ПОСТАНОВА
головуючого Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А.,Дундар І. О.,Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фостій Віктор Степанович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року у складі судді Кіблицької Д. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до відповідачки ОСОБА_3 (далі - відповідачка) третя особа ОСОБА_4 (далі - третя особа) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У лютому 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки за участі третьої особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
2. Суд першої інстанції у позові відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
3. Позивачкаоскаржила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу через незаконні, злочинні дії інших осіб.
4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
5. Позов обґрунтований так:
- вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жерліциної О. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька;
- вона з батьком рідко спілкувалася, оскільки він часто зловживав спиртними напоями та перебував у стані алкогольного сп`яніння;
- у зв`язку з втратою ОСОБА_5 паспорта 02 вересня 2022 року мати і батько позивачки звернулися до Амур-Нижньодніпровського відділу у м. Дніпрі ГУ Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, де ОСОБА_5 подав заяву про втрату паспорта та отримання нового паспорта;
- паспорт, який був втрачений ОСОБА_5 , значиться в Інформаційній підсистемі «Недійсні документи» ЄІАС УМП з дати подачі заявником заяви, тобто 02 вересня 2022 року;
- батько позивачки був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира);
- 11 жовтня 2022 року матері позивачки зателефонувала сусідка та повідомила, що ОСОБА_5 помер, позивачка домовилася з матір`ю про кремацію тіла через похоронну агенцію «Велес»;
- 12 жовтня 2022 року матері позивачки зателефонувала власниця похоронної агенції «Велес» та повідомила, що до них в агенцію прийшла невідома жінка, назвалася подругою дочки померлого з паспортом на ім`я ОСОБА_5 , яка хотіла забрати свідоцтво про смерть, оскільки знайшла послуги іншої похоронної агенції, на що мати попросила у разі появи будь-якої особи з паспортом на ім`я ОСОБА_5 викликати співробітників поліції;
- 14 жовтня 2022 року порушено кримінальну справу, в якій позивачка визнана потерпілою;
- з матеріалів кримінального провадження позивачці стало відомо, що ОСОБА_5 05 жовтня 2022 року отримав свідоцтво про спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та 06 жовтня 2022 року продав спірну квартиру ОСОБА_3 , яка приходила до похоронної агенції «Велес»;
- паспорт ОСОБА_5 , який був визнаний недійсним, вилучено співробітниками поліції у представниці похоронної агенції «Вічність»;
- підпис батька ОСОБА_5 на договорі купівлі-продажу свідчить про те, що він був у стані сильного алкогольного сп`яніння та не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати власною волею;
- крім цього, в квартирі після смерті батька не було знайдено коштів від її продажу, а саме в сумі 716 500 грн, що свідчить про шахрайські дії з квартирою батька.
6. Враховуючи викладене, позивачка, остаточно сформувавши позовні вимоги, просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири;
- скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачкою.
ІII. Короткий зміст судових рішень
7. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2024 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, у позові відмовлено.
8. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:
- позивачкою не доведено, що нотаріусом при посвідченні оспорюваного договору було порушено вимоги чинного законодавства;
- позивачкою не надано належних доказів на підтвердження неправомірності укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, а також доказів, що ОСОБА_5 під час укладання договору не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. У касаційній скарзі позивачкапросить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу через незаконні, кримінально карані дії групи осіб, у складі якої перебувають службові особи, наділені повноваженнями реєстраторів, котрі діючи умисно і за попередньою змовою групою осіб вчинили заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою у великих розмірах;
- суди застосували норми правабез урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі
№ 204/8017/17, від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/56/20, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/19199/21, від 06 червня 2024 року у справі № 307/3657/21, від 31 березня 2021 року у справі № 201/2832/19.
V. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. 07 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язкуОСОБА_3 через адвоката Свірідова Д. М. подала до Верховного Суду два відзиви на касаційну скарги, які є ідентичними за змістом, тому суд їх розглядає як один, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, навівши такі мотиви:
- суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки договір був укладений належним чином, за волевиявлення сторін та за відсутності порушень закону;
- протягом розгляду справи позивачка клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не заявляла;
- твердження позивачки зводяться до її припущень, які не підтверджені жодним доказом;
- жодного кримінального провадження щодо оспорюваного майна, щодо якого вчинялись би дії організованою злочинною групою до складу якої входили державні реєстратори не існує та не розслідується, тому посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду є безпідставним.
VІ. Рух справи
12. 21 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Фостій В. С., подала касаційну скаргу.
13. Ухвалою від 09 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
14. Ухвалою відкрито касаційне провадження у справі.
15. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 10 липня
2025 року.
16. Ухвалою від 23 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
VІІ. Встановлені судами обставини
17. Позивачка є дочкою ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належала спірна квартира.
19. 06 жовтня 2022 року між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу належної продавцю на праві приватної власності спірної квартири на обумовлену суму в 716500 грн, які сплачені покупцем до підписання цього договору та є попередньою оплатою. Вказана квартира загальноюплощею46,8 кв. м, житловою площею 27,6 кв.м, складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня, 6,7 - житлові, І - лоджія.
20. Відповідно до звіту оцінки майна від 06жовтня 2022 року ринкова вартість квартири становить 716500.
21. До матеріалів справи додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041660000624 від 14 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_2 про те, що невстановлені особи у період з 05 жовтня 2022року до 10жовтня 2022 року шахрайським шляхом заволоділи спірною квартирою її батька ОСОБА_5 , та постанову слідчого від 14 жовтня 2022 року про залучення ОСОБА_2 як потерпілої в цьому кримінальному провадженні.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
22. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.
23. У цій справі позивачка порушила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.
24. Звертаючись до суду, позивачка посилалася на те, що підпис батька на договорі купівлі-продажу поставлений у стані сильного алкогольного сп`яніння, тому він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати власною волею, у зв`язку з чим просили визнати його недійсним на підставі статті 225 ЦК (див. пункти 5-6).
25. Верховний Суд звертає увагу на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).
26. За змістом статей 215, 216 ЦК правом оспорювати правочин ЦК наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, права та законні інтереси яких порушено вчиненням правочину.
27. Така правова позиція є послідовною в практиці Верховного Суду
(див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18, від 23 червня 2020 року у справі
№ 680/214/16-ц), що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
28. У зв`язку із чим позивачка має право на оспорення договору купівлі-продажу в судовому порядку.
29. Щодо наявності підстав для визнання договору недійсним Верховний Суд зазначає наступне.
30. Визначення договору купівлі-продажу закріплено в статті 655 ЦК.
31. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
32. Верховний Суд підкреслює, що положення статті 204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
33. Відповідно до статті 203 ЦК у редакції, чинній на день укладання спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
34. Згідно зі статтею 215 ЦК у редакції, чинній на день укладання спірного договору, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
35. Стаття 225 ЦК визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
36. Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
37. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів (див. постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі
№ 369/12666/15-ц, від 05 квітня 2022 року у справі № 686/4148/15-ц.
38. Крім того, Верховний Суд вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною першою статті 225 ЦК може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц
39. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях (див. постанову Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 461/3059/18).
40. У цій справі суди встановили, що 06 жовтня 2022 року між
ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу належної продавцю на праві приватної власності спірної квартири.
41. Позивачка стверджувала, що батько при підписанні оспорюваного договору купівлі-продажу не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати власною волею, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.
42. Разом з тим клопотання про призначення експертизи не заявляла.
43. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою не доведено порушення нотаріусом вимог законодавства при посвідченні оспорюваного договору, а позивачкою не надано належних доказів на підтвердження недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, а також доказів, що ОСОБА_5 під час укладання договору не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим правильно відмовив у позові.
44. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 10) не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у наведенихпозивачкою постановах.
45. Аргументи щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (див. пункт 10) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Оскаржувані судові рішення ухвалені із врахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а обставини, на які посилається позивачка, судами не встановлені.
ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.
47. Незгода позивачки із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
48. Суди належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
49. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в оскарженій частині, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
50. Оскільки оскаржувані судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд