ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 718/1251/25

5. Позов обґрунтований таким:

- 20 травня 2010 року між сторонами укладено шлюб, у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- дружина залишила спільне місце проживання та переїхала на постійне місце проживання у м. Чернівці;

- з 2024 року сторони разом не проживають та не підтримують сімейних стосунків, його дружина перебувала в інших стосунках, у сторін на ґрунті сімейно-побутових проблем розвинулись неприязні стосунки, втрачено почуття любові та поваги, подальше спільне життя є неможливим та суперечить їх спільним інтересам, в тому числі інтересам дітей;

- він разом з дітьми проживає на АДРЕСА_1 , де діти відвідують навчальні заклади, обліковані у медичних закладах, мають власну зону комфорту та власний дім, де вони проживають багато років до сьогодні;

- позивач не заперечує того, щоб діти спілкувалися з матір`ю, відвідували її проводили час та дозвілля.

6. Тому позивач просив суд:

- розірвати шлюб, укладений між сторонами;

- визначити місце проживання дітей з батьком.

7. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 грудня 2025 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2026 року, позов задоволено.

Розірвано шлюб, між сторонами.

Визначено місце проживання дітей з батьком ОСОБА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши висновок органу опіки та піклування, виходив з того, що діти тривалий час фактично проживають з батьком, відвідують за вказаним місцем проживання ліцей та заклад дошкільної освіти, батько приділяє увагу вихованню, систематично відвідує батьківські збори й виховні заходи.

9. В касаційній скарзі відповідачка просить оскаржувані судові рішення в частині вимог про визначення місця проживання дітейскасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

10. Касаційна скарга мотивована таким:

- суди формально застосували принцип «найкращих інтересів дитини», чим порушили статтю 3 Конвенції про права дитини, статті 7, 161 Сімейного кодексу України (далі - СК);

- суди, врахувавши думку дітей щодо залишення їх проживати разом з батьком, висловлену під час засідання комісії органу опіки та піклування, не звернули увагу на той факт, що представником позивача заявлено клопотання про допит дитини ОСОБА_5 у судовому процесі, у заслуховуванні якого було відмовлено без належного мотивування;

- також не долучено належних доказів на підтвердження того, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 виявляє непохитне бажання проживати тільки з батьком, хоча на дату звернення з позовом йому було 11 років - вік, коли думка дитини має істотне значення;

- у рішенні відсутній належний аналіз: чи з`ясовувалась думка ОСОБА_6 , у який спосіб, ким саме та в яких умовах; чи оцінював суд ризики психологічного тиску і конфлікту батьків; чи досліджувалась прив`язаність дітей до матері та вплив розлуки/обмеження контакту на їх стан;

- вирішуючи спір стосовно визначення місця проживання малолітніх дітей, суди урахували лише наявність стійкого особистісного конфлікту між батьками дітей, спосіб їх життя, уявну матеріальну спроможність батька утримувати дітей, не взяли до уваги ставлення батьків до дітей, а також прихильність дітей до кожного з них, тому дійшли необґрунтованого висновку про те, що найкращим інтересам дітей відповідатиме визначення їх місця проживання з батьком;

- у суді апеляційної інстанції відповідачка у своїх поясненнях підтвердила факт проживання молодшої дитини ОСОБА_7 з жовтня 2025 року разом із нею, на що позивач не заперечував та підтвердив зміну обставин, разом з тим вказане судами проігноровано;

- суди фактично проігнорували фактори домашнього насильства, відхиливши доводи відповідачки про домашнє насильство зі сторони позивача до неї у присутності дітей;

- висновок Неполоковецької селищної ради від 14 травня 2025 року № 59/5 про визначення місця проживання дітей є недостатньо обґрунтованим та не відображає повного аналізу обставин, важливих для інтересів дітей, зокрема, з огляду на їх громадянство Естонії);

- також поза увагою судів залишилося те, що до матеріалів справи позивачем не надано належних документальних доказів про наявність у нього самостійного доходу в достатньому розмірі для утримання дітей, доказів неналежної поведінки матері щодо дітей, даних про стан її здоров`я, які можуть зашкодити розвитку дітей;

- подане представником відповідача клопотання про долучення доказів на підтвердження фактів відсутності доходів у позивача для утримання дітей, апеляційний суд протиправно відхилив, при цьому окремої ухвали судом постановлено не було, належного обґрунтування такої відмови не наведено;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 29 січня 2025 року в справі № 759/8056/22, від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року в справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року в справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц.

11. У квітні 2026 року ОСОБА_8 через адвоката Копитову Е. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

12. Ухвалою від 24 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження.

13. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 14 травня 2026 року.

14. Ухвалою від 28 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

15. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VІ. Встановлені судами обставини

16. 20 травня 2010 року ОСОБА_2 та громадянка Естонської Республіки ОСОБА_9 зареєстрували шлюб.

17. Сторони у справі є батьками: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в Естонській Республіці, Хар`юський повіт, Таллінн, та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в Естонській Республіці, Харжу, Таллінн.

18. Відповідно до довідки № 68 від 06 лютого 2025 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданій Неполоковецькою селищною радою Чернівецького району Чернівецької області власнику будинку ОСОБА_2 , зазначено, що за адресою: на

АДРЕСА_2 зареєстровані: з 19 лютого

2019 року - до сьогодні - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

з 01 квітня 2014 року - до сьогодні - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 18 квітня 2014 року - до сьогодні - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19. Згідно з відповіддю від 15 травня 2025 року № 1381562 з Єдиного державного демографічного реєстру, наданої на запит суду з метою визначення підсудності, вбачається, що ОСОБА_2 23 жовтня 2019 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

20. Відповідно до характеристики, виданої виконкомом Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 03 квітня

2025 року № 184, за час проживання на території Неполоковецької селищної ради ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони, до кримінальної відповідальності не притягався, адміністративних правопорушень не допускав, в порушенні громадського порядку не помічений, приводів у поліцію не було, скарг з боку сусідів на нього до виконкому не поступало, веде нормальний спосіб життя, одружений, виховує двох малолітніх дітей, користується авторитетом серед односельчан.

21. Довідкою Неполоковецького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 53 від 10 січня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_12 дійсно виховується та навчається в Неполоковецькому закладі дошкільної освіти (ясла-садок) з 01 вересня 2021 року і ОСОБА_2 (батько) приводить та забирає хлопчика з дитячого садочка.

22. Довідкою Неполоковецького ліцею Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 05-08/18 від 07 лютого

2025 року підтверджується, що ОСОБА_13 є дійсно учнем даного закладу освіти і навчається у 5 класі.

23. З характеристики ОСОБА_13 , виданою Неполоковецького ліцею Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області № 05-08/19 від 07 лютого 2025 року вбачається, що тато ОСОБА_6 приділяє увагу вихованню сина, систематично відвідує батьківські збори, виховні заходи. Мама хлопчика спілкується з класним керівником і вчителями у телефонному режимі.

24. У характеристиці ОСОБА_12 № 58 від 06 лютого 2025 року, виданій Неполоковецьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області, зазначено, що він виховувався в повній сім`ї, де вихованням займалися тато і мама, на даний час, батьки хлопчика не живуть разом, тому деякий час ОСОБА_7 перебуває з мамою, а деякий час з татом.

25. В акті обстеження умов проживання від 17 березня 2025 року зазначено, що на підставі заяви ОСОБА_2 з метою обстеження умов проживання для підготовки висновку про визначення місця проживання дітей проведено обстеження умов проживання: за адресами:

АДРЕСА_1 , на АДРЕСА_2 , встановлено, що за цією адресою проживають: ОСОБА_2 , сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у хлопчиків є дві суміжні кімнати, де вони мають окремі спальні місця та місця для підготовки до навчального процесу. Діти забезпечені необхідним одягом, взуттям, ґаджетами, іграшками, харчування дітей на належному рівні. Діти зареєстровані за адресою: на АДРЕСА_2 , а проживають на АДРЕСА_1 . На даний час у сім`ї існують непорозуміння між батьками щодо виховання дітей, діти знають про цей конфлікт і це їх засмучує.

26. В акті оцінки потреб сім`ї/особи № 580/02-07 від 08 липня 2024 року, виданому Чернівецьким міським центром соціальних служб, зазначено, що місце проживання ОСОБА_8 АДРЕСА_3 . У даному акті зазначено, що вона працює офіційно, ОСОБА_15 навчається в Неполоковецькому ліцеї та ОСОБА_12 , навчається в Неполоковецькому дошкільному навчальному закладі, не зареєстровані за місцем проживання, квартира орендована, складається з 2 кімнат, для дітей облаштовані спальні місця, мати належним чином виконує батьківські обов`язки, чоловік ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, психологічний стан матері нестабільний у зв`язку із вчиненням домашнього насильства.

27. У висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , жителів смт Неполоківці, затвердженому рішенням виконавчого комітету Неполоковецької селищної ради Чернівецького району Чернівецької області від 14 травня 2025 року № 59/5, серед іншого, зазначено, що до конфлікту між батьками діти завжди проживали в житлі батька, де в них було стабільне сімейне середовище, діти постійно проживали не лише з обома батьками, але й з бабусею по батьковій лінії, а під час конфлікту стабільність щоденного життя дітей дещо порушене, так як вони час від часу перебувають у матері ОСОБА_8 , яка проживає в м. Чернівці, де вони мали б жити в новому домі, спілкуватися і адаптуватися до нових людей, що впливає на їх психоемоційний стан. За змістом вказаного висновку, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з батьком, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

28. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.

29. У цій справі сторонами порушено питання про визначення місця проживання дітей (див. пункти 5-6).

Загальні принципи, що стосуються розгляду спорів, пов`язаних із захистом прав дитини

30. Результат аналізу міжнародних стандартів у сфері правосуддя, дружнього до дитини, та підходів Верховного Суду свідчить, що судові рішення у справах, які стосуються якнайкращих інтересів дитини, повинні мати належну мотивацію та відображати специфічні елементи, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини.

31. Наприклад, Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, орієнтують, що рішення та постанови суду щодо дітей повинні бути належним чином обґрунтовані та пояснені їм мовою, яку діти можуть зрозуміти, зокрема, рішення, в яких погляди і думки дитини не було підтримано.

32. Оскільки Україна взяла на себе зобов`язання за Конвенцією, яка є джерелом права в нашій державі, важливими для побудови національної політики та правозастосовної практики будуть висновки Комітету ООН з прав дитини (далі - Комітет), які є джерелом права відповідно до пп. «b» пункту 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка закріплює правило про те, що поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

33. Особливості аргументації рішення у справі, що стосувалась якнайкращих інтересів дитини, можна прослідкувати з рішення Комітету у справі «А.Б. проти Фінляндії» (рішення Комітету ООН з прав дитини у справі «А.Б. проти Фінляндії» від 04 лютого 2021 року, повідомлення № 51/2018), в якій Комітет нагадав, що для наглядного підтвердження факту дотримання права дитини на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування, будь-яке рішення щодо дитини чи дітей має бути мотивовано, обґрунтовано та роз`яснено. При викладанні аргументації слід чітко вказати всі факти щодо обставин, у яких знаходиться дитина, які елементи були визнані доречними для оцінки її найкращих інтересів, зміст елементів у цьому конкретному випадку та ступінь значущості, яка була їм надана в контексті визначення найкращих інтересів дитини. У цьому зв`язку Комітет зазначає, що формальне та загальне посилання Імміграційної служби Фінляндії на найкраще забезпечення інтересів дитини без урахування думки автора означає, що конкретні обставини, що стосуються автора, не були розглянуті, та оцінка наявності небезпеки серйозного порушення Конвенції ООН про права дитини з урахуванням його конкретних обставин не була проведена.

34. Верховний Суд звертає увагу на те, що, визначаючи зміст принципу якнайкращих інтересів дитини, цей суд в своїй практиці враховує підхід Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який виробив дві умови, які необхідно брати до уваги при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

35. Більш широкий підхід виробив Комітет ООН з прав дитини в Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)», який був імплементований і в практику Верховного Суду (див. постанову Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі

№ 654/4307/19).

Так, Комітет звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе становище; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту. Перелік таких елементів не є вичерпним і залежно від конкретної ситуації певний елемент може переважати над іншим.

Підхід Комітету ООН з прав дитини може слугувати алгоритмом для оцінки та визначення якнайкращих інтересів дитини, за якими належить діяти в такому порядку: по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

36. Наступним важливим елементом у такій категорії справ є оцінка того, яким чином було забезпечено право дитині висловити свою думку і якою мірою вона була взята до уваги.

37. Право дитини бути заслуханою є базовою гарантією Конвенції

(стаття 12).

Комітет ООН з прав дитини підкреслив, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, з усіх питань, які стосуються її інтересів.

38. Верховний Суд, імплементуючи вказаний стандарт, зробив висновок, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків (див. постанову Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22).

39. Думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці, але обов`язково з наведенням відповідного обґрунтування (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц).

40. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 19 СК при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

41. Верховний Суд неодноразово вказував, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

42. Передбачена частинами четвертою і п`ятою статті 19 СК обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19).

43. Також Верховний Суд у своїй практиці постійно вказує на те, що згідно із законом на суд покладений обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, враховувати факти вчинення домашнього насильства як стосовно дитини, так і у присутності дитини. Тобто в разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або у її присутності (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 723/4182/22).

44. Так само і ЄСПЛ звертав увагу на те, що при ухваленні рішень щодо обмеження права на спілкування національні органи влади зобов`язані враховувати стверджувану історію домашнього насильства заявника як відповідний і обов`язковий фактор, який повинен бути зважений під час оцінки (див. рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2023 року у справі «Биздиґа проти Республіки Молдова», заява № 15646/18).

45. Цей суд висновував, що при розгляді спорів, пов`язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні необхідно наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються:

- того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи залежно від специфіки спору брались до уваги для визначення їх змісту;

- того, чи враховано думку дитини, або чи наведено підстави її неврахування;

- оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку;

- відповіді на твердження про застосування домашнього насильства;

- залежно від обставин конкретної справи, рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо.

46. Актуальність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи, де одним буде надаватись більша вага, ніж іншим (див., наприклад, постанову Верховного Суду від18 квітня 2025 року у справі № 161/20631/23).

Застосування вказаних принципів у цій справі

47. Верховний Суд підкреслює, що згідно із частиною першою статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

48. Тлумачення частини першої статті 161 СК свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18).

49. Цей суд в своїй практиці наголошував на тому, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (див. постанову Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

50. При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків (див. постанову Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 756/5637/21).

51. При цьому, якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер (див. пункт 65 постанови Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21).

52. Хоча суд не позбавлений можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, однак головне в цьому - не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси (див. постанову Верховного Суду від 04 липня 2024 року в справі № 361/1872/21).

53. При визначенні роздільного місця проживання дітей з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами, необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різницю у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо, тощо (див. постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі

№ 127/9377/21).

54. У цій справі відповідачка, не погоджуючись з висновками судів, посилалась на те, що її права як матері порушено.

55. В апеляційні скарзі вона навела ряд важливих аргументів, які стосуються обґрунтованості втручання в її права і пов`язані із обставинами, які необхідно враховувати при розгляді спорів щодо захисту прав дитини

(див. пункт 10).

56. Такими доводами є:

- питання з`ясування думки дітей;

- оцінка висновку органу опіки та піклування;

- посилання на те, що діти мають громадянство Естонії;

- домашнє насильство зі сторони позивача до неї у присутності дітей.

57. У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси яких превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання необхідно вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

58. Вирішуючи клопотання представника позивача щодо заслуховування думки дітей, суд першої інстанції не навів належного мотивування відмови у задоволенні клопотання.

59. Також під час апеляційного розгляду відповідачкою подано клопотання про долучення доказів на підтвердження фактів відсутності доходів у позивача для утримання дітей.

60. Проте апеляційним судом не було вирішено питання про його прийняття як доказу із врахуванням положень частини третьої статті 367 ЦПК, згідно із якою докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

61. Крім того, поза увагою судів залишилося твердження відповідачки про застосування до неї домашнього насильства зі сторони позивача у присутності дітей, що є обов`язковим до з`ясування у такій категорії справ (див. пункти 43-46).

62. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідачка посилалася на факт домашнього насильства, проте апеляційний суд визнав такі доводи безпідставними, оскільки вони не доведені жодними належними та допустимими доказами.

63. Разом з тим, у справі наявний акт оцінки потреб сім`ї/особи № 580/02-07 від 08 липня 2024 року, виданий Чернівецьким міським центром соціальних служб, де зафіксовано факти психологічного насильства та наслідки для матері, зазначено, що мати належним чином виконує батьківські обов`язки, а чоловік ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, у зв`язку з чим психологічний стан матері нестабільний.

64. Таким чином, відсутність в судових рішеннях мотивів про твердження щодо застосування домашнього насильства впливає на визначення змісту якнайкращих інтересів дитини.

65. Далі Верховний Суд підкреслює, що апеляційний суд не дав відповіді на аргумент відповідачки щодо оцінки висновку органу опіки та піклування і можливості його врахування в сукупності із іншими доказами.

При цьому відповідні заперечення були в апеляційній скарзі.

66. Також залишились поза увагою і твердження відповідачкипро факт проживання молодшої дитини - ОСОБА_7 з жовтня 2025 року разом із нею, що позивач не заперечував та підтвердив зміну обставин. Такі обставини є важливими в ситуації роз`єднання дітей і повинні бути враховані судами при визначені місця проживання дітей.

67. Отже, судові рішення в частині вимог про визначення місця проживання дітей не в повній мірі містять мотивацію та відображення специфічних елементів, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини (див. пункти 30-46).

ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що судові рішення в частині вимог про визначення місця проживання дітей ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

69. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості.

70. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

71. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного судув частині вимог про визначення місця проживання дітей, а справу в цій частині передає на новий розгляд до суду першої інстанції, що відповідає статті 411 ЦПК.

72. Оскільки Верховний Суд направляє справу в частині вимог про визначення місця проживання дітей на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд