ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/28830/23

У серпні 2023 року Товариство звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2023 №994/Ж10/31-00-04-02-01, №995/Ж10/31-00-04-02-01.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що висновки Управління про неможливість реального здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентами, зокрема, ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», ТОВ «Мега-Буд Інвест», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Транс Компані», є такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки у позивача наявна вся первинна документація, згідно якої чітко відслідковується реальність господарських операцій, а також документи на підтвердження наявності у контрагентів основних засобів, виробничих ресурсів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, документи щодо перевірки Товариством добросовісності контрагентів перед початком співпраці з ними, тоді як твердження контролюючого органу щодо неможливості реального здійснення послуг обґрунтовуються здебільшого податковою інформацією щодо нібито відсутності у контрагентів та/або їх постачальників технічних ресурсів, посиланнями на рішення щодо ризиковості, претензіями до взаємовідносин контрагентів з водіями, що здійснювали перевезення (відображення таких відносин у податковій звітності контрагентів), претензіями до операцій постачальників контрагентів по ланцюгу.

Товариство вказувало, що перед початком співпраці з контрагентами перевірило правосуб`єктність та репутацію своїх контрагентів на ринку України. Так, позивач запитав у потенційних контрагентів статутні документи та документи на підтвердження наявності у них відповідних ресурсів, тобто позивач не мав підстав сумніватися у добросовісності своїх контрагентів. Відповідно позивач вважає, що він у своїй господарській діяльності та при виборі ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», ТОВ «Мега-Буд Інвест», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Транс Компані» в якості контрагентів діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також вжив усіх достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства.

Також Товариство вказувало, що в акті перевірки контролюючий орган вказав, що сума податкового кредиту у розмірі 386210,60 грн (період виписки податкових накладних - листопад 2022 року) по постачальнику ТОВ «ТІТАН ТРАНС СЕРВІС» приймала участь у формуванні податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2022 року (реєстраційний номер 9300244997 від 19.01.2023), проте Товариство повторно задекларувало суму податкового кредиту у розмірі 44512,07 грн. у декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року (реєстраційний номер 9027659583 від 17.02.2023), що призвело до подвоєння відображення суми податкового кредиту у розмірі 44 512,07 грн. у декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року, що, в свою чергу, призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, по декларації за січень 2023 року на 44152,07 грн. Однак, це не відповідає дійсності, оскільки Товариством була допущена лише технічна помилка при відображенні у додатку 1 декларації з ПДВ за січень 2023 року періоду складання податкової накладної. На переконання позивача така помилка не впливає на право позивача щодо податкового кредиту/від`ємного значення/бюджетного відшкодування за січень 2023 року, адже сума податкового кредиту підтверджується зареєстрованою податковою накладною від 29.12.2022 №21, яка додана до матеріалів справи.

Також позивач посилався на те, що відповідачем було порушено межі проведення перевірки, встановлені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки відповідно до положень вказаної норми перевірка проводиться виключно щодо законності декларування бюджетного відшкодування та від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто перевірятися має тільки один аспект - законність як дотримання формальних вимог ПК України. В той же час, контролюючий орган вийшов за межі перевірки законності декларування заявленого до відшкодування ПДВ та від`ємного значення з ПДВ, вимагаючи у позивача всі документи на підтвердження реальності здійснення операцій: первинні документи щодо виконання господарських операцій.

Крім того, позивач вказував на безпідставність застосованих до нього штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням від 23.05.2023 №994/Ж10/31-00-04-02-01, з огляду на недоведеність вини/умислу Товариства, відсутності повторності порушення та відсутності фактичного отримання позивачем бюджетного відшкодування.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13.06.2024 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 23.05.2023 №994/Ж10/31-00-04-02-01, №995/Ж10/31-00-04-02-01. Ухвалив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Товариства сплачений судовий збір у розмірі 26840,00 грн.

Київський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 21.11.2024 заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково: ухвалив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановами від 11.02.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 залишив без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені по суті спору, мотивовані тим, що господарські операції з придбання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у контрагентів ТОВ «Мега-Буд Інвест», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Транс Компані» та послуг згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконання робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення залізничним транспортом у контрагента ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» були реально здійснені, відбулося реальне перевезення товарів та рух грошових коштів. Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідачем також не наведено та не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання робіт меті та задачам діяльності Товариства, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). На час здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти мали статус юридичної особи, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності. Використана Управлінням податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу відносно контрагентів позивача та їх контрагентів у ланцюгу постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності в діях позивача податкових правопорушень, про які вказує контролюючий орган. Крім того, сама по собі наявність кримінального провадження, в якому фігурує контрагент контрагента позивача, в якому не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними та жодним чином не впливає на предмет перевірки та її висновки щодо законності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Мега-Буд Інвест», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Транс Компані», ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення заяви Товариства про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., яка є співмірною із обсягом наданої Товариству правничої допомоги.

Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 03.03.2025 заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення задовольнив частково: ухвалив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Додаткове судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зміст наданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу свідчить про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства, з огляду на обсяг і складність складених процесуальних документів та кількість проведених судових засідань.

Управління, не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №826/3687/18, від 15.05.2020 у справі №823/1538/16, від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16, від 16.06.2020 у справі №400/987/19, від 31.03.2020 у справі №804/16516/15, від 14.05.2019 у справі 825/3990/14.

Зокрема, скаржник посилається на те, що про відсутність фактичного здійснення господарських операцій свідчить сукупність таких обставин, як, зокрема: відсутність у контрагентів автомобільного чи іншого транспорту, а також трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, ненадання в повному обсязі товарно-транспортних накладних. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Стосовно додаткових рішень судів першої та апеляційної інстанції про розподіл судових витрат Управління вказує на те, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям. Управління зазначає, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з розміром гонорару, визначеного адвокатом та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу з приводу дотримання Позивачем податкового законодавства, реальності спірних господарських операцій. При цьому, обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним та зводиться до статей ПК України. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134 КАС України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, Управління зазначає про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін з підстав того, що обґрунтування касаційної скарги Управління в цілому зводиться до тих самих аргументів, які вже отримали належну оцінку з боку судів попередніх інстанцій - технічне відтворення змісту акту перевірки. В свою чергу, в межах даної справи судами попередніх інстанцій були досліджені надані Товариством докази на підтвердження господарських операцій, документи на підтвердження наявності у контрагентів позивача технічних та трудових ресурсів, документи на підтвердження придбання та/або зберігання товару до його перевезення у межах спірних операцій, а також документи щодо подальшого руху (експорту) товару після його перевезення в межах спірних операцій. Також, судами попередніх інстанцій була надана належна оцінка всім аргументам/посиланням контролюючого органу, зокрема, означено: що претензії Управління спростовано наявними у матеріалах справи доказами; безпідставність посилання Управління на кримінальне провадження щодо епізодичного постачальника ТОВ «Комерс Сіті Дніпро»; відповідачем не надано довідок на підтвердження проведення зустрічних перевірок; господарські операції Товариства із оспорюваними контрагентами підтверджуються нотаріально засвідченими заявами керівників цих контрагентів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.10.2026 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 21.10.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди установили, що Управління провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року (від 17.02.2023 вх. №9027659583) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, результати якої оформлені актом від 20.04.2023 №742/Ж5/31-00-04-02-01/20027449, за висновками якого встановлено порушення Товариством вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, пункту 5 Розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, в результаті чого, у відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України Товариством завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року у сумі 11332729,00 грн., з них: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, на 11126044,00 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року) на 206685,00 грн.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів, які були надані Товариством до перевірки, обмін документами при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу придбання між ТОВ «Мега-Буд Інвест», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Транс Компані», ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» та Товариством і відсутність легального реального постачання товару/послуги, оскільки: ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» не було самостійним надавачем послуг з транспортного обслуговування, так як у платника згідно форми № 20ОПП обліковується лише офіс в м. Дніпропетровськ та основні засоби вартістю 10,1 тис.грн., а загальна чисельність працюючих складає 8 осіб; згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) за грудень 2022 року - січень 2023 року ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» здійснювало придбання транспортно-експедиційних послуг у ПП «Атланта Агро» та ТОВ «Олістер Груп», а згідно даних інформаційний систем ДПС ПП «Атланта Агро» з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та формування суми ліміту для виписки податкових накладних здійснює оформлення операцій з придбання «послуг для забезпечення транспортного експедирування перевезень вантажів залізничним транспортом» у ризикових контрагентів, якими сформовано податковий кредит та суму реєстраційного ліміту за рахунок оформлення операцій з придбання палива, автозапчастин, транспортних засобів тощо, такі суб`єкти господарювання не здійснювали придбання відповідних послуг та не мали можливості надавати зазначені послуги; за результатами співставлення даних 35 товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Мега-Буд Інвест» та даних звіту № 4-ДФ за грудень 2022 року встановлено, що водіями у цих товарно-транспортних накладних переважно є особи, які не являються працівниками ТОВ «Мега-Буд Інвест», з 21 водія, яка зазначену у товарно-транспортних накладних, лише 6 осіб є працівниками ТОВ «Мега-Буд Інвест» відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску згідно задекларованих платником даних звіту № 4-ДФ за 4 квартал 2022 року, іншим фізичним особам (водіям) згідно даних зазначеної звітності ТОВ «Мега-Буд Інвест» виплати не проводило; згідно даних № 4-ДФ за 4 квартал 2022 року середня кількість штатних працівників ТОВ «Мега-Буд Інвест» склала 9 осіб, виплат за однакою доходу 157 фізичним особам-підприємцям, які мають вид діяльності, пов`язаний з перевезенням вантажів, не встановлено, за даними ЄРПН за 2022 рік ТОВ «Мега-Буд Інвест» також не придбавало послуг з перевезення; згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Транс Компані», встановлено випадки невідповідності прізвищ водіїв, які зазначені в цих товарно-транспортних накладних, з переліком працівників у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за 4 квартал 2022 року, а деякі водії не є працівниками ТОВ «Транс Компані» і будь-які виплати їм не проводились; чисельність працюючих у ТОВ «Транс Компані» у листопаді 2022 року становила 64 особи, проте згідно форми № 20-ОПП у ТОВ «Транс Компані» обліковується 1 сідельний тягач «ДАФ» та 1 напівпричеп-самоскид, що недостатньо для здійснення господарської діяльності; за результатами співставлення товарно-транспортних накладних та даних звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за 4 квартал 2023 року, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2023 року не встановлено жодної відповідності прізвищ водіїв, які зазначені у товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Олві Груп Україна», тобто вказані водії не є працівниками ТОВ «Олві Груп Україна», дана обставина свідчить про надання перевізником недостовірних даних в частині заповнення інформації про водіїв перевізника.

На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких контролюючий орган листом від 17.05.2023 №363/Ж12/31-00-04-02-01 «Про результати розгляду заперечення» висновки акту перевірки залишив без змін.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 23.05.2023: №994/Ж10/31-00-04-02-01 (форма «В1»), яким зменшено Товариству суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2023 року на 11126044,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5563022,00 грн. (на підставі пункту 123.3 статті 123 ПК України); №995/Ж10/31-00-04-02-01 (форма «В4»), яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2023 року на суму 206685,00 грн.

Вказані податкове повідомлення-рішення оскаржувались Товариством в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 03.08.2023 № 21328/6/99-00-06-01-04-06, яким оспорювані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи оцінку правомірності прийняття Управлінням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що видами діяльності, які мало право здійснювати Товариство за період, який перевірявся, та які воно фактично здійснювало, є: неспеціалізована оптова торгівля (основний); виробництво олії та тваринних жирів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; складське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

Товариство у грудні 2022 року, січні 2023 року замовляло послуги згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконання робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів (пшениці, кукурудзи, ячменю) залізничним транспортом у ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

На виконання договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Д-10/22 від 01.08.2022 ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» було надано позивачу у грудні 2022 року - січні 2023 року послуги згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконано роботи з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення залізничним транспортом на загальну суму 539397404,15 грн., в тому числі податок на додану вартість 8677170,74 грн.

Відповідно до умов вказаного договору від 01.08.2022 №Д-10/22 про транспортно-експедиторське обслуговування ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (виконавець) бере на себе зобов`язання щодо здійснення транспортно-експедиторського обслуговування перевезення вантажів, що належать замовнику, залізницями із внутрішніх елеваторів та морських торгових портів України, а також інших пунктів навантаження до кінцевого пункту призначення за реквізитами і в терміни, вказані в заявці замовника (пункт 1.1).

До вказаного договору про транспортно-експедиторське обслуговування між ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» та Товариством були укладені додаткові угоди №67/86 від 08.12.2022, №67/87 від 08.12.2022, №68 від 12.12.2022, №69 від 12.12.2022, №70 від 21.12.2022, №70 від 21.12.2022, №72 від 27.12.2022, №71 від 27.12.2022, №73 від 28.12.2022, №71 від 27.12.2022, №74 від 28.12.2022, №73 від 28.12.2022, №77 від 03.01.2023, №76 від 03.01.2023, №75 від 28.12.2022, №102 від 03.04.2023, №113 від 01.05.2023, №121 від 07.06.2023.

Виконання договору №Д-10/22 від 01.08.2022 підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) №86 від 17.12.2022, №87 від 19.12.2022, №88 від 23.12.2022, №89 від 24.12.2022, №90 від 28.12.2022, №91 від 30.12.2022, №92 від 05.01.2023, №93 від 06.01.2023, №94 від 09.01.2023, №95 від 10.01.2023, №96 від 10.01.2023, №97 від 10.01.2023, №98 від 10.01.2023, №99 від 13.01.2023, №100 від 15.01.2023, №142 від 19.04.2023, №154 від 07.05.2023, №155 від 07.05.2023, №181 від 17.06.2023; рахунками на оплату №148 від 17.12.2022, №150 від 19.12.2022, №154 від 23.12.2022, №155 від 24.12.2022, №156 від 28.12.2022, №157 від 30.12.2022, №2 від 05.01.2023, №1 від 06.01.2023, №3 від 09.01.2023, №7 від 10.01.2023, №8 від 10.01.2023, №9 від 10.01.2023, №5 від 09.01.2023, №10 від 10.01.2023, №6 від 13.01.2023, №5 від 09.01.2023, №104 від 17.06.2023; податковими накладними №9 від 17.12.2022, №11 від 19.12.2022, №10 від 23.12.2022, №12 від 24.12.2022, №13 від 28.12.2022, №15 від 30.12.2022, №1 від 05.01.2023, №2 від 06.01.2023, №3 від 09.01.2023, №4 від 10.01.2023, №5 від 10.01.2023, №7 від 10.01.2023, №6 від 10.01.2023, №8 від 13.01.2023, №9 від 11.01.2023, РК №26 від 19.04.2023, РК №12 від 07.05.2023, РК №13 від 07.05.2023, РК №23 від 17.06.2023, №24 від 17.06.2023, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягів №887871 від 23.01.2023, №889007 від 28.01.2023, №888278 від 24.01.2023, №902523 від 26.05.2023, №903745 від 08.06.2023, №903007 від 01.06.2023, №907466 від 14.07.2023, №906311 від 04.07.2023; додатками до актів виконаних робіт (з реєстрами залізничних накладних).

Факт транспортування вантажів підтверджується наданими залізничними накладними №47387998, №47420492, №47469044 від 23.12.2022, №47471610 від 23.12.2022, №47471941 від 23.12.2022, №47476965 від 24.12.2022, №47477211 від 24.12.2022, №47477591 від 24.12.2022, №47482070 від 24.12.2022, №44966240 від 28.12.2022, №44966414 від 28.12.2022, №44970408 від 30.12.2022, №44975464 від 30.12.2022, №47621370 від 04.01.2023, №47621396 від 04.01.2023, №47632542 від 05.01.2023, №47621784 від 04.01.2023, №47621792 від 04.01.2023, №47632526 від 05.01.2023, №47633417 від 05.01.2023, №47638648 від 05.01.2023, №47640065 від 05.01.2023, №47644455 від 06.01.2023, №47681846 від 08.01.2023, №47686464 від 09.01.2023, №47693247 від 09.01.2023, №47693791 від 09.01.2023, №47693882 від 09.01.2023, №47694583 від 09.01.2023, №47694633 від 09.01.2023, №47705603 від 10.01.2023, №47705611 від 10.01.2023, №47705918 від 10.01.2023, №47709233 від 10.01.2023, №47710017 від 10.01.2023, №47715172 від 10.01.2023, №47693940 від 09.01.2023, №47713086 від 10.01.2023, №47715164 від 10.01.2023, №47714514 від 10.01.2023, №47714514 від 10.01.2023, №47715529 від 10.01.2023, №47729900 від 11.01.2023, №47740030 від 12.01.2023, №47755467 від 13.01.2023, №47730130 від 11.01.2023, №47784970 від 15.01.2023, №46347811 від 19.04.2023, №46657060 від 07.05.2023, №47450531 від 17.06.2023.

Судом встановлено, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» отримало від позивача оплату за отримані послуги перевезення, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, судами було встановлено, що відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Д-10/22 від 01 серпня 2022 року зобов`язувалося «організовувати відвантаження вантажів із елеваторів…, а також перевезення Вантажів Замовника», «здійснювати переадресування вагонів», «організовувати своєчасну подачу під навантаження вагонів-зерновозів», «оформляти транспортні документи», «самостійно здійснювати своєчасні розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів». Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що відносини сторін, в тому числі, регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України».

За наслідками дослідження актів виконаних робіт та залізничних накладних ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», суди попередніх інстанцій установили, ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» організовувало перевезення вантажів позивача залізничним транспортом, залучаючи до надання послуг перевезення третіх осіб.

Відповідно до абзацу 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Тобто, саме експедитор (ТОВ «Комерс Сіті Дніпро») відповідальний за належне надання послуг, в тому числі, якщо до надання послуг були залучені треті особи.

Положеннями статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Позивачем на підтвердження надання ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» послуг згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконання робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення до кожного із актів виконаних робіт (наданих послуг) надано залізничні накладні, які є достатнім підтвердженням факту надання послуг експедитором ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган ставив під сумнів операції позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» з огляду на те, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» придбавало послуги транспортно-експедиторського обслуговування у ПП «АТЛАНТА-АГРО» та ТОВ «ОЛІСТЕР ГРУП».

В свою чергу, з аналізу наявних у матеріалах справи документів щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», суди установили, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» не залучало ТОВ «ОЛІСТЕР ГРУП» до надання послуг позивачу.

Також, суди відхилили як безпідставні посилання Управління на те, що ПП «АТЛАНТА-АГРО» є фігурантом кримінального провадження відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2023 у справі №757/6840/23-К, оскільки сама по собі наявність кримінальних проваджень, в рамках яких досліджується діяльність контрагента позивача або постачальника контрагента позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

В свою чергу, як установили суди першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на час проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, або ж станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», ПП «АТЛАНТА-АГРО» відсутні. Не містить такої інформації і Єдиний державний реєстр судових рішень на час розгляду касаційної скарги Управління.

Також, слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Крім того, суди попередніх інстанцій врахували, що із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що ПП «АТЛАНТА-АГРО» лише епізодично зазначається у деяких із залізничних накладних поряд із такими підприємствами (власниками вагонів) як ООО «МТК», ООО «Партнер», ООО «Полигран-Трейд», С(Ф)Х «Урожай», ООО «СФГ Гермес», ПАО «КВСЗ». З аналізу залізничних накладних щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», зокрема, з аналізу граф « 1» та/або « 13» вбачається, що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» виступало в якості платника залізничного тарифу по всіх залізничних накладних. Зазначене також спростовує твердження контролюючого органу про те, що послуги ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» позивачу не надавались.

Відповідно до пункту 4.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування №Д-10/22 від 01.08.2022 вартість послуг ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» (виконавця) включає в себе вартість залізничного тарифу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ «Укрзалізниця» за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів.

Тарифи на залізничні перевезення встановлюються з урахуванням інвестиційної складової.

Розроблення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, у тому числі транзитом, здійснюється АТ «Укрзалізниця». Тарифи на транзитні перевезення встановлюються АТ «Укрзалізниця» відповідно до міжнародних договорів та законодавства України.

Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції».

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в графі « 13» залізничної накладної вказується «Найменування юридичної особи, яка здійснює оплату за перевезення (за необхідності). Якщо платником є відправник, то ця графа не заповнюється». В разі, якщо графа « 13» на залізничній накладній не заповнюється, то «Відправник», зазначений в графі « 1», виступає і «Платником».

Також, судами було встановлено, що на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» Товариство додатково надало заяви на відвантаження зерна №05-04 від 05.01.2023, акт приймання-передачі оригіналів складських документів від 05.01.2023, заява на відвантаження зерна №05-01 від 05.01.2023, акт приймання-передачі оригіналів складських документів від 05.01.2023, які підтверджують факт відвантаження зерна із зернового складу для подальшого його перевезення.

Також, суди вказали, що в акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що ним було направлено до ГУ ДПС у Дніпропетровській області запит про проведення зустрічної звірки господарських взаємовідносин адресу ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» з Товариством у період грудень 2022 року - січень 2023 року, в той же час Управлінням не було додано до матеріалів справи довідок про проведення зустрічних звірок щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що Управлінням не наведено достатні та належні докази неможливості реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комерс Сіті Дніпро».

Крім іншого, позивачем були подані до матеріалів справи документи на підтвердження обачності Товариства у виборі контрагентів та добросовісності самих контрагентів, у тому числі і щодо ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», а саме: виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, відомості з ЄДРПОУ, витяг з реєстру платників ПДВ №2004624500028 від 20.01.2020, довідка про відкриті банківські рахунки №168-59706БТ від 13.11.2017, наказ про переведення директора на повний робочий день №1/К від 31.03.2018, наказ про призначення директора №1/К від 09.11.2017, паспортні дані та ідентифікаційний код директора контрагента, статут, фінансова звітність малого підприємства за 2022 рік (ф. 1-м, 2-м), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку за 1 квартал 2022 року, за 2 квартал 2022 року, за 3 квартал 2022 року, за 4 квартал 2022 року, за 1 квартал 2023 року (з додатками 1, 4-ДФ).

Також, на підтвердження залучення ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» третіх осіб до надання послуг з перевезення позивачем було надано договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, укладений ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» з АТ «Українська залізниця», а також документи на підтвердження сплати тарифу за перевезення, користування вагонами переліки №20230104 від 04.01.2023, №20230105 від 05.01.2023, №20230106 від 06.01.2023, оформлені між ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» та філією «ЄРЦ» АТ «Укрзалізниця».

Суди попередніх інстанцій установили, що з наданих до матеріалів справи залізничних накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» вбачається, що перевезення вантажів (ячменю, кукурудзи, пшениці) відбувалося до залізничної станції ст. Одеса-Порт (Експ.) для подальшого експорту такого товару з Одеського морського торгового порту. Товар у порту приймало підприємство ТОВ «Укрелеваторпром» (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1), Адміністрація Одеського МТП для ТОВ «ТЕК «Зектер» (ТОВ «Новотех-Термінал»), про що свідчать дані, вказані на залізничних накладних, тобто прийняття товару, відносно якого ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» надавало послуги, підтверджується третьою особою.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи документи на підтвердження: зберігання товару (до моменту його перевезення) на зерновому складі ТОВ «Мирівський елеватор №1», відносно якого ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» надавало послуги згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконувало роботи з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення залізничним транспортом; подальшого руху (експорту) товару, відносно якого ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» надавало послуги згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів та виконувало роботи з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення залізничним транспортом.

Такі документи (договір про виконання послуг з приймання, сушки, зберігання та відпуску зернових, олійних культур та зерна кукурудзи, укладений ТОВ «АДМ Юкрейн» та ТОВ «Мирівський елеватор №1», акти наданих послуг, рахунки, розшифровки розрахунку послуг зі зберігання зерна, накладні-вимоги на відпуск / внутрішнє переміщення матеріалів, ТТН, контракти, вантажно-митні декларації, акти приймання-передачі, коносаменти, експортні доручення та ін.) підтверджують зберігання товару (пшениці та кукурудзи) на ТОВ «Мирівський елеватор №1» до моменту перевезення товару, а також підтверджують подальший рух товару (ячменю, пшениці, кукурудзи) та подальше використання товару в господарській діяльності позивача, а саме експорт ячменю, пшениці, кукурудзи з Одеського морського торговельного порту та / або експорт до Угорщини залізницею.

Зазначені документи додатково підтверджують факт надання Товариству послуг згідно комплексної ставки за транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів його контрагентом ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» у грудні 2022, січні 2023 послуг, виконання ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування перевезення залізничним транспортом.

Щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ «Мега-Буд Інвест» суди попередніх інстанцій встановили наступне.

У листопаді-грудні 2022 Товариство замовляло послуги щодо перевезення вантажів (пшениці, кукурудзи, ріпаку, сої, соняшника) у ТОВ «Мега-Буд Інвест».

Зокрема, між Товариством та ТОВ «Мега-Буд Інвест» був укладений генеральний договір про надання послуг з автоперевезення №23/09/22 від 23.09.2022, відповідно до пункту 1.1 якого автоперевізник зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати послуги, пов`язані з систематичним перевезенням вантажів. Відповідно до пункту 1.2 договору автоперевізник за дорученням клієнта зобов`язується надати наступні види послуг, які уточнюються у відповідній додатковій угоді до даного договору: забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення Вантажу автомобільним видом транспорту територією України відповідно до умов договорів (контрактів), укладених між клієнтом та третіми особами; залучити автотранспортні засоби і забезпечити їх подачу у пункт відправлення для своєчасного відправлення вантажу; здійснити роботи, пов`язані з автоперевезенням вантажу; організувати охорону вантажу під час його перевезення; забезпечити підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечити оптимізацію руху вантажних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; виконувати інші зобов`язання та надавати інші послуги, супутні перевезенню вантажів, що передбачені цим договором та не суперечать чинному законодавству.

Також між позивачем та ТОВ «Мега-Буд Інвест» були укладені додаткові угоди №22 від 11.11.2022, №24 від 16.11.2022, №25 від 17.11.2022, №26 від 18.11.2022, №27 від 18.11.2022, №28 від 30.11.2022, №29 від 05.12.2022, №29/1 від 06.12.2022, №30 від 08.12.2022, №31 від 09.12.2022, №32 від 13.12.2022, №33 від 20.12.2022, №34 від 21.12.2022, №35 від 22.12.2022, №36 від 22.12.2022, №37 від 25.12.2022, №38 від 26.12.2022, №39 від 27.12.2022, в яких визначаються вид, найменування та кількість вантажу, пункт відправлення та пункт призначення вантажу, розмір оплати послуг автоперевізнику, найменування вантажоотримувача, період, в який здійснюються автоперевезення та інші необхідні відомості.

У справі, що розглядається, суди установили, що на виконання договору про надання послуг з автоперевезення №23/09/22 від 23.09.2022 ТОВ «Мега-Буд Інвест» було надано у листопаді-грудні 2022 року послуги з перевезення вантажів на загальну суму 9788181,43 грн., в тому числі податок на додану вартість - 1631363,74 грн.

Зазначене підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000056 від 17.11.2022, №ОУ-0000058 від 20.11.2022, №ОУ-0000061 від 25.11.2022, №ОУ-0000063 від 26.11.2022, №ОУ-0000060 від 22.11.2022, №ОУ-0000059 від 20.11.2022, №ОУ-0000066 від 25.11.2022, №ОУ-0000062 від 05.12.2022, №ОУ-0000067 від 08.12.2022, №ОУ-0000069 від 11.12.2022, №ОУ-0000072 від 19.12.2022, №ОУ-0000074 від 20.12.2022, №ОУ-0000080 від 27.12.2022, №ОУ-0000071 від 13.12.2022, №ОУ-0000075 від 22.12.2022, №ОУ-0000085 від 22.12.2022, №ОУ-0000076 від 24.12.2022, №ОУ-0000084 від 24.12.2022, №ОУ-0000077 від 26.12.2022, №ОУ-0000078 від 26.12.2022, №ОУ-0000079 від 26.12.2022, №ОУ-0000081 від 27.12.2022, №ОУ-0000086 від 29.12.2022, №ОУ-0000087 від 30.12.2022; рахунками-фактурами №СФ-0000089 від 17.11.2022, №СФ-0000091 від 20.11.2022, №СФ-0000094 від 25.11.2022, №СФ-0000096 від 26.11.2022, №СФ-0000093 від 22.11.2022, №СФ-0000092 від 20.11.2022, №СФ-0000095 від 25.11.2022, №СФ-0000100 від 05.12.2022, №СФ-0000101 від 08.12.2022, №СФ-0000103 від 11.12.2022, №СФ-0000106 від 19.12.2022, №СФ-0000108 від 20.12.2022, №СФ-0000114 від 27.12.2022, №СФ-0000105 від 13.12.2022, №СФ-0000109 від 22.12.2022, №СФ-0000119 від 22.12.2022, №СФ-0000110 від 24.12.2022, №СФ-0000118 від 24.12.2022, №СФ-0000111 від 16.12.2022, №СФ-0000112 від 26.12.2022, №СФ-0000113 від 26.12.2022, №СФ-0000115 від 27.12.2022, №СФ-0000120 від 29.12.2022, №СФ-0000122 від 20.12.2022; податковими накладними №31 від 17.11.2022, №33 від 20.11.2022, №37 від 25.11.2022, №39 від 26.11.2022, №36 від 22.11.2022, №34 від 20.11.2022, №38 від 25.11.2022, №1 від 05.12.2022, №3 від 08.12.2022, №6 від 11.12.2022, №9 від 19.12.2022, №11 від 20.12.2022, №19 від 27.12.2022, №8 від 13.12.2022, №12 від 22.12.2022, №13 від 22.12.2022, №14 від 24.12.2022, №15 від 24.12.2022, №16 від 26.12.2022, №17 від 26.12.2022, №18 від 26.12.2022, №20 від 27.12.2022, №23 від 29.12.2022, №25 від 30.12.2022, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №921906 від 07.11.2023; реєстрами до актів виконаних робіт, що містять переліки товарно-транспортних накладних.

Факт транспортування вантажів підтверджується наданими товарно-транспортними накладними №40704420 від 12.11.2022, №40704421 від 12.11.2022, №40704423 від 12.11.2022, №40704424 від 12.11.2022, №40704425 від 12.11.2022, №40704426 від 12.11.2022, №40704427 від 12.11.2022, №40704428 від 14.11.2022, №40704429 від 14.11.2022, №40704434 від 14.11.2022, №40704435 від 14.11.2022, №40704436 від 14.11.2022, №40705101 від 14.11.2022, №40705102 від 14.11.2022, №40705103 від 14.11.2022, №40705104 від 15.11.2022, №40705105 від 15.11.2022, №41100619 від 17.11.2022, №41100621 від 17.11.2022, №86411312 від 23.11.2022, №86411299 від 18.11.2022, №86411300 від 18.11.2022, №86411301 від 18.11.2022, №86411302 від 18.11.2022, №86411303 від 18.11.2022, №86411309 від 21.11.2022, №86411310 від 22.11.2022, №86411311 від 22.11.2022, №86411313 від 23.11.2022, №86411298 від 23.11.2022, №86411316 від 23.11.2022, №45411273 від 18.11.2022, №45411276 від 19.11.2022, №45411277 від 19.11.2022, №45411278 від 19.11.2022, №45411279 від 19.11.2022, №78411320 від 19.11.2022, №654321 від 19.11.2022, №78411323 від 21.11.2022, №78411324 від 21.11.2022, №78411325 від 21.11.2022, №78411326 від 21.11.2022, №78411327 від 21.11.2022, №78411328 від 21.11.2022, №78411329 від 22.11.2022, №78411330 від 22.11.2022, №78411331 від 22.11.2022, №78411332 від 22.11.2022, №78411334 від 23.11.2022, №7841135 від 23.11.2022, №08411484 від 01.12.2022, №08411485 від 01.12.2022, №08411487 від 01.12.2022, №08411489 від 01.12.2022, №08411490 від 01.12.2022, №08411491 від 01.12.2022, №08411493 від 01.12.2022, №08411499 від 02.12.2022, №07411459 від 03.12.2022, №41100754 від 05.12.2022, №07411472 від 06.12.2022, №07411473 від 06.12.2022, №07411474 від 06.12.2022, №32412510 від 06.12.2022, №32412512 від 06.12.2022, №77412514 від 13.12.2022, №77412562 від 13.12.2022, №77412563 від 13.12.2022, №77412567 від 13.12.2022, №77412568 від 13.12.2022, №77412571 від 13.12.2022, №77412575 від 13.12.2022, №77412556 від 13.12.2022, №77412578 від 14.12.2022, №77412584 від 15.12.2022, №77412590 від 15.12.2022, №77412592 від 15.12.2022, №77412593 від 15.12.2022, №77412598 від 15.12.2022, №46412729 від 16.12.2022, №46412730 від 16.12.2022, №46412731 від 16.12.2022, №77412616 від 16.12.2022, №77412617 від 16.12.2022, №46412741 від 17.12.2022, №46412743 від 17.12.2022, №46412745 від 18.12.2022, №46412746 від 18.12.2022, №46412747 від 18.12.2022, №46412748 від 18.12.2022, №77412519 від 10.12.2022, №46412749 від 18.12.2022, №46412751 від 18.12.2022, №46412752 від 18.12.2022, №46412753 від 18.12.2022, №46412754 від 18.12.2022, №46412755 від 18.12.2022, №46412756 від 18.12.2022, №46412779 від 19.12.2022, №46412759 від 18.12.2022, №11159221 від 10.12.2022, №11159222 від 10.12.2022, №11159223 від 11.12.2022, №41200781 від 17.12.2022, №41200782 від 17.12.2022, №41200783 від 17.12.2022, №41200784 від 19.12.2022, №41200760 від 14.12.2022, №41200761 від 14.12.2022, №41200762 від 14.12.2022, №41200763 від 14.12.2022, №41200765 від 14.12.2022, №41200767 від 14.12.2022, №41200768 від 14.12.2022, №41200769 від 14.12.2022, №41200770 від 15.12.2022, №41200771 від 15.12.2022, №41200772 від 15.12.2022, №41200773 від 15.12.2022, №41200774 від 15.12.2022, №41200775 від 15.12.2022, №41200856 від 17.12.2022, №41200857 від 19.12.2022, №41200860 від 19.12.2022, №41200861 від 19.12.2022, №41200863 від 20.12.2022, №41200864 від 20.12.2022, №41200865 від 20.12.2022, №41200866 від 20.12.2022, №41200867 від 20.12.2022, №41200868 від 20.12.2022, №41200869 від 20.12.2022, №11259528 від 21.12.2022, №11259531 від 21.12.2022, №11259590 від 23.12.2022, №1/1 від 22.12.2022, №2/1 від 22.12.2022, №18412710 від 25.12.2022, №18412713 від 25.12.2022, №18412712 від 25.12.2022, №П22000915 від 23.12.2022, №П22000916 від 23.12.2022, №П22000917 від 23.12.2022, №П22000918 від 23.12.2022, №П22000933 від 24.12.2022, №П22000973 від 24.12.2022, №П22000974 від 24.12.2022, №П22000980 від 24.12.2022, №П22001006 від 24.12.2022, №П22001007 від 24.12.2022, №П22001008 від 24.12.2022, №П22001013 від 24.12.2022, №П22001058 від 26.12.2022, №П22001059 від 26.12.2022, №П22001060 від 26.12.2022, №П22001067 від 26.12.2022, №П22001049 від 26.12.2022, №41200965 від 23.12.2022, №41200966 від 23.12.2022, №41200967 від 23.12.2022, №41412792 від 26.12.2022, №41412793 від 26.12.2022, №41412794 від 26.12.2022, №41412796 від 26.12.2022, №36412815 від 27.12.2022, №36412816 від 27.12.2022, №36412817 від 27.12.2022, №36412818 від 27.12.2022, №41200969 від 28.12.2022, №41200970 від 28.12.2022, №41200971 від 28.12.2022, №41200972 від 28.12.2022, №41200973 від 28.12.2022, №41200974 від 28.12.2022, №41200975 від 28.12.2022, №41200976 від 28.12.2022, №41200977 від 28.12.2022, №41200978 від 28.12.2022, №41200979 від28.12.2022, №41200980 від 28.12.2022, №41200981 від 28.12.2022, №41200982 від 28.12.2022.

За визначенням, наведеним у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних, зазначені товарно-транспортні накладні містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати дату їх складання, найменування перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження, посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія. Крім того, відповідач не мав претензій щодо змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ «Мега-Буд Інвест», зокрема, до наявності у них обов`язкових реквізитів, достовірності зазначених у таких документах відомостей тощо.

Судами також було встановлено, що ТОВ «Мега-Буд Інвест» отримало від позивача оплату за отримані послуги перевезення, що підтверджується платіжними дорученнями №00394021 від 23.11.2022, №00395118 від 01.12.2022, №00395124 від 01.12.2022, №00395151 від 01.12.2022, №00395189 від 01.12.2022, №00395120 від 01.12.2022, №00395163 від 01.12.2022, №00397056 від 16.12.2022, №00399267 від 03.01.2023, №00397638 від 21.12.2022, №00398106 від 23.12.2022, №00399295 від 03.01.2023, №00400397 від 12.01.2023, №00398042 від 23.12.2022, №00399222 від 03.01.2023, №00399171 від 30.12.2022, №00399212 від 03.01.2023, №00399271 від 03.01.2023, №00399314 від 03.01.2023, №00399872 від 09.01.2023, №00399274 від 03.01.2023, №00399277 від 03.01.2023, №00399305 від 03.01.2023, №00399886 від 09.01.2023.

За результатами дослідження зазначених товарно-транспортних накладних суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «Мега-Буд Інвест» здійснювало перевезення вантажів (кукурудзи, ріпаку, пшениці, соняшнику, сої) автомобільним транспортом на замовлення позивача до пунктів поставок: ДП «ІЗМ МТП» (вул. Дунайська, 2, Порт 2, м. Ізмаїл, Одеська обл.), ТОВ «Новотех-Термінал» (м. Одеса, пл. Митна, 1), ТОВ «Сервіс Грейн» (вул. Металічна, 3, м. Арциз, Арцизький р-н, Одеська обл.), ТОВ «Укрелеваторпром» (м .Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1). На всіх товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар до вказаних вище пунктів поставок, наявні відмітки про прийняття товару у відповідних пунктах поставок. Тобто прийняття товару, який перевозило на замовлення позивача ТОВ «Мега-Буд Інвест», підтверджується третіми особами підприємствами, що приймали товар у пунктах поставки.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як необгрунтовані посилання податкового органу на те, що у вказаних товарно-транспортних накладних водіями переважно є особи, які не є працівниками ТОВ «Мега-Буд Інвест», оскільки ані Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, ані жоден інший нормативно-правовий акт не визначають як обов`язкову умову зазначення в товарно-транспортних накладних інформації про трудові відносини між водієм та перевізником. Законодавець не встановлює умови про обов`язковість перебування у трудових відносинах осіб, прізвища яких вказані у первинних документах загалом та у товарно-транспортних накладних зокрема.

Податковий орган не може покладати на позивача негативні наслідки можливого не включення з боку перевізників водіїв в звіт №1-ДФ, адже якщо таке й мало місце, то обов`язок по залученню водіїв для здійснених перевезень, а також обов`язок з документального оформлення трудових або підрядних відносин між перевізником та водієм покладено саме на перевізника, а не на замовника таких послуг.

Щодо твердження контролюючого органу про те, що у ТОВ «Мега-Буд Інвест» немає зареєстрованих транспортних засобів за даними Реєстру МВС «Відомості про транспортні засоби та їх власників», то судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Мега-Буд Інвест» мало необхідні основні засоби (вантажні транспортні засоби, причепи) для надання послуг з перевезення вантажів, н підтвердження чого позивачем до матеріалів справи було додано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. №20-ОПП) від 07.07.2022, відповідно до якого у ТОВ «Мега-Буд-Інвест» наявні на праві довгострокового користування або оренди вантажні автомобілі та причепи, а також договори оренди транспортних засобів, укладені ТОВ «Мега-Буд Інвест» з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також, суди встановили, що в повідомленні за ф. № 20-ОПП та договорах оренди транспортних засобів вказані номери автомобілів та причепів аналогічні тим, які вказані на товарно-транспортних накладних, відповідно до яких ТОВ «Мега-Буд Інвест» надавало послуги перевезення вантажів позивачу.

Що стосується рішення від 10.08.2022 №103285 про відповідність ТОВ «Мега-Буд Інвест» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, суди установили, що рішення №103285 від 10.08.2022 було скасовано в судовому порядку відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №120/10201/23, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи документи на підтвердження обачності Товариства у виборі контрагентів та добросовісності самих контрагентів, у тому числі і щодо ТОВ «Мега-Буд Інвест», а саме: витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, витяг з реєстру платників ПДВ №2202284500160 від 07.07.2022, рішення єдиного учасника (засновника) про створення ТОВ «Мега-Буд Інвест» №1 від 09.12.2021, наказ про призначення директора №1-к/тр від 09.12.2021, паспортні дані та ідентифікаційний код директора контрагента, статут, довідка про відкриття банківського рахунку №220923SU17280701 від 23.09.2022, фінансова звітність малого підприємства станом на 31.12.2022 року (ф. №1-м, 2-м), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку за 3 квартал 2022 року, за 4 квартал 2022 року (з додатками 1, 4-ДФ, 5).

Також, позивач надав до матеріалів справи документи на підтвердження: придбання позивачем товару, який перевозило ТОВ «Мега-Буд Інвест»; зберігання товару, який перевозило ТОВ «Мега-Буд Інвест» (зберігання до моменту його перевезення згаданим контрагентом);подальшого руху (експорту) товару, який було перевезено ТОВ «Мега-Буд Інвест» до вище вказаних пунктів поставок.

Такі документи (договори поставки, видаткові накладні, реєстри прийнятої с/г продукції, договори складського зберігання зерна, акти наданих послуг, рахунки, розрахунки плати за зберігання зерна, журнали реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, контракти, вантажно-митні декларації, акти приймання-передачі, коносаменти, експортні доручення, здавальні акти та ін.) підтверджують придбання та зберігання позивачем товару до моменту перевезення такого товару контрагентом ТОВ «Мега-Буд Інвест», а також підтверджують подальший рух товару подальше використання спірних послуг в господарській діяльності позивача.

Таким чином на підставі наданих до матеріалів справи документів суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про підтвердження придбання позивачем у контрагента ТОВ «Мега-Буд Інвест» у листопаді-грудні 2022 року послуг по перевезенню вантажів (пшениці, кукурудзи, ріпаку, сої, соняшника) та їх фактичне надання контрагентом.

Щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ «Олві Груп Україна» суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у грудні 2022, січні 2023 у контрагента ТОВ «Олві Груп Україна» замовляло послуги щодо перевезення вантажів (сої, кукурудзи, ячменю, соняшнику).

Так, 30.07.2022 між ТОВ «Олві Груп Україна» (автоперевізник) та ТОВ «АДМ Юкрейн» був укладений генеральний договір №30/07 про надання послуг з автоперевезення, відповідно до пункту 1 якого автоперевізник зобов`язується за плату і за рахунок Товаричства надати послуги, пов`язані із систематичним перевезенням вантажів.

Відповідно до умов вказаного договору автоперевізник за дорученням клієнта зобов`язується надати наступні види послуг, які уточнюються у відповідній додатковій угоді до даного договору: забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажу автомобільним видом транспорту територією України відповідно до умов договорів (контрактів), укладених між клієнтом та третіми особами; залучити автотранспортні засоби і забезпечити їх подачу у пункт відправлення для своєчасного відправлення вантажу; здійснити роботи, пов`язані з автоперевезенням вантажу; організувати охорону вантажу під час його перевезення; забезпечити підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечити оптимізацію руху вантажних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; виконувати інші зобов`язання та надавати інші послуги, супутні перевезенню вантажів, що передбачені цим договором та не суперечать чинному законодавству.

Судами попередніх інстанцій було установлено, що на виконання договору про надання послуг з автоперевезення №30/07 від 30.07.2022 ТОВ «Олві Груп Україна» було надано у грудні 2022 року, січні 2023 року послуги з перевезення вантажів на загальну суму 5051997,54 грн., в тому числі податок на додану вартість - 841999,59 грн.

Зазначене підтверджується додатковими угодами до договору про надання послуг з автоперевезення №119 від 01.12.2022, №120 від 01.12.2022, №121 від 01.12.2022, №126 від 01.12.2022, №130 від 01.12.2022, №124 від 01.12.2022, №125 від 01.12.2022, №128 від 01.12.2022, №122 від 01.12.2022, №131 від 01.12.2022, №131 від 01.12.2022, №127 від 01.12.2022, №127 від 01.12.2022, №133 від 01.12.2022, №134 від 01.12.2022, №135 від 03.01.2023; актами надання послуг №OУУA-002722 від 17.12.2022, №OУУA-002723 від 18.12.2022, №OУУA-002727 від 18.12.2022, №OУУA-002754 від 18.12.2022, №OУУA-002759 від 18.12.2022, №OУУA-002756 від 20.12.2022, №OУУA-002757 від 20.12.2022, №OУУA-002758 від 20.12.2022, №OУУA-002755 від 20.12.2022, №OУУA-002787 від 22.12.2022, №OУУA-002814 від 24.12.2022, №OУУA-002725 від 19.12.2022, №OУУA-002794 від 24.12.2022, №OУУA-002822 від 26.12.2022, №OУУA-002830 від 26.12.2022, №OУУA-000055 від 13.01.2023; рахунками на оплату №OУУA-002722 від 17.12.2022, №OУУA-002723 від 18.12.2022, №OУУA-002727 від 18.12.2022, №OУУA-002754 від 18.12.2022, №OУУA-002759 від 18.12.2022, №OУУA-002756 від 20.12.2022, №OУУA-002757 від 20.12.2022, №OУУA-002758 від 20.12.2022, №OУУA-002755 від 20.12.2022, №OУУA-002787 від 22.12.2022, №OУУA-002814 від 24.12.2022, №OУУA-002725 від 19.12.2022, №OУУA-002794 від 24.12.2022, №OУУA-002822 від 26.12.2022, №OУУA-002830 від 26.12.2022, №OУУA-000055 від 13.01.2023; податковими накладними №128 від 17.12.2022, №133 від 18.12.2022, №134 від 18.12.2022, №139 від 18.12.2022, №140 від 18.12.2022, №160 від 20.12.2022, №161 від 20.12.2022, №165 від 20.12.2022, №167 від 20.12.2022, №192 від 22.12.2022, №214 від 24.12.2022, №152 від 19.12.2022, №212 від 24.12.2022, №229 від 26.12.2022, №230 від 26.12.2022, №59 від 13.01.2023, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №918295 від 10.10.2023; реєстрами до актів виконаних робіт, що містять переліки товарно-транспортних накладних.

Факт транспортування вантажів підтверджується наданими товарно-транспортними накладними (далі-«ТТН») №622330 від 12.12.2022, №622331 від 12.12.2022, №622332 від 12.12.2022, №622336 від 15.12.2022, №622331 від 15.12.2022, №622333 від 15.12.2022, №622334 від 15.12.2022, №622335 від 15.12.2022, №622332 від 15.12.2022, №57622377 від 17.12.2022, №57622378 від 17.12.2022, №57622375 від 17.12.2022, №57622376 від 17.12.2022, №41200853 від 16.12.2022, №41200852 від 16.12.2022, №77412607 від 16.12.2022, №77412614 від 16.12.2022, №77412613 від 16.12.2022, №77412609 від 16.12.2022, №77412611 від 16.12.2022, №77412608 від 16.12.2022, №77412618 від 16.12.2022, №77412610 від 16.12.2022, №622383 від 17.12.2022, №622386 від 17.12.2022, №622385 від 17.12.2022, №622384 від 17.12.2022, №622382 від 17.12.2022, №622381 від 17.12.2022, №95622366 від 19.12.2022, №95622367 від 19.12.2022, №95622364 від 17.12.2022, №95622365 від 19.12.2022, №94622355 від 12.12.2022, №94622352 від 11.12.2022, №94622354 від 11.12.2022, №94622353 від 11.12.2022, №46622368 від 12.12.2022, №46622369 від 15.12.2022, №46622370 від 15.12.2022, №46622374 від 19.12.2022, №46622372 від 19.12.2022, №46622371 від 19.12.2022, №46622373 від 19.12.2022, №93622348 від 14.12.2022, №93622349 від 14.12.2022, №93622350 від 14.12.2022, №93622351 від 14.12.2022, №92622345 від 19.12.2022, №92622346 від 19.12.2022, №92622347 від 19.12.2022, №46412761 від 18.12.2022, №46412762 від 18.12.2022, №46412750 від 18.12.2022, №46412758 від 18.12.2022, №46412757 від 18.12.2022, №622388 від 19.12.2022, №622389 від 19.12.2022, №622392 від 19.12.2022, №622391 від 19.12.2022, №622390 від 19.12.2022, №622387 від 19.12.2022, №622393 від 20.12.2022, №622394 від 20.12.2022, №622395 від 20.12.2022, №622398 від 20.12.2022, №622397 від 20.12.2022, №622396 від 20.12.2022, №622399 від 21.12.2022, №622405 від 21.12.2022, №622406 від 21.12.2022, №622400 від 21.12.2022, №622401 від 21.12.2022, №622402 від 21.12.2022, №622403 від 21.12.2022, №622404 від 21.12.2022, №622407 від 21.12.2022, №11259374 від 18.12.2022, №11259352 від 17.12.2022, №11259356 від 17.12.2022, №11259357 від 17.12.2022, №11259359 від 17.12.2022, №11259358 від 17.12.2022, №11259526 від 22.12.2022, №11259527 від 22.12.2022, №11259420 від 21.12.2022, №11259583 від 23.12.2022, №11259581 від 23.12.2022, №11259587 від 23.12.2022, №П22000869 від 22.12.2022, №П22000866 від 22.12.2022, №П22000913 від 23.12.2022, №П22000914 від 23.12.2022, №П22000899 від 23.12.2022, №П22000956 від 24.12.2022, №П22000960 від 24.12.2022, №П22000940 від 24.12.2022, №П22001019 від 25.12.2022, №П22001020 від 25.12.2022, №П22000999 від 24.12.2022, №П22001000 від 24.12.2022, №П22000990 від 24.12.2022, №П22001027 від 25.12.2022, №П22000998 від 24.12.2022, №П22000997 від 24.12.2022, №П22000996 від 24.12.2022, №П22000958 від 24.12.2022, №П22000919 від 23.12.2022, №П22000901 від 23.12.2022, №П22000902 від 23.12.2022, №П22000897 від 23.12.2022, №П22000976 від 24.12.2022, №П22001046 від 25.12.2022, №П22001048 від 25.12.2022, №П22001064 від 26.12.2022, №П22001056 від 26.12.2022, №П22001065 від 26.12.2022, №622411 від 22.12.2022, №622408 від 22.12.2022, №622410 від 22.12.2022, №622413 від 22.12.2022, №622409 від 22.12.2022, №622414 від 22.12.2022, №622412 від 22.12.2022, №11259683 від 12.01.2023, №11259682 від 12.01.2023, №11259684 від 12.01.2023, №11259686 від 12.01.2023, №11259685 від 12.01.2023.

З аналізу наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Олві Груп Україна», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі товарно-транспортні накладні є належними доказами, які підтверджують факт надання позивачу послуг з перевезення вантажів ТОВ «Олві Груп Україна», з урахуванням того, що Управління не висувало претензій до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, зокрема, до наявності у них обов`язкових реквізитів, достовірності зазначених у таких документах відомостей тощо.

Судами також було встановлено, що ТОВ «Олві Груп Україна» отримало від позивача оплату за отримані послуги перевезення, що підтверджується банківськими виписками.

За результатами дослідження товарно-транспортних накладних суди установили, що ТОВ «Олві Груп Україна» здійснювало перевезення вантажів (кукурудзи, соняшника, сої, ячменю) автомобільним транспортом на замовлення позивача до пунктів поставок: ДП «ІЗМ МТП» (вул. Дунайська, 2, Порт 2, м. Ізмаїл, Одеська обл.), ТОВ «Новотех-Термінал» (м. Одеса, пл. Митна, 1), ТОВ «Укрелеваторпром» (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1), ТОВ «Дунайська Стивідорна Компанія» (Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова 4А). На всіх ТТН, якими перевозився товар до вказаних вище пунктів поставок, наявні відмітки про прийняття товару у відповідних пунктах поставок. Тобто прийняття товару, який перевозило на замовлення позивача ТОВ «Олві Груп Україна», підтверджується третіми особами підприємствами, що приймали товар у пунктах поставки.

Щодо твердження податкового органу про відсутність необхідних умов у ТОВ «Олві Груп Україна» для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, суди попередніх інстанцій установили, що позивачем до матеріалів справи були надані документи щодо взаємовідносин ТОВ «Олві Груп Україна» з водіями, які здійснювали перевезення вантажів позивача. Так, контрагент ТОВ «Олві Груп Україна» в листі від 24.08.2023 №12 зазначив, що підприємство винаймало водіїв для здійснення перевезень у ряду підприємств ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_5 .

Також Товариством були надані договори про транспортно-експедиційні перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України, укладених ТОВ «Олві Груп Україна» з ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_5 ; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам), які подавалися ТОВ «ПРОФІ ТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ТОПЛИВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ДВД РОСТ ТРАНС», ТОВ «ДАК ТРАНС», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «СЕРВІСПЛАСТ», ТОВ «ЕКСПІРІЕНС ТРАНС», ФОП ОСОБА_5 , які подавалися ними до контролюючих органів та які підтверджують факт працевлаштування водіїв, які перевозили вантажі позивача, у зазначених суб`єктів господарювання.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що згадані відповідачем водії є працівниками інших суб`єктів господарювання, послуги яких придбавало ТОВ «Олві Груп Україна», а тому ТОВ «Олві Груп Україна» не мало обов`язку щодо декларування відносин з такими водіями, а також здійснювати нарахування/виплату доходу на їх адресу.

Також, суди попередніх інстанцій відхилили як безпідставні твердження Управління про відсутність у ТОВ «Олві Груп Україна» основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, оскільки Товариством були надані документи на підтвердження наявності у ТОВ «Олві Груп Україна» власних транспортних засобів повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. №20-ОПП) від 16.04.2020, 20.10.2022, 18.05.2023, які містять інформацію про наявність в ТОВ «Олві Груп Україна» офісу за адресою м. Одеса, просп. Академіка Глушкова буд. 29, офіс 300, 314, а також транспортних засобів на праві власності, довгострокового користування або оренди (вантажних сідельних тягачів, напівпричепів, контейнеровозів, причепів, цистерн, самоскидів та ін.); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що матеріали справи містять належні та достатні докази наявності у ТОВ «Олві Груп Україна» як власних, так і орендованих основних засобів для здійснення перевезення вантажів, а також докази залучення водіїв для надання послуг з перевезення.

Крім того, позивачем надані в матеріали справи документи на підтвердження обачності позивача у виборі контрагентів та добросовісності самих контрагентів, у тому числі і щодо ТОВ «Олві Груп Україна», а саме: витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, витяг з реєстру платників ПДВ №1915514500049 від 19.02.2019, наказ про вступ на посаду директора №4 від 01.05.2021, паспортні дані та ідентифікаційний код директора контрагента, статут, довідка про відкриті банківські рахунки, фінансова звітність суб`єкта малого підприємства за 2022 рік (ф. №1-м, 2-м), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку за 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року (із додатками 1, 5, з відомостями за ф. 4-ДФ).

Щодо твердження контролюючого органу про те, що ТОВ «Олві Груп Україна» доводилося в межах відпрацювання наказу ДФС України від 28.07.2015 №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» за періоди 2021-2022 років як таке, що було задіяне в здійснені ризикових операцій, суди установили, що позивачем, серед іншого, було надано копію рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критерія ризиковості платника №45213 від 25.10.2022, відповідно до якого ТОВ «Олві Груп Україна» визнано таким, що не відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Також, Товариство надало до матеріалів справи документи на підтвердження: придбання позивачем товару, який перевозило ТОВ «Олві Груп Україна»; зберігання товару, який перевозило ТОВ «Олві Груп Україна» (зберігання до моменту його перевезення згаданим контрагентом); подальшого руху (експорту) товару, який було перевезено ТОВ «Олві Груп Україна» до вище вказаних пунктів поставок.

Такі документи (договори поставки, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, реєстри вантажу, договори складського зберігання зерна, акти наданих послуг, рахунки, розрахунки плати за зберігання зерна, реєстри вантажу, контракти, вантажно-митні декларації, акти приймання-передачі, коносаменти, експортні доручення, здавальні акти та ін.) підтверджують придбання та зберігання позивачем товару до моменту перевезення такого товару контрагентом ТОВ «Олві Груп Україна», а також підтверджують подальший рух товару подальше використання товару в господарській діяльності позивача, а саме експорт зернових з Ізмаїльського морського торговельного порту та Одеського морського торговельного порту.

Таким чином на підставі наданих до матеріалів справи документів суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що придбання позивачем у контрагента ТОВ «Олві Груп Україна» у грудні 2022 року січні 2023 року послуг по перевезенню вантажів (сої, кукурудзи, ячменю, соняшнику) та фактичне надання таких послуг є підтвердженим.

Щодо взаємовідносин Товариства з ТОВ «Транс Компані» суди попередніх інстанцій встановили наступне.

У листопаді 2022 Товариство замовляло послуги щодо перевезення вантажів (кукурудзи) у контрагента ТОВ «Транс Компані».

01.07.2021 між ТОВ «Транс Компані» (автоперевізник) та Товариством був укладений генеральний договір №2/21 про надання послуг з автоперевезення, відповідно до пункту 1.1 якого автоперевізник зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати послуги, пов`язані з систематичним перевезенням вантажів на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 автоперевізник за дорученням клієнта зобов`язується надати наступні види послуг, які уточнюються у відповідній додатковій угоді до договору: забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажу автомобільним видом транспорту територією України відповідно до умов договорів (контрактів), укладених між клієнтом та третіми особами; залучити автотранспортні засоби і забезпечити їх подачу у пункт відправлення для своєчасного відправлення вантажу; здійснити роботи, пов`язані з автоперевезенням вантажу; організувати охорону вантажу під час його перевезення; забезпечити підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечити оптимізацію руху вантажних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; виконувати інші зобов`язання та надавати інші послуги, супутні перевезенню вантажів, що передбачені цим договором та не суперечать чинному законодавству.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання договору про надання послуг з автоперевезення №2/21 від 01.07.2021 ТОВ «Транс Компані» було надано у листопаді 2022 року послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1001703,07 грн., в тому числі податок на додану вартість - 166950,51 грн.

Зазначене підтверджується додатковими угодами №14/22 від 19.11.2022, №56Б/21 від 18.11.2022; актами надання послуг №5563 від 22.11.2022, №5624 від 24.11.2022; рахунками на оплату №5563 від 22.11.2022, №5624 від 24.11.2022; податковими накладними №177 від 22.11.2022, №183 від 24.11.2022, які зареєстровані в ЄРПН відповідно до витягу №888350 від 24.01.2023; реєстрами до актів виконаних робіт, що містять переліки товарно-транспортних накладних.

Факт транспортування вантажів підтверджується наданими товарно-транспортними накладними №622379 від 19.11.2022, №622384 від 19.11.2022, №622390 від 19.11.2022, №622406 від 21.11.2022, №622407 від 21.11.2022, №622408 від 21 11.2022, №622409 від 21.11.2022, №41100663 від 19.11.2022, №41100636 від 19 11.2022, №41100625 від 19.11.2022, №41100638 від 19.11.2022, №41100626 від 19.11 2022, №41100627 від 19.11.2022, №41100651 від 22.11.2022, №41100652 від 22.11.2022, №41100650 від 22 11.2022.

На підставі наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Транс Компані», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі товарно-транспортні накладні є належними доказами, які підтверджують факт надання позивачу послуг з перевезення вантажів ТОВ «Транс Компані», з урахуванням того, що контролюючий орган не висував претензій до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, зокрема до наявності у них обов`язкових реквізитів, достовірності зазначених у таких документах відомостей тощо.

Судами було встановлено, що ТОВ «Транс Компані» отримало від позивача оплату за отримані послуги перевезення, що підтверджується платіжними дорученнями №00394935 від 30.11.2022, №00395233 від 02.12.2022.

За результатами дослідження товарно-транспортних накладних суди встановили, що ТОВ «Транс Компані» здійснювало перевезення вантажів (кукурудзи) автомобільним транспортом на замовлення позивача до пункту поставки, розташованого в с. Броска, вул. Колгоспна 28, Ізмаїльський р-н, Одеська обл. На ТТН, якими перевозився товар до пункту поставки, наявні відмітки про прийняття товару, тобто прийняття товару, який перевозило на замовлення позивача ТОВ «Транс Компані», підтверджується третьою особою.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні доводи контролюючого органу про неможливість реального здійснення з боку ТОВ «Транс Компані» господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів у вказаного суб`єкта господарювання, оскільки Товариство надало до матеріалів справи договори про виконання та лист-пояснення ТОВ «Транс Компані», в якому контрагент зазначає, що водії, які були залучені до надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів для позивача, здійснювали виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів про виконання робіт, які ТОВ «Транс Компані» укладало з фізичними особами, копії яких також докучено до матеріалів справи.

Також Товариство надало до матеріалів справи повідомлення ТОВ «Транс Компані» за ф. 20-ОПП, у якому вказано кількість однотипних транспортних засобів (115 сідельних тягачів та 101 напівпричепів-самоскидів); повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (ф. №20-ОПП) від 26.02.2021, від 27.04.2023.

Крім того, позивачем були надані до матеріалів справи свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які місять інформацію про те, що ТОВ «Транс Компані» є власником транспортних засобів.

З аналізу товарно-транспортних накладних №№622379 від 19.11.2022, 622384 від 19.11.2022, 622390 від 19.11.2022, 622406 від 21.11.2022, 622407 від 21.11.2022, 622408 від 21 11.2022, 622409 від 21.11.2022, 41100663 від 19.11.2022, 41100636 від 19 11.2022, 41100625 від 19.11.2022, 41100638 від 19.11.2022, 41100626 від 19.11.2022, 41100627 від 19.11.2022, 41100651 від 22.11.2022, 41100652 від 22.11.2022, 41100650 від 22 11.2022 суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «Транс Компані» перевозило вантаж позивача власними транспортними засобами.

Щодо твердження відповідача про блокування податкових накладних ТОВ «Транс Компані» протягом 2022 року, судами було установлено, що зазначені податкові накладні не стосуються господарських операцій, які є предметом розгляду у даній справі. Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа №14/06_01 від 14.06.2023, в якому директор ТОВ «Транс Компані» зазначає, що підприємство не відноситься до ризикових, не мало такого статусу та не вносилося до реєстру ризикових платників податків.

Крім іншого, позивачем були надані документи на підтвердження обачності позивача у виборі контрагентів та добросовісності самих контрагентів, у тому числі і контрагента ТОВ «Транс Компані», а саме: виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, витяг з реєстру платників ПДВ №1713164500021 від 06.03.2017, протокол загальних зборів учасників №1 від 25.01.2012, наказ про призначення директора №1 від 26.01.2012, паспортні дані та ідентифікаційний код директора контрагента, статут, довідка про відкриті банківські рахунки, фінансова звітність суб`єкта малого підприємства станом на 31.12.2022 року (ф. №1-м, 2-м), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) доходу на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку за 4 квартал 2022 року (з додатками 1, 2, 4-ДФ, 5).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що всі вище зазначені докази в своїй сукупності спростовують доводи податкового органу про неможливість ТОВ «Транс Компані» надавати позивачу послуги з перевезення вантажів та здійснення господарської діяльності загалом.

Крім того, судами було встановлено, що позивач надав до матеріалів справи документи на підтвердження: придбання позивачем товару, який перевозило ТОВ «Транс Компані»; подальшого руху (експорту) товару, який було перевезено ТОВ «Транс Компані» до вище вказаного пункту поставки.

Такі документи (договори поставки, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні, реєстри прийнятої с/г продукції, витяги з реєстру зважування вантажів на автомобільних вагах, лист ТОВ «Компанія «Мар Шіппінг», контракти, вантажно-митні декларації, акти приймання-передачі, коносаменти та ін.) підтверджують придбання позивачем товару до моменту перевезення такого товару контрагентом ТОВ «Транс Компані», а також підтверджують подальший рух товару подальше використання товару в господарській діяльності позивача, а саме експорт зернових (кукурудзи) з Ізмаїльського морського торговельного порту.

Зазначені докази додатково підтверджують факт надання ТОВ «Транс Компані» послуг позивачу.

Таким чином на підставі наданих до матеріалів справи документів підтверджується придбання позивачем у контрагента ТОВ «Транс Компані» у листопаді 2022 року послуг по перевезенню вантажів (кукурудзи).

Поряд з цим, Товариством були надані нотаріально засвідчені заяви керівників контрагентів ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», ТОВ «Транс Компані», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Мега-Буд Інвест», в яких керівники вказаних контрагентів підтвердили факт надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (ТОВ «Транс Компані», ТОВ «Олві Груп Україна», ТОВ «Мега-Буд Інвест») та надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів (ТОВ «Комерс Сіті Дніпро»).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що контролюючим органом також не було доведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій Товариства із зазначеними контрагентами меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Виписані цими контрагентами позивача за фактом здійснення господарських операцій податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. При цьому, контролюючим органом не встановлено, що подані позивачем первинні бухгалтерські документи по господарським операціям із зазначеними контрагентами за змістом не відповідають зареєстрованим податковим накладним.

В свою чергу, Верховний Суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, у акті перевірки Управління не наводило доводів, що Товариство самостійно внесло до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбання послуг та/або щодо його контрагентів. Так само контролюючий не зазначав та не надавав доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про його контрагентів у первинних документах, на підставі яких задекларувало дані свого податкового обліку, зокрема, щодо податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги в частині рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між 27.10.2020 між Адвокатським об`єднанням «КМ Партнери» (Об`єднання) та Товариством (Довіритель) був укладений договір про надання правової допомоги №2-1/51-2020, за умовами якого об`єднання зобов`язалося надати довірителю послуги з правової (правничої) допомоги, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з пунктом 5.1 договору довіритель оплачує послуги об`єднання, оформлені відповідно до п.5.2 або, альтернативно до п.5.5 договору, за фактом їх надання, якщо сторони не домовляться по окремим роботам про часткову або попередню оплату.

Пунктом 5.2 договору визначено, що для оплати наданих послуг об`єднання надає довірителю рахунок-фактуру і акт приймання-передачі послуг.

До підготовки вищезазначених документів звичайно об`єднання надсилає довірителю детальну Специфікацію, як описано у п.5.6, в якій зазначається: власне надані послуги (опис послуг); адвокати-учасники об`єднання та їх помічники, які надавали послуги; кількість відпрацьованих ними годин; вартість наданих послуг, розрахованих на основі індивідуальних погодинних ставок задіяних адвокатів-учасників об`єднання та їх помічників.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5.6 договору специфікації, акти приймання-передачі послуг підписуються із застосуванням засобів факсимільного або електронного зв`язку (електронної пошти) з наступним обміном оригіналами таких документів в наступному порядку: за результатами надання послуг, виконавець складає (оформлює), підписує та надсилає факсом або електронною поштою довірителю специфікацію, акт приймання-передачі послуг; якщо у довірителя немає обґрунтованих заперечень до змісту специфікації, акта приймання-передачі послуг, довіритель в той же день підписує його зі свого боку та надсилає факсом або електронною поштою об`єднанню.

20.07.2023 між сторонами було підписано Додаткову угоду, в якій сторони дійшли згоди, зокрема, викласти у новій редакції пункт 5.3 договору, яким визначено індивідуальні погодинні ставки адвокатів-учасників об`єднання та їх помічників становлять: адвокат Мінін О.А. - 7100,00 грн; адвокат Шемяткін О.О. - 7100,00 грн; ОСОБА_6 - 7100,00 грн; ОСОБА_7 - 7100,00 грн; ОСОБА_8 - 7100,00 грн; ОСОБА_9 - 7100,00 грн; ОСОБА_10 - 6560,00 грн; ОСОБА_11 - 6560,00 грн; ОСОБА_12 - 6560,00 грн; ОСОБА_13 - 4800,00 грн; ОСОБА_14 - 4800,00 грн; ОСОБА_15 - 4800,00 грн; ОСОБА_16 - 4260,00 грн; помічник адвоката - від 660,00 грн до 4190,00 грн.

На підтвердження надання позивачу правової допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій позивачем були надані судам акти прийняття-передачі послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення та виписка банку.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвокатів у цій справі за підготовку та подання позовної заяви до суду, прийняття її судом і відкриття провадження у справі, враховано співмірність виконаної адвокатами роботи (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, підготовлених адвокатами документів, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відшкодування Товариству витрат на професійну правничу допомогу у сумі, яка судами попередніх інстанцій була визнана співмірною, з урахуванням того, що Управління клопотаннях про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також у касаційній скарзі не наводило доводів стосовно того, яку суму витрат на професійну правничу допомогу, яка має бути відшкодована Товариству, контролюючий органу вважає співмірною.

Верховний Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 КАС України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що судами встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення судами попередніх інстанцій вимог, визначених у заявах про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -