ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 913/64/26

8. Банк звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Смалій", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №415_021 від 28.05.2021 в розмірі 545 882,54 грн, з яких:

- 500 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (кредитом);

- 43 757,37 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 31.05.2021 по 04.12.2022;

- 2 125,17 грн - заборгованість по комісії за період з 31.05.2021 по 13.04.2026.

9. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Смалій" не виконало умови договору кредитної лінії в частині своєчасного та повного погашення основної суми боргу, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів.

10. Позивач просить стягнути заборгованість солідарно і з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки в забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії №415_021 від 28.05.2021, було укладено також договір поруки №415_021/31 від 28.05.2021 з фізичною особою - ОСОБА_1 та договір поруки №415_021/32 від 28.05.2021 з фізичною особою - ОСОБА_2 .

11. Господарський суд Луганської області ухвалою від 19.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначив на 01.06.202 о 12 год 15 хв.

12. 26.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшло клопотання б/н від 25.05.2026 про зупинення провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.227 ГПК - перебування сторони у складі Збройних Сил України.

13. У поданому клопотанні заявник повідомив, що він починаючи з 09.11.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджується довідками від 01.12.2022 №13512, від 21.11.2013 №380, від 09.05.206 №28/596 та посвідченням офіцера серії НОМЕР_1 від 04.02.2026, копії яких долучено до матеріалів справи.

14. Також у клопотанні зазначив, що у зв`язку з виконанням військових обов`язків відповідач не має можливості брати участь у судових засіданнях, належним чином підготувати правову позицію та надати необхідні докази. Заявник вказав, що місто Рубіжне Луганської області, де знаходились документи та майно ТОВ "Смалій", перебуває в тимчасовій окупації, у зв`язку з чим доступ до документів відсутній.

15. Крім того, ОСОБА_2 повідомив про зміну місця проживання у зв`язку з бойовими діями та просив надсилати кореспонденцію за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

16. У довідці №13512 від 01.12.2022 зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 09.11.2022.

17. Відповідно до довідки №380 від 21.11.2023 ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 із 17.07.2023.

18. Згідно з довідкою №28/569 від 09.05.2026 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 27.09.2024.

19. У посвідченні офіцера зазначено, що ОСОБА_2 має звання молодшого лейтенанта та займає посаду помічника начальника відділення військової частини НОМЕР_4 .

(І) ухвала суду першої інстанції

20. Господарський суд Луганської області ухвалою від 01.06.2026 зупинив провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

21. Ухвала суду мотивована тим, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України. Суд встановив, що останній проходить військову службу безперервно з 09.11.2022, а станом на момент розгляду клопотання перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується належними письмовими доказами.

22. Господарський суд першої інстанції виходив із того, що п.3 ч.1 ст.227 ГПК передбачено імперативний обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

23. Суд першої інстанції також врахував доводи ОСОБА_2 про те, що у зв`язку з проходженням військової служби він не має можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, сформувати правову позицію у справі, забезпечити подання доказів та брати участь у судових засіданнях. Крім того, суд взяв до уваги обставини втрати доступу до документів ТОВ "Смалій", які залишилися на тимчасово окупованій території Луганської області.

(ІІ) постанова суду апеляційної інстанції

24. Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.07.2026 скасував ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.06.2026; постановив нову ухвалу, якою задовольнив клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження; зупинив провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, однак не забезпечив Банку можливості реалізувати право на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції та висловити свою позицію щодо заявленого клопотання, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали без дотримання принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та права бути почутим.

26. Водночас апеляційний суд виходив із того, що за п.2 ч.1 ст.275 ГПК він уповноважений скасувати ухвалу й ухвалити нове рішення з процесуального питання. Тому після надання Банку можливості викласти позицію в апеляційній скарзі суд перевірив клопотання ОСОБА_2 по суті.

27. Застосовуючи п.3 ч.1 ст.227 і п.2 ч.1 ст.229 ГПК, апеляційний суд зазначив, що йдеться про обов`язкове, а не факультативне зупинення.

28. Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 і зазначив, що з моменту введення воєнного стану Збройні Сили України як цілісна структура вважаються переведеними на воєнний стан, тому не потрібно додатково доводити переведення конкретної військової частини на такий стан. Документами, придатними підтвердити проходження служби, є військовий квиток, накази командира військової частини та інші документи, що містять відповідну інформацію; при вирішенні питання необхідно також ураховувати волевиявлення самого військовослужбовця.

29. Оцінивши довідки військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 і посвідчення офіцера, апеляційний суд визнав їх належними та допустимими доказами проходження ОСОБА_2 військової служби. Відомостей про припинення служби матеріали не містили. Крім того, саме ОСОБА_2 особисто просив про зупинення та пояснив, чому виконання військових обов`язків перешкоджає його повноцінній участі у справі.

30. Відхиляючи доводи про роз`єднання вимог, апеляційний суд зазначив, що Банк заявив взаємопов`язані вимоги про солідарне стягнення за одним кредитним зобов`язанням із позичальника та двох поручителів. Вони ґрунтуються на спільних фактах і доказах, а встановлення боргу, його розміру та чинності забезпечувальних зобов`язань є спільним для всіх відповідачів.

31. На думку апеляційного суду, роз`єднання спричинило б дублювання доказування, паралельний розгляд тотожних фактичних і правових питань та ризик неузгоджених судових рішень щодо одного зобов`язання. Частина 6 ст.173 ГПК надає суду право, а не покладає безумовний обов`язок роз`єднати вимоги; у цій справі таке роз`єднання не сприяло б виконанню завдання господарського судочинства.

32. Суд також відхилив посилання на державний інтерес. Пункт 3 ч.1 ст.227 ГПК не містить винятків залежно від статусу позивача, розміру вимог, характеру спірних правовідносин або наявності державної частки. Захист майнового інтересу має здійснюватися з додержанням установленої законом гарантії процесуальної участі військовослужбовця.

33. 03.08.2026 Банк через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 в частині зупинення провадження у справі та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду Луганської області.

34. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК Банк зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, чим порушив ч.1 ст.73, ч.1 ст.77, ч.1 ст.78 ГПК.

35. Доводи Банку зводяться до такого:

- пункт 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачає оформлення встановлення, зміни і припинення відносин військової служби письмовими наказами по особовому складу. Тому лише копія такого наказу може бути допустимим доказом служби, а довідки військових частин і посвідчення офіцера її не замінюють (посилається на постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №753/19628/17, від 29.03.2023 у справі №756/3462/20 та від 14.02.2024 у справі №466/8799/22);

- відповідно до ст.543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кредитор може вимагати виконання солідарного обов`язку від усіх боржників разом або від будь-кого з них окремо; індивідуальна процесуальна обставина щодо одного поручителя не повинна блокувати розгляд вимог до основного боржника та другого поручителя;

- для узгодження гарантій ОСОБА_2 з правом кредитора на ефективний захист суд мав роз`єднати вимоги за ч.6 ст.173 ГПК, а саме виділити вимогу до ОСОБА_2 в окреме провадження і продовжити розгляд вимог до ТОВ "Смалій" та ОСОБА_1 ;

- зупинення провадження до припинення військової служби має невизначену тривалість та нівелює призначення солідарної відповідальності як засобу посиленого захисту кредитора, порушує право на розгляд справи упродовж розумного строку;

- сто відсотків акцій Банку належать державі, а за кредитом була виконана державна гарантія; тривале блокування стягнення з позичальника та іншого поручителя завдає шкоди економічним інтересам держави в умовах воєнного стану;

- апеляційний суд не надав належної оцінки недобросовісності відповідачів, оскільки з 2022 року позичальник і поручителі не повідомляли кредитора про зміну місця перебування та про військову службу ОСОБА_2 , хоча такі обставини істотно впливали на врегулювання і стягнення боргу;

- така поведінка спрямована на недопущення отримання рішення про стягнення та подальше невиконання договірних зобов`язань; борг не погашається, а позичальник і поручителі не вживають заходів для врегулювання заборгованості.

36. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

37. Верховний Суд ухвалою від 19.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі та призначив її розгляд у порядку письмового провадження.

38. 28.08.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

39. Відповідно до частин 1 та 2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Касаційний суд не має права встановлювати або вважати доведеними нові обставини, вирішувати питання про достовірність доказу, перевагу одних доказів над іншими чи додатково перевіряти докази.

40. З урахуванням змісту ухвали від 19.08.2026 та касаційної скарги перевірці підлягає правильність застосування апеляційним господарським судом п.3 ч.1 ст.227, п.2 ч.1 ст.229, ч.6 ст.173, статей 73, 76- 78, 86 ГПК у зв`язку з твердженням про встановлення істотної обставини на підставі недопустимих доказів, а також пов`язаними з цим доводами про розумний строк розгляду і зловживання процесуальними правами.

Щодо підстави зупинення провадження та доказів військової служби

41. Згідно з п.3 ч.1 ст.227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції.

42. Пункт 2 ч.1 ст.229 ГПК визначає строк такого зупинення - до припинення перебування відповідної особи у складі Збройних Сил України або іншого військового формування.

43. Формулювання "суд зобов`язаний" установлює імперативний процесуальний наслідок після підтвердження передбачених законом фактів.

44. Ця норма є спеціальною гарантією реальної участі військовослужбовця у судовому процесі в період виконання ним конституційного обов`язку захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, закріпленого у ст.65 Конституції України.

45. Вона має застосовуватися разом із засадами рівності, змагальності та диспозитивності, передбаченими статтями 2, 7, 13 і 14 ГПК.

46. У постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування п.2 ч.1 ст.251 Цивільного процесуального кодексу України та прямо поширила його на аналогічний п.3 ч.1 ст.227 ГПК.

47. Велика Палата Верховного Суду у п.117 постанови зазначила, що:

"1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан";

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні".

48. Тому для застосування п.3 ч.1 ст.227 ГПК не вимагається окремий доказ переведення конкретної військової частини на воєнний стан або її безпосередньої участі у бойових діях.

49. Щодо підтвердження проходження служби використане формулювання не встановлює закритого переліку і не зводить доказування лише до наказу по особовому складу. У самій справі №754/947/22 належним доказом була, зокрема, довідка військової частини за формою №5.

50. Велика Палата Верховного Суду також наголосила на значенні волевиявлення військовослужбовця. Якщо він чітко бажає продовжувати розгляд особисто або через представника, суд має врахувати таку волю; якщо ж військовослужбовець просить застосувати гарантію і пояснює об`єктивні перешкоди для участі, передбачений законом обов`язок суду зупинити провадження зберігається.

51. Згідно з ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК суди враховують висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Висновок Великої Палати має перевагу перед висновками висновками колегій, палат, об`єднаних палат касаційних судів.

52. У постанові від 12.11.2025 Велика Палата Верховного Суду, зокрема, відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №756/3462/20, на яку посилається Банк.

53. Постанови у справах №753/19628/17 і №466/8799/22 також ухвалені раніше та не можуть застосовуватися всупереч пізнішому правовому висновку Великої Палати про відкритий перелік документів, придатних підтверджувати факт військової служби.

54. Посилання Банку на п.12 Положення №1153/2008 не змінює цього висновку. За змістом цієї норми встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Отже, норма регулює спосіб оформлення кадрових рішень у системі проходження військової служби, але не визначає виключного засобу доказування відповідного факту у господарському процесі.

55. Частина 1 ст.77 ГПК забороняє підтверджувати іншими засобами лише ті обставини, для яких закон прямо встановлює певний засіб доказування. Ні ст.227 ГПК, ні Положення №1153/2008 не містять припису, що для зупинення провадження суд може досліджувати тільки копію наказу по особовому складу і не може використовувати офіційну довідку військової частини або посвідчення офіцера.

56. За положеннями статей 73, 76 і 78 ГПК Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

57. За ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

58. Стаття 86 ГПК зобов`язує суд оцінювати кожний доказ і їх сукупність за внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, без наперед установленої сили будь-якого доказу.

59. Допустимість доказу не тотожна його переконливості, достатності або вазі у сукупності доказів.

60. У цій справі апеляційний суд спирався не на один документ, а на послідовний комплект офіційних документів, а саме: довідки трьох військових частин, остання з яких видана 09.05.2026 і підтверджує службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 27.09.2024, а також посвідчення офіцера від 04.02.2026 із відомостями про військове звання та посаду у цій частині.

61. Ці документи безпосередньо стосуються предмета доказування, містять узгоджені відомості про періоди та місця проходження служби і видані уповноваженими військовими частинами.

62. Банк не навів обставин, які свідчили б про підроблення документів, недостовірність зазначених у них даних, припинення служби або неможливість їх використання через пряму законодавчу заборону.

63. Довід скаржника про відсутність копії наказу фактично спрямований на встановлення іншої доказової ваги наданих документів і повторну оцінку їх достатності. Такі дії виходять за межі повноважень касаційного суду, визначених ст.300 ГПК, та не доводять недопустимість доказів у розумінні ст.77 і п.4 ч.3 ст.310 ГПК.

64. Окреме значення має те, що ОСОБА_2 сам подав клопотання про зупинення провадження, підтвердив проходження військової служби, описав існуючі обмеження для участі у процесі. Його волевиявлення узгоджується з критерієм, сформульованим Великою Палатою у справі №754/947/22, і не дає підстав продовжувати розгляд усупереч заявленій ним потребі у процесуальному захисті.

65. Отже, апеляційний господарський суд правильно застосував п.3 ч.1 ст.227 ГПК та обґрунтовано визнав наявними дві необхідні умови для зупинення провадження - ОСОБА_2 є стороною у справі й на час її розгляду перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, які під час дії воєнного стану вважаються переведеними на воєнний стан.

66. Отже, підстава касаційного оскарження щодо недопустимих доказів не підтвердилася.

Щодо роз`єднання вимог

67. Згідно зі ст.543 ЦК У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

68. Ця норма визначає обсяг матеріально-правових можливостей кредитора, але не скасовує процесуальних правил розгляду того провадження, вимоги у якому обрав сам позивач.

69. Банк реалізував своє право, звернувшись з одним позовом одночасно до позичальника та двох поручителів і заявивши солідарне стягнення всієї суми. Після об`єднання вимог в одній справі кожний відповідач є її стороною, а процесуальні гарантії, передбачені п.3 ч.1 ст.227 ГПК, поширюються на провадження у справі, в якій така сторона бере участь.

70. Зміст ст.227 ГПК передбачає зупинення "провадження у справі". ГПК не передбачає часткового зупинення одного провадження лише стосовно окремого учасника. Продовження розгляду в межах тієї самої справи щодо інших відповідачів за одночасного формального зупинення щодо ОСОБА_2 не відповідало б конструкції цієї процесуальної норми.

71. Частина 6 ст.173 ГПК передбачає інший механізм - суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

72. Словосполучення "суд вправі" та умова про сприяння завданню господарського судочинства свідчать, що роз`єднання є дискреційним процесуальним інструментом, а не автоматичним наслідком наявності підстави для зупинення щодо одного співвідповідача. Суд має зіставити процесуальну економію, взаємозв`язок вимог, спільність доказів і ризик суперечливих рішень.

73. Суд здійснив таку оцінку. Він встановив, що вимоги походять з одного договору кредитної лінії та двох договорів поруки, стосуються одного боргу і потребують дослідження спільного комплексу обставин щодо надання кредиту, строку та обсягу невиконання, наслідків вимоги про дострокове повернення, виконання державної гарантії, дійсності та обсягу поруки.

74. Виділення вимоги до ОСОБА_2 не усунуло б потреби в обох провадженнях установлювати факти щодо того самого кредитного зобов`язання і оцінювати ті самі докази. Водночас воно створило б ризик різних висновків щодо існування та розміру боргу, обсягу відповідальності поручителів і наслідків сплати за державною гарантією.

75. За таких обставин висновок суду, що роз`єднання не сприятиме процесуальній економії, правовій визначеності та узгодженості судових рішень, є обґрунтованим.

76. Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про застосування апеляційним судом неналежного критерію, вихід за межі розсуду або свавільність цього висновку.

77. Тому доводи про можливість продовжити розгляд щодо ТОВ "Смалій" і ОСОБА_1 не спростовують законності зупинення єдиного провадження та не доводять неправильного застосування ч.6 ст.173, п.3 ч.1 ст.227 ГПК або ст.543 ЦК

Щодо розумного строку, державного інтересу та недобросовісності

78. Пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

79. Водночас оцінка тривалості провадження не є абстрактною: вона враховує правові та фактичні причини перерви, поведінку учасників і органів влади, складність справи та значення спору для сторін.

80. Зупинення провадження за п.3 ч.1 ст.227 ГПК є передбаченим законом тимчасовим заходом, покликаним не допустити розгляду справи без реальної можливості військовослужбовця захистити свої права.

81. За наявності встановлених цією нормою умов така перерва сама по собі не є невиправданим зволіканням суду.

82. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №754/947/22 забезпечує баланс між строком розгляду справи і правом військовослужбовця на участь у її розгляді. Як вже зазначалося, суд не повинен зупиняти справу всупереч його чіткій волі продовжувати розгляд, однак має застосувати гарантію, коли військовослужбовець просить про неї та підтверджує військову службу.

83. Верховний Суд також враховує статус Банку як товариства, 100% акцій якого належать державі, проте п.3 ч.1 ст.227 ГПК не передбачає винятку для спорів за участю державних банків, гарантованих кредитів або вимог які мають значне економічне значення.

84. Також, неповідомлення Банку про зміну адреси або проходження служби, навіть якщо відповідний договірний обов`язок існував і був порушений, саме по собі стосується поведінки сторін у матеріальних правовідносинах і не доводить, що подання до суду клопотання про застосування прямо передбаченої законом гарантії є процесуальним зловживанням.

85. ОСОБА_2 не приховав від суду свого фактичного місця проживання, повідомив актуальну адресу та електронну пошту, подав документи військових частин і пояснив наявні перешкоди для участі у справі.

86. В свою чергу Банк не навів конкретних даних про фальсифікацію доказів, суперечливі процесуальні заяви, штучне створення підстави для зупинення або припинення військової служби до звернення з відповідним клопотанням.

87. Обставини невиконання кредитного зобов`язання, пасивності боржників у погашенні боргу та виконання державної гарантії підлягають оцінці під час розгляду справи по суті. Такі обставини не спростовують процесуального статусу ОСОБА_2 як військовослужбовця і не впливають на застосування п.3 ч.1 ст.227 ГПК.

88. У зв`язку із зазначеним доводи про недобросовісність відповідачів, шкоду державним інтересам і порушення розумного строку розгляду справи не підтверджують неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

89. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

90. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

92. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд