ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 907/375/25

5. Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), в якому просив:

- визнати недійсним та скасувати рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення від 13.08.2024, яким задоволено повністю акт про порушення від 02.07.2024 № ZK000114, складений за адресою: Закарпатська область, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 щодо непобутового споживача - Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту;

- визнати недійсним та скасувати рішення відповідача, прийняте на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, від 13.08.2024, яким позивачу донараховано 4665,60 м.куб. необлікованого природного газу вартістю 77 992,03 грн за період з 15.06.2024 до 02.07.2024.

6. Як стверджував позивач, під час складання акта про порушення від 02.07.2024 № ZK000114, у якому зафіксовано порушення, що полягало у пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу, а також при його розгляді та затвердженні, були допущені процедурні порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), що мають вплив на правомірність подальших нарахувань.

7. Також, згідно з доводами позивача, за умови встановлення факту відсутності розподілу (постачання) природного газу на об`єкт, який обладнаний засобом вимірювальної техніки (лічильником), відсутні правові та фактичні підстави для здійснення нарахувань обсягів природного газу, який фактично не відбирався (не споживався). Ця обставина є визначальною і не залежить від того, чи був пропущений строк періодичної повірки лічильника, оскільки сам по собі пропуск такого строку не може слугувати підставою для обліку або донарахування газу за відсутності факту його розподілу та відбору.

8. Справа № 907/375/25 розглядалась господарськими судами неодноразово.

9. За результатами її нового розгляду рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026 у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

10. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що за відсутності доказів неможливості для позивача заявити аргументи стосовно відсутності факту споживання природного газу в період розрахунку під час розгляду справи № 907/1046/24, в межах якої Західним апеляційним господарським судом вже надана правова оцінка законності вимог щодо стягнення грошових коштів на підставі оспорюваних у цій справі рішень відповідача та із зазначенням підстав відхилення аргументів Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту щодо відсутності доказів споживання природного газу, - свідчить про намір позивача в межах даного судового провадження здійснити переоцінку вже встановлених в остаточному судовому рішенні обставин, що не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки позивач фактично ставить під сумнів остаточність та підставність постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24.

11. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026 було скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення відповідача, оформленого актом-розрахунком, яким позивачу донараховано 4665,60 м.куб. природного газу вартістю 77 992,03 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. У решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. За висновками апеляційного господарського суду, до оцінки правомірності позовної вимоги про скасування рішення відповідача, оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, від 13.08.2024, місцевим господарським судом помилково було застосовано частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не застосовано частину сьому названої статті, у зв`язку з чим надано невірну юридичну оцінку при вирішенні відповідної частини позовних вимог.

13. Надаючи ж самостійну юридичну оцінку спірним правовідносинам відносинам у справі № 907/375/25, суд апеляційної інстанції зауважив, що нарахування об`ємів газу за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, а є відповідно до пункту 2.4 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ зміною способу визначення розрахунку спожитого природного газу у відповідних випадках, і тому за відсутності факту споживання газу взагалі, зміна способу розрахунку за спожитий природний газ у зв`язку з пропущенням споживачем терміну повірки прибору обліку не відповідає вимогам підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ зазначеного Кодексу.

14. При цьому, виснувавши, що позивач не може бути обмежений у захисті прав, у випадку доведення у межах належно ініційованої судової процедури обставин їх порушення, апеляційний господарський суд констатував помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовної вимог про скасування рішення Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, від 13.08.2024.

15. Крім того, у постанові від 17.06.2026 судом апеляційної інстанції було здійснено розподіл усіх судових витрат понесених сторонами при розгляді справи № 907/375/25.

Касаційна скарга

16. Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого актом-розрахунком від 13.08.2024, або ж залишити в цій частині в силі рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026, а також відмовити у задоволенні заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

17. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

18. На обґрунтування своєї позиції відповідач, зокрема, зазначає, що нормами чинного законодавства та умовами типового договору розподілу природного газу, саме на позивача, як на споживача, що не є побутовим, покладено обов`язок здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки (постанова Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 922/1838/17). Тож у даному випадку відповідальність Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту настає саме за факт пропуск строку періодичної повірки. З урахуванням цього, апеляційний господарський суд дійшов помилково виснував, що у даному випадку відсутня відповідальність позивача за пропущення строку періодичної повірки, так як не було споживання природного газу у період порушення, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що споживач не дотримався належного контролю за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно не здійснив організацію проведення їх періодичної повірки і саме в наведеному виявилось незабезпечення позивачем належної організації повірки лічильника газу.

19. Заразом, посилаючись на численну судову практику Верховного Суду щодо доказів та доказування, преюдиційності та обов`язковості фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, необхідності дотримання принципу правової визначеності, розмежування понять «предмет спору» та «предмет позову», тощо, скаржник наполягає на правильності звернення місцевого господарського суду до викладеного постанові Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24, в межах якої вже надана правова оцінка законності вимог щодо стягнення грошових коштів з позивача на підставі оспорюваних у цій справі рішень відповідача.

20. Крім того, заявник касаційної скарги звертає увагу і на те, що складання акту-розрахунку від 13.08.2024 є нормативно визначеним наслідком прийняття відповідачем оспорюваного позивачем рішення комісії з розгляду актів про порушення від 13.08.2024 (пункт 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС), а тому залишення в силі цього рішення комісії відповідача, та окремо скасування акту-розрахунку, суперечить один одному. Правова ж позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.04.2025 у справі 927/319/24, сама по собі не може впливати на законність прийнятого рішення комісії з розгляду актів про порушення від 13.08.2024, яким задоволено акт про порушення від 02.07.2024 № ZK000114.

21. У підсумку Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» у відповідності до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України просить Верховний Суд сформулювати висновок про застосування правових норм у ситуації, що склалася, оскільки фактично у даному випадку має місце правова невизначеність, позаяк у даному випадку мова йде про те, що обидві сторони як на підставу правомірності своїх дій можуть посилатися на рішення суду, які набрали законної сили (справи № 907/375/25 та № 907/1046/24). При цьому зміна правової позиції Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у справі № 927/319/24 не може бути підставою для скасування рішень відповідача (зокрема, і рішення, оформленого актом-розрахунком від 13.08.2024), тим більше коли суд вже надав правову оцінку цим рішенням у справі № 907/1046/24.

22. У межах встановленого Верховним Судом строку Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у оскаржуваній частині залишити без змін.

23. У цьому відзиві з посиланням на постанову Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 927/319/24 позивач серед іншого зазначає, що у випадку достовірно встановленого факту відсутності розподілу природного газу на об`єкт, облаштований комерційним лічильником, взагалі відсутні підстави та потреби обліковувати невідібраний природний газ, незалежно від того, пропущений строк періодичної повірки ЗВТ чи ні.

24. До того ж позивач вважає, що обставини законності та обґрунтованості прийняття рішень комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024 (зокрема, і рішення, оформленого актом-розрахунком) при розгляді справи № 907/1046/24 судами не досліджувались та не встановлювались, а тому встановлене у зазначеній справі не має преюдиційного значення при розгляді справи № 907/375/25.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

25. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту шляхом підписання заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24 від 01.01.2024 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» приєднався до типового договору розподілу природного газу.

26. У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14.06.2022 № 2880 (лічильник газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003), встановленого на об`єкті позивача, визначено періодичність державної повірки не рідше одного разу на два роки. Зазначене свідоцтво чинне до 14.06.2024.

27. Тому наступна періодична повірка цього лічильника за звичайних умов мала бути проведена непобутовим споживачем не пізніше 14.06.2024.

28. Однак, 02.07.2024 представниками Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на об`єкті Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікується як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ).

29. Того ж дня представниками Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення від 02.07.2024 № ZK 000114, який було підписано представником споживача без зауважень.

30. 31 липня 2024 року Державним підприємством «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» здійснено повірку лічильника газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 3746, згідно з яким лічильник відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020, придатний.

31. Листом від 25.07.2024 № 459 постачальник повідомив споживача про розгляд 13.08.2024 з 10:30 до 12:00 у приміщенні Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вищевказаного акта про порушення комісією з розгляду таких актів.

32. 13 серпня 2024 року проведено засідання комісії з розгляду актів про порушення, за результатами якого прийнято рішення щодо задоволення акта про порушення від 02.07.2024 № ZK 000114.

33. Зміст цього рішення свідчить, що до складу комісії, яка розглядала акт про порушення входили: голова комісії - начальник управління комерційного балансування та розподілу газу; члени комісії - начальник центрального диспетчерського управління, фахівець відділу економічної безпеки, фахівець економічної безпеки, фахівець управління юридичного забезпечення, начальник управління метрологічного забезпечення, фахівець лабораторії вимірювальної техніки та секретар комісії - провідний фахівець (з балансування) Управління комерційного балансування та розподілу газу.

34. У зв`язку з прийняттям цього рішення, постачальник здійснив розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за період з 15.06.2024 до 02.07.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту донарахованого необлікований (донарахований) об`єм природного газу вартістю 77 992,03 грн.

35. 14.08.2024 Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслала непобутовому споживачу вимогу № 3Ф/100/вих-4312-24 про оплату вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу вартістю 77 992,03 грн з відповідним рахунком.

36. Вважаючи рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024, яким задоволено акт про порушення від 02.07.2024 № ZK000114, а також рішення, прийняте 13.08.2024 на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, яким визначено вартість розподіленого (спожитого) природного газу у розмірі 77 992,03 грн, протиправними, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними та скасування, який і розглядався у справі № 907/375/25.

37. Крім того, зокрема, місцевим господарським судом в ухваленому у справі № 907/375/25 рішенні зазначено, що при розгляді справи № 907/1046/24 про стягнення з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту вищевказаних 77 992,03 грн судами встановлено, що:

- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту відповідно до заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24, приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) за персональним ЕІС-кодом 56XS00015PB5Y00X, визначивши величину річної замовленої потужності об`єкта споживача на 2024 рік 63 954,73 м.куб.;

- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту за цим договором зобов`язаний виконувати умови такого договору, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов`язків (Розділ VIII договору);

- Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту допущено порушення зазначених норм за таких обставин:

«02.07.2024 представниками Оператора ГРМ на об`єкті відповідача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, вул. Головна буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ).

Порушення належним чином, з дотриманням положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, за участю представника споживача, зафіксовано актом про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником без жодних зауважень.

Акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.

Відповідно до наведеного, Оператором ГРМ перераховано об`єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 15.06.2024 (дата початку прострочення періодичної повірки) по 02.07.2024 (дата виявлення порушення). Вказане порушення усунуто 02.07.2024, що вбачається з акта про порушення, а саме припинено газопостачання шляхом закриття та пломбування запірних пристроїв. Лічильник демонтовано на періодичну повірку, що вбачається з протоколу № 65/07/24 від 22.07.2024.

Таким чином, перерахований до сплати об`єм природного газу складає 4 649,79 м. куб., а його вартість, яку, за твердженням позивача, відповідач на підставі зазначених вище норм має компенсувати Оператору ГРМ товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» становить 77 992,03 грн.

У відповідності до положень пункту 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, зазначена вартість донарахованого об`єму природного газу пред`явлена до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням разом із вимогою від 14.08.2024 № ЗФ/100/Вих.-4312-24».

- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав.

38. Разом з цим у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24 зазначено, що:

-«Відповідно до п. 8 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРС, Акт про порушення №ZK000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ Газорозподільні мережі України з розгляду актів про порушення.

Перевіривши наявний у матеріалах справи акт-розрахунок від 13.08.2024, колегія суддів вказує, що він здійснений вірно та згідно положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини».

39. Також Західним апеляційним господарським судом у справі № 907/1046/24 встановлено, що «у даному спорі, не йдеться про придатність чи непридатність для застосування лічильника на підставі результатів контролю метрологічних характеристик, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за соєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов`язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи….

… При цьому, споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об`ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов`язана з несанкціонованим відбором природного газу».

40. Виходячи у тому числі із цих встановлених у справі № 907/1046/24 обставин, суди попередніх інстанцій ухвалювали судові рішення у справі № 907/375/25.

41. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

43. Верховний Суд, керуючись серед іншого і наведеними процесуальними нормами, при здійсненні касаційного провадження у цій справі дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

44. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення.

45. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий розгляд судом має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 40; «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia) від 24.07.2003, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення «суттєвих недоліків» або «судової помилки» («Сутяжник проти Росії» (Sutyazhnik v. Russia) від 23.07.2009, заява № 8269/02, § 35).

46. У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття «res judicata» поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін.

47. Звернувшись до викладеного, у постанові від 24.09.2026 у справі № 910/3027/24 (910/5136/25) Верховний Суд вказав на необхідність дотримання принципу правової визначеності та констатував, що у іншій судовій справі про стягнення заборгованості суд уже надав оцінку юридичному значенню договорів відступлення права вимоги та встановив їх нікчемність.

48. Зазначену постанову Верховного Суду ухвалено після подання відповідачем касаційної скарги у цій справі, у зв`язку з чим наведені у ній висновки щодо «res judicata» мають бути ураховані при касаційному перегляді у справі № 907/375/25 в силу вимог частини четвертої статті 300 ГПК України.

49. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц та судову практику Європейського суду з прав людини, до принципу правової визначеності у своїй касаційній скарзі звертається і Закарпатська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», стверджуючи при цьому, що у даному випадку має місце його порушення, позаяк позивач та відповідач, як на підставу правомірності своїх дій, можуть посилатися на судові рішення у справах № 907/375/25 та № 907/1046/24, що з урахування оскаржуваної частини постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 є взаємовиключними.

50. Про неприпустимості здійснення ревізії судового рішення у іншій судовій справі, оскільки зворотне призвело б до порушення такого фундаментального аспекту верховенства права, як принцип правової визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду, зазначено у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі 922/511/24.

51. Схожі за змістом висновки про застосування принципу «res judicata» містяться у постанові об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15.

52. Заразом Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.11.2021 у справі «Центр «Украса» проти України» (заява № 2836/10) констатував, що наявність судового провадження не повинна нівелювати результати іншого судового провадження та/або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності.

53. Усупереч наведеному, ухвалюючи оскаржувану постанову в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення відповідача, оформленого актом-розрахунком, від 13.08.2024, яким позивачу донараховано 4665,60 м.куб. природного газу вартістю 77 992,03 грн, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, зокрема, викладено в ухваленій у зазначеній справі постанові Західним апеляційним господарським судом від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24, про те, що, «перевіривши наявний у матеріалах справи акт-розрахунок від 13.08.2024, колегія суддів вказує, що він здійснений вірно та згідно положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини», а надав цьому акту протилежну оцінку.

54. Як наслідок, апеляційний господарський суд фактично нівелювали результати розгляду справи № 907/1046/24, згідно з якими з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту на користь Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» стягнуто кошти за донарахований обсяг природного газу, і судові рішення у якій набрали законної сили та є остаточними.

55. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника стосовно того, що викладене не свідчить про дотримання «res judicata».

56. Крім того, Верховний Суд вбачає за доречне звернути увагу і на те, що задля дотримання принципу правової визначеності правова оцінка, яка надається судами, має здійснюватися однаково, якщо йдеться, зокрема, по суті про ті самі фактичні обставини, встановлені у спорі між тими самими учасниками (постанова Верховного Суду, зокрема, від 07.05.2026 у справі № 922/2427/25), однак, як вже зазначено, за результатами апеляційного перегляду справи № 907/375/25 судом апеляційної інстанції рішенню відповідача, оформленому актом-розрахунком, від 13.08.2024, по суті надано іншу оцінку порівняно із наведеною у постанові Західним апеляційним господарським судом від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24.

57. Так само стану правової визначеності щодо змісту прав та обов`язків учасників спірних у цій справі (№ 907/375/25) правовідносин, не сприяє не лише зазначене, а й скасування апеляційним господарським судом рішення Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про донарахування позивачу обсягу та вартості природного газу, за умов залишення чинним оспорюваного рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення від 13.08.2024, на виконання якого вказане рішення (оформлене актом-розрахунком) і приймалось, на що також звертає увагу відповідач у поданій касаційній скарзі.

58. Звідси слідує, що з урахуванням встановлених у справі № 907/1046/24 обставини щодо правильності здійсненого у акті-розрахунку від 13.08.2024 нарахування, заявлена у справі № 907/375/25 вимога про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого цим актом-розрахунком, не може бути задоволена, оскільки інакше свідчило б про ревізію судових рішень в інші справі, що набрали законної сили, а також вказувало б на можливість не виконання залишеного чинним за результатами судового розгляду у справі № 907/375/25 рішення комісії Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення від 13.08.2024, яким акт про порушення від 02.07.2024 № ZK000114, складений щодо позивача, задоволено повністю.

59. Натомість можливості вийти за межі заявленого відповідачем обсягу касаційного оскарження та надати оцінку судовим рішенням судів попередніх інстанцій і в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування вказаного рішення комісії Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яким повністю задоволено акт про порушення від 02.07.2024 № ZK000114, Верховний Суд позбавлений, позаяк переглядає ухвалену у цій справі постанову суду апеляційної інстанції лише у визначеній скаржником частині (див. постанови Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 920/1143/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18).

60. Отже, з урахуванням усього викладеного, Верховний Суд вбачає, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2026 у цій частині, тобто в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого актом-розрахунком, від 13.08.2024, слід залишити в силі.

61. При цьому, зважаючи на наявність у даному випадку підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», і як наслідок для скасування оскаржуваної відповідачем постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині, Верховний Суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на кожен аргумент поданої ним касаційної скарги, як і не вбачає підстав для формулювання у справі, що переглядається, висновку, про який він зазначає, оскільки за умови скасування постанови апеляційного господарського суду у оскаржуваній частині та залишення в силі рішення місцевого господарського суду у цій частині правова невизначеність, на яку посилається скаржник буде усунута, заразом жодного іншого належного обґрунтування передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження ним у касаційній скарзі не наведено.

62. Аналогічно Верховний Суд не надає оцінку і кожному з доводів відзиву Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту на касаційну скаргу, позаяк з їх аналізу вбачається, що вони не спростовують наведених у цій постанові висновків щодо необхідності дотримання принципу правової визначеності (зокрема, вказівок на відповідну судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини), а зводяться до власного тлумачення позивачем того, що саме є преюдиційними фактами (що, зважаючи на викладене у пункті 56 цієї постанови, не має визначального значення), та полягають у переоцінці ним змісту судових рішень у справі № 907/1046/24 на свою користь. Посилання ж позивача на викладене у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 927/319/24 не можуть бути урахованими, з огляду на обсяг касаційного оскарження, яким у даному випадку обмежений суд касаційної інстанції (див. пункт 59 цієї постанови).

63. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

64. За змістом статті 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

65. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції у оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а законне рішення місцевого господарського суду у цій частині - залишенню в силі.

66. Заразом, зважаючи на скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у зазначеній частині, ця постанова підлягає скасуванню і в частині здійсненого судом апеляційної розподілу судових витрат, на що також вказує скаржник.

Розподіл судових витрат

67. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту на користь Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» слід стягнути 4 844,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд