ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 554/877/24

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (далі - УСБУ) про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23 вересня

2023 року у клопотанні про арешт майна, слідчим УСБУ була поширена недостовірна інформація, а саме:

1) «…громадяни України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , своїми умисними діями перешкоджають законній діяльності Збройних сил України»,

2) «На початку повномасштабної збройної агресії рф проти України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впроваджували та використовували систему світлових сигналів, якою можливо користувалися російські війська для наведення ракет на об`єкти критичної інфраструктури м. Полтави та військовий аеродром, розташований у територіальних межах міста»,

3) «Крім цього, наявна оперативна інформація свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на систематичній основі здійснюють збір інформації про польоти, їх напрямки, як учбових, так і бойових вильотів військової авіації, а також переміщення іншої військової техніки на території м. Полтави та Полтавського району». Далі за текстом клопотання слідує роз`яснення, якими саме технічними засобами здійснюється збір інформації - антена на даху будинку АДРЕСА_1 з переліком її радіо-технічних характеристик, які також мають недостовірний характер.

3. Позивач вказує, що слідчим використано недостовірну інформацію для навмисного введення в оману слідчого суддю, яка постановила ухвалу про арешт майна, що призвело до порушення його майнових прав.

4. Також зазначає, що поширена недостовірна інформація утворює склад злочину, передбаченого статтею 114-1КК України, проте жодній особі не повідомлено про підозру, він має статус власника арештованого майна та оскільки в порядку КПК України не має можливості використати ефективний спосіб захисту, звернувся до суду з цим позовом в порядку цивільного судочинства.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати оспорювану інформацію недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації; визнати спричинення моральної шкоди порушенням права на повагу до честі та гідності; стягнути з бюджету України на його користь 10 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем порушенням його права.

6. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено судові витрати віднести на рахунок держави.

7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд вказав, що інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не може бути визнана недостовірною в порядку цивільного судочинства, оскільки існує інший порядок її оскарження та спростування.

8. Зважаючи на відсутність підстав для висновку про поширення недостовірної інформації, суд відмовив у задоволенні похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову, а у разі неможливості ухвалення нового рішення, направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У лютому 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 20 червня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 554/877/24, які у квітні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/8510/21, від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Крім того посилається на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 грудня 2020 року у справі

№ 642/2581/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21 (пункт

2 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Касаційна скарга мотивована тим, що якщо кримінальне провадження закрито за реабілітуючими підставами, то зацікавлена сторона має право оскаржувати слідчі дії (зокрема поширення недостовірної інформації) в порядку цивільного судочинства, оскільки інший ефективний спосіб захисту порушених прав відсутній.

15. Вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема те, що постанова апеляційного суду не містить належного мотивування; суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, аналізуючи правомірність процесуальних дій слідчого; суд не розглянув доповнення до апеляції, відповідь на відзив, відзив відповідача, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору та порушив строк складання повного тексту оскарженої постанови.

16. Зазначає, що суд вимагав доведення вини органу влади, хоча стаття 1173 ЦК України в цьому випадку передбачає відповідальність незалежно від вини. При цьому апеляційний суд не врахував право позивача на спростування недостовірної інформації, незалежно від форми її поширення.

17. У квітні 2026 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

18. Відзив мотивований тим, що з огляду на завдання цивільного судочинства, є недопустимим ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами такого провадження передумов для визнання доказу у кримінальній справі неналежним чи недопустимим.

Інші процесуальні звернення, які надійшли на адресу Верховного Суду

19. У квітні 2026 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій вважає помилковими посилання відповідача на практику Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. В провадженні УСБУ перебувало кримінальне провадження

№ 22023170000000198 від 24 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114 -1 КК України.

21. Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області Горбовського В. Ю. про проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та відшукування речей і документів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до протиправної діяльності.

22. 23 вересня 2023 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області Горбовський В. Ю. звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023170000000198 від 24 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114 -1 КК України, в якому зокрема вказав, що «згідно повідомлення 2 відділу ГВ ЗНД Управління СБ України в Полтавській області від 24.08.2023 № 66/5/2/7-2904 та відповіді від 28.08.2023 № 66/5/2/7-2936 на доручення слідчого, громадяни України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживаючи за адресою:

АДРЕСА_1 , своїми умисними діями перешкоджають законній діяльності Збройних Сил України». Також у клопотанні зазначено, що «На початку повномасштабної збройної агресії рф проти України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впроваджували та використовували систему світлових сигналів, якою можливо користувалися російські війська для наведення ракет на об`єкти критичної інфраструктури м. Полтави та військовий аеродром, розташований у територіальних межах міста. Крім цього, наявна оперативна інформація свідчить, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на систематичній основі здійснюють збір інформації про польоти, їх напрямки, як учбових так і бойових вильотів військової авіації, а також переміщення іншої військової техніки на території м. Полтави та Полтавського району». Далі зазначено, якими саме технічними засобами здійснюється збір інформації.

23. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 вересня

2023 року вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

24. В подальшому у зв`язку зі зміною правової кваліфікації справа була передана до органу Національної поліції.

25. За повідомленням ГУНП в Полтавській області від 04 березня 2025 року № 42565-2025(327842) в ході досудового розслідування встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, внаслідок чого 30 березня 2024 року ухвалено рішення про закриття кримінального провадження

№ 22023170000000198 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

30. Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

31. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

32. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

33. Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на межі реалізації права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

34. Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

35. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

36. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

37. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

38. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

39. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

40. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

41. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року, заяви № 30582/04, 32152/04, § 188).

42. ОСОБА_1 , звертаюсь до суду з цим позовом, посилався на те, що інформація, поширена слідчим УСБУ в клопотанні від 23 вересня 2023 року про арешт майна є недостовірною і поширенням цієї інформації йому завдано моральної шкоди.

43. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що в межах цивільної справи не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

44. Такі висновки судів узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду.

45. У постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21 Верховний Суд констатував, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

46. Крім того у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16 Верховний Суд вказав, що оцінка інформації про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

47. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наданим позивачем суду повідомленням Полтавського РУП ВП №1 ГУНП в Полтавській області від 04 березня 2025 року, кримінальне провадження № 22023170000000198 закрито 30 березня 2024 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), а отже правова оцінка обставинам, які були предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже надана компетентним органом в порядку передбаченому кримінальним процесуальним законом.

48. В Україні діє спеціальний Закон № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року (з відповідними змінами) «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким врегульовані питання відшкодування шкоди завданої громадянинові зокрема внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

49. Однак у розглядуваній справі не вирішувались питання відшкодування шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР, натомість позивачем були заявлені вимоги про визнання недостовірною інформації викладеної у процесуальних документах поданих слідчим до суду та відшкодування моральної шкоди завданої поширенням такої інформації, у задоволенні яких суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили.

50. В межах розглядуваної справи не встановлено підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 грудня

2020 року у справі № 642/2581/17, від 16 серпня 2023 року у справі

№ 646/2173/21, про що проситьОСОБА_1 у касаційній скарзі.

51. З матеріалів справи вбачається, що подані ОСОБА_1 позовна заява, доповнення до неї, апеляційна скарга та інші процесуальні документи були розглянуті судами, що спростовує доводи касаційної скарги.

52. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

53. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/8510/21, від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/10624/21, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

55. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

56. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду