ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 912/2710/25

1.1. У жовтні 2025 року керівник Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (далі - ТОВ "Промгаз Сіті") та Комунального некомерційного підприємства "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" Новоархангельської селищної ради (далі - КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня") про визнання недійсними додаткових угод від 09.09.2022 № 3, від 28.09.2022 № 4 та від 30.09.2022 № 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 № 6, укладених між КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" та ТОВ "Промгаз Сіті", та стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь місцевого бюджету Новоархангельської селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 36 744,63 грн.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері публічних закупівель Кіровоградською обласною прокуратурою встановлено факт укладення сторонами додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Прокурор зазначав, що внаслідок укладення спірних додаткових угод ціна за одиницю товару збільшилася з 2,98584919103425 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 5,834112 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що свідчить про перевищення встановленої законом допустимої межі зміни ціни за одиницю товару у 10 % від первісної ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 203, 215, 216, 632 Цивільного кодексу України та зазначав, що спірні додаткові угоди укладені всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі, оскільки відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивного коливання ціни електричної енергії на ринку, яке б виправдовувало таке підвищення ціни, а укладення додаткових угод фактично призвело до істотної зміни результатів проведеної процедури закупівлі. Крім того, Прокурор зазначав, що укладення оспорюваних додаткових угод спричинило безпідставне та надмірне витрачання бюджетних коштів, у зв`язку із чим просив суд застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь місцевого бюджету Новоархангельської селищної ради безпідставно сплачені грошові кошти у розмірі 36 744,63 грн.

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 912/2710/25, позов Прокурора задоволено; визнано недійсними додаткові угоди від 09.09.2022 № 3, від 28.09.2022 № 4 та від 30.09.2022 № 6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 № 6, укладені між КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" та ТОВ "Промгаз Сіті"; стягнуто з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь місцевого бюджету Новоархангельської селищної ради безпідставно сплачені кошти в сумі 36 744,63 грн.

2.2. Місцевий та апеляційний господарські суди, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, керувалися тим, що укладення спірних додаткових угод відбулося з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок їх укладення відбулося збільшення ціни за одиницю товару понад межі, встановлені законодавством про публічні закупівлі. Суд зазначив, що положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають можливість зміни ціни за одиницю товару лише в разі документально підтвердженого коливання ціни такого товару на ринку та за умови дотримання принципу пропорційності відповідного підвищення. Місцевий господарський суд, із яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що надані відповідачем- 1 документи, зокрема довідки торгово-промислової палати та відомості з офіційних джерел щодо вартості електричної енергії на ринку, не підтверджують належним чином ані об`єктивної необхідності внесення відповідних змін до договору, ані пропорційності збільшення ціни за одиницю товару умовам первісного договору про закупівлю. Суди також урахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до якої обмеження щодо зміни ціни за одиницю товару, встановлене пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", застосовується як максимальний ліміт зміни ціни, визначеної сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості укладених додаткових угод. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що укладення спірних додаткових угод призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів та фактичної зміни істотних умов договору про закупівлю, всупереч принципам публічних закупівель, визначеним законодавством.

3.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі № 912/2710/25, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Промгаз Сіті" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора.

3.2. Крім того, скаржник у касаційній скарзі заявив клопотання:

- про зупинення касаційного провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справ № 3-78/2026(178/26) та № 3-107/2026(239/26);

- про передачу справи № 912/2710/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.3. ТОВ "Промгаз Сіті", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Промгаз Сіті" зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/313/18, від 26.04.2019 у справі № 826/13529/17, від 02.09.2019 у справі № 9901/320/19, від 20.09.2019 у справі № 9901/571/18, від 02.11.2021 у справі № 9901/43/21, від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 та в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 283/91/22.

Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, про те, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

ТОВ "Промгаз Сіті" також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц (провадження № 14-101свц25) щодо порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

3.5. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням наведених доводів скаржник звернувся з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду щодо невирішеної виключної правової проблеми, а саме - питання застосування частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" для визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених цим Законом, та співвідношення цього механізму із цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника в господарських спорах.

3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Промгаз Сіті" - без задоволення. На переконання Прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правильно встановили всі обставини справи, дослідили всі долучені докази і застосували приписи діючого законодавства та релевантну судову практику.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.01.2022 за результатами проведення публічної закупівлі між КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" як споживачем та ТОВ "Промгаз Сіті" як постачальником укладено договір № 6 про постачання електричної енергії споживачу з додатками (далі - договір від 31.01.2022 № 6).

4.2. Відповідно до пункту 2.1 цього договору постачальник зобов`язався постачати споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

4.3. Пунктом 2.3 договору від 31.01.2022 № 6 сторони погодили, що загальний обсяг постачання електричної енергії становить 571 285 кВт/год.

4.4. Згідно з пунктом 5.2 договору від 31.01.2022 № 6 загальна сума договору становила 2 830 711 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 471 785, 17 грн.

4.5. Розрахунковим періодом за цим договором визначено календарний місяць.

4.6. Відповідно до пункту 13.1 договору від 31.01.2022 № 6 він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

4.7. Пунктом 13.2 договору від 31.01.2022 № 6 передбачено, що зміни до його умов можуть бути внесені лише за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору, якщо інше прямо не передбачено самим договором або чинним законодавством.

4.8. У підпункті 2 пункту 13.7 договору від 31.01.2022 № 6 сторони визначили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

Цим пунктом договору також передбачено, що в разі коливання ціни електричної енергії на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару, а наявність факту такого коливання підтверджується довідками або завіреними копіями довідок відповідних органів, установ чи організацій, уповноважених надавати інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку.

4.9. Умовами договору від 31.01.2022 № 6 також визначено, що коливання ціни електричної енергії встановлюється шляхом порівняння середньозважених цін на ринку "на добу наперед" двох останніх послідовних періодів, що передують розрахунковому, а ціна за одиницю товару змінюється пропорційно до зміни середньозваженої ціни РДН відповідних періодів.

4.10. Згідно з комерційною пропозицією до договору від 31.01.2022 № 6 ціна електричної енергії для споживача становила 4,12915765919521 грн/кВт·год без ПДВ та 4,95498919103425 грн/кВт·год з ПДВ, загальний обсяг поставки електричної енергії - 571 285 кВт·год, а загальна сума договору - 2 830 711 грн.

4.11. 10.03.2022 між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 1 до договору від 31.01.2022 № 6, якою пункт 5.2.1 цього договору викладено в новій редакції та визначено, що бюджетні зобов`язання за договором виникають у межах відповідних бюджетних асигнувань замовника, які на дату укладення цієї додаткової угоди складали 1 364 700,00 грн, а подальше виникнення бюджетних зобов`язань здійснюватиметься в міру збільшення бюджетних асигнувань шляхом укладення додаткових угод.

4.12. 09.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 31.01.2022 № 6, якою змінено реквізити постачальника.

4.13. Листом від 01.09.2022 № 0109/09С ТОВ "Промгаз Сіті" повідомило КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" про значне коливання цін на ринку електричної енергії та необхідність зміни ціни електроенергії за договором від 31.01.2022 № 6 до економічно обґрунтованого рівня. До вказаного листа постачальник додав копію довідки Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 № 582/22.

4.14. 09.09.2022 між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 3 до договору від 31.01.2022 № 6, відповідно до якої сторони погодили збільшення ціни за одиницю товару та одночасне зменшення загального обсягу постачання електричної енергії.

За змістом додаткової угоди № 3 пункт 2.3 договору від 31.01.2022 № 6 викладено в новій редакції, відповідно до якої загальний обсяг постачання електричної енергії становить 559 874,0137 кВт·год.

Крім того, пункт 1 комерційної пропозиції до договору від 31.01.2022 № 6 викладено в новій редакції, за якою ціна електричної енергії для споживача становить 4,24933 грн/кВт·год без ПДВ та 5,099196 грн/кВт·год з ПДВ.

Сторони погодили, що додаткова угода № 3 набирає чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.08.2022, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

4.15. Надалі листом від 13.09.2022 № 1309/09С постачальник повідомив споживача про подальше коливання цін на ринку електричної енергії та необхідність зміни ціни електроенергії за договором від 31.01.2022 № 6. До листа додано копію довідки Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 № 624/22.

4.16. 28.09.2022 між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 4 до договору від 31.01.2022 № 6, якою сторони знову погодили збільшення ціни за одиницю товару та зменшення загального обсягу постачання електричної енергії.

За умовами додаткової угоди № 4 загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 529 315,8924 кВт·год, а ціну електричної енергії визначено в розмірі 4,60425 грн/кВт·год без ПДВ та 5,5251 грн/кВт·год з ПДВ.

Сторони погодили, що додаткова угода № 4 набирає чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.09.2022, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

4.17. Листом від 28.09.2022 № 2809/09С постачальник знову повідомив споживача про значне коливання цін на ринку електричної енергії та необхідність зміни ціни електроенергії за договором від 31.01.2022 № 6 до економічно обґрунтованого рівня. До цього листа додано копію довідки Харківської торгово-промислової палати від 26.09.2022 № 684-1/22.

4.18. 30.09.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору від 31.01.2022 № 6, якою внесено зміни до цього договору в частині реквізитів постачальника.

4.19. Того ж дня між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 6 до договору від 31.01.2022 № 6, якою сторони втретє погодили збільшення ціни за одиницю товару та зменшення загального обсягу постачання електричної енергії.

Відповідно до додаткової угоди № 6 загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 510 878,6597 кВт·год, а ціну електричної енергії визначено в розмірі 4,86176 грн/кВт·год без ПДВ та 5,834112 грн/кВт·год з ПДВ.

Сторони погодили, що додаткова угода № 6 набирає чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини, що виникли з 11.09.2022, на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

4.20. Таким чином, суди встановили, що внаслідок укладення додаткових угод № 3, № 4 та № 6 ціна за одиницю електричної енергії за договором від 31.01.2022 № 6 була послідовно збільшена із 4,95498919103425 грн/кВт·год з ПДВ до 5,834112 грн/кВт·год з ПДВ із одночасним зменшенням погодженого сторонами обсягу постачання електричної енергії.

4.21. 20.10.2022 ТОВ "Промгаз Сіті" направило споживачу пропозицію щодо розірвання договору від 31.01.2022 № 6 та припинення правовідносин з 11.11.2022 в частині постачання електричної енергії, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

4.22. 09.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору від 31.01.2022 № 6, якою з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника зменшено обсяг закупівлі на 1 702 586,31 грн, загальний обсяг постачання електричної енергії визначено в розмірі 220 057 кВт·год, а загальну суму договору від 31.01.2022 № 6 - у розмірі 1 127 124,69 грн.

4.23. 12.12.2022 між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 8 до договору від 31.01.2022 № 6, відповідно до якої сторони погодили з ініціативи постачальника припинити дію цього договору з 11.11.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Сторони також визначили, що постачання електричної енергії за договором від 31.01.2022 № 6 припиняється о 23 год 59 хв 10.11.2022.

4.24. Суди попередніх інстанцій також установили, що на виконання умов договору від 31.01.2022 № 6 ТОВ "Промгаз Сіті" поставило КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" 220,057 МВт·год електричної енергії.

4.25. Факт постачання електричної енергії підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за лютий - листопад 2022 року, зокрема актами: від 10.03.2022 № ПГС00000116 за лютий 2022 року на суму 245 886,38 грн; від 15.04.2022 № ПГС00000331 за березень 2022 року на суму 211 865,42 грн; від 15.04.2022 № ПГС00000332 за березень 2022 року на суму 31 072,74 грн; від 16.05.2022 № ПГС00000359 за квітень 2022 року на суму 100 000,00 грн; від 16.05.2022 № ПГС00000360 за квітень 2022 року на суму 56 810,26 грн; від 17.06.2022 № ПГС00000587 за травень 2022 року на суму 26 216,84 грн; від 17.06.2022 № ПГС00000588 за травень 2022 року на суму 62 437,82 грн; від 11.07.2022 № ПГС00000704 за червень 2022 року на суму 34 566,00 грн; від 11.07.2022 № ПГС00000705 за червень 2022 року на суму 15 771,73 грн; від 11.08.2022 № ПГС00000830 за липень 2022 року на суму 32 078,60 грн; від 17.08.2022 № ПГС00000831 за липень 2022 року на суму 14 676,68 грн; від 14.09.2022 № ПГС00000923 за серпень 2022 року на суму 37 290,42 грн; від 14.09.2022 № ПГС00000924 за серпень 2022 року на суму 16 689,67 грн; від 19.10.2022 № ПГС00001066 за вересень 2022 року на суму 61 468,61 грн; від 19.10.2022 № ПГС00001067 за вересень 2022 року на суму 20 689,71 грн; від 10.11.2022 № ПГС00001178 за жовтень 2022 року на суму 90 142,86 грн; від 10.11.2022 № ПГС00001179 за жовтень 2022 року на суму 29 234,74 грн; від 09.12.2022 № 1557 за листопад 2022 року на суму 40 226,21 грн.

4.26. На виконання умов договору від 31.01.2022 № 6 КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" сплатило ТОВ "Промгаз Сіті" 1 127 124,69 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

4.27. Обставини фактичного постачання електричної енергії, її прийняття споживачем та здійснення оплати сторонами не заперечуються.

4.28. Разом із тим суди встановили, що спір між сторонами виник не щодо факту постачання електричної енергії або її оплати, а щодо правомірності зміни істотних умов договору від 31.01.2022 № 6 у частині ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод № 3, № 4 та № 6, а також щодо правових наслідків такої зміни.

4.29. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, зазначав, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок їх укладення ціна за одиницю товару була збільшена понад допустиму законом межу, а постачальником не підтверджено належними доказами такого коливання ціни електричної енергії на ринку, яке б давало підстави для зміни ціни у спірному розмірі.

4.30. На підтвердження наявності підстав для зміни ціни постачальник посилався на довідки Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 № 582/22, від 13.09.2022 № 624/22 та від 26.09.2022 № 684-1/22, а також на інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті АТ "Оператор ринку".

4.31. Суди встановили, що цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 № 582/22 містить інформацію про коливання середньозваженої ціни електричної енергії на майданчику РДН у торговій зоні ОЕС України за січень 2022 року відносно серпня 2022 року.

4.32. Цінова довідка від 13.09.2022 № 624/22 містить інформацію про рівень середньозважених цін на РДН за серпень 2022 року відносно першої декади вересня 2022 року.

4.33. Цінова довідка від 26.09.2022 № 684-1/22 містить інформацію про середньозважену ціну на РДН за першу декаду вересня 2022 року відносно другої декади вересня 2022 року.

4.34. При цьому суди встановили, що довідка від 01.09.2022 № 582/22 не містить інформації про зміну ціни на електричну енергію саме за період між датою укладення договору 31.01.2022 та наступною зміною ціни, яка поширена сторонами на відносини з 01.08.2022 на підставі додаткової угоди № 3.

4.35. Довідка від 13.09.2022 № 624/22 також не містить інформації про зміну ціни саме за період між датою попередньої зміни ціни з 01.08.2022 за додатковою угодою № 3 та наступною зміною ціни з 01.09.2022 за додатковою угодою № 4.

4.36. Крім того, довідка від 26.09.2022 № 684-1/22 не містить інформації про зміну ціни саме за період між датою попередньої зміни ціни з 01.09.2022 за додатковою угодою № 4 та наступною зміною ціни з 11.09.2022 за додатковою угодою № 6.

4.37. Суди зазначили, що додатковою угодою № 3 ціну електричної енергії було збільшено до 5,099196 грн/кВт·год з ПДВ, додатковою угодою № 4 - до 5,5251 грн/кВт·год з ПДВ, а додатковою угодою № 6 - до 5,834112 грн/кВт·год з ПДВ.

4.38. З огляду на наведені обставини Прокурор вважав, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору від 31.01.2022 № 6 КНП "Новоархангельська багатопрофільна лікарня" надмірно сплатило ТОВ "Промгаз Сіті" бюджетні кошти в сумі 36 744,63 грн.

4.39. Заперечуючи проти позову, ТОВ "Промгаз Сіті" зазначало, що порядок зміни істотних умов договору прямо передбачений його умовами, а зміна ціни за одиницю товару здійснювалася кожного разу в межах 10 % пропорційно збільшенню ціни електричної енергії на ринку та не призвела до збільшення загальної суми договору.

4.40. Відповідач-1 також посилався на те, що Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає відповідальності постачальника за порушення вимог цього Закону, а відповідальність у сфері закупівель покладається на службових та уповноважених осіб замовника й інших визначених законом суб`єктів.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Промгаз Сіті" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі № 912/2710/25 та зупинено його до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2026 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Промгаз Сіті" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.04.2026 у справі № 912/2710/25.

Щодо клопотань скаржника про зупинення касаційного провадження

5.2. ТОВ "Промгаз Сіті" в касаційній скарзі заявило клопотання про зупинення касаційного провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справ № 3-78/2026(178/26) та № 3-107/2026(239/26) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Колегія суддів у судовому засіданні 13.10.2026 відмовила в задоволенні клопотання відповідача- 1 про зупинення касаційного провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справ № 3-78/2026(178/26) та № 3-107/2026(239/26). При цьому Верховний Суд виходив із того, що суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Водночас колегія суддів зазначає, що зупинення провадження до вирішення справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме в разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі. Однак у цій справі відповідачем- 1 є юридична особа - ТОВ "Промгаз Сіті".

Слід також враховувати, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, за загальним правилом матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Проте згідно із встановленими обставинами справи 12.12.2022 між споживачем та постачальником укладено додаткову угоду № 8 до договору від 31.01.2022 № 6, відповідно до якої сторони погодили з ініціативи постачальника припинити дію цього договору з 11.11.2022, тобто ці правовідносини припинилися ще у 2022 році, з огляду на що результат розгляду Конституційним Судом України справ № 3-78/2026(178/26) та № 3-107/2026(239/26) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" на їх правове регулювання не вплине.

Крім того, питання про застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України у справах цієї категорії розглядала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах справи № 910/11553/25, до якої зупинялося касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 10.08.2026 у цій справі. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виснуючи про відсутність необхідності зупиняти касаційне провадження у справах подібної категорії до розгляду справ Конституційним Судом України, вважала, що той факт, що скаржник сам є заявником конституційних скарг, об`єктивної неможливості розгляду справи не породжує. Об`єднана палата зазначила, що інтерес особи, яка є заявником конституційної скарги, законодавець захистив такими спеціальними механізмами як перегляд судових рішень за виключними обставинами (пункт 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України) та забезпечувальний наказ Великої палати Конституційного Суду України (стаття 78 Закону України "Про Конституційний Суд України").

5.3. Крім того, ТОВ "Промгаз Сіті" 28.09.2026 звернулося до Верховного Суду з клопотанням про зупинення касаційного провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Колегія суддів у судовому засіданні 29.09.2026 розпочала розгляд вказаного клопотання, а в судовому засіданні 13.10.2026 ухвалила рішення про відмову в його задоволенні. Зокрема, Верховний Суд установив, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 916/2486/23, передаючи вказану справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів не погодилася з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, щодо застосування положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині можливості представництва прокурором інтересів держави в особі управління водного господарства у подібних правовідносинах. Колегія суддів вважала, що виконуючий обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури з порушенням заборони, встановленої частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", подав позов у цій справі в інтересах Дністровського міжрайонного управління водного господарства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, а є бюджетною організацією, створеною органом державної влади.

Водночас у цій справі, що розглядається, питання щодо можливості Прокурора звертатися з позовом до суду в особі Новоархангельської селищної ради та щодо правового статусу позивача не є спірним. Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення Прокурором вимог частини 3 статті 23 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно заборони здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а тому рішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/2486/23, на думку колегії суддів, не вплине на вирішення цієї справи. Таким чином, підстав для зупинення касаційного провадження у цій справі до розгляду справи № 916/2486/23 немає.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Промгаз Сіті"

5.4. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.5. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора та представника відповідача- 1, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.6. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод від 09.09.2022 № 3, від 28.09.2022 № 4 та від 30.09.2022 № 6 до договору постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 № 6 та стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

5.7. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що додаткові угоди, якими внесено зміни до істотних умов договору від 31.01.2022 № 6, укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки передбачають підвищення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, суперечать актам цивільного законодавства, відповідачами не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивного коливання ціни електричної енергії на ринку, а тому такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

5.8. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.9. Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

5.10. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.11. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

5.12. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.13. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

5.14. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

5.15. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

5.16. При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.

5.17. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.

5.18. Крім того, Верховний Суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5.19. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

5.20. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

5.21. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.22. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

5.23. Відповідно до частин 1- 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

5.24. Згідно із частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.25. Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

5.26. Преамбулою Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

5.27. Згідно із частиною 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

5.28. Відповідно до положень частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

5.29. Як зазначено в частині 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

5.30. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

5.31. Разом із тим пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

5.32. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що філологічне тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

5.33. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, в разі коливання ціни товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

5.34. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що зміни та доповнення до пункту 2 частини 5 статті 41 вказаного Закону стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

5.35. У постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

5.36. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, встановили, що за договором від 31.01.2022 № 6 початкова ціна електричної енергії становила 4,95498919103425 грн/кВт·год з ПДВ. Водночас унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод ціна за одиницю товару була збільшена на понад 10 % від первісної ціни, визначеної сторонами при укладенні договору за результатами проведеної процедури закупівлі. Тому суди виснували, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, за висновками судів, надані відповідачем- 1 документи, зокрема довідки торгово-промислової палати та відомості з офіційних джерел щодо вартості електричної енергії на ринку, не підтверджували належним чином ані об`єктивної необхідності внесення відповідних змін до договору, ані пропорційності збільшення ціни за одиницю товару умовам первісного договору про закупівлю.

5.37. ТОВ "Промгаз Сіті" не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в цій справі.

5.38. ТОВ "Промгаз Сіті", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.39. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.40. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.41. ТОВ "Промгаз Сіті", покликаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), застосував приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених в ухвалах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 916/313/18, від 26.04.2019 у справі № 826/13529/17, від 02.09.2019 у справі № 9901/320/19, від 20.09.2019 у справі № 9901/571/18, від 02.11.2021 у справі № 9901/43/21, від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 та в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 283/91/22.

5.42. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Промгаз Сіті" звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі № 912/2710/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.43. Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження в цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Суд виснував, що заявник не навів переконливих доводів, які би свідчили про те, що без ухвалення рішення Конституційним Судом України у вказаній справі апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність застосування судом чинних норм матеріального права та оцінити доводи апеляційної скарги. Суд зазначив, що посилання відповідача-1 на те, що в інших справах окремими господарськими судами були постановлені ухвали про зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), не є обов`язковими для суду апеляційної інстанції у цій справі та не свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження саме у справі № 912/2710/25.

5.44. Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

5.45. Отже, правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) матиме пряму дію в часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

5.46. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.47. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

5.48. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

5.49. За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

5.50. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

5.51. Положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними з положеннями пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі № 800/235/17 сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

5.53. Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (пункт 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (пункт 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (пункт 38 постанови).

5.54. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.08.2026 про повернення справи № 910/11553/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду підтримала наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, об`єднана палата зазначила, що за цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

5.55. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

5.56. З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду щодо її застосування. При цьому ухвали, на які посилається скаржник, не є постановами Верховного Суду та не містять висновків щодо застосування норми права в розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, які підлягали би врахуванню судами чи потребували б відступу в порядку, передбаченому статтею 302 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки виклала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25. З огляду на це необґрунтованим є посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

5.57. Покликання скаржника на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 283/91/22, також є необґрунтованим. Так, у справі № 283/91/22 позов про визнання протиправними та скасування постанов у справі про накладення адміністративного стягнення було заявлено фізичною особою до Державної служби України з питань безпеки на транспорті. Відтак правовідносини у вказаній справі регулюються за суб`єктним складом та матеріально-правовим регулюванням є неподібними до правовідносин у цій справі, що розглядається.

5.58. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, відповідно до яких довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

5.59. Із покликанням на наведені висновки скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що довідки Торгово-промислової палати України, які є в матеріалах цієї справи, не можуть бути доказом на підтвердження коливання ціни товару, оскільки мають лише інформаційний характер.

5.60. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до умов договору від 31.01.2022 № 6 в разі коливання ціни електричної енергії на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару, а наявність факту такого коливання підтверджується довідками або завіреними копіями довідок відповідних органів, установ чи організацій, уповноважених надавати інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку. Коливання ціни електричної енергії встановлюється шляхом порівняння середньозважених цін на ринку "на добу наперед" двох останніх послідовних періодів, що передують розрахунковому, а ціна за одиницю товару змінюється пропорційно до зміни середньозваженої ціни РДН відповідних періодів.

5.61. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт існування певного коливання ціни електричної енергії на ринку не є безумовною підставою для зміни істотних умов договору про закупівлю. Закон вимагає не лише встановлення факту коливання ціни, а й дотримання кількох обов`язкових умов: таке коливання має бути належним чином документально підтверджене, збільшення ціни має бути пропорційним такому коливанню, така зміна не повинна призводити до збільшення загальної суми договору, а загальне збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати встановлену законом межу.

5.62. Суди встановили, що на підтвердження наявності підстав для зміни ціни ТОВ "Промгаз Сіті" посилалося, зокрема, на довідки Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 № 582/22, від 13.09.2022 № 624/22 та від 26.09.2022 № 684-1/22.

5.63. Дослідивши вказані довідки, суди встановили, що цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 01.09.2022 № 582/22 містить інформацію про коливання середньозваженої ціни електричної енергії на майданчику РДН у торговій зоні ОЕС України за січень 2022 року відносно серпня 2022 року.

5.64. Цінова довідка від 13.09.2022 № 624/22 містить інформацію про рівень середньозважених цін на РДН за серпень 2022 року відносно першої декади вересня 2022 року.

5.65. Цінова довідка від 26.09.2022 № 684-1/22 містить інформацію про середньозважену ціну на РДН за першу декаду вересня 2022 року відносно другої декади вересня 2022 року.

5.66. При цьому суди встановили, що довідка від 01.09.2022 № 582/22 не містить інформації про зміну ціни на електричну енергію саме за період між датою укладення договору 31.01.2022 та наступною зміною ціни, яка поширена сторонами на відносини з 01.08.2022 на підставі додаткової угоди № 3.

5.67. Довідка від 13.09.2022 № 624/22 також не містить інформації про зміну ціни саме за період між датою попередньої зміни ціни з 01.08.2022 за додатковою угодою № 3 та наступною зміною ціни з 01.09.2022 за додатковою угодою № 4.

5.68. Крім того, довідка від 26.09.2022 № 684-1/22 не містить інформації про зміну ціни саме за період між датою попередньої зміни ціни з 01.09.2022 за додатковою угодою № 4 та наступною зміною ціни з 11.09.2022 за додатковою угодою № 6.

5.69. Тому суди виснували, що надані відповідачем довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують належним чином коливання ціни саме у ті періоди, які мають значення для оцінки правомірності укладення кожної конкретної додаткової угоди.

5.70. Колегія суддів зазначає, що такі висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям, наведеним у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 916/944/22, адже висновок про те, що довідка торгово-промислової палати може бути доказом коливання ціни, не означає, того, що будь-яка за змістом довідка підтверджує відповідне коливання.

5.71. ТОВ "Промгаз Сіті" також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц (провадження № 14-101свц25) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.72. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340 (предметом позову в якій є визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна), від 14.01.2026 у справі № 580/408/14-ц (предметом позову в якій є визнання незаконним та скасування розпорядження і визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки правовідносини в цих справах є неподібними до справи, що розглядається, адже відмінними є предмет та підстави позову, зміст та правове регулювання відповідних правовідносин.

5.73. Крім того, у справах № 48/340, № 580/408/14-ц йшлося про позбавлення особи права власності на нерухоме майно та земельні ділянки без будь-якого відшкодування і про необхідність перевірки пропорційності такого втручання. Водночас у справі, що розглядається, ТОВ "Промгаз Сіті" не позбавляється оплати за поставлену електроенергію, а стягненню підлягають лише кошти, одержані на підставі додаткових угод, укладених всупереч приписам Закону України "Про публічні закупівлі".

5.74. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

5.75. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

5.76. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

5.77. Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

5.78. Колегія суддів установила, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

2) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

3) окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027;

4) рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5.79. Отже, враховуючи пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, тобто до цієї дати вказані положення Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними в редакції, що діяла до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.

5.80. У цій справі Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради в жовтні 2025 року, тобто в період, коли приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" були чинними, а тому підлягали застосуванню.

5.81. Крім того, з урахуванням пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) дія цього Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі № 912/2710/25, оскільки вони виникли під час чинності окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними.

5.82. З урахуванням наведеного доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) не підтвердилися, оскільки дія цього Рішення не поширюється на спірні правовідносини у справі, що розглядається.

5.83. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.84. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.85. Колегія суддів зазначає, що зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.86. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.87. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.88. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Промгаз Сіті" зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, а також стверджує про наявність виключної правової проблеми щодо застосування вказаних положень законодавства та просить Суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, а саме щодо питання застосування частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" для визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених цим Законом, та співвідношення цього механізму із цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника у господарських спорах. На думку скаржника, виходячи з положень частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та враховуючи положення статей 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є імперативними, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) - у вигляді адміністративної санкції (штрафу).

5.89. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

5.90. Статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель / спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель / спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

5.91. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посиланням на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, скаржник окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору. Разом з тим, як вже зазначалося, предметом спору в цій справі є вимоги про відповідність вимогам законодавства оспорюваних додаткових угод, тоді як питання щодо відповідальності осіб за порушення вимог цього Закону не є предметом цього спору і суди під час вирішення спору у цій справі не застосовували статтю 44 Закону України "Про публічні закупівлі".

5.92. З огляду на викладене у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі". Тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5.93. Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що справа містить виключну правову проблему та потребує передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правової позиції. На думку скаржника, виключною правовою проблемою є питання застосування частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" саме положень статті 41 цього Закону.

5.94. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

5.95. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язок) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.96. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

5.97. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

5.98. Однак справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом із тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

5.99. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі № 431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі № 357/13182/18, від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 09.07.2020 у справі № 610/1065/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 23.10.2020 у справі № 906/677/19, від 14.04.2021 у справі № 757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі № 640/6432/19, від 28.04.2021 у справі № 916/1977/20, від 18.05.2021 у справі № 758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.

5.100. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме по собі посилання ТОВ "Промгаз Сіті" на те, що справа містить виключну правову проблему, не може бути підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже необхідність формування висновку щодо застосування статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" в межах цієї справи не підтвердилася. Тому Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку щодо застосування частини 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, 5.101. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 22.01.2025 у справі № 910/14437/23, від 26.02.2026 у справі № 918/684/24, від 04.06.2026 у справі № 911/2586/24 за наслідками вирішення касаційних скарг, поданих із тих самих підстав, що й касаційна скарга ТОВ "Промгаз Сіті" у цій справі.

5.102. Крім того, колегія суддів зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.09.2026 у справі № 912/636/25 уже надавалася оцінка подібним підставам касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "Промгаз Сіті", тому Верховний Суд враховує висновки в зазначеній справі на підставі частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.103. Отже, наведені ТОВ "Промгаз Сіті" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

5.104. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.105. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

5.106. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд