ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/32132/25

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025 №000/491/32-00-07-13 Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025 №000/492/32-00-07-13 Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2025 №000/491/32-00-07-13. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.07.2025 № 000/492/32-00-07-13 в частині на суму 31 047 257,87 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський електро-механічний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 12000,00 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 залишено без змін.

Східне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2026, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Підставою касаційного оскарження у даній справі відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства та вважає, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», процесуального права, а саме: статей 2, 9, 132, 134, 139, 242, 351, 353 Кодексу адміністративного судочинства України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.11.2023 по справі № 640/16003/22, від 25.01.2023 по справі № 523/12032/18, від 17.03.2020 по справі № 520/8309/18, від 30.08.2022 по справі № 640/1037/21, від 02.02.2023 по справі № 120/4765/21-а, від 19.02.2020 по справі, № 755/9215/15-ц, від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц, від 27.07.2022 по справі № 918/548/21, від 07.07.2021 по справі № 910/12876/19, від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц, від 13.07.2021 по справі № 640/19089/20, від 13.02.2019 по справі № 756/2114/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.03.2021 по справі № 910/15621/19, від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 по справі № 922/2685/19, від 20.11.2018 по справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 по справі № 911/739/15, від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 14.01.2019 у справі № 927/26/18, від 20.03.2018 по справі № 754/6742/16-а.

У доводах касаційної скарги зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, має бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним у порівнянні з ціною позову. Суд має також враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Враховуючи обсяг виконаних робіт, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вважає, що стягнуті витрати є необґрунтованими та неспівмірними.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи та проведенням експертиз.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положення частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до матеріалів даної справи, на підтвердження наданих послуг адвокатом до суду з заявою надано: копію договору про надання правничої допомоги №0711/25 від 07.11.2025, копію детального опису наданих послуг адвокатом від 24.03.2026, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2026, копію ордеру про надання правничої допомоги серії АХ №1302685 від 07.11.2025.

Відповідно до наданих документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 50 000,00 грн.

Розглянувши вищевказану заяву, з урахуванням заперечень представника відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, визначив до відшкодування витрати на суму 12 000,00 грн., яка є співмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Верховний Суд враховує, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідив надані позивачем документи на підтвердження понесених витрат, врахував заперечення відповідача щодо їх співмірності та, застосувавши критерії, визначені статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та зменшення заявленого до стягнення розміру витрат.

У касаційній скарзі відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду щодо розподілу судових витрат, викладені у судових рішеннях, за наслідками розгляду подібних справ.

Суд вказує, посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки щодо оцінки того чи іншого аргументу сторони у справі, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов. Як слідує, Верховний Суд у постановах, що наводить відповідач, ухвалюючи рішення, врахував встановлені обставини та надані документи у конкретній адміністративній справі.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд