на цей час не проведена. При цьому, факт проведення державної реєстрації СФГ «Ромашкове» до 2004 року встановлено судом.

Суд, посилавшись на частину сьому статті 19, частину четверту статті 25 та пункт 2 Прикінцевих положень Закону України № 755-IV (в редакції, чинній на час його прийняття), не врахував, що указані норми не містять обов`язку юридичної особи, створеної до 2004 року, здійснити внесення відомостей про таку до ЄДР у відповідності до Закону України № 755-IV. Більше того, не встановлено жодної відповідальності за не вчинення таких дій та про припинення юридичної особи.

Діючим законодавством України визначено чіткі підстави та порядок припинення юридичної особи. При цьому, законодавець не передбачає можливості припинення юридичної особи у зв`язку з вчиненням засновником конклюдентних дій, спрямованих на волевиявлення щодо припинення господарської діяльності.

Для припинення юридичної особи законодавець чітко визначив про необхідність прийнятті засновником юридичної особи відповідного рішення та дотримання встановленої процедури. Тобто, твердження судів про припинення СФГ «Ромашкове» шляхом вчинення конклюдентних дій є безпідставними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

Суд апеляційної інстанції визначив, що кінцевий строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, закінчився 03 березня 2012 року та послався на Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру», який набрав чинності 25 квітня 2014 року. Разом з тим, судом не враховано, що батько позивача (спадкодавець) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до закінчення цього строку.

Відповідачем у справі є Решетилівська міська рада Полтавської області, яка фактично не заперечувала з приводу позовних вимог та не надавала до суду доказів припинення діяльності СФГ «Ромашкове».

Суд першої інстанції мав право самостійно витребувати відповідні докази, чого зроблено не було. Навіть при умові несплати податків для юридичної особи можуть настати наслідки виключно у формі штрафних санкцій, а не припинення діяльності. Тобто, включення судами указаних обставин як таких, що входять в предмет доказування, є безпідставним та протиправним. Тому твердження судів про неіснування СФГ «Ромашкове» як юридичної особи на момент смерті спадкодавця не відповідають доказами, наявним в матеріалах справи, та базуються на вільному трактуванні судами чітких, імперативних норм діючого законодавства України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частинидругої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні; справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що батьком ОСОБА_1 був ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до копії статуту СФГ «Ромашкове» - ОСОБА_2 (скорочене найменування - СФГ ОСОБА_2), воно створено з метою отримання законного прибутку шляхом виконання поставлених перед собою завдань (пункт 1). Місце знаходження СФГ - Україна, Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Жовтневе (пункт 2.3.). Засновником є ОСОБА_2 (пункт 2.4). СФГ ОСОБА_2 є юридичною особою по Українському законодавству (пункт 4). Статутом передбачені цілі і завдання СФГ, його права та обов`язки, права та обов`язки його засновника, порядок здійснення управління, та ін.

Статут СФГ ОСОБА_2 зареєстровано в Решетилівській районній раді народних депутатів, свідоцтво № 127. Дійсність підпису голови СФГ «ОСОБА_2» ОСОБА_2 на статуті 23 червня 1999 року посвідчено державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т. М.

Відповідно до листа Головного управління статистики у Полтавській області № 032-19/230-24 від 28 серпня 2024 року назва господарства значиться «Фермерське господарство «Ромашкове», ідентифікаційний код 303330396, дата первинної реєстрації - 23 вересня 1999 року.

Відповідно до копії реєстраційної картки суб`єкта підприємницької діяльності про державну реєстрацію - перереєстрацію СФГ «Ромашкове» - голова СФГ ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2, місцезнаходження - Полтавська обл., Решетилівський р-н, с. Жовтневе, керівник та засновник- ОСОБА_2 , орган державної реєстрації - Решетилівська районна рада, дата - 23 червня 1999 року, номер реєстраційної справи - 127.

03 листопада 2009 року державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т. М. почато спадкову справу № 393/2009 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Із матеріалів спадкової справи № 393/2009 вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав до дня смерті разом з ОСОБА_1 (сином), ОСОБА_4 (невісткою) та ОСОБА_3 (онукою).

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 06 листопада 2024 року, останній звертався до Решетилівської державної нотаріальної контори з заявою у якій просив вирішити питання щодо можливості оформити на його ім`я спадщини на статутний капітал СФГ «Ромашкове» або надати постанову про відмову.

Постановою державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори № 833/02-31 від 06 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на статутний капітал СФГ «Ромашкове» після померлого ОСОБА_2 . Зазначено, що реєстрація господарства в ЄДР відсутня. Відповідно до статуту господарства - статутний капітал відсутній. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права оренди за участю ФГ «Ромашкове» з кодом НОМЕР_2 не виявлено. Нотаріус дійшов висновку, що надані документи не надають безспірності при оформленні спадщини і указане питання має вирішуватись в судовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 973-IV успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано:

«62. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

63. У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі».

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору. Натомість відомості про осіб, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII). Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР. До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Аналогічні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19 (провадження № 11-118апп20).

Відповідно до статті 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що батьком позивача ОСОБА_1 був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 був засновником СФГ «ОСОБА_2», ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата первинної реєстрації - 23 вересня 1999 року; відповідно до статуту господарства - статутний капітал відсутній; постановою державного нотаріуса від 06 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на СФГ «Ромашкове» після померлого ОСОБА_2 , оскільки реєстрація господарства в ЄДР відсутня, а надані документи не надають безспірності при оформленні спадщини;

суди не врахували, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства, зокрема прав засновника. Таке право не є таким, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, тому входить до складу спадщини. При вирішенні таких справ обставини щодо майнового стану та порядку здійснення діяльності таким господарством не є предметом доказування, оскільки не мають значення для справи;

суди не звернули уваги, що Законом № 755-IV та подальшими змінами до нього було передбачено обов`язок юридичних осіб, які створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР, наслідки щодо недійсності свідоцтв старого зразка після спливу встановленого строку. Проте законодавством не було передбачено такого наслідку як припинення юридичної особи через невиконання вказаної вимоги щодо відповідного підтвердження державної реєстрації в ЄДР, а статті 104 ЦК України та 33 Закону № 755-IV встановлюють вичерпний перелік підстав припинення юридичної особи;

тому суди зробили помилкові висновки, що СФГ «Ромашкове» господарської діяльності не здійснювало, а ОСОБА_2 як засновник СФГ «Ромашкове» за життя не вчинив дій з метою підтвердження статусу юридичної особи у визначеній державою формі шляхом реалізації цього права після 2004 року, останній своїми конклюдентними діями здійснив волевиявлення щодо припинення господарської діяльності заснованого ним фермерського господарства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 прав засновника СФГ «Ромашкове» та всіх обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановили.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду