ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/4893/23 (904/6779/25)

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Нові енергетичні системи" звернулося до суду з позовом паро стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Уергхі Анастасії Сергіївни 1852703,40 грн заборгованості, з якої: 1080000 грн - основний борг, 646654,08 грн - інфляційні втрати, 126049,32 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував відповідачці на картковий банківський рахунок кошти у загальній сумі 1629000 грн, з яких відповідачка повернула лише 549000 грн. Вимога позивача щодо сплати заборгованості була залишена відповідачкою без реагування.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідачки на користь позивача 1080000 грн основного боргу, 9720 грн інфляційних втрат, 3816,99 грн - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що:

- не повернутий залишок коштів у сумі 1080000 грн є реальним боргом, підтвердженим первинними банківськими документами;

- доводи відповідача про відсутність заборгованості ґрунтуються лише на акті звірки, який не підтверджений первинною документацією;

- поворотна фінансова допомога за своєю правовою природою відповідає поняттю позики. Оскільки договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей, відсутність письмових текстів договорів не заперечує самого факту виникнення зобов`язань, оскільки перерахування коштів відбулося;

- оскільки докази встановлення конкретного строку повернення позики відсутні, суд застосував частину другу статті 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України;

- позивач невірно визначив період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нові енергетичні системи".

3.2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 ТОВ "Нові енергетичні системи" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клигіну І. В.

3.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Клигіної І.В. на 6 місяців, до 25.09.2026.

3.4. У процесі ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено, що ТОВ "Нові енергетичні системи" здійснило перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача у загальному розмірі 1 629 000 грн.

3.5. Перерахування коштів було здійснено на картковий рахунок відповідачки, відкритий у АТ "Сенс Банк", номер рахунку: НОМЕР_1 , у наступному порядку:

- 06.08.2019 на суму 6000 грн із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 21.08.2019 на суму 200000 грн із призначенням платежу: "повернення фінансової безвідсоткової допомоги. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 21.08.2019 на суму 73000 грн із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 23.08.2019 на суму 195000 грн із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 08.11.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 2 від 07.11.2019, без ПДВ";

- 26.11.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 26.11.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 27.11.2019 на суму 25000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 27.11.2019 на суму 90000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 110000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 110000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 120000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100000 грн із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ".

3.6. Вказані відомості підтверджуються залученою до матеріалі справи банківською випискою по рахунку відповідача за період з 01.01.2018 по 31.12.2021.

3.7. Згідно з вказаною банківською випискою відповідачкою була повернута позивачу фінансова допомога у загальному розмірі 549 000 грн у такому порядку:

- 01.08.2019 у сумі 149000 грн із призначенням платежу: "фінансова безвідсоткова поворотна допомога. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 05.08.2019 у сумі 200000 грн із призначенням платежу: "фінансова безвідсоткова поворотна допомога. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 23.08.2019 у сумі 200000 грн із призначенням платежу: "повернення помилково зарахованих коштів по плат. дорученню № 325 від 21.08.2019. Заява № 8 від 21.08.2019. Згідно заяви від ТОВ "НЕС" № 12 від 21.08.2019" .

3.8. У зв`язку з встановленням обставин часткового повернення грошових коштів позивачеві, ліквідатором направлено відповідачці вимогу вих№02-09/166 від 15.09.2025 про сплату заборгованості, в якій позивач пропонував з метою досудового врегулювання спору протягом 7-ми днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 1080000 грн.

3.9. Вказана вимога була надіслана позивачем засобами поштового зв`язку у відправленні №6502100726650 за офіційним місцезнаходженням Проте, відповідачкою вимогу не було задоволено, відповіді також не було надано.

3.10. Судом першої інстанції здійснено відстеження руху вказаного поштового відправлення та встановлено, що вказане поштове відправлення було повернуто 02.10.2025 за зворотною адресою у зв`язку із закінченням всиновленого терміну зберігання, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія конверту даного відправлення. Тобто, позивач належним чином направив відповідачці вимогу, а відповідачка не забезпечила отримання вказаного поштового відправлення за своєю юридичною адресою.

3.11. Відповідно, строк повернення грошових коштів фінансової допомоги у сумі 1080000 грн є таким, що настав, у зв`язку із чим заборгованість відповідачки перед позивачем в сумі 1080000 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами. Доказів повернення відповідачкою отриманих грошових коштів за договором матеріали справи не містять.

3.12. Щодо наданого відповідачкою до матеріалів справи оригіналу Акту звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020, суди зазначили наступне:

- за усталеною практикою Верховного Суду акт звірки розрахунків не є належним доказом саме факту здійснення будь-яких господарських операцій, натомість може підтверджувати наявність заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо;

- акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, так і в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18);

- сам лише акт звірки, підписаний уповноваженими на його підписання особами не може бути достатнім доказом заборгованості, якщо інформація, відображена в ньому не підтверджена первинними документами;

- наявний в матеріалах справи Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020 дійсно містить підписи сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, однак відомості, що у ньому відображені, не підтверджені відповідними первинними документами, тому цей Акт не є належним доказом факту повернення грошових коштів позивачеві.

3.13. Згідно з наявними у справі матеріалами допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_1, який був керівником підприємства позивача, також не зміг підтвердити свої свідчення щодо належності господарських операцій, які відображені у наданому відповідачем акті звірки взаєморозрахунків. ОСОБА_1 не пояснив суду, з яких причин відсутні господарські договори, первинні бухгалтерські документи щодо постачання товару, які підтверджують правовідносини з відповідачем, та чому вони не передані у встановленому порядку ліквідатору. Однак обставини щодо перерахування коштів (зокрема повернення позики) мають встановлюватися письмовими доказами, а не показаннями свідків.

3.14. Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки інфляційних втрат за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року у сумі 646 654,08 грн та 3% річних за період прострочення з 01.01.2022 по 21.11.2025 у сумі 126 049,32 грн.

3.15. Вимога про повернення грошових коштів фінансової допомоги вважається врученою відповідачці - 02.10.2025, відтак строк початку прострочення виконання зобов`язання настає з 10.10.2025, на підставі чого заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: інфляційні втрати за жовтень 2025 року у сумі 9720 грн та 3% річних за період з 10.10.2025 по 21.11.2025 в сумі 3816,99 грн, в іншій частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних вимоги задоволенню не підлягають.

4. Стислий зміст касаційної скарги

4.1. ФОП Уергхі А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалені судами попередніх інстанцій рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити рішення про відмову у позові повністю.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 3, 530, 599, 1046, 1047 ЦК України, порушили норми процесуального права, а саме статті 73, 79, 86, 236 ГПК України та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

5.2. Також при ухваленні оскаржуваних у цій справі рішень суди:

- дійшли помилкового висновку про те, що акт звірки взаєморозрахунків є неналежним доказом у справі, допустивши надмірний формалізм та порушивши норми процесуального права;

- залишили поза увагою не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження умов надання позики і настання строку її повернення, як передумови для висновку про наявність заборгованості, про стягнення якої заявлено позов у цій справі;

- проігнорували доктрину заборони суперечливої поведінки та підтримали очевидно недобросовісні дії позивача, чим позбавили відповідача права на захист від свавільної зміни правової позиції контрагента;

- в порушення положень ГПК України надали податковій звітності відповідача статус пріоритетних доказів;

- не врахували, що відсутність частини первинної документації зумовлена об`єктивними причинами. Будучи достеменно обізнаною про втрату та вилучення документів слідчими органами, ліквідатор Клигіна І. В. навмисно прихована ці факти від суду, в позивач використав відсутність документів як доказ правопорушення зі сторони відповідача.

6.1. ТОВ "Нові енергетичні системи" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, зокрема, звертаючи увагу на наступне:

- вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій врахували актуальну практику Верховного Суду (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18), згідно з якою акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб;

- окрім акту звірки, скаржник не надав до суду письмові або електронні докази, не надав до суду докази знищення цих доказів, докази втрати цих доказів тощо, що підтверджує в необхідності отримання від відповідача окрім акту звірки інші належні та допустимі докази;

- суди дійшли вірного висновку про те, що показання свідка не містять належні та допустимі докази;

- разом із актом звірки відповідачка не надала до суду будь-які письмові та/або електронні докази на підтвердження складання даного акту звірки, а під час допиту свідка (колишнього директора) останнім навіть не зміг пояснити яким товаром чи послугою була начебто закрита дебіторська заборгованість;

- позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки щодо наявності дебіторської заборгованості, показання свідка поставило під сумнів закриття дебіторської заборгованості, докази відсутності подання податкової звітності ТОВ "Нові енергетичні системи" щодо здійснення господарської діяльності за спірний період з ФОП Уергхі А. С.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2026:

- задоволено клопотання ФОП Уергхі А.С. та відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у цій справі до закінчення їх перегляду у касаційному порядку;

- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Уергхі А.С. на вищезгадані судові рішення, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2026 - 14:45;

- відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Уергхі А.С. про зупинення виконання оскаржуваних у цій справі судових рішень;

- витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/4893/23 (904/6779/25).

7.2. 31.07.2026 на адресу Верховного Суду від ФОП Уергхі А. С. надійшла заява про (мовою оригіналу) доповнення (модифікацію) касаційної скарги в порядку статті 298 ГПК України, яка за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги та в її прохальній частині викладено нову вимогу, яка не заявлялася безпосередньо в касаційній скарзі, а саме про скасування додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у цій справі.

7.3. Колегія суддів дійшла висновку про залишення вищезгаданої заяви без розгляду як такої, що подана поза межами строків, визначених в частині першій статті 298 ГПК України, за змістом якої особа, що подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

7.4. Між тим, згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

7.5. 06.08.2026 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4893/23 (904/6779/25).

7.6. 03.08.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання від ТОВ "Нові енергетичні системи" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

7.7. Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2026 вказане клопотання задоволено, вирішено проводити судові засідання у цій справі за участю представника ТОВ "Нові енергетичні системи" Єрашова І. Є. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

7.8. В судовому засіданні 29.09.2026 представник ТОВ "Нові енергетичні системи" заперечував проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив Суд залишити скаргу без задоволення.

7.9. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до Суду не надходило.

7.10. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

8.1. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки суми боргу, яка включає в себе основний борг, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму боргу.

8.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив позов, вказавши про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, але при цьому суди зазначили про помилковість здійсненого позивачем розрахунку щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим судами самостійно розраховано розмір вказаних вимог, що підлягає стягненню з відповідачки.

8.3. Відповідачка не погоджується з ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями в частині задоволення позову, вважає, що суди невірно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права та не врахували відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (розділ 5 цієї постанови).

8.4. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд зазначає наступне.

8.5. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

8.6. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.7. В статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

8.8. Згідно з підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

8.9. Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики (близькі за змістом висновки наведені Верховним Судом у постановах від 04.06.2025 у cправі № 921/110/23(921/787/23), від 24.06.2025 у cправі № 918/822/23(918/873/24), від 09.09.2025 у справі № 902/560/20).

8.10. За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.11. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

8.12. Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

8.13. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

8.14. Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.15. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.16. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі:

- у період з серпня по грудень 2019 року ТОВ "Нові енергетичні системи" перерахувало на картковий банківський рахунок ФОП Уергхі А. С. кошти на загальну суму 1 629 000 грн, вказавши у графі "призначення платежу" про сплату частини коштів як повернення фінансового безвідсоткового займу за угодою № 1 від 31.07.2019 та частини коштів як фінансовий безвідсотковий займ за угодами № 2 від 07.11.2019, № 3 від 25.11.2019, № 7 від 25.12.2019, на підтвердження чого до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку відповідачки за період з 01.01.2018 по 31.12.2021;

- відповідачка повернула позивачеві фінансову допомогу на суму 549 000 грн у серпні 2019 року;

- ліквідатор ТОВ "Нові енергетичні системи" звертався до відповідачки з письмовою вимогою про сплату заборгованості на суму 1 080 000 грн, яка вважається врученою відповідачці 02.10.2025, але звернення позивача було залишено без належного реагування та відповіді.

8.17. Колегія суддів враховує, що первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

8.18. За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №910/866/20).

8.19. За змістом пунктів 61, 62 Положення про бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.08.2018 №75, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

8.20. Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання договору його сторонами (зокрема, як в частині надання фінансової допомоги, так і щодо її повернення).

8.21. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення основного боргу у сумі 1080000 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявними у справі доказами підтверджується:

- факт перерахування позивачем на рахунок відповідачки грошових коштів як поворотної фінансової допомоги;

- часткове повернення відповідачкою грошових коштів позивачеві;

- завчасне направлення позивачем вимоги відповідачці з метою надання їй можливості добровільно її виконати;

- настання строку повернення грошових коштів відповідачкою;

- відсутність доказів повернення всієї суми отриманих від позивача як поворотної фінансової позики грошових коштів;

- залишок неповернутих коштів складає 1 080 000 грн.

8.22. Заперечуючи наведені висновки судів попередніх інстанцій, відповідачка у касаційній скарзі зазначала про те, що судами безпідставно не враховано наданий до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків між сторонами як належний доказ.

8.23. Колегія суддів вважає наведений аргумент скаржниці таким, що не відповідає ані встановленим у цій справі обставинам, ані змісту оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

8.24. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

8.26. Зі змісту частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

8.27. Відповідно до частини другої названої статті первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

8.28. З наведеного слідує, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

8.29. Згідно зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду: акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13, 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.09.2021 у справі №910/866/20).

8.30. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 916/499/20).

8.31. Зі змісту оскаржуваних у цій справі судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій не прийнято як належний допустимий доказ повернення грошових коштів позивачеві наявний в матеріалах справи Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020 з тих підстав, що попри наявність у цьому Акті підписів сторін та відбитків їх печаток, суду не було надано первинних документів, які б підтверджували наведену в Акті звірки інформацію.

8.32. При цьому під час розгляду справи були надані пояснення свідком, а саме колишнім керівником підприємства позивача ОСОБА_1 , який також не зміг у повній мірі підтвердити свої свідчення щодо належності господарських операцій, які відображені у наданому відповідачкою Акті звірки взаєморозрахунків, та не пояснив суду причини відсутності господарських договорів, первинних бухгалтерських документів, які підтверджують правовідносини з відповідачем, та чому вони не передані у встановленому порядку ліквідатору.

8.33. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення за відсутності наданих позивачем доказів щодо умов надання позики, настання строку її повернення, у зв`язку з чим відповідачка вважає передчасним висновок про наявність у неї заборгованості, про стягнення якої заявлено позов у цій справі, відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.

8.34. Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/4893/23 про банкрутство ТОВ "Нові енергетичні системи" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 11.01.2024.

8.35. З`ясовуючи обставини щодо існування між сторонами договірних правовідносин за договорами (угодами) про надання поворотної фінансової допомоги (позики), судами попередніх інстанцій серед іншого були враховані пояснення позивача, згідно з якими між ним та колишнім директором ТОВ "Нові енергетичні системи" ОСОБА_1 був складений акт прийому-передачі матеріальних цінностей (документів), перелік яких є вичерпним. Проте, договорів фінансової допомоги, вимоги про стягнення заборгованості за якими заявлено у цій справі, серед переданих ліквідатору документів виявлено не було.

8.36. Разом з цим, між сторонами могли бути укладені договори позики (поворотної фінансової допомоги) у спрощений спосіб шляхом надання відповідачкою позивачу пропозиції укласти договір, яка була прийнята останнім, адже внаслідок акцепту такої пропозиції позивачем було вчинено дії на виконання такого договору (договорів), а саме перераховано грошові кошти відповідачці.

8.37. Протилежного під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції доведено не було.

8.38. Відносно умов повернення грошових коштів, судами попередніх інстанцій враховано відсутність в матеріалах справи доказів досягнення сторонами згоди щодо строку повернення грошових коштів за договорами позики.

8.39. У зв`язку з наведеним суди дійшли висновку про застосування положень частини другої статті 530 ЦК України, згідно з якою у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

8.40. Як зазначалося вище, позивач направив відповідачці вимогу про погашення заборгованості, в якій запропонував сплатити борг протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Однак кошти сплачені не були, що підтверджує висновок судів в оскаржуваних у цій справі рішеннях про невиконання відповідачкою своїх зобов`язань перед позивачем стосовно повного та своєчасного повернення грошових коштів у строк, визначений у вимозі, внаслідок чого допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

8.41. Дійшовши висновку про обґрунтованість та підтвердження належними доказами існування заборгованості відповідачки перед позивачем в сумі 1 080 000 грн, суди визнали правомірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму боргу.

8.42. При цьому, судами попередніх інстанцій перевірено заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат (з січня 2022 року по жовтень 2025 року) та 3% річних (з 01.01.2022 по 21.11.2025) і визнано його помилковим, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення відповідачки, тому місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок, арифметичну правильність якого підтвердив суд апеляційної інстанції, з огляду на що частково задоволено зазначені вимоги позивача.

8.43. У контексті аргументів скаржниці про ненадання позивачем необхідних доказів на підтвердження заявлених ним вимог, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.44. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23).

8.45. Відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

8.46. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 14.05.2026 у справі № 904/1147/24, від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23).

8.47. З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

8.48. Наведені в оскаржуваних судових рішеннях мотиви врахування та відхилення того чи іншого доказу узгоджується з вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування норм ГПК України.

8.49. Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій в зазначеній частині, позивач наводить в касаційній скарзі аргументи, які по своїй суті зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити інші обставини, ніж ті, які вже встановлені в оскаржуваних судових рішеннях (зокрема, щодо оцінки судами податкової звітності відповідачки та пояснень щодо поважності причин відсутності первинної документації, поведінки ліквідатора товариства-банкрута, тощо).

8.50. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

8.51. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

8.52. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено порушень порядку надання, отримання доказів, оцінку яким надано судами першої та апеляційної інстанцій, тому аргументи касаційної скарги в зазначеній частині відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження.

8.53. Відносно посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведених у низці постанов, перелічених скаржником, колегія суддів зазначає наступне.

8.54. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.55. При цьому, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

8.56. На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, зокрема, у питанні застосування статей 530, 599, 1046, 1047 ЦК України, відносно встановлення реальності договору позики, умов та строків повернення позики за відсутності письмового договору, припинення зобов`язань внаслідок їх виконання, тощо, а також норм процесуального права - статей 73, 86, 236 ГПК України у питанні повноти з`ясування обставин справи та надання оцінки поданим сторонами доказам.

8.57. Однак наведені аргументи касаційної скарги не відповідають змісту оскаржуваних судових рішень та встановленим у цій справі обставинам, які не є цілковито тотожним тим, що встановлені у справах, на неврахування висновків Верховного Суду у яких вказує скаржниця, тому в цій частині доводи касаційної скарги відхиляються Судом. До того ж, скаржницею виокремлено загальні висновки Верховного Суду у вказаних в касаційній скарзі постановах суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права із контексту встановлених у цих справах обставин та досліджуваних доказів.

8.58. Доводи скаржниці щодо порушення норм процесуального права у питанні надання оцінки аргументам скаржниці, з`ясування обставин цієї справи та відображенні відповідних мотивів в оскаржуваних судових рішеннях, відхиляються колегією суддів, оскільки суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76- 79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

8.59. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73-80, 86 ГПК України.

8.60. Посилання скаржниці на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 904/4893/23 (904/6230/25), попри подібність обставин спору, не спростовує встановлені судами попередніх інстанцій обставини саме у справі, що переглядається та надану оцінку поданим сторонами доказам з урахуванням принципу змагальності сторін.

8.61. Решта доводів скаржниці не спростовує наведеного у цій постанові, не доводить неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права чи неврахування під час ухвалення оскаржуваних судових рішень відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.62. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.63. Оскільки доводи касаційної скарги під час касаційного перегляду не підтвердилися, скарга задоволенню не підлягає.

9.1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

9.2. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані у цій справі судові рішення - без змін.

9.3. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд