ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/7517/22

(1) Вступ

1. Обслуговуючий кооператив звернувся до суду з вимогою до інвестора про визнання недійсним договору про сплату пайових внесків. Стверджував, що від імені позивача в особі голови кооперативу невстановлені особи підписали з інвестором цей договір, акт прийому-передачі паркомісця, а також довідку про сплату інвестором у повному обсязі пайових внесків. Тому з метою попередити претензії з боку третьої особи, яка зареєструвала за собою право власності на паркомісце, обслуговуючий кооператив звернувся з вказаним позовом до суду.

2. Суд першої інстанцій відмовив у задоволенні вимоги, оскільки позивач не довів як цей договір порушує його права й інтереси, якщо право власності на паркомісце зареєстроване за третьою особою. Апеляційний суд скасував це рішення й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував тим, що волевиявлення кооперативу на укладення договору не було, сторони не погодили його істотні умови, а наявність договору може зумовити матеріальні претензії особи, яка зареєструвала за собою право власності на паркомісце, до позивача.

3. Відповідач із постановою апеляційного суду не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що чинне законодавство не передбачає ініціювання справи про визнання недійсним договору для попередження його наслідків у майбутньому, права кооперативу цей договір не порушує, а обраний спосіб захисту є неефективним.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є підстави для визнання недійсним договору, якщо станом на момент його укладення права й інтереси позивача не були порушеними, невизнаними або оспорюваними. Відповідь на це питання - негативна.

(2) Зміст позовної заяви

5. У червні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом. Просив визнати недійсним договір № 14 про сплату пайових внесків, який позивач уклав із відповідачем 12 квітня 2017 року (далі - договір). Мотивував так:

5.1. 24 жовтня 2019 року під час підготовки та подання до Міністерства юстиції України спільної з третьою особою скарги на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які зареєстрували права на об`єкти нерухомості, позивачеві стало відомо, що 12 квітня 2017 року невстановлені особи від імені голови обслуговуючого кооперативу Корнієнко Н. О. (дівоче прізвище - Дзюба; далі - голова кооперативу) підписали з відповідачем договір.

5.2. Згідно з умовами договору позивач зобов`язався організувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом і вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасників та інших асоційованих членів кооперативу, здати його в експлуатацію, передати учаснику обумовлене договором нежитлове приміщення (паркомісце) в об`єкті будівництва, і всі документи, необхідні для реєстрації права власності на таке приміщення, а учасник зобов`язався сплатити позивачеві внески у розмірах і в порядку, встановлених договором та додатками до нього.

5.3. Позивачеві стало відомо, що невстановлені особи від імені голови кооперативу видали відповідачу довідку за вих. № 12/04/2017 від 12 квітня 2017 року. Згідно з нею відповідач за умовами договору зробив внески у повному обсязі.

5.4. Також стало відомо, що є акт прийому-передачі від 6 березня 2019 року, який відповідач згідно з договором підписав із невстановленими особами від імені голови кооперативу.

5.5. 9 лютого 2022 року за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація про вчинення кримінального правопорушення та розпочате досудове слідство у кримінальному провадженні. У матеріалах цього кримінального провадження є допит голови кооперативу, яка зазначила, що договір підписаний за допомогою факсиміле (відбитком її підпису), вона договір не підписувала, хто міг його підписати від її імені, не знає; їй також невідомо, хто від її імені підписав довідку про сплату внесків від 12 квітня 2017 року № 12/04/2017 й акт прийому-передачі від 6 березня 2019 року.

5.6. На час подання позову право власності на паркомісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 (далі - паркомісце НОМЕР_1), зареєстроване за третьою особою. Наявність договору може зумовити матеріальні претензії третьої особи до позивача в майбутньому.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

6. 21 листопада 2023 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував так:

6.1. Оскільки право власності на нерухоме майно, зазначене у договорі, зареєстроване не за відповідачем, а за третьою особою, позивач не довів як його права й інтереси порушені договором, і як визнання недійсним останнього захистить і відновить майнові права позивача.

6.2. Чинне законодавство встановлює інший спосіб вирішення спору власника майна з особою, яка вважає себе таким власником.

6.3. Оскільки підстав для задоволення позову немає, позовна давність незастосовна.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

7. 1 квітня 2025 року Одеський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував так:

7.1. Згідно з умовами договору позивач має певні зобов`язання перед відповідачем на випадок порушення умов договору. Останній укладений із порушенням норм матеріального права, оскільки спричиняє виникнення необґрунтованих зобов`язань і майнову шкоду позивачу.

7.2. Право власності на паркомісце НОМЕР_1 зареєстроване за третьою особою на підставі рішення державного реєстратора ДП «Агенція з державної реєстрації» Дунай Х. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48283545, що підтверджує інформаційна довідка № 302473337 від 10 червня 2022 року. Тому договір зумовлює суперечності між позивачем і третьою особою, матеріальні претензії до позивача та майнову шкоду.

7.3. Після складання та підписання від імені голови кооперативу договору відповідач вжив заходи для реєстрації права власності на паркомісце НОМЕР_1, на яке не мав майнових прав. Невстановлені особи без волі позивача розпорядилися майном, яке він не отримав під час підприємницької діяльності, що зумовило появу зобов`язань за договором, які позивач на себе не брав.

7.4. Договір не відповідає вимогам частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не було волевиявлення позивача на його укладення, зміст, істотні умови, реальні наслідки договору сторони не узгоджували, що є підставою для визнання його недійсним.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

8. 28 травня 2025 року адвокат відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9. 1 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

10. 5 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:

11.1. Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо способу захисту порушеного права, викладених у постановах

Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від № 911/3594/17, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 квітня 2025 року у справі № 522/8107/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20.

11.2. Розгляд справи з вимогами на майбутнє не передбачає чинне цивільно-процесуальне законодавство. Вимога про визнання недійсним договору не є ефективним способом захисту, адже невідомо, як вона поновить права позивача.

11.3. Наслідками недійсності договору є реституція. Однак право власності на паркомісце НОМЕР_1 належить третій особі. Тобто визнання недійсним договору не матиме наслідком повернення майна позивачеві.

11.4. Апеляційний суд не оцінив аргументи відповідача та всупереч практиці Верховного Суду встановив наявність порушеного права позивача.

12. 17 березня 2026 року адвокат відповідача сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення (вх № 8249/0/220-26 від 17 березня 2026 року), у яких просив врахувати висновки Верховного Суду в аналогічних справах.

(2) Позиції інших учасників справи

13. Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 1 вересня 2025 рокувідкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставі, передбаченій у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

17. Додаткові пояснення відповідача від 17 березня 2026 року слід залишити без розгляду.

17.1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 398 ЦПК України).

17.2. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

17.3. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п`ята статті 174 ЦПК України).

17.4. Строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 1 квітня 2025 року станом на 17 березня 2026 року сплинув. 1 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду надав учасникам справи десять днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження для подання відзиву на касаційну скаргу, але не визнавав необхідним і не надавав дозвіл відповідачеві подавати додаткові пояснення після спливу строку на подання касаційної скарги. Тому такі його пояснення слід залишити без розгляду.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є підстави для визнання недійсним договору, якщо станом на момент його укладення права й інтереси позивача не були порушеними, невизнаними або оспорюваними?

18. Позивач просив визнати недійсним договір, бо від імені голови кооперативу його підписала невстановлена особа, тобто не було волевиявлення позивача на вчинення правочину. Суд першої інстанції вважав вимоги позивача необґрунтованими, бо він не надав доказів, яке його право чи інтерес порушене, не визнане або оспорене. Апеляційний суд із цим рішенням не погодився. Виснував про обґрунтованість позову, оскільки волевиявлення позивача як учасника договору на його укладення не було, зміст, істотні умови та наслідки правочину сторони не узгодили, а договір може зумовлювати суперечності між позивачем і третьою особою, яка є власником паркомісця НОМЕР_1.

19. У касаційній скарзі відповідач стверджував, зокрема, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки вирішення вимоги для майбутнього захисту не передбачений у законодавстві.

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з доводами відповідача.

(2.1.1) Законодавство та судова практика

21. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

22. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

23. За змістом статей 15 і 16 ЦК України свідчить ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів не допускається (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17).

24. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

25. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша - третя, п`ятастатті 203 ЦК України).

26. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

27. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

28. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» правочин, договір, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору є приватноправовою категорією, яка покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж відновлювати. Недійсність правочину зумовлює те, що він не породжує юридичні наслідки, тобто по суті відбувається «нівелювання» юридичного результату цього правочину; вважається, що за ним взагалі не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення чи припинення прав (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 148/2112/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22). Ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів не допускається (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17).

29. Суд визнає оспорюваний правочин недійсним, якщо одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує юридичні наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був спрямований до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

30. Для того, щоб суд визнав оспорюваний правочин недійсним, необхідно: заявлення відповідного позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для його оспорення; встановлення того, чи порушене, не визнане, оспорене цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача суд встановлює на момент вчинення відповідного правочину (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17).

31. Наявність підстав для визнання договору недійсним суд має встановлювати на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, які виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц та від 19 червня 2026 року у справі № 747/596/24).

32. Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним правочину немає, якщо позивач не довів порушення його прав, для захисту яких подав цей позов. Встановивши, що права позивача не були порушені внаслідок укладення договору, немає підстав перевіряти правочин на його відповідність вимогам законодавства. Відсутність порушення договором прав та інтересів позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18 (пункти 75-78), від 3 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 13 травня 2021 року у справі № 910/6393/20).

(2.1.2) Факти справи

33. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

- 22 жовтня 2015 року третя особа та позивач уклали договір про співпрацю № 1, предметом якого стала діяльність, спрямована на будівництво об`єкта у отримання в ньому приміщень (далі - договір про співпрацю);

- у пункті 2.1 договору про співпрацю сторони домовилися, що поділ об`єкта здійснюється так: доля третьої особи складає 2 295,9 кв. м квартир на 3, 4, 5, 7 поверхах і одне паркомісце; долю позивача складають всі інші приміщення;

- згідно з додатковою угодою № 1 від 15 грудня 2015 року до договору про співпрацю сторони погодили зміни до пункту 2.1 цього договору: всі приміщення, створені в результаті будівництва об`єкта, належать третій особі; позивач за попередньою письмовою згодою третьої особи здійснює продаж приміщень об`єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі відповідно до чинного законодавства України й отримує кошти від продажу, які спрямовує виключно на будівництво об`єкта; позивач не має права продавати приміщення або інакше відчужувати права на них без згоди третьої особи;

- 12 квітня 2017 року позивач і відповідач уклали договір. Його предметом є паркомісце НОМЕР_1. Згідно з умовами договору позивач зобов`язався організувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасників та інших асоційованих членів кооперативу, здати в експлуатацію, передати учаснику обумовлене договором нежитлове приміщення (паркомісце) та всі документи, необхідні для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язався сплатити позивачу внески у розмірах і в порядку, встановлених договором і додатками до нього;

- 12 квітня 2017 року позивач видав довідку вих. № 12/04/2017 про внесення відповідачем 25 000,00 доларів США згідно з додатком № 1 до договору. Цю довідку підписали невстановлені особи від імені голови кооперативу;

- 6 березня 2019 року сторони склали акт прийому-передачі до договору. Цей акт підписали відповідач і невстановлена особа від імені голови кооперативу;

- 9 лютого 2022 року за цим фактом відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області вніс інформацію про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочав досудове слідство у кримінальному провадженні № 42022163030000010. У матеріалах останнього є допит голови кооперативу. Вона зазначила, що договір підписаний за допомогою факсиміле (відбитком її підпису); вона не підписувала договір, довідку про сплату відповідачем внесків та акт прийому-передачі; хто міг їх підписати від її імені, не знає;

- під час розгляду справи у суді першої інстанції голова кооперативу як свідок підтвердила, що договір підписаний за допомогою її факсиміле;

- згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 10 червня 2022 року право власності на паркомісце НОМЕР_1 зареєстроване за третьою особою згідно з рішенням державного реєстратора від 16 серпня 2019 року.

(2.1.3) Застосування норм до фактів справи

34. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що підстави для визнання договору недійсним мають існувати в момент його укладення. Позивач стверджував, що наявність договору може зумовити матеріальні претензії третьої особи до позивача в майбутньому. Проте за обставинами справи третя особа зареєструвала право власності на паркомісце НОМЕР_1 16 серпня 2019 року, тобто після укладення договору. Тому ця обставина не могла зумовлювати порушення прав чи інтересів позивача станом на 12 квітня 2017 року.

35. Отже, позивач не обґрунтував, для захисту якого його права чи інтересу, порушеного, невизнаного або оспорюваного станом на 12 квітня 2017 року, необхідне визнання недійсним договору. Жодного порушення, невизнання або оспорення прав або інтересів позивача на день укладення договору суди попередніх інстанцій не встановили. Відсутність такого порушення, невизнання або оспорення є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на вказане помилковим є висновок апеляційного суду про визнання недійсним договору (див. близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 3 жовтня 2025 року у справі № 522/8195/22, від 2 квітня 2025 року у справі № 522/8107/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 лютого 2026 року у справі № 522/7518/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 листопада 2025 року у справі № 522/8106/22).

36. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Однак, крім того, що позивач не довів, як його права й інтереси порушує оспорюваний договір, і як унаслідок визнання його недійсним ці права й інтереси будуть захищені та відновлені, підставою для відмови додатково вказав те, що право власності на паркомісце НОМЕР_1 зареєстроване не за відповідачем, а за третьою особою. Колегія суддів зауважує, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не може бути підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору.

37. Аргумент відповідача про те, що вимога позивача є неефективним способом захисту його прав, Верховний Суд вважає безпідставним. Питання про ефективність способу захисту суд має вирішувати тільки тоді, якщо є підстави для висновку порушення, оспорення чи невизнання прав або інтересів позивача. З огляду на наведені вище висновки немає підстав для оцінки ефективності вимоги про визнання недійсним договору.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

38. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункти 3 і 4 частини першої статті 409 ЦПК України).

39. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

40. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша і четверта статті 412 ЦПК України).

41. З огляду на висновок про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскаржену постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції постанови Верховного Суду.

(3.2) Щодо судових витрат

42. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

43. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

44. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати відповідача за подання касаційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду