ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/1841/25

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 відкрито провадження у справі №916/1841/25 про неплатоспроможність боржниці фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржниця);

введено процедуру реструктуризації боргів;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

керуючим реструктуризацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Филика Андрія Ігоровича.

2. 19.06.2025 до господарського суду надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 (далі - кредитор, ОСОБА_2 ) про визнання кредиторських вимог до боржниці в розмірі 27 015 140 грн.

2.1. Вимоги кредитора обґрунтовані наявністю правовідносин з надання позики у розмірі 27 000 000,00 грн, що підтверджується розпискою від 05.07.2024, не повернення ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики в обумовлений строк до 01.08.2024. Також, до своїх кредиторських вимог ОСОБА_2 включив вимоги по сплаті судового збору у справі №522/14667/24 в розмірі 15 140 грн.

3. 03.07.2025 року до господарського суду надійшла заява ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) про грошові вимоги кредитора до боржника на суму основної заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн. (друга черга), 4 844,80 грн. - суми сплаченого судового збору (позачергово).

3.1. Заява обґрунтована тим, що 05 вересня 2023 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (т.3 а.с.212-122), на підставі якого по ОСОБА_3 по Розписці від 05 вересня 2023р. (т.3 а.с.124) надав ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в розмірі 89 000 000,00 грн. Відповідно до умов п.4.1. строк повернення цієї поворотної фінансової допомоги розпочинався з 01 січня 2025р.

3.2. Пунктом 5.1. договору було передбачено, що після закінчення строку, встановленого в п.4.1. цього Договору, Позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов`язався повернути Позикодавцю ( ОСОБА_3 ) поворотну фінансову допомогу до 31 травня 2025 року. ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в обумовлений строк до 01.08.2024 не повернула.

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 визнано вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в сумі 27 000 000,00 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 15 140,00 грн відхилено.

5. Ухвала в частині визнання грошових вимог мотивована відсутністю в матеріалах справи доказів повернення позичальником ОСОБА_1 грошових коштів, які були надані їй позикодавцем ОСОБА_2 за договором позики за відповідною розпискою від 05.07.2024.

Також під час розгляду грошових вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), врахувавши, що спочатку ОСОБА_1 вказала у своїй заяві про неплатоспроможність ОСОБА_2 в якості її кредитора із сумою грошових вимог у розмірі 27 000 000,00 грн, тим самим визнаючи таку заборгованість перед кредитором саме на підставі розписки від 05.07.2024, а не на підставі рішення районного суду про стягнення цієї заборгованості (яке не набрало законної сили), проте після подання заяви цього кредитора заперечувала проти визнання такої заяви у вказаній сумі, що однозначно свідчить про суперечливу поведінку боржниці.

6. Під час розгляду заяви ОСОБА_2 судом першої інстанції встановлено:

6.1. 05.07.2024 ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 в позику грошові кошти у розмірі 27 000 000,00 грн. На підтвердження укладення правочину ОСОБА_1 було складено розписку від 05 липня 2024.

6.2. Відповідно до розписки ОСОБА_1 підтвердила, що отримала грошові кошти від ОСОБА_2 в сумі 27 000 000,00 грн. Боржниця зобов`язалася повернути отримані грошові кошти в повному обсязі своєчасно у строк до 01 серпня 2024 року. Також підтвердила, що отримані грошові кошти за розпискою мають статус позики згідно вимог чинного законодавства України.

6.3. Оскільки ОСОБА_1 не було повернуто грошові кошти за договором позики в обумовлений строк до 01.08.2024 утворилася заборгованість у розмірі 27 000 000,00 грн.

6.4. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником ОСОБА_1 було додано перелік її кредиторів (т.1 а.с.81), а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП-ФІНАНС на суму грошових вимог в розмірі 28 718 148,86грн.;

- ОСОБА_2 на суму грошових вимог в розмірі 27 000 000грн.

6.5. Обґрунтовуючи свої заперечення проти кредиторських вимог ОСОБА_2 боржниця посилається на існування спору між нею та ОСОБА_2 по справі №522/14667/24, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.

6.6. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05.12.2024, яким були задоволені вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 27 000 000грн. та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики за розпискою недійсним - не набрало законної сили, а справа № 522/14667/24 на цей час перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вищезазначене рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2024 року.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 відхилено кредиторські вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на суму основної заборгованості у розмірі 89 000 000,00 грн та 4 844,80 грн суми сплаченого судового збору.

8. Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, відсутністю належних доказів щодо джерел походження у ОСОБА_3 готівкових грошових коштів в сумі 89 000 000,00 грн станом на дату передачі цих коштів боржнику у справі - ОСОБА_1 за розпискою від 05.09.2023.

9. Під час розгляду заяви ОСОБА_3 місцевим господарським судом встановлено:

9.1. 05.09.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (т. 3 а.с. 121-122).

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього Договору (надалі - поворотна фінансова допомога), а Позичальник зобов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Згідно п. 2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 89 000 000,00 (вісімдесят дев`ять мільйонів гривень 00 копійок).

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається у готівковому порядку, докази отримання коштів підтверджується написаною Позичальником власноруч розпискою.

Згідно п. 3.2. Договору поворотна фінансова допомога вважається переданою Позичальнику в момент передачі розписки позикодавцю.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що після закінчення строку, встановленого у п. 4.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю поворотну фінансову допомогу до 31 травня 2025 року.

9.2. Згідно із Розписки від 05.09.2023 ОСОБА_1 отримала в борг від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 89 000 000,00 грн. в якості безпроцентної позики та зобов`язалась повернути всю вказану суму в строк до 31.05.2025 року (Т. 3 а.с. 124).

9.3. Заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ґрунтується на тому, що поворотна фінансова допомога, яка була надана Кредитором Боржнику - не повернута, зобов`язання - не виконані.

9.4. На момент звернення ОСОБА_1 до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, строк виконання зобов`язання по Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023 за розпискою від 05.09.2023 року - ще не настав.

9.5. Наявні матеріали справи (т. 6, а.с. 26-55) свідчать, що ОСОБА_3 мав достатньо грошових коштів для надання 05.09.2023 ОСОБА_1 під розписку 89 000 000,00 грн.

9.6. Відповідно до виписки з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.01.2018 по 05.09.2023 (не включно) ОСОБА_3 у безготівковій формі отримав суму грошових коштів у розмірі 312 039 968,00 грн.

9.7. Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що надані Головним управлінням Державної податкової служби України в місті Києві з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 105 110 296,02 грн.

9.8. Передачу коштів в готівковій формі підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак, свідки повідомили, що їм невідомо з яких джерел у ОСОБА_3 станом на 05.09.2023р. була в наявності сума готівкових коштів в розмірі 89 000 000грн.

9.9. Судом не заперечується, що відповідно до наданих заявником відомостей про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 (т.6 а.с.38-55) могли обліковуватись безготівкові грошові кошти в сумі, достатній для надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги в розмірі 89 000 000грн.

9.10. Однак, ні вказаними відомостями про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 , ні будь-якими іншими доказами - не підтверджено джерел походження існування (отримання легальним чином, у встановлений діючим законодавством порядку) грошових коштів в сумі 89 000 000грн., а саме - готівкових грошових коштів.

9.11. Матеріали справи не містять будь-яких доказів зняття ОСОБА_3 готівкових грошових коштів з банківських рахунків в сумі 89 000 000грн.

10. За результатами попереднього засідання ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25 визнаними вимогами кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) є вимоги:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Фінанс" (42920880) в сумі 28 890 457, 80 грн. та 4 844, 80 грн. судового збору.

- Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (23697280) в сумі 18 882 472,65 грн. та 4 844, 80 грн. судового збору.

- Акціонерне товариство "Універсал Банк" (21133352) в сумі 219 873,73 грн. та 4 844, 80 грн. судового збору.

- Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" (21650966) в сумі 26 215 763,56 грн. та 6 056 грн. судового збору.

- ОСОБА_2 (3335912213) в сумі 27 000 000 грн. та 4 844, 80 грн. судового збору.

10.1. Не визнаними вимогами кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) є вимоги:

- ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) в сумі 89 000 000 грн.

- ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) в сумі 15 140 грн.

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 про розгляд грошових вимог ОСОБА_2 , ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 у справі №916/1841/25 залишено без змін.

12. ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (щодо кредиторських вимог ОСОБА_2 ) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (за результатами попереднього засідання) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 916/1841/25, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 27 015 140,00 грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

13. ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (щодо кредиторських вимог ОСОБА_3 ), на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (за результатами попереднього засідання) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 916/1841/25, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, постановити нове рішення, яким внести кредиторські вимоги ОСОБА_3 в сумі 89 000 000,00 грн. та 4 844,80 грн. до визнаних вимог кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 .

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

( ОСОБА_1 )

14. В обґрунтування підстав касаційного оскарження боржниця посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та вказує на те, що при прийнятті Оскаржуваної постанови та Оскаржуваних ухвал суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права і при цьому безпідставно не врахували актуальні висновки Верховного Суду щодо:

- доказів, які є підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 904/5819/20;

- належного документального підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, викладені у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі № 902/221/22;

щодо сутності підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство,

- викладені у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі № 910/14923/20;

- достатності самого факту наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора, викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 910/1067/19;

- поняття спору про право, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі № 918/1280/23 (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі № 902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, від 02.02.2022 року у справі № 910/4918/21);

- заперечень боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі № 910/9327/24 (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20; від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20; від 29.08.2024 у справі № 910/2423/23; від 04.02.2025 у справі № 910/7481/24 та від 11.02.2025 у справі № 921/409/24);

- незв`язаності суду, який розглядає справу про банкрутство судовими рішеннями, ухваленими судами проти боржника, відтак можливості відхилення вимог, підтверджених судовим рішенням та оцінки такого судового рішення поряд з іншими доказами, викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 року у справі № 904/10560/17.

( ОСОБА_3 )

15. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає, про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 45-47 КУзПБ викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 918/592/23.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1841/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я.↗, суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В.↗, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026.

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1841/25 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я.↗, суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В.↗, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.05.2026.

18. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2026 відкрито касаційні провадження у справі №916/1841/25 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Об`єднано касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в одне касаційне провадження.Датою проведення судового засідання визначено 07.07.2026.

19. 26.06.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Олімп-Фінанс" надійшов Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

20. 29.06.2026 від ОСОБА_2 до Суду надійшов Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

21. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 витребувано з Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/1841/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

22. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1841/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я.↗, суддя - Жуков С.В.↗, суддя - Васьковський О.В.↗, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.

23. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2026 постановлено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

24. 06.07.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи

25. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2026 відкладено розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у справі № 916/1841/25.

Датою судового засідання визначено 14.07.2026.

Ухвалено проведення судового засідання 14.07.2026 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

26. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 відкладено розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у справі № 916/1841/25.

Датою судового засідання визначено 08.09.2026.

Ухвалено проведення судового засідання 08.09.2026 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

27. У зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" судове засідання 08.09.2026 не відбулосяУхвалою Верховного Суду від 08.09.2026 відкладено розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у справі № 916/1841/25.

Датою судового засідання визначено 29.09.2026.

Ухвалено проведення судового засідання 29.09.2026 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

28. Представниця ОСОБА_1 в засіданні суду 29.09.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просила Суд оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в сумі 27 015 140,00 грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

29. Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні 29.09.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд оскаржені судові рішення скасувати, постановити нове рішення, яким внести кредиторські вимоги ОСОБА_3 в сумі 89 000 000,00 грн. та 4 844,80 грн. до визнаних вимог кредиторів до фізичної особи ОСОБА_1 .

30. Представник ОСОБА_2 в засіданні суду 29.09.2026 (в режимі відеоконференції) проти вимог та доводів скаржників заперечив з підстав викладених у Відзиві. Просив Суд оскаржені ОСОБА_1 судові рішення в частині щодо грошових вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

31. Арбітражний керуючий Филик А.І. в судовому засіданні 29.09.2026 (в режимі відеоконференції) надав пояснення щодо вимог і доводів касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та щодо заперечень проти доводів і вимог касаційних скарг.

32. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

33. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (29.09.2026) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 29.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 29.09.2026.

34. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу №916/1841/25 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

39. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі касаційного розгляду, вимоги касаційних скарг, предметом касаційного перегляду є: ухвала Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 (щодо кредиторських вимог ОСОБА_2 ), ухвала Господарського суду Одеської області від 16.12.2025 (щодо кредиторських вимог ОСОБА_3 ), ухвалу Господарського суду Одеської області за результатами попереднього засідання від 20.11.2025 в частині результатів розгляду грошових вимог до боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 916/1841/25.

40. Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, КУзПБ, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

41. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

42. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

43. Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частина 1 статті 122 КУзПБ).

44. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

45. Обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

46. У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, якими врегульований порядок звернення кредитора у справі про банкрутство із вимогами, Суд згідно з усталеними висновками колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово підкреслював, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

47. При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

48. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (висновки у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).

49. Таким чином, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії згідно з усталеними правовими висновками Верховного Суду:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство; під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (висновки у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (висновки у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог; законодавець у справах про банкрутство поклав на заявника грошових вимог обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України); комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство; у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (висновки у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником; заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновки у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами (висновки у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

грошові вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на договорі позики, який оформлено розпискою від 05.07.2024;

грошові вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на Договорі про надання поворотної фінансової допомоги 05.09.2023, передача грошових коштів за умовами якого підтверджена розпискою від 05.09.2023.

51. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

52. Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

53. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

54. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

55. Письмове застереження, яке складено окремо чи міститься у тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №756/8630/14-ц, від 05.10.2022 у справі №463/9914/20, від 15.02.2023 у справі №518/275/18, від 21.06.2023 у справі №161/20763/21, від 01.11.2023 у справі №450/2311/21, від 24.03.2025 у справі №721/591/22).

56. Водночас, застосування наведеної правозастосовної практики судів цивільної юрисдикції при вирішенні спорів про стягнення боргу за договором позики між фізичними особами (щодо правил доведення зобов`язань фізичної особи за договором позики готівкових коштів) має свої особливості (застереження) у справах про банкрутство/неплатоспроможність.

57. Так, провадження у справі про банкрутство / неплатоспроможність є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

58. Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі №918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі №911/4610/15).

59. Поряд з цим, між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.

60. У подібних до спірних правовідносинах Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 дійшов таких правових висновків.

60.1. У справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

60.2. Зазначена відмінність серед іншого полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

60.3. Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла серед іншого висновку, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) відповідної заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

60.4. Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

60.5. У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

61. Водночас, слід наголосити на тому, що під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме собою не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин у загальному порядку.

62. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

63. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- визнаючи вимоги кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

64. Водночас, суд першої інстанції, під час розгляду заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, наведеного вище не врахував, визнав заявлені грошові вимоги лише на підставі поданої у підтвердження розписки та враховуючи, що вимоги означеного кредитора були визначені самим боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

64. Суд не прийняв до уваги заперечення боржниці та обставини щодо існування спору між нею та ОСОБА_2 по справі №522/14667/24, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора.

65. При цьому, слід зазначити, що визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

66. Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

67. Крім того, на переконання колегії суддів, саме зобов`язання за борговою розпискою кредитора визначені самим боржником, з метою запобіганню загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника та, відповідно, порушенню прав та інтересів інших кредиторів у справі, мають бути перевірені судом з застосуванням підвищеного стандарту доказування.

68. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

69. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості заявлених ОСОБА_2 грошових вимог, - є передчасним.

70. Поряд з цим, суд першої інстанції, до розгляду грошових вимог ОСОБА_3 , які ґрунтуються на Договорі про надання поворотної фінансової допомоги 05.09.2023 та передача грошових коштів за умовами якого підтверджена розпискою від 05.09.2023, застосував підвищений стандарт доказування, відхилив заявлені грошові вимоги з підстав відсутності доказів зняття ОСОБА_3 готівкових грошових коштів з банківських рахунків в сумі 89 000 000грн.

71. Під час розгляду заяви ОСОБА_3 судами попередніх інстанцій, зокрема, було встановлено:

71.1. Відповідно до виписки з банківського рахунку про рух коштів за період з 01.01.2018 по 05.09.2023 (не включно) ОСОБА_3 у безготівковій формі отримав суму грошових коштів у розмірі 312 039 968,00 грн.

71.2. Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, що надані Головним управлінням Державної податкової служби України в місті Києві з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) ОСОБА_3 отримав суму грошових коштів у розмірі 105 110 296,02 грн.

71.3. Передачу коштів в готівковій формі підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак, свідки повідомили, що їм невідомо з яких джерел у ОСОБА_3 станом на 05.09.2023р. була в наявності сума готівкових коштів в розмірі 89 000 000грн.

72. Судом не заперечується, що відповідно до наданих заявником відомостей про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 (т.6 а.с.38-55) могли обліковуватись безготівкові грошові кошти в сумі, достатній для надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги в розмірі 89 000 000грн.

73. При цьому, суд встановив, що наявні матеріали справи (т. 6, а.с. 26-55) свідчать, що ОСОБА_3 мав достатньо грошових коштів для надання 05.09.2023 ОСОБА_1 під розписку 89 000 000,00 грн.

74. Проте, суд вказав на те, що ні вказаними відомостями про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 , ні будь-якими іншими доказами - не підтверджено джерел походження існування (отримання легальним чином, у встановлений діючим законодавством порядку) грошових коштів в сумі 89 000 000грн., а саме - готівкових грошових коштів.

75. Водночас, колегія суддів вважає необхідним зауважити таке.

76. Наявність у фізичної особи готівкових коштів та їх обіг в Україні регулюються нормативно-правовими актами Національного банку України (НБУ) та законодавством про фінансовий моніторинг.

77. Саме собою володіння чи накопичення готівки фізичною особою законодавством не обмежується - громадяни мають право зберігати будь-яку суму готівкових коштів. Проте держава чітко регулює процес використання цієї готівки (розрахунки) та підтвердження джерел її походження.

77. Колегія суддів, що раз наголошує, що не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

78. При цьому, не виключається дослідження легальності отримання позикодавцем грошових коштів, переданих в позику іншій фізичній особі, за умови зазначення про таке учасником справи, який має право заперечувати проти доводів і вимог заяви з грошовими вимогами, а саме за загальним правилом таке право має боржник, інший кредитор, арбітражний керуючий.

79. Статтею 129 Конституції України закріплено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

80. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

81. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність (частина третя статті 2 ГПК України).

82. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.

83. Як про це вже було позначено вище, надані, у підтвердження обґрунтованості вимог кредитора, докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

84. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

85. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

86. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

87. Проте, наведеного вище суд першої інстанції не врахував, відтак дійшов передчасних висновків про недоведеність заявлених ОСОБА_3 грошових вимог до ОСОБА_1 .

88. За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

89. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно.

90. Суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

91. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мав би дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.

92. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

93. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

94. Однак, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі вказаним висновкам не відповідає. Суд апеляційної інстанції, в межах наданих приписами статті 269 ГПК України, наведених вище недоліків суду першої інстанції не усунув.

95. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій надаючи оцінку доказам у справі та доводам сторін проявили в цьому випадку надмірний формалізм, що мало наслідком відхилення аргументів учасників справи без надання належної оцінки доказам у справі, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

96. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

97. Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

98. Ураховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені за умови неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки в силу приписів статті 300 ГПК України касаційна інстанція обмежена у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні, або додатково перевіряти докази, усунення наведених порушень неможливе на стадії касаційного розгляду.

99. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, у тому числі за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

100. За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Відповідно касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

101. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

102. Оскільки суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-