ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/5079/23

1.1. У березні 2023 року керівник Оболонської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромальянс" (далі - ТОВ "Будпромальянс"), про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 в Оболонському районі міста Києва, площею 4,0024 га (кадастровий номер 8000000000:85:036:0003), укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. 22.10.2007 за № 2938 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.11.2007 за № 78-6-00479;

- зобов`язання ТОВ "Будпромальянс" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,0024 га (кадастровий номер 8000000000:85:036:0003), розташовану на АДРЕСА_1 в Оболонському районі міста Києва, привівши її у придатний стан для подальшого використання за цільовим призначенням шляхом знесення 13 об`єктів незавершеного будівництва на земельній ділянці за вказаною адресою.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором, а саме строків завершення реконструкції бази відпочинку, невиконання вимог щодо будівництва виключно пансіонату відпочинку цілорічного функціонування, непроведення державної екологічної експертизи проєктної документації, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, наявні правові підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення 13 об`єктів незавершеного будівництва.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 в задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено.

1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 та прийнято нове рішення про задоволення позову; розірвано укладений між Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс" договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. 22.10.2007 за № 2938 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.11.2007 за № 78-6-00479; зобов`язано ТОВ "Будпромальянс" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,0024 га (кадастровий номер 8000000000:85:036:0003), яка розташована на вул. Квітки Цісик, 64 в Оболонському районі м.Києва, привівши її у придатний стан для подальшого використання за цільовим призначенням шляхом знесення 13 об`єктів незавершеного будівництва на земельній ділянці площею 4,0024 га (кадастровий номер 8000000000:85:036:0003).

1.5. Постановою Верховного Суду від 29.04.2025 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23.

1.6. 28.05.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) як особа, яка не брала участі у цій справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23, оскільки вважала, що цією постановою апеляційного суду вирішено питання про її права, інтереси й обов`язки, та просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 та постанову Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 910/5079/23, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 залишити в силі.

1.7. Ухвалою Верховного суду від 30.07.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23 закрито.

Закриваючи касаційне провадження, Верховний Суд зазначив, що:

- оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, інтереси й обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, адже відсутній матеріально-правовий зв`язок між прийнятими в цій справі судовими рішеннями та ОСОБА_1 , яка не була учасником спірних правовідносин у суді першої інстанції, позовні вимоги до якої не заявлялися та обов`язку якої повернути земельну ділянку Київській міській раді, привівши її у придатний для подальшого використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення 13 об`єктів незавершеного будівництва, судовими рішеннями не встановлено;

- ОСОБА_1 не зверталася до судів першої та апеляційної інстанцій із заявою про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, попри її твердження про статус інвестора. Водночас із матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2023 залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інших інвесторів об`єктів незавершеного будівництва у складі бази відпочинку за адресою: вул. Квітки Цісик, буд. 64, корп. 1, м. Київ, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:036:0003, на підставі поданих цими особами та відповідачем заяв.

1.8. 18.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23;

- змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 шляхом доповнення його мотивувальної частини таким:

"Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України майнові права належать до об`єктів цивільних прав.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги (стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність").

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

Отже, інвестор будівництва наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на їх захист."

1.9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про закриття провадження у справі № 910/5079/23 задоволено; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23; закрито провадження у справі № 910/5079/23.

1.10. Постановою Верховного Суду від 08.04.2026 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025, а справу № 910/5079/23 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи цю справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції:

- установивши відсутність порушення прав скаржника (не залученої до участі у справі особи), в силу імперативних вимог статті 264 Господарського процесуального кодексу України мав закрити апеляційне провадження за скаргою цієї особи. Натомість апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд справи та прийняв рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що не відповідає приписам господарського процесуального законодавства та практиці його застосування;

- ігноруючи висновки Верховного Суду в цій же справі, скасував судові рішення, легітимність яких вже була підтверджена касаційним судом, що призвело до нівелювання принципу обов`язковості судових рішень;

- помилково не застосував наслідків, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, та вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за скаргою неналежного суб`єкта оскарження.

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі № 910/5079/23 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23.

2.2. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням ТОВ "Будпромальянс" умов використання спірної земельної ділянки, яка надавалася йому в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування існуючого об`єкта бази відпочинку на АДРЕСА_2 та для благоустрою скверу на АДРЕСА_3 в Оболонському районі м. Києва (землі рекреаційного призначення), однак фактично використовується відповідачем для будівництва котеджного містечка, тобто не за цільовим призначенням, що відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування спірною земельною ділянкою. Проаналізувавши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23, апеляційний суд установив, що суд першої інстанції досліджував правовідносини, які виникли між землекористувачем - ТОВ "Будпромальянс" та власником земельних ділянок - Київською міською радою, зокрема на предмет порушення відповідачем умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Водночас, за висновком суду, в матеріалах справи відсутні документи, які би свідчили, що ОСОБА_1 є стороною спірних правовідносин щодо користування земельною ділянкою, яка є предметом спору у справі № 910/5079/23, у тому числі, що вона є її користувачем, а також, як випливає з матеріалів справи, жодні речові права саме на земельну ділянку за ОСОБА_1 не реєструвалися. Тому апеляційний суд виснував, що рішення Господарського суду міста Києва 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 ухвалено про права, інтереси та обов`язки лише сторін спірних правовідносин, а саме Київської міської ради та ТОВ "Будпромальянс".

2.3. Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув заяву ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. За результатами розгляду цієї заяви апеляційний суд установив, що в мотивувальній та резолютивній частині відсутні будь-які посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржниці, у зв`язку із чим виснував, що судом не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 За висновком суду, посилання ОСОБА_1 на наявність майнових прав на нежитлову будівлю згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 04.01.2022 № 04012022-1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Будпромальянс", не свідчить про порушення прав скаржника при розгляді справи № 910/5079/23, оскільки предметом спору в цій справі є правовідносини щодо користування земельною ділянкою комунальної власності між Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс". Крім того, апеляційний суд зазначив, що вказану заяву ОСОБА_1 подала вже на стадії розгляду апеляційної скарги, що залежало виключно від її волевиявлення. Суд дійшов висновку, що на цій стадії розгляду справи апеляційний суд не може залучати особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Апеляційний суд не встановив належним чином обґрунтованих підстав для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 910/5079/23. При цьому суд відзначив, що самостійні вимоги ОСОБА_1 щодо предмета спору вбачаються з поданої нею апеляційної скарги, однак розгляду в межах цього судового спору такі вимоги не підлягають.

3.1. Не погодившись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі № 910/5079/23, до Верховного Суду звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу № 910/5079/23 передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів процесуального законодавства, зокрема, статей 2, 7, 13, 17, 42, 50, 86, 236, 254, 264, 267, 269, 316 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Доводи ОСОБА_1 щодо незгоди з оскаржуваною ухвалою зводяться до такого:

- суд апеляційної інстанції, навівши зміст процесуальних норм, а саме статей 50, 267 Господарського процесуального кодексу України, дійшов протилежних висновків про неможливість залучення скаржника в якості третьої особи в цій справі. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що її заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи була подана до судового засідання, а тому, на думку скаржника, апеляційний суд мав процесуальну можливість належним чином вирішити питання про склад учасників справи;

- суд апеляційної інстанції фактично підмінив передбачений статтями 50 і 267 Господарського процесуального кодексу України критерій можливого впливу рішення на права третьої особи значно вужчим критерієм - вирішення питання про права, інтереси чи обов`язки неучасника справи, встановленим статтями 254 і 264 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що така підміна фактично позбавила статтю 267 Господарського процесуального кодексу України самостійного процесуального змісту та стала підставою для передчасного закриття апеляційного провадження;

- постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 в цій справі щодо знесення 13 об`єктів безпосередньо впливає на майнові права ОСОБА_1 Зокрема, скаржник зазначає, що її майнові права на конкретний об`єкт виникли 04.01.2022, тобто до відкриття провадження у цій справі за позовом керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, а право власності ОСОБА_1 на відповідну будівлю було зареєстровано 10.12.2024 - до ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 щодо знесення майна. На переконання скаржника, відсутність у неї речового права на земельну ділянку або її прізвища в резолютивній частині зазначеної постанови суду апеляційної інстанції не усуває прямого майнового наслідку, оскільки знесення будівлі припиняє саме існування об`єкта права власності;

- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, необхідні для встановлення правового зв`язку ОСОБА_1 із предметом спору, зокрема не співставив договір купівлі-продажу майнових прав, акт приймання-передачі, відомості з Державного реєстру речових прав, будівельну документацію та наказ суду про знесення нерухомого майна, а також не встановив тотожності належної скаржнику будівлі з одним із 13 об`єктів, які підлягають знесенню за постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у цій справі та відповідним наказом суду. Водночас скаржник вважає, що суд спочатку відмовив ОСОБА_1 у залученні її до участі у справі, а потім використав відсутність у неї процесуального статусу як підставу для недослідження інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1;

- висновок апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі щодо наявності у ОСОБА_1 самостійних вимог щодо предмета спору є немотивованим. Скаржниця зазначає, що вона не заявляла вимог про визнання права власності, витребування майна, стягнення коштів або покладення на сторони обов`язків на її користь, а лише заперечувала проти задоволення позовної вимоги про знесення майна. Така позиція, на думку скаржниці, відповідає процесуальному статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

- покладення на ОСОБА_1 негативних наслідків через неподання заяви про залучення її до участі у справі в якості третьої особи одночасно з апеляційною скаргою не відповідає вимогам статей 7, 13, 267 Господарського процесуального кодексу України. Скаржниця зазначає, що вона дізналася про справу лише 23.05.2025 та не могла нести ризик невчинення процесуальних дій у невідомому їй провадженні. Крім того, скаржниця вважає, що обов`язок перевірити належний склад учасників справи покладений законом безпосередньо на суддю-доповідача, тоді як інших інвесторів у цій же справі було залучено саме через можливий вплив судового рішення на їхні майнові права;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, та неправильно витлумачив вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.04.2026 у справі № 910/5079/23. На думку скаржниці, висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про знесення є останній набувач об`єкта, підтверджує, а не спростовує, безпосередній матеріально-правовий зв`язок ОСОБА_1 зі спором. Водночас, на переконання скаржниці, постанова Верховного Суду від 08.04.2026 у цій справі не звільняла апеляційний суд від обов`язку розглянути заяву від 03.07.2026 про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, дослідити подані докази та встановити обставини, необхідні для застосування статей 264 і 267 Господарського процесуального кодексу України;

- сукупність допущених судом порушень призвела до непропорційного обмеження права ОСОБА_1 на доступ до суду та ефективний судовий захист. Скаржниця зазначає, що вона не була залучена до первісного розгляду справи, попереднє касаційне провадження було закрито через відсутність апеляційного перегляду, а після подання апеляційної скарги та окремої заяви про залучення до участі у справі апеляційний суд знову закрив провадження, хоча наказ про знесення належного їй майна вже видано та він підлягає виконанню. Можливість звернення з окремим позовом, на думку скаржниці, не забезпечує рівноцінного, ефективного та своєчасного судового захисту.

3.5. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. На думку Прокурора, незгода скаржниці з висновками апеляційного господарського суду не свідчить про неправильність таких висновків та про незаконність ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/5079/23 в цілому.

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.2. Переглянувши оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23. Тому завданням Верховного Суду є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час закриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

4.5. Частиною 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

4.6. Частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.7. Згідно із частинами 1, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

4.8. Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження насамперед має з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про процесуальний статус такої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою, оскільки в такому випадку ця особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

4.9. Отже, в разі подання апеляційної скарги особою, яка не є учасником справи, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 918/932/24, від 10.04.2025 у справі № 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі № 910/12559/20.

4.10. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2026 у справі № 910/15043/21, від 23.04.2025 у справі № 910/12559/20, від 12.07.2024 у справі № 910/5925/15-г, від 07.11.2024 у справі № 910/5925/15-г, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13.

4.11. Згідно з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою відповідно до статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

4.12. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

4.13. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної (касаційної) скарги.

4.14. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

4.15. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в іншому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 910/12559/20, від 10.04.2025 у справі № 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі № 910/12559/20

4.16. З`ясовуючи питання про те, чи стосується рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23 безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 , апеляційний господарський суд виходив із того, що спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням ТОВ "Будпромальянс" умов використання спірної земельної ділянки, яка надавалася йому в оренду для реконструкції, експлуатації та обслуговування існуючого об`єкта бази відпочинку на АДРЕСА_2 та для благоустрою скверу на АДРЕСА_3 в Оболонському районі м. Києва (землі рекреаційного призначення), однак фактично використовується відповідачем для будівництва котеджного містечка, тобто не за цільовим призначенням, що відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування спірною земельною ділянкою. Проаналізувавши зміст рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/5079/23, апеляційний суд установив, що суд першої інстанції досліджував правовідносини, які виникли між землекористувачем - ТОВ "Будпромальянс" та власником земельних ділянок - Київською міською радою, зокрема на предмет порушення відповідачем умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Водночас, за висновком суду, в матеріалах справи відсутні документи, які би свідчили про те, що ОСОБА_1 є стороною спірних правовідносин щодо користування земельною ділянкою, яка є предметом спору у справі № 910/5079/23, у тому числі що вона є її користувачем, а також, як випливає з матеріалів справи, жодні речові права саме на земельну ділянку за ОСОБА_1 не реєструвалися. Тому апеляційний суд виснував, що рішення Господарського суду міста Києва 03.10.2023 у справі № 910/5079/23 ухвалено про права, інтереси та обов`язки лише сторін спірних правовідносин, а саме Київської міської ради та ТОВ "Будпромальянс".

4.17. При цьому апеляційний суд не заперечував того, що права ОСОБА_1 як інвестора будівництва можуть / мають розглядатися як право на майно та підлягати захисту в суді. Водночас апеляційний суд установив, що ОСОБА_1, яка є інвестором, разом з апеляційною скаргою не подала заяву про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Натомість апеляційний суд, зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи вже на стадії розгляду апеляційної скарги, на якій апеляційний суд не може залучати особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

4.18. Апеляційний господарський суд, установивши такі обставини, виснував про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23.

4.19. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 умовно можна поділити на дві групи, а саме: 1) щодо незгоди скаржниці з висновком апеляційного суду про те, що оскаржувані в апеляційному порядку ОСОБА_1 рішення та постанова не впливають на її права та інтереси; 2) шодо незгоди скаржниці з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

4.20. Розглянувши доводи ОСОБА_1 щодо її незгоди з висновком апеляційного суду про те, що оскаржувані в апеляційному порядку рішення та постанова не впливають на її права та інтереси, колегія суддів зазначає, що ця справа неодноразово перебувала на розгляді у Верховному Суді. Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 30.07.2025 у цій справі зазначено таке:

"80. Зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі № 910/5079/23 вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій упродовж тривалого часу розглядали спір про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс", зобов`язання ТОВ "Будпромальянс" повернути земельну ділянку Київській міській раді та привести її у придатний стан шляхом знесення 13 об`єктів незавершеного будівництва, що розташовані на орендованій земельній ділянці.

81. Тобто, усі позовні вимоги у цій справі звернуті до ТОВ "Будпромальянс", спір вирішено місцевим господарським судом, виходячи із суб`єктного складу його учасників, який існував на момент розгляду справи у судовому засіданні 03.10.2023. ОСОБА_1 за доводами її касаційної скарги на той час учасником спірних правовідносин не була, спірним майном не володіла, жодних суджень про права, інтереси, свободи та/або обов`язки скаржника або можливої їх зміни на майбутнє ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять.

82. Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за власною ініціативою або за заявою учасників справи можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

83. ОСОБА_1 до суду першої та апеляційної інстанції з відповідною заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, будучи за її твердженнями, інвестором, не зверталася. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2023 залучав до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, інших інвесторів об`єктів незавершеного будівництва в складі бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:036:0003, а саме: 1) ОСОБА_5 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_7 , 4) ОСОБА_6 , 5) ОСОБА_2 , 6) ОСОБА_8 , 7) ОСОБА_4 - на підставі поданих такими особами та відповідачем заяв.

84. Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

85. Отже, своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи залежало виключно від її волевиявлення, у зв`язку ОСОБА_1 несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею відповідних процесуальних дій".

4.21. У постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у цій справі зазначено таке:

"37. У справі, що переглядається, апеляційний суд дійшов однозначного висновку про те, що оскаржуваними судовими рішеннями права й інтереси ОСОБА_1 не порушено. Цей висновок узгоджується також із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 30.07.2025 у цій же справі.

38. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність порушення прав скаржника (не залученої до участі у справі особи), в силу імперативних вимог статті 264 ГПК України мав закрити апеляційне провадження за скаргою цієї особи. Натомість апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд справи та прийняв рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, що не відповідає приписам господарського процесуального законодавства та практиці його застосування.

40. При цьому Суд не заперечує, що права ОСОБА_1 як інвестора будівництва можуть / мають розглядатися як право на майно та підлягати захисту в суді, водночас у зазначеній справі вони мають правову природу, відмінну від прав на земельні ділянки, а суб`єктний склад таких спорів є відмінним від того, який розглядається Судом.

41. Крім того, колегія суддів звертає увагу на пункт 97 ухвали Верховного Суду від 30.07.2025 у цій справі, в якому зазначено, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з правовим ефектом щодо невизначеного кола суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі діє inter partes (тобто з правовим ефектом тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

..49. Суд апеляційної інстанції помилково не застосував наслідків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України, та вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за скаргою неналежного суб`єкта оскарження".

4.22. Оскільки Верховний Суд уже неодноразово зазначав про те, що оскаржуваними ОСОБА_1 в апеляційному порядку судовими рішеннями її права й інтереси не порушено, то доводи скаржниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження оскаржуваною ухвалою. Натомість висновки апеляційного суду відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 30.07.2025 та постанові від 08.04.2026 у цій справі.

4.23. Щодо доводів скаржниці про необґрунтовану відмову в задоволенні заяви про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, колегія суддів зазначає таке.

4.24. Апеляційний суд установив, що в мотивувальній та резолютивній частині відсутні будь-які посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржниці, у зв`язку із чим виснував, що судом не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 . За висновком суду, посилання ОСОБА_1 на наявність майнових прав на нежитлову будівлю згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 04.01.2022 № 04012022-1, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Будпромальянс", не свідчить про порушення прав скаржника при розгляді справи № 910/5079/23, оскільки предметом спору в цій справі є правовідносини щодо користування земельною ділянкою комунальної власності між Київською міською радою та ТОВ "Будпромальянс".

4.25. Крім того, апеляційний суд зазначив, що вказану заяву ОСОБА_1 подала вже на стадії розгляду апеляційної скарги, що залежало виключно від її волевиявлення. Суд дійшов висновку, що на цій стадії розгляду справи апеляційний суд не може залучати особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Апеляційний суд не встановив належним чином обґрунтованих підстав для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 910/5079/23. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1, будучи інвестором, разом з апеляційною скаргою не подала заяву про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Натомість ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи 03.07.2026, тобто вже на стадії розгляду апеляційної скарги. Апеляційний суд виснував, що на стадії розгляду апеляційної скарги апеляційний суд не може залучати особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

4.26. Колегія суддів зазначає, що інститут третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у господарському судочинстві має на меті обстоювання такими особами власних (суб`єктивних) прав і законних інтересів, яких стосується судове рішення у справі. Надаючи тлумачення змісту статті 254 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постановах від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, зауважив, що наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

4.27. Відповідно до висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, "…після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі".

4.28. Таким чином, необхідною умовою для залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є висновок суду про те, що оскаржуване судове рішення прийнтяте безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу.

4.29. Проте в цій справі апеляційний господарський суд таких обставин не встановив, натомість дійшов висновку про те, що Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 03.10.2023 про права, інтереси та обов`язки лише сторін спірних правовідносин, а саме Київської міської ради та ТОВ "Будпромальянс". Суд також зазначив, що в мотивувальній та резолютивній частині відсутні будь-які посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржниці, у зв`язку із чим виснував, що судом не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 .

4.30. Крім того, в постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17) викладено такий висновок:

"…суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились, зокрема, у незалученні до участі у справі особи, якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки, може залучити до участі у справі таку особу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі".

4.31. У цій справі, що розглядається, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 разом із апеляційною скаргою не зверталася із заявою про залучення її до участі у справі в якості третьої особи. Натомість така заява була подана 03.07.2026.

4.32. При цьому, як свідчать матеріали справи, після направлення постановою Верховного Суду від 08.04.2026 цієї справи на новий апеляційний розгляд, апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2026 призначив апеляційну скаргу у справі № 910/5079/23 до розгляду на 08.06.2026. Отже, стадія підготовки справи до апеляційного розгляду закінчилася 05.05.2026, натомість заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 подала 03.07.2026. При цьому колегія суддів зазначає, що висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а (2-а/191/7/17). Водночас доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

4.33. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що прийнятими по суті спору у цій справі судовими рішеннями питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося. Відтак правильним є висновок апеляційного суду про відсутність обґрунтованих підстав для залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 910/5079/23.

4.34. За таких обставин апеляційний господарський суд на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/5079/23.

4.35. Отже, процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам господарського процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

4.36. Покликання скаржниці на неправильне застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, не спростовує висновків апеляційного суду про те, що оскаржувані ОСОБА_1 в апеляційному порядку судові рішення не стосуються її прав та обов`язків, оскільки, як установив суд, Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 03.10.2023 про права, інтереси та обов`язки лише сторін спірних правовідносин, а саме Київської міської ради та ТОВ "Будпромальянс".

4.37. Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи в рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України не мають для особи, яка не брала участі в розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

4.38. Верховний Суд також зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав люди від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

4.39. Таким чином, ОСОБА_1 , звертаючись із касаційною скаргою, не довела неправильного застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.

4.40. За результатами перегляду ухвали апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.

4.41. Отже, за встановлених у цій справі обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного господарського суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

4.42. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно із частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржницю.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд