ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 317/830/26

1. Описова частина

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21 травня 2026 року, залишеною без змін в оскаржуваній частині постановою Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2026 року, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури про відшкодуванняморальної шкоди до судового розгляду по суті.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невнесення своєчасно відомостей до ЄРДР, неналежного проведення досудового розслідування та затягування призначення судово-медичної експертизи та в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Полтавської обласної прокуратури щодо неналежного процесуального керівництва та відсутності належного контролю за строками розслідування закрито.

Закриваючи провадження у справі у наведеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ці вимоги не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. На цей час триває досудове розслідування, тобто відповідно до вимог статей 303-307 КПК України, позивач, який визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, може звернутися зі скаргою на дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора до слідчого судді місцевого суду у порядку, передбаченому КПК України.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2026 року до Верховного Суду ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 21 травня 2026 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 червня 2026 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавської обласної прокуратури, а справу у цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавської обласної прокуратури. Судами допущено істотні порушення норм процесуального права, оскільки суди не надали оцінки всім доводам позивача, не навели мотивів відхилення його аргументів та фактично позбавили позивача можливості довести один із необхідних елементів цивільно-правової відповідальності держави - протиправність поведінки її органів.

Заявник зазначає, що суди підмінили предмет спору, адже позов не стосувався вимог: провести слідчі дії; внести відомості до ЄРДР; скасувати процесуальні рішення слідчого чи прокурора; підмінити повноваження слідчого судді. Натомість предметом спору є цивільно-правова відповідальність держави за шкоду, завдану незаконною бездіяльністю її органів відповідно.

Вважає, що суди фактично розглянули інший спір, ніж той, з яким він звернувся, ігноруючи, що для стягнення шкоди за статтями 1173, 1174 ЦК України встановлення протиправності дій чи бездіяльності органів влади є обов`язковим елементом цивільно-правової відповідальності.

У липні 2026 року Головне управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавська обласна прокуратура, подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подану ОСОБА_1 відповідь на відзив Полтавської обласної прокуратури, оскільки вона по суті є штучним поданням доповнення до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку, а відповідь на відзив Головного управління Національної поліції бере до уваги, як доповнення до касаційної скарги, оскільки таке подано в межах процесуального строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

29 липня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої в оскаржуваній частині та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що частина вимог позовної заяви ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має спеціальну процедуру оскарження до слідчого судді у порядку, визначеному КПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невнесення своєчасно відомостей до ЄРДР, неналежного проведення досудового розслідування та затягування призначення судово-медичної експертизи та в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Полтавської обласної прокуратури щодо неналежного процесуального керівництва та відсутності належного контролю за строками розслідування.

Проте, з такими доводами заявника погодитися не можна, оскільки у межах позовних вимог про відшкодуванняморальної шкоди з органів досудового розслідування він не позбавлений можливості, а, навіть, зобов`язаний довести, що їх діями йому було завдано відповідної шкоди.

При цьому, безпосередньо рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування у порядку глави 26 КПК України та відповідні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність їх судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду