ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 523/13382/21

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 квітня 2020 року в розмірі 170 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним залишено без задоволення. Судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи за зустрічним позовом віднесено за рахунок позивача.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задоволено. Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на підтвердження якого складено розписку від 24 квітня 2020 року в сумі 170 000,00 грн, недійсним. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5 031,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2025 року скасовано, та залишено в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року.

08 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву щодо розподілу судових витрат, в якій просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 5 384,80 грн.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , Верховний Суд дійшов висновку про її задоволення.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвали рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина тертя статті 270 ЦПК України).

При цьому у підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судом установлено, що за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року заявником сплачено судовий збір у розмірі 5 384,80 грн (платіжна інструкція від 24 січня 2025 року, код документу 9367-6549-6248-0232).

Постановою Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2025 року скасовано, та залишено в силі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2024 року.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду