ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 643/8605/13-ц

1. У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

2. Позов мотивувало невиконанням позичальником ФОП ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за рамковими угодами та утворенням у зв`язку із цим заборгованості.

Зазначило, що в лютому 2013 року направило позичальнику ФОП ОСОБА_1 та його поручителям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 письмові вимоги про повне дострокове погашення кредитної заборгованості, які відповідачі не виконали.

3. Рішенням від 02 жовтня 2013 року Московський районний суд міста Харкова позов ПАТ «ПроКредит Банк» задовольнив.

Стягнув солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства (далі - АТ) «ПроКредит Банк» 158 212,95 грн заборгованості за договорами про надання траншу від 23 березня 2007 року № 2.20625/6279-ДТ1 та від 04 квітня 2007 року № 2.20625/6279-ДТ2, зокрема: 75 094,40 грн боргу за капіталом, 5 957,16 грн боргу за відсотками, 4 576,75 грн боргу за відсотками за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом, 62 658,09 грн пені, 9 926,55 грн комісії за управління кредитом.

Стягнув солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «ПроКредит Банк» 189 097,73 грн заборгованості за договором про надання траншу від 28 вересня 2007 року № 2.23350/6279, зокрема: 96 138,44 грн боргу за капіталом, 7 159,07 грн боргу за відсотками, 4 781,95 грн боргу за відсотками за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом, 70 757,18 грн пені, 10 261,09 грн комісії за управління кредитом.

У рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою від 23 березня 2007 року № 6279 та укладеними на її підставі договорів про надання траншу від 23 березня 2007 року № 2.20625/6279-ДТ1 та від 04 квітня 2007 року № 2.20625/6279-ДТ2 у загальному розмірі 347 310,68 грн, а також 3 441,00 грн судового збору, звернув стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі АТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору застави транспортного засобу від 28 вересня 2007 року № 6279-ДЗ-03 та договору застави рухомого майна від 22 січня 2008 року № 6279-ДЗ-04 та належить ОСОБА_4 , а саме на:

- сідловий тягач-Е марки IVEKO EUROSTAR, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ МВ № 2 ДАІ ГУМВС України у Харківській області 28 вересня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданий тим же РЕВ, тоді ж;

- напівпричіп бортовий-Е марки SAМRO SR 334, 1998 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований РЕВ МВ № 2 ДАІ ГУМВС України у Харківській області 28 вересня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданий тим же РЕВ, тоді ж;

- напівпричіп - фургон-Е марки VAN HOOL, 1995 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 , виданого ВРЕР № 2 ГУМВСУ Харків 22 січня 2008 року, зареєстрований тим же ВРЕР, тоді ж;

- сідловий тягач-Е марки DAF TE95XF, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , зареєстрований ВРЕР № 2 ГУМВСУ Харків 22 січня 2008 року, виданий тим же ВРЕР, тоді ж, шляхом надання АТ «ПроКредит Банк» права продажу предметів застави від власного імені будь-якій особі - покупцю за ціною, що буде призначена висновком експертно-грошової оцінки суб`єкта оціночної діяльності, який буде залучено позивачем на договірній основі.

Передав на відповідальне зберігання АТ «ПроКредит Банк» шляхом вилучення відповідною державною виконавчою службою у ОСОБА_1 зазначених предметів застави, ключів та інших приладів, необхідних для належного використання предмета застави, а також оригіналів правовстановлюючих документів, технічної документації.

Надав АТ «ПроКредит Банк» право на отримання дублікатів таких документів:

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕВ МВ № 2 ДАІ ГУМВС України у Харківській області 28 вересня 2007 року;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого РЕВ МВ № 2 ДАІ ГУ МВС України в Харківській області 28 вересня 2007 року;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 , виданого ВРЕР № 2 ГУМВСУ Харків 22 січня 2008 року;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , виданого ВРЕР № 2 ГУМВСУ Харків 22 січня 2008 року, а також дозволив вчиняти інші юридично значимі дії, необхідні для продажу предметів застави від власного імені будь-якій особі - покупцю.

Стягнув солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «ПроКредит Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 441,00 грн у рівних долях, тобто по 1 147,00 грн.

4. Суд дійшов висновку про доведеність обставин невиконання позичальником ФОП ОСОБА_1 кредитних зобов`язань за договорами про надання траншу та наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Зміст ухвали апеляційного суду

5. 06 серпня 2024 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, у якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6. Ухвалою від 11 червня 2026 року Харківський апеляційний суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2013 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

7. Суд наголосив на важливості забезпечення принципу правової визначеності та зауважив, що оскаржене рішення місцевий суд ухвалив 02 жовтня 2013 року та 10 жовтня 2026 року надіслав його до Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому загальний доступ до цього судового рішення забезпечено з 04 грудня 2013 року.

Послався на те, що зі змісту рішення місцевого суду відомо, що відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Звернув увагу на те, що матеріали справи знищили за строком зберігання у 2019 році, їх відновлення можливе лише в частині процесуальних документів.

Зазначив, що заявник звернувся з апеляційною скаргою через 11 років з дня ухвалення рішення місцевого суду і не навів поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги в установлений законом строк.

8. 21 липня 2026 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року, яку мотивував порушенням судом норм процесуального права.

Просив скасувати оскаржене судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

9. Ухвалою від 11 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду.

В ухвалі зазначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).

10. 01 жовтня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Заявник зазначив, що у справі немає доказів про належне повідомлення його про розгляд справи та про надсилання поштової кореспонденції за адресою його проживання. У рішенні суд не зазначив про встановлення місця його проживання чи про здійснення оголошення в друкованих виданнях про виклик до суду.

З огляду на це вважав, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи у місцевому суді.

12. 02 жовтня 2026 року АТ «ПроКредит Банк» подало через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Зауважив, що доводи заявника фактично ґрунтуються не на обставині неповідомлення його про розгляд прави, а виключно на посиланні на те, що після відновлення втраченого судового провадження у справі немає доказів вручення йому повісток. Проте ці обставини не є тотожними.

13. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Межі розгляду справи касаційним судом

14. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

17. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування апеляційним судом в оскарженому судовому рішенні норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

18. За пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ЦПК України.

20. Згідно із частиною першою статті 292 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

21. Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

22. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

23. За змістом частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

25. 06 серпня 2024 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2013 року, зазначивши, що у червні 2024 року йому стало відомо про наявні обтяження належного йому нерухомого майна. У виконавчій службі йому повідомили про ухвалення місцевим судом рішення від 02 жовтня 2013 року, копію якого він отримав 25 липня 2024 року.

26. Зі змісту рішення місцевого суду відомо, що відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

27. Це рішення оскаржив ФОП ОСОБА_1 і ухвалою від 06 листопада 2013 року Апеляційний суд Харківської області відхилив його апеляційну скаргу та залишив рішення місцевого суду без змін.

28. 01 червня 2006 року набрав чинності Закон України 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень», за частиною першою статті 3 якого, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

29. Згідно із частиною третьою статті 3 цього Закону в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

30. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Московського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2013 року оприлюднене в цьому реєстрі 04 грудня 2013 року, а ухвала Апеляційного суду Харківської області від 06 листопада 2013 року (про перегляд цього рішення в апеляційному порядку) - 26 червня 2015 року.

31. Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_3 здійснювалося три виконавчих провадження від 23 травня 2014 року, де стягувачем зазначене ПАТ «ПроКредитБанк», № АСВП: НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, статус - завершено.

32. До заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник долучив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за змістом якого арешт на його нерухоме майно накладений на підставі постанови Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 27 травня 2014 року № НОМЕР_14. Державну реєстрацію обтяження здійснили 29 травня 2014 року.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 сформувала висновок, про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

34. Верховний Суд дослідив клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження, його касаційну скаргу та вважає слушними зауваження банку, наведені у відзиві на касаційну скаргу про те, що заявник фактично обґрунтував свою позицію відсутністю у матеріалах відновленого судового провадження доказів повідомлення його місцевим судом про розгляд справи, водночас матеріали справи були знищені ще у 2019 році за закінченням строку зберігання і судове провадження вдалося відновити лише в частині ухвалених судами процесуальних документів.

35. Тобто офіційно відображену в судовому рішенні інформацію про належне повідомлення заявника, останній спростовує наповненням відновленого судового провадження. Проте така позиція заявника не може розглядатися окремо від інших суттєвих обставин, насамперед часу, що минув з дати ухвалення рішення місцевого суду (більше 11 років), забезпечений протягом цього часу вільний доступ до цієї інформації на вебпорталі судової влади України (https://court.gov.ua/fair), зокрема за ідентифікатором пошуку «сторона у справі», у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, повідомлена заявником обставина, на основі якої він нібито дізнався про ухвалене місцевим судом рішення, - арешт нерухомого майна існувала ще з 29 травня 2014 року - дати реєстрації обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також з 23 травня 2014 року щодо боржника здійснювалося виконавче провадження.

Інші боржники брали участь у розгляді справи і висловлювали свою позицію в місцевому та апеляційному судах.

36. Ці обставини в сукупності не переконують суд у тому, що заявник не знав про розгляд цієї справи в суді, що він об`єктивно не міг дізнатися про ухвалене в цій справі судове рішення протягом більш як 11 років.

37. Формальне посилання заявника на те, що у справі немає доказів, що суд знав про адресу його проживання не є переконливим хоча б з огляду на визначений процесуальним законом обов`язок суду встановити цю інформацію до моменту відкриття провадження у справі.

38. Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 122 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

39. Серед основних засад цивільного судочинства ЦПК України у статті 2 поряд із забезпеченням права на апеляційний перегляд справи визначає обов`язковість судового рішення, розумність строків розгляду справи судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами.

40. За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, а за частиною четвертою цієї статті - суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

41. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України) не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18].

42. Рішення місцевого суду в цій справі безпосередньо стосується сфери майнових інтересів заявника, виконавча служба здійснювала примусове виконання цього рішення, внаслідок чого було накладено арешт на нерухоме майно заявника, який є чинним протягом наразі більше 12 років, навіть якщо припустити, що місцевий суд належним чином не повідомив його про конкретне судове засідання, то у цій справі суд ухвалював також інші процесуальні документи, зокрема про відкриття провадження у справі, щодо вирішення питання про забезпечення позову тощо, які мали бути направлені учасникам справи. Разом із цим видається майже нереалістичною та обставина, що протягом усього цього часу заявник не цікавився своїм майновим становищем, наявністю невиконаних зобов`язань та існуванням обтяжень належного йому майна. Щонайменше заявник не пояснив ймовірності такої обставини.

43. Отже, встановивши, що відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду після більше 11 років з моменту його ухвалення за відсутності випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

44. Верховний Суд наголошує, що забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм та/або порушення права на доступ до суду.

45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

46. Варто зауважити, що навіть доведена обставина подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, захищає її лише від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, проте не звільняє цю особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами (статті 127, 256 ЦПК України).

47. Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

48. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.

49. Установлені обставини не дають підстав для висновку, що апеляційний суд помилився щодо відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.

50. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду і не доводять порушення цим судом норм процесуального права.

51. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 належить відмовити.

Щодо суті касаційної скарги

52. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

53. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржене ним судове рішення - без змін.

55. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду